Постанова

від 19.11.2024 по справі 922/201/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/201/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Горгуль Н.В.

1-го відповідача та третьої особи - Мякота Т.М.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (1112Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24 (повний текст якого складено та підписано в приміщенні господарського суду Харківської області 11.04.2024 суддею Чистяковою І.О.)

за позовом керівника Красноградської окружної прокуратури (вул. Бєльовська, 73а, м. Красноград, Харківська область, 63300) в інтересах держави в особі Старовірівської сільської ради (вул. Центральна, 60, с. Старовірівка, Красноградський район, Харківська область, ідентифікаційний код 04398092)

до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (с. Петрівка, Красноградський район, Харківська область, 63340, ідентифікаційний код 30378024)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання недійсними договорів та витребування земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Керівник Красноградської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Старовірівської сільської ради до ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", в якому просить суд:

1) витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області на користь Старовірівської об`єднаної територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області;

2) витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області на користь Старовірівської об`єднаної територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №28 від 17.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

4) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №27 від 17.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням сесії Старовірівської сільської ради Нововодолазького району від 12.12.2019 №1136 було надано у приватну власність ОСОБА_2 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га та 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га, які розташовані за межами населених пунктів Старовірівської сільської ради. 20.12.2019 ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. 12.02.2020 земельні ділянки було продано на підставі договорів купівлі-продажу від 12.02.2020 №70 №73 голові фермерського господарства Грідіну Й.К., до складу якого входив ОСОБА_2 , та у той же день було змінено право власності на земельні ділянки, та передано в оренду СТОВ "МРІЯ" на підставі договорів оренди землі №27, №28 від 17.02.2020, укладених між ОСОБА_1 та СТОВ "МРІЯ", що, на думку прокурора, свідчить про відсутність мети здійснення фермерського господарства.

При цьому прокурор зазначає, що для отримання вказаних земельних ділянок ОСОБА_2 був використаний фіктивний наказ №4 від 28.04.2019 про прийняття його на роботу до Фермерського господарства Грідіна К.Й., оскільки відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 24.07.2020 № 15415/9/20-40-02-04-09 у період з 2019 р. по 1-й квартал 2020 року ОСОБА_2 постійно працював у ТОВ "Енліль" (код ЄДРПОУ 33818784, розташованому за адресою м. Харків, вул. Матросова, буд. 9) та не зазначено жодної інформації про перебування на будь-якій посаді або членства у ФГ Грідіна К.Й.

Отже прокурор вважає, що ОСОБА_2 незаконно отримав безоплатно у власність вказані земельні ділянки та відчужив їх ОСОБА_1 за вказаними вище договорами купівлі-продажу від 12.02.20202 №70, №73, що стало підставою для подання прокурором до суду цього позову про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки №№27, 28 від 17.02.2020, укладених між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", та витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок на користь Старовірівської сільської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24 позов задоволено повністю.

Витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області на користь Старовірівської об`єднаної територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. Центральна, 60, с. Старовірівка, Красноградський район, Харківська область, ідентифікаційний код 04398092).

Витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області на користь Старовірівської об`єднаної територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області (вул. Центральна, 60, с. Старовірівка, Красноградський район, Харківська область, ідентифікаційний код 04398092).

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №28 від 17.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №27 від 17.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогами про повернення земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки в сумі 9 084,00 грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (с. Петрівка, Красноградський район, Харківська область, 63340, ідентифікаційний код 30378024) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки в сумі 3 028,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- ОСОБА_2 шляхом надання до Старовірівської сільської ради наказу №4 від 28.04.2019 про прийняття його на роботу до ФГ «Грідіна К.Й.», отримав земельні ділянки у власність у спрощеному порядку без проведення земельних, при цьому ОСОБА_1 , маючи на меті отримання земельної ділянки шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 , видав наказ №4 від 28.04.2019 про прийняття останнього на роботу та у подальшому набув право власності на земельну ділянку у спрощеному порядку без проведення земельних торгів, отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили вимоги ст. 118, 134 ЗК України;

- у даному випадку ОСОБА_1 було відомо про незаконне набуття ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, а тому визнання його добросовісним набувачем спірних земельних ділянок не є можливим;

- оскільки земельні ділянки отримані ОСОБА_2 незаконно, після чого незаконно були останнім відчужені на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 і оскільки вказані земельні ділянки в подальшому були передані до СТОВ Мрія на правах оренди, які здебільшого зберігаються у разі зміни власника ділянки, то у разі витребування цього майна на користь Старовірівської сільської ради їх права власності буде обмежено цими правами, що повністю не відновить положення, яке мало місце до правопорушення (status guo), а тому договори оренди землі №27, №28 від 17.02.2020, укладені між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га та стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області, слід визнати недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України та скасувати державну реєстрацію вказаних договорів оренди;

- оскільки спірні земельні ділянки були отримані ОСОБА_1 незаконно на підставі рішення сесії Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 12.12.2019 №1136, то наявні правові підстави для їх витребування у ОСОБА_1 на користь Старовірівської об`єднаної територіальної громади в особі Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області, то позовна вимога про їх витребування у ОСОБА_1 є ефективним способом захисту порушеного права, при цьому в такому разі визнання незаконним та скасування рішення відповідного органу, на підставі якого першим відповідачем були незаконно отримані зазначені земельні ділянки, не вимагається, оскільки це є неефективним способом захисту;

- прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та у позовній заяві відповідно до вимог ст. 53 ГПК України обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Старовірівську сільську раду, яка повідомила, що не має наміру самостійно звертатись до суду з відповідним позовом;

- в даному випадку предметом спору є витребування земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а тому даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і відсутні підстави для задоволення клопотання першого відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що спір у даній справі виник з правовідносин, що стосуються правочину, стороною якого є фізична особа ОСОБА_1 , а тому даний спір є приватно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства;

- в даному випадку перебіг даного строку почався саме 12.05.2020, тобто після отримання Красноградською окружною прокуратурою відповіді Старовірівської сільської ради від 12.05.2020 № 739 на запити в порядку ст. 93 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження 42020221400000086 від 25.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а тому строк позовної давності почався з 13.05.2020 та мав сплинути 13.05.2023;

- оскільки станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (19.01.2024) правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то на момент пред`явлення прокурором цього позову не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог, а тому відповідна заява першого відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить стягнути з Харківської обласної прокуратури витрати на правову допомогу та судовий, сплачений за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- ОСОБА_2 , який є членом СФГ « ОСОБА_3 », отримав у власність земельні ділянки відповідно до частини 1 статті 32 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки /паю/ члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, як член фермерського господарства, поряд з цим, перебування чи неперебування члена фермерського господарства в трудових відносинах з фермерським господарством не є підставою для передачі чи відмови у передачі у приватну власність земельної ділянки відповідно до норм вищенаведеної статті Земельного кодексу України;

- суд першої інстанції помилково зазначив про виділення ОСОБА_2 спірних земельних ділянок для створення фермерського господарства, не взявши до уваги, що ці земельні ділянки отримані ОСОБА_2 у власність на підставі іншої процедури в порядку приватизації земельних ділянок для ведення фермерського господарства членами фермерських господарств в порядку статті 32 Земельного кодексу України;

-на момент укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України не було встановлено заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства;

- Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області XVIII сесія VII скликання прийняте рішення № 785 від 29 серпня 2019 року „ Про надання дозволу па розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі заяви від 22.08.2019 року, реєстаційний № 438, до якої не долучались наказ №4 від 28.04.2019 та заява від 28.04.2019, на які посилається прокурор як на підставу обґрунтованості позовних вимог і дане рішення не містить жодних на наказ ;

- оскільки Старовірівська сільська рада Красноградського району Харківської області є органом місцевого самоврядування, з власності якого вибули спірні земель ділянки, які знаходяться на її території обслуговування, її визначено позивачем у справі, проте прокурором при зверненні до суду не обґрунтовані підстави об`єднання в одній заяві органу місцевого самоврядування, який передав у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства Тютюник М.А., та позивача по справі, права та інтереси якого порушує Старовірівська сільська рада;

- у поданому до суду позові прокурор просив, зокрема, витребувати у відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 земельні ділянки, які перебувають у власності відповідача, та визнати недійсними договори оренди земельної ділянки, однією із сторін якого є фізична особа, відповідач по справі, отже спір стосується правочинів, вчинених суб`єктом цивільних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

- посилання місцевого господарського суду на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.202 у справі №922/1830/19, є необґрунтованим, оскільки спір у справі №922/1830/19 стосується процедури виділу земельної ділянки для створення фермерського господарства, тоді як за матеріалами справи №922/201/24 ОСОБА_2 не звертався до Старовірівської сільської ради з клопотанням про виділи земельної ділянки для створення фермерського господарства, тобто ці дві справи не є аналогічними;

- суд першої інстанції, відмовляючи в застосування строку позовної давності, посилався на п.7 Прикінцевих положень ГК України щодо подовження строків на період дії карантину відповідно до Постанови КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби «COVID-19» без встановлення обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, до позовної заяви не надано;

- прокурором не доведено наявності у нього процесуальної правоздатності подавати позов в інтересах Старовірівської сільської ради.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (1112Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24. Призначено справу до розгляду на 04.06.2024.

16.05.2024 від представника Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- особа, яка увійшла до складу фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства, лише на загальних підставах. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 Земельного кодексу України;

- в даному випадку предметом спору є витребування земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а тому даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

- з 17.03.2020 карантин, введений з метою запобігання хворобі «COVID-19», на законодавчому рівні визнано обставиною непереборної сили, крім того, у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2024 №2101-ІХ введено воєнний стан, а тому з даного моменту застосовується правило пункту 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу щодо зупинення перебігу строку позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 23.07.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 03.09.2024.

14.08.2024 від першого відповідача надійшли письмові пояснення.

02.09.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 22.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 19.11.2024 о 9:30 год.

Зазначену ухвалу отримано прокурором, позивачем, другим відповідачем та представником першого відповідача в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 23.10.2024 о 19:00 год.

В судове засідання 19.11.2024 з`явився представник першого відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та прокурор, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про лату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 19.11.2024 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу першого відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представників відсутніх учасників справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, Старовірівська сільська рада у листі від 12.05.2020 №739 повідомила Нововодолазький відділ Первомайської міської прокуратури Харківської області про те, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія Б №074692 ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку за межами Старовірівської сільської ради площею 19,00 га для ведення селянського господарства. Після смерті ОСОБА_3 із вказаної земельної ділянки державної форми власності Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у приватну власність були виділені дві земельні ділянки площею 5,1748 га (кадастровий номер 632428550:05:000:0937) для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та 5,2171 га (кадастровий номер 632428550:05:000:0938) для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 .

Як вказує прокурор у позові, у подальшому на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60 Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад та наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.06.2019 № 5033-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Старовірівською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Старовірівської сільської ради отримано у комунальну власність земельні ділянки у тому числі і залишок земельної ділянки померлого ОСОБА_3 у розмірі 8,6081 га за кадастровим номером 632428550:05:000:1181. Вказана земельна ділянка була зареєстрована у комунальну власність відповідно до наказу від 19.07.2019. У подальшому земельну ділянку у розмірі 8,6081 га із кадастровим номером 632428550:05:000:1181 було поділено на земельні ділянки площею 4,4491 га із кадастровим номером 6324285500:05:000:1218, яка передана у приватну власність гр. ОСОБА_2 та площею 4,1590 га із кадастровим номером 6324285500:05:000:1219, яка на даний час перебуває у комунальній власності.

У позовній заяві прокурор зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до Старовірівської сільської ради із заявою від 29.08.2019 № 438 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. До заяви було надано наступні документи: копія паспорту, ідентифікаційного номеру, копія статуту фермерського господарства ОСОБА_3 (у редакції від 03.03.2019, де засновником та головою є ОСОБА_1 , а одним із учасників - ОСОБА_2 ), копія заяви про прийняття на роботу фермером та наказу про прийняття на роботу фермером від 28.04.2019 №4, графічний матеріал щодо бажаного місця розташування земельної ділянки та її орієнтовного розміру, копія довідки № 179-117-19 від 21.08.2019.

Рішенням сесії Старовірівської сільської ради Нововодолазького району від 12.12.2019 №1136 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області гр. ОСОБА_2 " було надано у приватну власність ОСОБА_2 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га та 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства), які утворилися в результаті поділу сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів Старовірівської сільської ради.

20.12.2019 ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

12.02.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га та 6324285500:05:000:1213 площею 0,6445 га були продані голові фермерського господарства Грідіну Й.К., до складу якого входив ОСОБА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу №70, №73 від 12.02.2020, та у той же день змінено право власності на земельні ділянки, після чого їх передано в оренду СТОВ МРІЯ на підставі договорів оренди землі №27, №28 від 17.02.2020, укладених між ОСОБА_1 та СТОВ "МРІЯ", що за твердженням прокурора свідчить про відсутність мети здійснення фермерського господарства.

У позовній зазначено, що для оформлення вказаних земельних ділянок ОСОБА_2 був використаний наказ №4 від 28.04.2019 про прийняття на роботу до фермерського господарства Грідіна К.Й., який був підписаний ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що наказ №4 від 28.04.2019 про прийняття ОСОБА_2 на роботу до фермерського господарства Грідіна К.Й. є фіктивним та був використаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виключно з метою подальшого отримання зазначених земельних ділянок, оскільки відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 24.07.2020 № 15415/9/20-40-02-04-09 у період з 2019 по 1-й квартал 2020 року ОСОБА_2 постійно працював у ТОВ Енліль (код ЄДРПОУ 33818784, розташованому за адресою м. Харків, вул. Матросова, буд. 9) та не зазначено жодної інформації про перебування на будь-якій посаді або членства у фермерському господарстві ОСОБА_3 .

На підставі викладеного,прокурор стверджує, що ОСОБА_2 незаконно отримав безоплатно у власність вказані земельні ділянки та відчужив їх ОСОБА_1 за вказаними вище договорами купівлі-продажу від 12.02.20202 №70, №73, що стало підставою для подання прокурором до суду цього позову про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки №№27, 28 від 17.02.2020, укладених між ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія", та витребування у ОСОБА_1 земельних ділянок на користь Старовірівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас за положеннями ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Також, згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу

За положеннями статті 134 Земельного кодексу України України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 121 цього Кодексу.

Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю)

Відповідно до частини 1 статті 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається в позові на положення ч.6 ст.118 ЗК України, відповідно до якої урегульований порядок отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства.

Разом з цим, правові підстави та процедура отримання земельної ділянки у власність чи користування громадянами України для ведення фермерського господарства, передбачені статтями 123 ЗК України та нормами Закону України «,Про фермерське господарство», вирізняються від підстав та процедури отримання у власність членами фермерського господарства безоплатно земельних ділянок у розмірі земельної частки /паю/ відповідно до ст.ст.31,32 Земельного кодексу України.

На правовідносини щодо отримання безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фермерського господарства, членами фермерського господарства не розповсюджується дія норм Закону, яким врегульований порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність або користування для створення чи ведення фермерського господарства.

Отже твердження прокурора про те, що ОСОБА_2 отримав у власність у спрощеному порядку без проведення земельних торгів земельні ділянки з використанням наказу про призначення його на роботу нормативно не обґрунтовані та не підтверджені наданими до позовної заяви доказами. .

Щодо посилання прокурора у позові на те, що ОСОБА_2 отримав спірні земельні ділянки у власність для створення фермерського господарства за рахунок земель комунальної власності Старовірівської сільської ради, які не перебували у користуванні фермерського господарства «Грідіна К.Й.», то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з такого.

До позовної заяви прокурором додано копію Статуту Селянського (фермерського) господарства «Грідіна Костянтина Йосиповича», затвердженого 03 березня 2019 року.

Відповідно до пункту 6.13 Статуту до складу Статутного фонду Селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 » входить право постійного користування земельними ділянками площею 31,89 гектарів, та площею 19,00 гектарів, що розташовані на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області і надані у постійне користування для створення та ведення селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 » відповідно до Державних актів на право користування землею .

Прокурором до позовної заяви також додано лист Старовірівської сільської ради № 739 від 12.05.2020 року в якому зазначено, що відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б № 074692, що зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право користування землею за № 187 від 1993 року, громадянину ОСОБА_3 була надана у постійне користування земельна ділянка за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області площею 19,0 га для ведення селянського господарства. Із зазначеної земеної ділянки державної форми власності ГУ Держгеокадастру у Харківській області у приватну власність було виділено дві земельні ділянки площею 5,1748 га кадастровий номер 632428550:05:000:0937 для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_3 , та площею 5,2171 га кадастровий номер 632428550:05:000:0938 ОСОБА_4 , про що в Державному реєстрі прав вчинені відповідні записи. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відповідно до наказу від 14.06.2019 року № 5033-СГ у комунальну власність передана земельна ділянка для ведення фермерського господарства площею 8,6081, кадастровий номер 6324285500:05:000:1181, яка залишилася нерозпайованою і входить до зазначеного вище Державного акту на право користування землею.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рамках інших судових процесів встановлені такі преюдиціальні обставини, що не підлягають доведенню при розгляді справи №922/201/24.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2019 року у справі № 922/1821/19 за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Фермерського господарства «Грідіна Костянтина Йосиповича» про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки площею 8,6018 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 074692 зазначено, що що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія Б № 074692 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нововодолазької районної ради депутатів Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19 га для ведення селянського господарства. Земельна ділянка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Частина земельної ділянки , а саме площею 5,1748 га та 5,2171 га передані у приватну власність ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 відповідно. Спірній земельній ділянці площею 8,6081 га , яка перебувала у постійному користуванні фермерського господарства присвоєний кадастровий номер 6324285500:05:000:1181.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 липня 2020 року по справі № 922/720/20 за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області до Фермерського господарства «Грідіна Костянтина Йосиповича» про визнання права відсутнім зазначено:

«Прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області , в якому просив суд визнати відсутнім у Фермерського господарства «Грідіна Костянтина Йосиповича» права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 8,6081 га, розташовану на території Старовірівської сільської ради. Судом встановлено на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( відділу у Нововодолазькому районі( № 29-20-0.23,26-37/117-20 від 26.03.2020 року, в якому зазначено, що згідно з наказом № 5033-СГ від 14.06.2019 року Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області , земельна ділянка площею 8,6081 га, кадастровий номер 6324285500:05:000:1181 передана у комунальну власність Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді та згідно даних Національної кадастрової системи, земельні ділянки кадастровий номер 6324285500:05:000:1218 площею 4,4491 га та кадастровий № 6324285500:05:000:1219 площею 4,1590 га утворені в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6324285500:05:000:1181.».

В ухвалі господарського суду Харківської області про закриття провадження у справі від 26 серпня 2020 року у справі № 922/1820/19 за позовом першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, до Селянського (Фермерського) господарства «Грідіна Костянтина Йосиповича» про визнання відсутнім права користування, повернення земельної ділянки площею 31,89 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 046413, кадастровий номер 6324285500:05:000:1197 зазначено, що наказом № 5033-СГ від 14.06.2019 року Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області спірну земельну ділянку площею 31,89 га , кадастровий номер 6324285500:05:000:1197 передано у комунальну власність Старовірівській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Старовірівської сільської ради.

При зверненні з позовом прокурор посилався на обставину того, що Старовірівською сільською радою отримано у комунальну власність земельні ділянки в тому числі і залишок земельної ділянки померлого ОСОБА_3 у розмірі 8,6081 га з кадастровим номером 632428550:05:000:1181, яку у подальшому було поділено на земельні ділянки площею 4,4491 га, кадастровий номер 6324285500:05:000:1218 та площею 4,1590 га кадастровий номер 6324285500:05:000:1219.

При цьому, до позовної заяви прокурором долучені такі копії рішень Старовірівської сільської ради :

- від 29 серпня 2019 року № 785 ,, Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області гр. ОСОБА_2 ,,. Сільська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6,1750 / орієнтовно/ для ведення фермерського господарства, з подальшою передачею у приватну власність безоплатно, визначила площу земельної ділянки в середньому розмірі земельної частки/ паю/ по Старовірівській сільській раді , яка становить 6, 175 в умовних кадастрових гектарах.

- від 12 грудня 2019 року ,, Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства /код КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства/, які розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та передачу її у власність гр. ОСОБА_2 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_2 за рахунок сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 6324285500:05:000:1197 та 6324285500:05:000:1181, які розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Зазначені земельні ділянки перебували у постійному користуванні Селянського фермерського господарства « ОСОБА_3 ».

Разом з цим, при вирішенні питання отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства нормами чинного законодавства площа такої земельної ділянки не обмежується середнім розміром земельної частки (паю) по сільській раді.

Відповідно до частини 2 статті 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту Членами Селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 » є : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія паспорта НОМЕР_3 , виданий Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області 09 квітня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 отримав у власність земельні ділянки відповідно до частини 1 статті 32 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадянам України членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, як член фермерського господарства.

Прокурором не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів в спростування факту отримання ОСОБА_2 спірної землі в порядку частини 1 статті 32 Земельного кодексу України.

Поряд з цим, перебування чи неперебування члена фермерського господарства в трудових відносинах з фермерським господарством не є підставою для передачі чи відмови у передачі у приватну власність земельної ділянки відповідно до норм статті 32 Земельного кодексу України, до того ж, жодною нормою земельного законодавства не передбачено обов`язку надання доказів перебування у трудових відносинах з фермерським господарством члена фермерського господарства при зверненні до органів місцевого самоврядування з заявою про одержання безоплатно у власність земельної ділянки членом фермерського господарства в порядку статей 31,32 Земельного кодексу України.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо незаконності отримання ОСОБА_2 безоплатно у власність спірних земельних ділянок та їх наступного відчуження ОСОБА_1 та щодо наявності у зв`язку з цим достатніх правових підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про відсутність у прокурора процесуальної правоздатності на подачу позову у даній справі, то колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 3 ч. 9 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах ради мають право мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктом 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій. Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони:

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення:

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, враховуючи положення п. 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, наразі Старовірівська сільська рада є органом, з володіння якого, за доводами прокурора, незаконного вибули спірні земельні ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, зокрема, зазначила, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор у позові не посилається на порушення уповноваженим органом- Старовірівською сільською радою вимог земельного законодавства при наданні у приватну власність ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, а зазначає про введення ОСОБА_2 зазначеної ради в оману з метою подальшого отримання зазначених земельних ділянок.

При цьому, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Красноградською окружною прокуратурою на адресу Старовірівської сільської ради було скеровано повідомлення від 30.10.2023 №59-109-4981вих-23, в якому повідомлено про виявленні порушення та просила надати інформацію про вжиті Старовірівською сільською радою заходів щодо реагування на зазначене порушення.

У відповіді від 14.11.2023 №3011/02-34 Старовірівською сільською радою зазначено, що у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом, оскільки сільська рада вважає, що за викладених в позові обставин нею не вбачається порушень земельного законодавства.

Отже прокурором при зверненні з позовом у даній справі дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність у нього процесуальної правоздатності для звернення із таким позовом в інтересах держави в особі Старовірівської сільської ради.

Щодо доводів апелянта про пропуск прокурором строку позовної давності, то колегія судді вважає такі доводи безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з цим, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі №405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №372/2592/15. від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16, це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як свідчать матеріали справи, Красноградською окружною прокуратурою виявлено вищевикладені порушення в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020221400000086 від 25.06.2020 за попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема після отримання відповіді Старовірівської сільської ради від 12.05.2020 № 739.

Отже, в даному випадку перебіг даного строку почався саме 12.05.2020, тобто після отримання Красноградською окружною прокуратурою відповіді Старовірівської сільської ради від 12.05.2020 № 739 на запити в порядку ст. 93 КПК України в ході досудового розслідування кримінального провадження 42020221400000086 від 25.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Отже, за звичайних обставин, строк позовної давності почався з 13.05.2020 та мав сплинути 13.05.2023.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Зазначений карантин був скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦКУ країни перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Крім того, відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту:

19.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. На сьогодні цей воєнний стан продовжується.

Отже, позовна давність за позовом у даній справі була продовжена на строк дії карантину, а після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. А оскільки станом на дату звернення прокурора до суду з цим позовом (19.01.2024) правовий режим воєнного стану на території України не скасовано і він діє і на даний час, то на момент пред`явлення позову у даній справі строк позовної давності не сплив, у зв`язку з чим місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні заяви першого відповідача про застосування позовної давності.

Щодо доводів апелянта про те, що спір стосується правочинів, вчинених суб`єктом цивільних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, то колегія суддів не може погодитися із таким твердженням, зважаючи на таке.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на незаконне вибуття спірних земельних ділянок, що перебувають на території Старовірівська сільська рада, із комунальної власності у приватну власність ОСОБА_2 , який є членом СФГ «Грідіна К.Й.» та подальше їх відчуження голові цього фермерського господарства Грідіну Й.К.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18) ВП ВС вказала, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, таке господарство вже було зареєстрованим, то справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Отже, зважаючи, що серед учасників даної справи є орган місцевого самоврядування, фермерське господарство та фізична особа член цього фермерського господарства і на момент подання позову у цій справі таке господарство вже було зареєстроване, то дану справу слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права, у зв`язку з чим дане рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 270, 270, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (1112Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі № 922/201/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 168,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.11.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко