Постанова

від 28.11.2024 по справі 569/14530/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/14530/23

Провадження № 22-ц/4815/698/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

секретар судовогозасідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Рівненська міська рада,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2

розглянув впорядку спрощенопозовного провадженняв м.Рівне апеляційніскарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 19 березня 2024 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.О., повний текст якого складено 25.03.2024 року, у справі № 569/14530/23

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташовані на земельній ділянці площею 1,3142 га з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034.

На підставі ст.120 ЗК України, відбулася заміна сторони в зобов`язанні - в договорі оренди Земельної ділянки. Згідно Договору від 31.08.2020 про внесення змін до Договору оренди землі від 21.12.2017 на нього було переведено всі права та обов`язки орендаря земельної ділянки, а тому рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна" прямо впливає на його права та інтереси.

Вказує, що рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року, яким дана земельна ділянка була передана в оренду з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" та з категорією "земель житлової та громадської забудови" було прийняте з порушенням ст.20 ЗК України. Оскаржуваним рішенням відповідач незаконно змінив цільове призначення та категорію земель без розробки та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі, а також в супереч вимогам Генерального плану забудови м. Рівне. Вказана земельна ділянка була сформована та перебувала у користуванні трьох попередніх землекористувачів у період з 1998 року по 16.03.2017 року, відносилася до категорії «землі промисловості», з цільовим призначенням «для обслуговування комплексу будівель та споруд». Чинна категорія земель та цільове призначення Земельної ділянки суперечить Генеральному плану та плану зонування м. Рівне. Відповідач змінив цільове призначення та категорію земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства.

Просив суд скасувати рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна".

Рішенням Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 19березня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна" відмовлено.

Не погодившись з означеним рішенням суду, позивач та третя особа подали апеляційній скарги, в яких покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду є необґрунтованим та не мотивованим, оскільки суд не навів аргументи позивача щодо позовних вимог та не вказав докази на їх підтвердження. Суд не дослідив предмет позову та не вирішив питання щодо законності чи незаконності оспорюваного рішення від 16.07.2017. Суд не звернув увагу на те, що заяву щодо прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель для торгівлі з категорією землі житлової та громадської забудови ОСОБА_2 не писала.

Крім того, суд проігнорував аргументи проте, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка може бути відведена для житлової та громадської забудови, зокрема для будівництва будівель торгівлі. Крім того відсутнє погодження передачі земельної ділянки в оренду Управлінням містобудування та архітектури.

Стверджують, що оспорюване рішення Рівненської міської ради від 16.07.2017 не відповідає вимогам ст.20,38,39,114 Земельного Кодексу України, ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершої інстанціїтаким вимогам не відповідає.

Установлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.08.2003 №1250436, Товариству з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» на праві приватної власності належав комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу ВАМ №968601 реєстраційний №2583 від 29.07.2003(а.с.12)

Державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яка розташованапо АДРЕСА_1 , проведена 03.07.2006 на підставі рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 «Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» та технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянкамиТОВ «Вторма-Рівне» для обслуговування комплексу будівель та споруд розробленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

При цьому, згідно ізвитягомз Державного земельного кадастру земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, визначено цільове призначення - 1.11.6 - іншої комерційної діяльності, що відповідає Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженоголистом Держкомзему України від 24.04.1998№ 14-1-7/1205, при цьому категорія земель визначено - «землі житлової та громадської забудови», а вид використання - «для обслуговуванням комплексу будівель та споруд».

До тогож,земельна ділянка,з кадастровимномером 5610100000:01:006:0034знаходить умежах санітарно-захисноїзони .

Рішенням Рівненської міської ради від 16 березня 2017 року №2582 «Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна», згідно пункту 1, на підставі свідоцтва від 05.03.2013 року (р.№277) передано громадянці ОСОБА_2 в оренду на десять років земельну ділянку площею 13 142 м2 на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування комплексу будівель та споруд). Земельну ділянку передано за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2020 №219162348, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування серії 953 від 05.08.2020 (а.с.33).

31 серпня 2020 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21.12.2017р. відповідно до якого сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря в усіх зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору оренди землі від 21.12.2017р. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 14.08.2019р. № 33298153), переходять до нового Орендаря, яким є Орендар, що вказаний у цьому Договорі про внесення змін та доповнень.

Сторони погодили, що всі права та обов`язки Орендаря, в тому числі щодо нарахування та сплати орендної плати виникають в Орендаря та є чинними з моменту переходу права власності від 05.08.2020 р. на вся об`єкти нерухомого майна. Договір набув чинності з моменту укладення і застосування до відносин, що виникли між сторонами з дати переходу права власності від 05.08.2020 р. на всі об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, будинки) які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, що перебувають в користуванні (оренді) в попереднього власника майна, та діє протягом строку дії Договору оренди землі від 21.12.2017р.(а.с.32)

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України визначено, щоземлі України за основним цільовим призначенням поділяютьсяна такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною третьою статті 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) закріплено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 20 вказаного Закону врегульовано питання встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Згідно з частиною третьоюстатті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 за ініціативою власників.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Так, за правиламистатей 38-42 ЗК Українита Класифікації видів цільового призначення земель затвердженою наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин) землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва;

землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)

Землі промисловості - це землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (стаття 66 ЗК Українита Класифікація видів цільового призначення земель).

Тож, вид використання «для обслуговуванням комплексу будівель та споруд» може належати за класифікацією до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та не може належати до земель житлової та громадської забудови.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

Стаття 1Закону України«Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Убачається, щорішенням Рівненської міськоїради №2582від 16.03.2017року «Про передачув орендугромадянці ОСОБА_2 земельної ділянкина АДРЕСА_1 ,на якійзнаходиться об`єктнерухомого майна», допущено незаконну зміну цільового призначення цієї земельної ділянки із категорії «землі промисловості» на категорію -«землі житлової та громадської забудови».При цьому, жодного рішення уповноваженим органом, щодо зміни цільового призначення та категорії використання спірної земельної ділянки на момент надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 , не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Крім того, із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 віднесена до категорії земель «землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики. Оборони та іншого призначення»; вид цільового призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку.

Враховуючи, що порушення відповідачем порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, є підставою для скасування рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна".

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 19березня 2024року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017 року "Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна".

Стягнути з Рівненської міської ради на користь заяву ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684,00 грн понесених позивачем у суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.