Рішення

від 26.11.2024 по справі 904/3555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3555/24за позовом Виконувача обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури, смт. Слобожанське Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Слобожанське Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара", с. Могилів Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: Ярмош В.О., представник

Від прокуратури: Кисельов В.Г., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069559 від 01.03.2023

С У Т Ь С П О Р У :

Виконувач обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2024 (а.с.167-170 том 1), просить:

- зобов`язати приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара" (ЄДРПОУ 32690337) усунути перешкоди Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04052264 вул. Героїв України, 5, селище Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області (реєстраційний номер 1199717212256), за приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (ЄДРПОУ 32690337), проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташована за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась; будівництво вказаного об`єкту

нерухомості (кафе загальною площею 57,5 м.кв.) здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт. Під час досудового розслідування проведено земельно-технічну експертизу №СЕ-19/104-23/41563-ЗТ від 08.01.2024, відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт будівництва за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, Дніпровського району, Дніпропетровської області площею 57,5 метрів квадратних, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225681200:01:730:0001. Площа накладання складає 0,0070 га.

Відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Третя особа, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, позовні вимоги підтримує у повному обсягу.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 справу №904/3555/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 13.08.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.09.2024; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області.

Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважного представника не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалою суду від 09.09.2024 підготовче засідання відкладено на 07.10.2024.

У судове засідання 07.10.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час, місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвали суду від 13.08.2024 та від 09.09.2024 направлялись на адресу відповідача: вул. Центральна, будинок 120, с. Могилів, Дніпровський район, Дніпровська область, 51040. Згідно довідки Укрпошти (форма-20) від 17.08.2024 ухвала суду від 13.08.2024 не вручена у зв`язку з відсутністю Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 07.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/3555/24 на тридцять днів до 11 листопада 2024 року включно та відкладено підготовче засідання у справі на 28 жовтня 2024 року.

21 жовтня 2024 року від прокуратури до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову, в якій просить:

- зобов`язати приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара" усунути перешкоди Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04052264 вул. Героїв України, 5, селище Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області (реєстраційний номер 1199717212256), за приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (ЄДРПОУ 32690337), проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято до розгляду заяву Керівника Слобожанської окружної прокуратури про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 21.10.2024 (вх. №48637/24); закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання 26.11.2024.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином: ухвала суду від 28.10.2024 направлена на адресу відповідача: вул. Центральна, будинок 120, с. Могилів, Дніпровський район, Дніпровська область, 51040. Згідно довідки Укрпошти (форма-20) від 09.11.2024 ухвала суду від 28.10.2024 не вручена у зв`язку з відсутністю Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" за вказаною адресою.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5).

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 26.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора відділу прокуратури та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2017 у справі № 202/808/17 зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Самара" (далі ТОВ АПК "Самара") на будівлю кафе, площею 57,5 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів, Царичанського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1199717212256). Адресний номер вулиця Центральна №122, присвоєно на підставі рішення виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 26.02.2016 №22.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі № 202/808/17 заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 скасовано та відмовлено в задоволені позову ТОВ АПК "Самара", у зв`язку із тим, що майно, яке було предметом спору у справі має ознаки самочинного, розташоване поза межами населеного пункту на земельній ділянці, що входить до полоси відводу автомобільної дороги (а.с.45-46 том 1).

В подальшому, після прийняття рішення судом апеляційної інстанції, на підставі актів приймання-передачі від 25.05.2018 (а.с.47 том 1), приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайцевою І.А. 25.06.2018 зареєстровано право приватної власності на будівлю кафе за приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (а.с.89-90 том 1).

Фактично, ТОВ АПК "Самара" не маючи права на нерухоме майно кафе, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область с. Могилів, вул. Центральна,122, на підставі акту прийому передачі, на підставі п.4.1 Статуту ТОВ АПК "Самара", затвердженого протоколом загальних зборів учасників №1/2015 від 19.03.2015, передало його ПП "ТЦ "Самара".

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок, інвентаризаційна справа №927 Ц, виготовленого фізичною особою-підприємцем Цепа І.В. за замовленням ТОВ АПК "Самара" станом на 07.12.2015, загальна площа основних приміщень будівлі кафе літера А-1 за внутрішнім обміром складає 57,5 м.кв, водночас площа земельної ділянки під будинком (тобто за зовнішнім обміром будівлі кафе) складає 70 м.кв. (0,0070 га) (а.с.56-58 том 1).

Під час досудового розслідування, за участю спеціаліста ІІ категорії землевпорядника виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, 27.07.2023 проведено огляд об`єкта будівництва, що розташований по вул. Центральній, 122 в с. Могилів Дніпровського району Дніпропетровської області.

Оглядом встановлено, що об`єкт будівництва, який розташований з правої сторони проїжджої частини автошляху Н-031 "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" по ходу руху на місто Дніпро, знаходиться на відстані 13 метрів від кромки дороги.

Відповідно до інформації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (далі Служба) встановлено, що на балансі Служби знаходяться державна власність - автомобільна дорога Н-31 "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка", загальною площею 47,5925 га, довжиною - 7418 м.

Виникнення права постійного користування відбулося на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 002583, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 272 від 15.03.2002, виданого відповідно до розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації від 14.02.2002 №39-р. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки - 1225681300:01:730:0001, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (а.с.48-51 том 1).

Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 2798/05/18-23 від 13.11.2023, встановлено, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку "Дніпропетровська область, с. Могилів, вул. Центральна, 122" інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено (а.с.71 том 1).

Окрім того, під час досудового розслідування проведено земельно-технічну експертизу №СЕ-19/104-23/41563-ЗТ від 08.01.2024 відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт будівництва за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, Дніпровського району, Дніпропетровської області площею 57,5 метрів квадратних, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225681200:01:730:0001. Площа накладання складає 0,0070 га (а.с.72-78 том 1).

Враховуючи вищевикладене, ПП "ТЦ "Самара" користується земельною ділянкою площею 0,0070 га на якій розташований об`єкт нерухомого майна будівля кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, що перебуває у його власності, без оформлення права користування земельною ділянкою, в порядку її відведення в оренду або встановлення сервітуту.

Безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування i забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної i транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Прокурор вважає, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, у зв`язку із чим просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин набуття відповідачем та попереднім власником права власності на об`єкт нерухомого майна; наявність/відсутність підстав вважати цей об`єкт об`єктом самочинного будівництва та наявність підстав для його знесення, а також встановлення правомірності державної реєстрації речового права власності за відповідачем.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.

Згідно ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. "а" п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Згідно із частиною другою, пунктом "д" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування передбачених законом способів.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої, пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва, тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Так, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно:

1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою;

2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Прокурор вважає, що об`єкт нерухомості, а саме: будівля кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, підлягає знесенню, оскільки документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено.

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок, інвентаризаційна справа №927 Ц, виготовленого фізичною особою-підприємцем Цепа І.В. за замовленням ТОВ АПК "Самара" станом на 07.12.2015, загальна площа основних приміщень будівлі кафе літера А-1 за внутрішнім обміром складає 57,5 м.кв, водночас площа земельної ділянки під будинком (тобто за зовнішнім обміром будівлі кафе) складає 70 м.кв. (0,0070 га).

Під час досудового розслідування, за участю спеціаліста ІІ категорії землевпорядника виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, 27.07.2023 проведено огляд об`єкта будівництва, що розташований по вул. Центральній, 122 в с. Могилів Дніпровського району Дніпропетровської області. Оглядом встановлено, що об`єкт будівництва, який розташований з правої сторони проїжджої частини автошляху Н-031 "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка" по ходу руху на місто Дніпро, знаходиться на відстані 13 метрів від кромки дороги.

Окрім того, відповідно до інформації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (далі Служба) встановлено, що на балансі Служби знаходяться державна власність - автомобільна дорога Н-31 "Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка", загальною площею 47,5925 га, довжиною - 7418 м.

Виникнення права постійного користування відбулося на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 002583, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 272 від 15.03.2002, виданого відповідно до розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації від 14.02.2002 №39-р. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки - 1225681300:01:730:0001, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 (цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) є власністю держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою (серія та номер: ІІ-ДП №002583, виданий 15.03.2002 Царичанською районною державною адміністрацією) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №48188355 від 23.11.2015.

Під час досудового розслідування проведено земельно-технічну експертизу №СЕ-19/104-23/41563-ЗТ від 08.01.2024, відповідно до якої встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт будівництва за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, Дніпровського району, Дніпропетровської області площею 57,5 метрів квадратних, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225681200:01:730:0001. Площа накладання складає 0,0070 га.

Враховуючи вищевикладене, ПП "ТЦ "Самара" користується земельною ділянкою площею 0,0070 га на якій розташований об`єкт нерухомого майна будівля кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, що перебуває у його власності, без оформлення права користування земельною ділянкою, в порядку її відведення в оренду або встановлення сервітуту.

Установлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів, Дніпровського району, Дніпропетровської, на якій розташовано спірний об`єкт, не оформлене.

Шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку "Дніпропетровська область, с. Могилів, вул. Центральна, 122" інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не виявлено (лист Державної інспекції архітектури та містобудування України № 2798/05/18-23 від 13.11.2023).

Внаслідок самочинного будівництва будівлі кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, з користування Дніпровської районної державної адміністрації поза її волею вибула земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Центральна, 122 с. Могилів.

Отже, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Враховуючи відсутність доказів надання земельної ділянки для будівництва кафе загальною площею 57,5 м.кв., відсутність доказів присвоєння земельній ділянці указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта до експлуатації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості.

З огляду на те, що будівля кафе існує як об`єкт нерухомості незаконно, оскільки рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення цієї будівлі місцевим органом самоврядування не приймалось, будь-яких дозвільних документів на будівництво кафе за цією адресою компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірний об`єкт нерухомості не приймався, вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "Еаst/West Аllisance Limited" проти України" ("Еаst/West Аllisance Limited" v. Ukreinе, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у рішенні "Брайловська проти України" (Braylovska v. Ukraine) встановив, що відбулося "позбавлення майна" у розумінні другого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зазначив, що, Суд має встановити, чи було оскаржуване позбавлення майна виправданим відповідно до цього положення. Суд наголосив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення майна має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватися "на умовах, передбачених законом", що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади, здійснюватись "в інтересах суспільства" та забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства (рішення ЄСПЛ у справі "Вістінш і Перепьолкінс проти Латвії" (Vistins and Perepjolkins v. Latvia)). Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції ("на умовах, передбачених законом") полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)). Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece)). Вона також посилається на якість відповідного закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)).

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5591/16 виснував, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

За таких обставин, суд встановив, що порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача немає, і захід втручання у право володіння відповідача шляхом повернення земельної ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва є пропорційним визначеній меті.

Установлено, що будівництво будівлі кафе будівель здійснювалось з порушенням вимог, встановлених законами України та окремих підзаконних актів. ТОВ АПК "Самара", а також ПП "ТЦ "Самара" (наступний власник спірної будівлі кафе (відповідач)), не набули право власності на цю будівлю у встановленому законом порядку, а відтак не відбувається втручання в мирне володіння майном.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер 1199717212256) за приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (ЄДРПОУ 32690337), проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речовихправ на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІУ (з наступними змінами та доповненнями).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Разом з тим, сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, крім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, проте не є самостійною підставою виникнення права власності.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, аніж ті, що встановлені цією статтею. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 у подібних правовідносинах (за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "АЗС-Будсервіс", ТОВ "Атлант" про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та демонтаж тимчасових споруд).

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу наведених положень законодавства та положень частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті. Подібний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Відповідно до ч.3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав. Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову. Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18, від 05.06.2024 у справі №904/4339/21, від 11.06.2024 у справі №904/4338/21.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачаться з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ix обтяження для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна - кафе за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вулиця Центральна, будинок 122 ТОВ АПК "Самара" надано державному реєстратору заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2017. Однак, відомості про надання документів для здійснення державної реєстрації та прийняття майна в експлуатацію - відсутні. Замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) (пункт перший частини першої статті 34, частина перша статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Державною інспекцією архітектури та містобудування України (лист №2798/05/18-23 від 13.11.2023) зазначено, що в реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку "адреса об`єкта Дніпропетровська область с. Могилів, вул. Центральна,122", інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено.

В Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ТОВ АПК "Самара" на нерухоме майно кафе за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вулиця Центральна, будинок 122, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2017, яке Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі № 202/808/17 скасоване.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі № 202/808/17 заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 скасовано та відмовлено в задоволені позову ТОВ АПК "Самара", у зв`язку із тим, що майно, яке було предметом спору у справі має ознаки самочинного, розташоване поза межами населеного пункту на земельній ділянці, що входить до полоси відводу автомобільної дороги.

25 червня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 26793382 за Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" на будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області (реєстраційний номер - 1199717212256).

При цьому, державна реєстрація права власності проведена на підставі:

Акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/нг, виданий 25.05.20118, видавник: ТОВ АПК "Самара" та ПП "Торгівельний центр "Самара"; рішення власника ТОВ АПК "Самара" від 25.05.2018; Статуту ПП "Торгівельний центр "Самара"; протоколу загальних зборів ТОВ АПК "Самара" від 25.05.2018 (а.с.89 том 1).

За змістом Акта прийому-передачі майна від 25 травня 2018 року ТОВ АПК "Самара" передало, а ПП "Торгівельний центр "Самара" прийняло будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, що належить ТОВ АПК "Самара" на підставі заочного рішення суду від 06.02.2017 у справі № 202/808/2017.

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017 за № 19510333, державним реєстратором КП "Царичанське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради Дніпропетровської області Савран Н.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256.

Акт приймання-передачі майна від 25.05.2018 до статутного капіталу ПП "Торгівельний центр "Самара" складено під час розгляду справи № 202/808/17: постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у цій справі заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 скасовано та відмовлено ТОВ АПК "Самара" в задоволені позову про визнання права власності на будівлю кафе. Таким чином, ТОВ АПК "Самара" не набуло права власності на спірне майно, відповідно не мало й права його відчужувати.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності ПП "Торгівельний центр Самара" на нежитлові приміщення загальною площею 57,5 кв.м. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, як на нерухоме майно відбулася за відсутності належних правових підстав (відсутність правовстановлювальних документів на земельну ділянку, самовільне будівництво), тобто здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у спірних відносинах.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, ii надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган виконавчої влади, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ст. 28 цього Закону для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. "а" п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 (цільове призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) є власністю Дніпровської районної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою (серія та номер: ІІ-ДП №002583, виданий 15.03.2002 Царичанською районною державною адміністрацією) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №48188355 від 23.11.2015.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 залишається у державній власності та до комунальної власності переданою бути не може.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, на території Дніпровського району повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності в межах сіл, селищ, міст районного значення та їх вилучення здійснюються Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, яка є правонаступником Царичанської районної державної адміністрації (розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", лист Дніпровської районної державної адміністрації від 14.11.2023 №1-50-4510/0/290-23).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, яка не вжила заходів щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянки у судовому порядку.

Вилучення з порушенням земельного законодавства земель, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області використовувати спірні земельні ділянки.

Самовільне зайняття земель державної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Слобожанською окружною прокуратурою скеровувалися листи у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" № 66/1-399ВИХ-24 від 17.04.2024, № 66/1-649ВИХ-24 від 25.06.2024 на адресу Дніпровської районної державної адміністрації, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів, шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1199717212256), що є самочинним будівництво.

Однак, Дніпровською районною державною адміністрацією заходи щодо захисту та поновлення прав на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами №1-50-879/0/557-24 від 03.05.2024, №1-50-1654/0/557-24 від 02.07.2024 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 4844,80грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення володіння нерухомим майном задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара" (ідентифікаційний код 32690337, вул. Центральна,120, с. Могилів, Дніпровський район, Дніпропетровська область) усунути перешкоди Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 04052264 вул. Героїв України, 5, селище Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382), видати наказ.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: вул. Центральна 122, с. Могилів Дніпропетровської області (реєстраційний номер 1199717212256), за Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (ідентифікаційний код 32690337, вул. Центральна,120, с. Могилів, Дніпровський район, Дніпропетровська область), проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" (ідентифікаційний код 32690337, вул. Центральна,120, с. Могилів, Дніпровський район, Дніпропетровська область) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044) судовий збір у розмірі 4844,80грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.11.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва