Рішення

від 29.11.2024 по справі 904/4095/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4095/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у розмірі податку на додану вартість

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прометей" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро" штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у розмірі податку на додану вартість у розмірі 276 453,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції №57005 від 22 липня 2021 року в частині своєчасної реєстрації податкової накладної.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Відповідач зазначає, що вжив всіх можливих законодавчих заходів задля своєчасної реєстрації податкової накладної. Так, 18.06.2024 товариством, згідно квитанції повторно подано на реєстрацію податкову накладну №13 від 31.08.2021, але вже під номером 14 від 31.08.2021 на загальну суму 2 251 117,32грн, в тому числі сума ПДВ 276 453,0048грн. Податкову накладну № 14 від 31.08.2021 зареєстровано податковим органом на загальну суму 2 251 117,32грн, в тому числі сума ПДВ 276 453,0048грн.

Відповідач покликається на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 11.09.2019 у справі № 908/2060/18, де вказано, що невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції. Якщо постачальник вживає заходів для розблокування податкової накладної (подає пояснення, скаргу чи позов) і тим більше якщо такі його вимоги задовольняють, то підстав для стягнення з нього на користь позивача збитків суди не вбачають (постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19, Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 910/16520/21, Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2022 по справі № 908/1913/21).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що за п. 6.11. розділу 6 договору, достатньо факту того, що реєстрація податкової накладної № 13 від 31.08.2021 зупинена, що підтверджується відповідною ухвалою по справі № 160/3388/23, а вимога позивача про сплату штрафу залишена відповідачем без задоволення. Крім того, наявні протиправні дії відповідача, щодо недотримання порядку реєстрації податкової накладної та халатного ставлення до розгляду справи № 160/3388/23, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 справу №904/4095/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

23 вересня 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро" (продавець, відповідач) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №57005 (а.с. 11-14).

За умовами пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому - товар). Найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у Специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація) (п. 1.2 договору).

Кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюються Специфікацією. Ціна товару може змінюватись, відповідно до п. 2.4 даного договору (п. 3.1 договору).

В пункті 3.2 договору сторони погодили, що у випадку не реєстрації постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу України, ціна товару зменшується на 20% від ціни товару зазначеної у специфікації, за якою постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається акт перерахунку ціни, шляхом направленням покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою постачальника. У разі відмови від підписання акту перерахунку ціни з боку постачальника впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу, акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку постачальника.

Право власності у покупця виникає з моменту передання товару (п. 4.4.4 договору).

Для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова накладна на товар; податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України; товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України (4.8 договору).

Якщо інші умови оплати не погодженні сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку: 80% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної; 20% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної продавцем, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 5.1 договору).

У випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором (надалі іменується - порушення умов договору), винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного договору (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.11 договору визначено, що у разі, якщо податкова накладна / розрахунок коригування до податкової накладної складені постачальником з порушенням вимог Податкового кодексу України чи інших актів законодавства (складені не на дату виникнення податкових зобов`язань, містять помилки в обов`язкових реквізитах, або оформлені чи заповнені з порушеннями вимог податкового законодавства тощо) та/або постачальнику контролюючим органом відмовлено / зупинено / заблоковано у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної, постачальник протягом 3-х календарних днів з дати отримання вимоги покупця сплачує штраф у розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість за такою податковою накладною або сумі збільшення податку на додану вартість - для розрахунку коригування до податкової накладної.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 22.07.2022, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами. Якщо інше прямо не передбачено договором або чинним законодавством України, договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, договорі або у чинному законодавстві України (п. 9.2 договору).

22 липня 2021 року сторонами підписано Специфікацію №57005 на поставку товару. Загальна вартість товару, зазначеного в Специфікації №57005, складає 2 611 072,19грн (з ПДВ), сума ПДВ 14% складає 320 660,21грн. строк поставки товару до 22 липня 2021 року включно (а.с. 15).

31 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро" сформовано податкову накладну №13 на загальну суму 2 251 117,32грн, в тому числі ПДВ 276453,0048грн (а.с. 16).

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних:

від 05.07.2022 №9433800631 реєстрацію податкової накладної №13 від 31.08.2021 на суму 2 251 117,32грн зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 податкового кодексу України (а.с. 17);

від 07.07.2022 за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, комісією регіонального рівня прийнято рішення від 07.07.2022 №7014403/42709307 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.08.2021 №13 в ЄПРН (а.с. 18);

від 14.07.2022 за результатами розгляду скарги №9115304357 від 07.07.2022 комісією центрального рівня прийнято рішення №22893/42709307/2 від 14.07.2022 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 31.08.2021 в ЄРПН без змін (а.с. 19).

07.06.2024 позивачем на адресу відповідача направлена вимога про сплату штрафу згідно п. 6.11 договору у розмірі 276 453,00грн, яка отримана відповідачем 12.06.2024 та залишена без задоволення (а.с. 20, 21).

Позивач, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що відповідач під час виконання договору порушив зобов`язання із своєчасної реєстрації податкових накладних, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 276 453,00грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства суд доходить висновку, що між сторонами наявні господарські правовідносини, які виникли на підставі укладеного між ними договору поставки сільськогосподарської продукції №57005 від 22.07.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання зобов`язань щодо оплати на загальну суму 2 251 117,32грн (ПДВ 276 453,0048грн).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 216, частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною першою, другою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Тобто саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно, лише зареєстрована в ЄРПН накладна є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому п. 201.7. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, наведеними вище нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту. Аналогічні правові висновки застосувала об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

З огляду на вищевказане, у відповідача існує обов`язок з реєстрації податкових накладних щодо здійснених поставок товару у строк, визначений п. 201.10. ст. 201 ПК України, за результатами здійсненої відповідачем поставки товарів позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів.

У відповідності до вищевказаних положень ПК України, відповідач зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар). Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абзац пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, позивач та відповідач, укладаючи договір поставки від 22.07.2021, визначили відповідальність постачальника (відповідача) (п.6.11 договору), яка настає у разі, якщо податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної складені постачальником з порушенням вимог Податкового кодексу України чи інших актів законодавства та/або постачальнику контролюючим органом відмовлено/зупинено / заблоковано у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної.

За змістом цього пункту порушення полягає в складенні податкової накладної не на дату виникнення податкових зобов`язань, якщо податкові накладні містять помилки в обов`язкових реквізитах, або оформлені чи заповнені з порушеннями вимог податкового законодавства тощо.

Тобто, передбачена в пункті 6.11. договору відповідальність постачальника не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

За наявності порушень, перелічених у пункті 6.11 договору, покупець направляє вимогу на адресу постачальника, який протягом 3-х календарних днів з дати отримання вимоги покупця сплачує штраф у розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість за такою податковою накладною.

Позивачем на адресу відповідача 07.06.2024 направлена вимога про сплату штрафу згідно п. 6.11 договору у розмірі 276 453,00грн, штраф у добровільному порядку не сплачено.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Реал-Агро" виконано зобов`язання з реєстрації податкової накладної №14 від 31.08.2021 на суму 2 251 117,32грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.06.2024 №9435363852 (а.с. 74).

Реєстрація податкової накладної має наслідком реалізацію майнового інтересу ТОВ "Компанія Прометей" на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вирішуючи спір про стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суд враховує положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У даній справі, з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентовано статтею 2 ГПК України та, враховуючи правові висновки, які викладено у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, суд застосовує до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23 (п.4.50), позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань (п.4.51 постанови ВС від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

Крім того, позивачем у позовній заяві не вказано, які його права або охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем внаслідок не реєстрації податкових накладних у визначений у договорі строк.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення штрафу, яка обґрунтована посиланнями на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, не узгоджується з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро" штрафу у розмірі 276 453,00гр, відповідно до п.6.11 договору поставки.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-040.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей" 17.09.2024 через підсистему "Електронний Суд" звернулося до суду з позовом про стягнення штрафу.

Водночас, станом на дату звернення з позовом до суду був відсутній предмет спору, оскільки згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.06.2024 №9435363852 податкову накладну №14 від 31.08.2021 на суму 2 251 117,32грн, що складена ТОВ "Реал-Агро", прийнято (а.с. 74).

Отже, предмет спору був відсутній і до відкриття провадження у справі, що зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прометей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агро" про стягнення 276 453,00грн відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 29.11.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва