Рішення

від 28.11.2024 по справі 904/4023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4023/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Вороновська О.В.;

від позивача-1: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши матеріали справи №904/4023/24

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Білозірської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі 1. Виконавчого комітету Білозірської сільської ради (далі - позивач-1) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 12.09.2024 за вих. №54-5217вих24 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (далі - відповідач) у якій просить:

визнати недійсною додаткову угоду від 17.02.2021 №3 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 18.02.2021 №4 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 28.08.2021 №5 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 01.10.2021 №6 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 18.10.2021 №7 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 27.10.2021 №8 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 02.11.2021 №9 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

визнати недійсною додаткову угоду від 22.11.2021 №10 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між позивачем-1 та відповідачем;

стягнути з відповідача на користь позивача-1 кошти у розмірі 126.411,83 грн.

Судові витрати прокуратура просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4023/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024.

Ухвалою від 16.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано прокуратурі надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень; докази реєстрації Електронного кабінету позивача-1 Виконавчого комітету Білозірської сільської ради (код ЄДРПОУ 04407744) у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Через систему "Електронний суд" 17.09.2024 від прокуратури надійшла заява від 17.09.2024 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якої прокуратура додала докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень.

Ухвалою від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 також надсилалася відповідачу на адресу: 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; за трек-номером 0600290582072.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 12.10.2024 з відміткою пошти за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою відмова від отримання.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 20.09.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання, а саме 12.10.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 20.09.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 27.10.2024.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Ухвалою від 17.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 13.11.2024.

Ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 представник прокуратури надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив позов задовольнити.

Інші представники у судове засідання 28.11.2024 не з`явились.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокуратура вважає, що при укладанні додаткових угод від 17.02.2021 №3, від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, сторонами порушені вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що не відповідає принципу максимальної економії бюджетних коштів.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач письмові пояснення по суті позовних вимог не надав.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзиву не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: визнання додаткових угод недійсними та стягнення заборгованості з відповідача.

Суд встановив, що Черкаською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти на території Черкаського району встановлено наступне.

Згідно річного плану публічних закупівель на 2021 рік Виконавчий комітет Білозірської сільської ради запланував закупівлю електричної енергії за кошти місцевого бюджету.

За результатами моніторингу офіційного веб-порталу оприлюдненої інформації про публічні закупівлі «ProZorro», Єдиного веб-порталу використання публічних коштів «Е-дата» прокуратурою встановлено, що 27.11.2020 Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради оголошено про проведення відкритих торгів за № UA-2020-11-27-001731-a на закупівлю 334.300 кВт*год електричної енергії ДК 021:2015:09310000-5. Місце поставки товарів: виконавчий комітет, школи, дитячі садки, та вуличне освітлення Білозірської територіальної громади за переліком передбаченим у Додатку № 2 до договору. Дата доставки: з 01.02.2021 по 31.12.2021. Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого бюджету. Очікувана вартість предмета закупівлі 1.036.330 грн.

Єдиним критерієм вибору переможця є ціна.

Участь у торгах прийняли ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з ціновою пропозицією 603.517 грн, ТОВ «ЕРНЕРІГН» - 603.517,13 грн, ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» - 695.344 грн, ТОВ «СКАЙ СФОТ» - 621.798 грн, ТОВ «ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ» - 628.484 грн, ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД» - 634.940 грн, ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС»- 651.884 грн, ТОВ «ЕНЕРГОЗБУТ - ТРАНС» - 1.036.330 грн.

За результатами проведення відкритих торгів переможцем визнано ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з остаточною пропозицією 603.517 грн.

11.01.2021 між Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради з ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» укладено договір № 1 щодо постачання електричної енергії споживачу загальною вартістю 603.517,00 грн, з ПДВ.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія)» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.02.2021 до 31.12.2021 включно.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість договору на момент його укладення становить 603.517,00 грн, з ПДВ; спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Згідно Комерційної пропозиції - Додаток № 1 до договору ціна електричної енергії становить за 1 кВт/год становить 1,805315584804068 грн. з ПДВ та включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, що становить за 1 кВт/год 0,352716 грн. з ПДВ.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2021, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання.

Пунктом 13.6 договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торговопромисловою палатою, або органами державної статистики.

У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку Сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення Постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені Сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо Постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

22.01.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до розділу «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін».

16.02.2021 сторонами на підставі п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено додаткову угоду № 2, що не оскаржується, (далі додаткова угода № 2) до Договору, якою збільшено ціну за одиницю товару на 10 % та визначено у розмірі 1,98564 грн/кВт*год з ПДВ, а обсяг постачання зменшено до 303 940,7949 кВт*год. (додаткова угода діє з 01.02.2021).

Сторонами, 17.02.2021 укладено додаткову угоду № 3, якою знову збільшено ціну до 2,184005436 грн/кВт*год з ПДВ (20,97 % від первинної ціни), обсяг постачання зменшено до 276 334, 9349 кВт*год. (додаткова угода діє з 10.02.2021).

У подальшому 18.02.2021 укладено додаткову угоду № 4, якою знову збільшено ціну до 2,402187579 грн з ПДВ, що є більшою на 33 % від первинної ціни, обсяг постачання зменшено до 251 236, 4168 кВт*год (додаткова угода діє з 20.02.2021).

Сторонами 25.08.2021 укладено додаткову угоду № 5, якою збільшено ціну за одиницю товару до 2,64 грн/кВт*год з ПДВ, що є більшою на 46,23 % від первинної ціни, обсяг постачання зменшено до 244 776,4820 кВт*год (додаткова угода діє з 01.08.2021). 01.10.2021 укладено додаткову угоду № 6 (застосовується з 01.09.2021), як наслідок вартість зросла на 60,19% від первинної та становила 2,892 грн/кВт*год з ПДВ, обсяг постачання зменшено до 237 624, 24 кВт*год.

Сторонами 18.10.2021 укладено додаткову угоду № 7, якою збільшено ціну за одиницю товару до 3,18 грн/кВт*год з ПДВ (76,14% від первинної ціни), обсяг постачання зменшено до 231 820, 60 кВт*год, (додаткова угода діє з 01.10.2021).

27.10.2021 укладено додаткову угоду № 8 (застосовується з 12.10.2021), як наслідок вартість зросла на 93,45 % від первинної та становила 3,492 грн/кВт*год з ПДВ, обсяг постачання зменшено до 229 483, 16 кВт*год.

Додатковою угодою № 9 від 02.11.2021 Сторони прийняли рішення про припинення зобов`язання за Договором.

22.11.2021 укладено додаткову угоду № 10, якою Сторони дійшли взаємної згоди зменшити суму договору на 49 688, 22 грн, а п.п. 3.4., 5.1 Договору та визначено в наступній редакції: Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: Черкаська область, межа балансової належності електроустановок Споживача: кількість 215 254 кВт*год; Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 553 828, 78 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять вісім гривень 78 коп.) грн ПДВ.

Таким чином, починаючи з укладення додаткової угоди від 16.02.2021 № 2 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за електроенергію піднялась з 1,805315584804068 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 3,492 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, тобто на 93,45 %.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 сформовано правовий висновок щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи вказану позицію Великої Палати Верховного Суду у справі у справі № 922/2321/22, а також з огляду на те, що сторонами договору від 11.01.2021 № 1 ціну за 1 кВт/год збільшено з 1,805315584804068 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 3,492 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 93,45 %, зазначене свідчить про порушення інтересів держави внаслідок протиправного підвищення ціни за одиницю товару, що призвело до неправомірного витрачання бюджетних коштів.

За даними сайту «Оператор ринку» середньозважені ціни на електричну енергію в період з дати укладення договору, тобто з 11.01.2021 по дату його виконання, тобто до 01.11.2021, коливались у бік збільшення, водночас такі коливання надавали право сторонам збільшувати ціну за одиницю товару виключно в сумі до 10% протягом всього строку дії договору.

Таким чином, укладення додаткової угоди від 16.02.2021 № 2 в межах 10 % можна вважати правомірною, разом з тим, всі подальші укладені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки після їх укладення узгоджена договором ціна за 1 кВт/год збільшилась більше ніж на 10%.

Враховуючи, що за додатковою угодою від 16.02.2021 № 2 сторонами узгоджено ціну на рівні 1,98564 грн за 1 кВт/год, законність якої не оспорюється, тому електрична енергія за договором підлягала поставці по цій ціні протягом 2021 року.

Відтак, сторони уклали ряд додаткових угод, зокрема № 3-10 якими загальну ціну за 1 кВт електроенергії збільшили з 1,805315584804068 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 3,492 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто більше як на 10%, що свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого останні є недійсними.

Крім того, дії Сторін щодо підвищення ціни за товар шляхом укладення ряду додаткових угод суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо виходити з тлумачення Сторонами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод, то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Разом з цим, підставою для укладення додаткової угоди № 3 є експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № О-266/21 від 04.02.2021.

Прокуратура зазначає, що у експертному висновку за основу взято до порівняння невірний діапазон цін на товар.

Так, експертом порівнюється середньозважені ціни на РДН у торговій зоні ОЕС України за період з 26.01.2021-31.01.2021 до 01.02.2021-05.01.2021, натомість судова практика передбачає, що коливання ціни на ринку необхідно встановлювати за період з дати додаткової угоди № 2 (не оспорюється прокурором) - 16.02.2021, в даному випадку, до дати початку дії додаткової угоди № 3 - 17.02.2021, що не було дотримано.

Аналізом середньозважених цін на електричну енергію установлено, що відсоток коливання ціни на ринку становив 1,5% у бік збільшення, тобто ціна за МВт.год з 1741,85 грн (дата додаткової угоди № 2) збільшилася до 1744,62 грн за МВт.год. (дата укладення додаткової угоди № 3), натомість ціну за одиницю товару шляхом укладення додаткової угоди № 3 збільшено з 1,98564 грн/кВт до 2,184005436 грн/кВт, тобто на 20,97%, від первинної ціни, що перевищує 10% поріг передбачений, вимогами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

За таких обстави у сторін були відсутні законодавчо визначені підстави для укладення додаткової угоди № 3.

Підставою укладення додаткової угоди № 4 від 18.02.2021 є експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № О-396/21 від 15.02.2021, щодо середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН в торговій зоні ОЕС України станом на 08.02.2021 та станом на 15.02.2021.

Підставою укладення додаткової угоди № 5 від 25.08.2021 є експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1759-1/21 від 03.08.2021, щодо середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 року та станом на 01.08.2021.

Підставою укладення додаткової угоди № 6 від 01.10.2021 є цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2073/21 від 31.08.2021, щодо середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН в ОЕС України за серпень 2021 року та станом на 01.09.2021.

Підставою укладення додаткової угоди № 7 від 18.10.2021 є цінова довідка Житомирської торгово-промислової палати № В-3213 від 23.09.2021, щодо середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН ОЕС України за період з 01.09.2021 по 23.09.2021.

Підставою укладення додаткової угоди № 8 від 12.10.2021 є цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2554-2/21 від 12.10.2021, щодо середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН в ОЕС України за 23.09.2021 відносно 12.10.2021.

Додатковими угодами № 9 від 02.11.2021 та № 10 від 22.11.2021 припинено постачання електричної енергії за договором від 11.01.2021 № 1 починаючи з 01.11.2021, у зв`язку з істотною зміною обставин та неможливістю здійснювати фактичне постачання за ціною, визначеною договором. При цьому визначили фактичний обсяг електроенергії за договором в розмірі 215 254 кВт/год та суму договору - 553 828,78 грн.

Враховуючи викладене, внаслідок укладення недійсних додаткових угод №3-10 до Договору № 1 від 11.01.2021 загальний обсяг поставки електричної енергії зменшився на 119 046 кВт/год.

Фактично внаслідок укладення недійсних додаткових угод № 3-10 до Договору № 1 від 11.01.2021 ціну за одиницю товару збільшено на 93,45% від первинної ціни, що перевищує максимально можливий 10% ліміт, який передбачено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як підстава для збільшення ціни за одиницю товару, внаслідок чого є недійсними.

З урахування вищевикладених обставин, оскільки додаткові угоди №№ 3-10 укладені сторонами Договору за відсутності законодавчо визначених підстав, зокрема з перевищенням максимально допустимого порогу для підняття вартості у 10 % то вони суперечать приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідну правову позицію щодо наявності підстав для застосування ст. 1212 ЦК України виклала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, оскільки відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Разом з тим, відповідно до наданих Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради актів приймання-передачі електричної енергії на виконання Договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» передано, а Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради прийнято:

- за додатковою угодою № 2 в кількості 11 444 кВт*год на загальну суму 22 723 грн (акт № Б0007821021 від 11.03.2021);

- за додатковою угодою № 3 в кількості 12 715 кВт*год на загальну суму 27 769,63 грн (акт № Б0007821021 від 11.03.2021);

- за додатковою угодою № 4 в кількості 123 654 кВт*год на загальну суму 297 040,11 грн (акт № Б0007821021 від 11.03.2021, акт № 1976 від 01.04.2021, акт № Б0007821041 від 05.05.2021, акт № Б0007821051 від 01.06.2021, акт № Б0007821061 від 01.07.2021, акт № Б0007821071 від 02.08.2021);

- за додатковою угодою № 5 в кількості 14 883 кВт*год на загальну суму 39 291, 12 грн (акт № Б0007821081 від 01.09.2021);

- за додатковою угодою № 6 в кількості 21 888 кВт*год на загальну суму 63 300, 10 грн (акт № Б0007821091 від 01.10.2021);

- за додатковою угодою № 7 в кількості 10 883 кВт*год на загальну суму 34 607, 94 грн (акт № Б0007821101 від 01.11.2021);

- за додатковою угодою № 8 в кількості 19 787 кВт*год на загальну суму 69 096, 20 грн (акт № Б0007821101 від 01.11.2021);

- за додатковими угодами №№ 9-10 електрична енергія не постачалася.

Загалом поставлено 215 254 кВт*год електричної енергії на загальну суму 553 828, 78 грн.

Згідно з платіжними дорученнями наданими Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради на виконання Договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 та додаткових угод зазначену вище суму оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень: №№ 408, 413,414 від 12.03.2024; №№ 600, 601, 602, 603 від 01.04.2024; №№ 844, 845, 846, 847 від 05.05.2021; №№ 1099, 1100, 1101, 1102 від 01.06.2021; №№ 1365, 1366, 1367 від 01.07.2021; №№ 1541, 1542, 1543 від 02.08.2021; № 1745, 1746, 1747, 1748 від 01.09.2021; №№ 2025, 2026, 2027, 2028 від 04.10.2021; №№ 2402, 2403, 2404, 2405 від 02.11.2021.

Однак, оскільки прокуратура вважає, що додаткові угоди №№ 3-10 є недійсними, то ціна за 1 кВт*год електричної енергії має визначатись виключно за умовами додаткової угоди № 2 до Договору, яка становила 1,98564 грн з ПДВ, а тому за постачання 215 254 кВт*год електричної енергії Виконавчому комітету Білозірської сільської ради мало бути сплачено 427 416, 95 грн, з розрахунку 215 254 кВт*год (обсяг поставленого товару) * 1, 98564 грн з ПДВ (вартість за 1 кВт*год електричної енергії за додатковою угодою № 2).

Таким чином, Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради недоотримано від ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» електричної енергії на суму 126 411,83 грн, з розрахунку 553 828,78 грн (фактично сплачено за недійсними додатковими угодами № 3-10) 427 416, 95 грн (підлягало до сплати за ціною, що визначено Додатковою угодою № 2). Вказане підтверджується документами первинного обліку актами прийманняпередачі, платіжними дорученнями.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо визнання недійсними додаткових угод, суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Для підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» до листів на адресу позивача з вимогою укласти додаткові угоди використано листи (експертні висновки та цінові довідки) Харківської торгово-промислової палати.

Вказані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №1 від 11.01.2021 в частині підвищення ціни за одиницю товару з огляду на наступне.

Вищевказані документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України, на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У листах Харківської торгово-промислової палати надані середньозважені ціни, при цьому розрахунок проводився шляхом ділення загальної вартості укладених на товарній біржі "Українська енергетична біржа" угод з урахуванням ПДВ щодо купівлі-продажу даного ресурсу на суму обсягів купівлі-продажу даного ресурсу за результатами укладених угод протягом усього періоду його продажу. Варто зазначити, що у примітці до указаних документів зазначено, що цінові довідки носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови договорів і контрактів.

Таким чином, відповідачем не надано належних документів, які обґрунтовують наявність підстав для зміни ціни на електричну енергію у бік збільшення за період з часу укладення договору про постачання електричної енергії по дату укладення додаткової угоди №3 від 17.02.2021, а також, у подальшому за аналогічні періоди між укладеними додатковими угодами від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10.

Зокрема, наведена у висновках Харківської торгово-промислової палати інформація не підтверджує той факт, що у період з 11.01.2021 тобто з часу укладення основного договору постачання електричної енергії по 17.02.2021, тобто по дату укладення додаткової угоди №3 до договору, відбулося значне коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення, про яке відповідач не міг знати на момент підписання договору.

Аналогічним чином, у подальшому ТОВ "Квінтіс Пром 12" не підтвердило документально, що у період між додатковими угодами від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10 відбулося коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення.

Надані ТОВ "Квінтіс Пром 12" документи, не можуть свідчити про наявність коливання ціни електричної енергії протягом зазначених періодів.

З вищевикладеного вбачається, що під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.

Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 № 912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19, неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

У свою чергу, вищевказане підтверджує відсутність коливання ціни на предмет закупівлі, а Додаткові угоди № 1-20 до договору, укладені без належного обґрунтування, достатнього документального підтвердження, а також за відсутності коливання ціни на товар, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач, пропонуючи нижчу ціну, усвідомлював усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не міг з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.

Отже, уклавши договір на постачання електричної енергії від 11.01.2021 із Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради відповідач прийняв на себе зобов`язання постачати предмет закупівлі (електрична енергія) протягом усього періоду договору, тобто - до 31.12.2021 та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Такі дії відповідача порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Так, в основі поняття "права на добросовісну конкуренцію" лежать такі фундаментальні ознаки, як добропорядність, розумність та справедливість. Публічна закупівля передбачає вільну конкуренцію серед учасників. І учасники публічної закупівлі мають забезпечити її дотримання також і на стадії виконання укладеного договору, як із переможцем закупівель. Відповідно до Конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток ринкової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію такого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмет закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вищенаведені висновки повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання спірних додаткових угод до договору суперечить п.2 частині 5 статті 41 цього Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша, п`ята статті 216).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19 вересня 2019 року № 114-ІХ. Додаткові угоди №№ 1-10 до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв`язку з порушеннями положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що додаткові угоди від 17.02.2021 №3, від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону «Про публічні закупівлі», є оспорюваними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Щодо стягнення надмірно сплачених коштів суд зазначає, що положеннями ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами приймання-передачі електричної енергії № Б0007821021 від 11.03.2021, № Б0007821021 від 11.03.2021, № Б0007821021 від 11.03.2021, № 1976 від 01.04.2021, № Б0007821041 від 05.05.2021, № Б0007821051 від 01.06.2021, № Б0007821061 від 01.07.2021, № Б0007821071 від 02.08.2021, № Б0007821081 від 01.09.2021, № Б0007821091 від 01.10.2021, акт № Б0007821101 від 01.11.2021, № Б0007821101 від 01.11.2021, загалом поставлено 215 254 кВт*год електричної енергії на загальну суму 553.828,78 грн.

Поставлену електричну енергію було оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень: №№ 408, 413,414 від 12.03.2024; №№ 600, 601, 602, 603 від 01.04.2024; №№ 844, 845, 846, 847 від 05.05.2021; №№ 1099, 1100, 1101, 1102 від 01.06.2021; №№ 1365, 1366, 1367 від 01.07.2021; №№ 1541, 1542, 1543 від 02.08.2021; № 1745, 1746, 1747, 1748 від 01.09.2021; №№ 2025, 2026, 2027, 2028 від 04.10.2021; №№ 2402, 2403, 2404, 2405 від 02.11.2021.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до договору від 11.01.2021 № 1 (з урахуванням додаткової угоди №2) постачання електричної енергії без змін, які були внесені додатковими угодами до договору, товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 427.416,95 грн (215.254 кВт*год. * 1,98564 грн (з ПДВ) = 427.416,95 грн).

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням додаткових угод до договору, складає 126.411,83 грн (553.828,78 грн 427.416,95 грн = 126.411,83 грн).

Оскільки додаткові угоди № № 3-10 до договору від 11.01.2021 № 1 укладені з порушенням умов договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи викладене, у даному випадку підлягають застосуванню наслідки недійсності правочинів шляхом стягнення з ТОВ «Квінтіс Пром 12» коштів у сумі 126.411,83 грн, одержаних на виконання недійсних правочинів (додаткових угод № № 3-10 до договору від 11.01.2021 № 1).

Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

З приводу особи, на користь якої підлягають стягненню грошові кошти в сумі 126.411,83 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

У даному випадку виконавчий комітет Білозірської сільської ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Одночасно з цим останній є стороною Договору і наділений повноваженнями щодо його розірвання, досудового та судового врегулювання спорів.

З урахуванням викладених вище правових норм та розпорядчих документів, суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у даному випадку є виконавчий комітет Білозірської сільської ради.

Крім того, незважаючи на виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, виконавчим комітетом Білозірської сільської ради не вживалися та не будуть вживатися заходи для пред`явлення до суду позову та стягнення коштів до бюджету коштів з ТОВ «Квінтіс Пром 12» за недопоставлений товар, що підтверджується листом від 02.09.2024 № 2074/02-17.

Крім того, при вирішенні питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у даному випадку та неналежної реалізації вказаних функції уповноваженим органом, враховано присічні строки позовної давності звернення з вказаною позовною заявою. Оскільки фактично виконавчим комітетом Білозірської сільської ради не пред`явлено позовної заяви та не вжито жодних інших заходів з метою стягнення зазначених коштів до бюджету.

Вказане вже саме по собі покладає на органи прокуратури реалізувати субсидіарну функцію щодо представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 конкретизовано власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з 'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з 'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Бездіяльність виконавчого комітету Білозірської сільської ради, не лише не узгоджується із нормами матеріального права, а й підриває авторитет держави, порушує, установлені на державному рівні, принципи законності.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Менчінська проти Росії», звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави. У цьому ж рішенні висловлена позиція, що «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу». Аналогічна позиція викладена у справі «Корольов проти Росії», рішення від 01.04.2010, заява № 5447/03, пункт 33.

Крім того, у справі «Бацаніна проти Росії» ЄСПЛ вказав: порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище».

Європейським судом з прав людини неодноразово, у тому числі і у рішенні «Максименко та Герасименко проти України» підкреслювалася особлива важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у тих випадках, коли на карту поставлена проблема загальних інтересів, зокрема, коли це питання зачіпає основні права людини, пов`язані з майном, органи державної влади повинні діяти своєчасно, у належному і, насамперед, послідовному порядку.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпатимуть їх права.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З викладеного слідує, що порушені державні інтереси є незахищеними. Суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо здійснення необхідного захисту інтересів держави, бездіють та свої обов`язки не виконують, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

Водночас у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 зазначено, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутись із цим позовом до суду.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що дослідивши подані прокурором позовну заяву та долучені до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва у справі, виходячи з того, що прокурором у поданій до суду позовній заяві зазначено, що шкода, яка спричиняється органу державної влади у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави, і невжиття відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, обумовлює необхідність звернення прокурора до суду із позовом на підставі ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).

Отже, у виниклих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладених на них законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Згідно правової позиції, що викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 справа № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Отже, видатки на придбання електричної енергії Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради, проводилися за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти, про стягнення яких просить прокурор у позовній заяві, повинні бути перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету.

З огляду на те, що господарським судом визнаються недійсними додаткові угоди від 17.02.2021 №3, від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, та вбачаються підстави для стягнення з постачальника грошових коштів у сумі 126.411,83 грн.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди від 17.02.2021 №3, від 18.02.2021 №4, від 28.08.2021 №5, від 01.10.2021 №6, від 18.10.2021 №7, від 27.10.2021 №8, від 02.11.2021 №9, від 22.11.2021 №10 до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2021, укладеного між

Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради (19635, Черкаська область, Черкаський район, село Білозір`я, ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 168; ідентифікаційний код 04407744) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742), недійсними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Виконавчого комітету Білозірської сільської ради (19635, Черкаська область, Черкаський район, село Білозір`я, ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 168; ідентифікаційний код 04407744) 126.411,83 грн (сто двадцять шість тисяч чотириста одинадцять грн 83 к.) заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Черкаської обласної прокуратури (Україна, 18015, Черкаська обл., місто Черкаси, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 286, ідентифікаційний код 02911119) 21.801,60 грн (двадцять одну тисячу вісімсот одну грн 60 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 29.11.2024.

Суддя С.А. Дупляк