Постанова

від 19.11.2024 по справі 526/850/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/850/24 Номер провадження 22-ц/814/3425/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати),-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (далі - ТОВ «Агро-Край») про стягнення коштів (орендної плати).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 1,9617 га, кадастровий номер 5320483000:00:002:0013, та площею 1,9580 га, кадастровий номер 5320483000:00:002:0014, які розташовані на території Великобудищанської (раніше Книшівської) сільської ради Миргородського (раніше Гадяцького) району Полтавської області, на підставі державних актів на право приватної власності.

Між позивачем та відповідачем укладено договори оренди вказаних вище земельних ділянок, умовами яких, зокрема передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши в строкове орендне користування відповідачу земельні ділянки сільськогосподарського призначення, натомість відповідач, в порушення строку та обов`язку, передбачених договорами оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2023 рік.

На неодноразові звернення щодо сплати заборгованості по орендній платі, відповідач свої зобов`язання не виконав, мотивуючи тим, що в першу чергу орендна плата виплачується тим орендодавцям, які будуть продовжувати договори оренди землі.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Агро-Край» на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастрові номери 5320483000:00:002:0013, 5320483000:00:002:0014) за 2023 рік у загальному розмірі 11554,66 грн, а також покласти судові витрати на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320483000:00:002:0013, 5320483000:00:002:0014) за 2023 рік у загальному розмірі 11554,66 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позиції учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року у частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу не погодився відповідач та оскаржив його у вказаній частині в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд зменшити судові витрати на правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що позивач витрат на професійну правничу допомогу не поніс, оскільки докази оплати вартості наданих юридичних послуг матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано стягнув кошти з відповідача.

Крім того, при визначенні суми витрат на правничу допомогу суд першої інстанції мав врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи і її складність.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що перелік наданих адвокатом послуг не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, процесуальні документи, подані позивачем не містять ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт.

Вважає, що в даній справі заявлені судові витрати є завищеними, оскільки справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмета спору.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 11554,66 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Агро-Край» стосується виключно незгоди із розміром стягнення судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу, то в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року в іншій частині.

Позиція апеляційного суду

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 1 частини другої статті 141ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 60ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Рой І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2122 від 11 квітня 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області) на підставі договору про надання адвокатських послуг № б/н від 27 лютого 2024 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1200309 (а.с. 34, 36-38).

Додатковою угодою № 1 до вказаного договору від 27 лютого 2024 року сторони погодили також представництво адвокатом інтересів клієнта в Гадяцькому районному суді Полтавської області та розмір гонорару в сумі 5000,00 грн (а.с. 39).

В акті виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 27 лютого 2024 року, що датовано 06 березня 2024 року, клієнт ОСОБА_1 та адвокат Рой І.В. підтвердили факт надання правничої допомоги за узгодженим переліком: консультація, складання та подання адвокатського запиту, складання та подання позовної заяви, складання та подання клопотання, - загальна вартість послуг становить 5000,00 грн, оплата яких здійснюється в повному розмірі протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі (а.с. 39).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, підтверджена належними доказами, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу таких судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи суд враховує, що: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

Водночас за змістом частини четвертої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ТОВ «Агро-Край» клопотав у відзиві на позовну заяву про зменшення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги з 5000,00 грн до 3000,00 грн. Вказував, що заявлена в позові сума судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із ціною позову та із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт. При цьому зазначив, що позивачем не надано доказів оплати таких витрат, що є необхідною умовою для їх стягнення (а.с. 61-63).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Факт понесення судових витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції доводиться копією договору про надання адвокатських послуг та додаткової угоди №1 від 27 лютого 2024 року, укладеними між ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В., обсягом наданих адвокатом послуг та актом виконаних робіт №1 від 06 березня 2024 року.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, які понесені останнім під час розгляду справи в місцевому суді.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17).

Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не на суд, покладено обов`язок доказування неспівмірності таких витрат.

Доказів неспівмірності судових витрат позивача у зв`язку із наданням правничої допомоги стороною відповідача не надано і обставин, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суду не доведено.

Оцінивши надані докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат, врахувавши задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, а також критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачеві понесених витрат на правничу допомогу адвоката Рой І.В. у розмірі 5000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Край» слід залишити без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко