Рішення

від 29.11.2024 по справі 904/4399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4399/24За позовом Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпро

про стягнення 107 011,16грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Акціонерне товариство "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" збитки у розмірі 107 011,16грн.

За твердженням позивача відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки позбавило його можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 107 011,16грн, що є його збитками.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу №904/4399/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Ухвалу суду від 10.10.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 10.10.2024 (о 19:10год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 112).

Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 26.10.2024. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року між Акціонерним товариством "Дніпрометробуд" (орендодавець, відповідач) та Акціонерним товариством "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (орендар, позивач) укладено договір оренди виробничого майданчика №2-00 (а.с. 6-7).

За умовами пункту 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування виробничий майданчик загальною площею 4 700м2, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 53, кадастровий номер 1210100000:08:589:0044.

Розмір щомісячної плати за орендовану площу виробничого майданчика становить 23 782,00грн (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ 3 963,67грн (п. 2.1 договору).

Сплата орендної плати та інших платежів за договором оренди проводиться на підставі наданого рахунку протягом 10 (десяти) календарних днів, з моменту отримання такого рахунку орендарем. Валютою договору є виключно національна гривня України, і всі розрахунки між сторонами договору оренди будуть проводитися виключно в ній (п. 2.4, 2.5 договору).

За використану електроенергію, водопостачання та водовідведення орендар сплачує окремо, згідно показань лічильників. По закінченню календарного місяця складається двосторонній акт за використані електроенергію та водопостачання на підставі цього акту орендодавець виставляє рахунки для сплати орендарю. Орендар повинен сплати ці рахунки на протязі 10 (десяти) днів з моменту отримання рахунків (п. 2.6 договору).

Орендна плата за неповні місяці терміну оренди за даним договором оренди розраховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці (п. 2.7 договору).

За пунктом 2.10 договору на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) орендодавець складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної") в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється орендодавцем в строк передбачений Податковим кодексом України.

Орендар має право застосувати до орендодавця оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної') в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення орендодавцем порядку її заповнення. Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право орендаря притримати в наступному місяці оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який орендар мав отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), не зареєстрованою орендодавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної до моменту надання орендодавця належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної). В разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в граничний термін, передбачений законодавством, зобов`язання орендаря на суму притриманих послуг вважаються виконаними (п. 2.11 договору).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору виробничий майданчик передається в оренду для спорудження і роботи орендарем мобільного заводу з виробництва бетону. Цільове призначення виробничого майданчика: виробничій майданчик для спорудження і роботи мобільного заводу з виробництва бетону.

Договір оренди набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2023 включно з моменту підписання акта прийому-передачі об`єкта оренди відповідно до пункту 1.3 договору оренди. Сторони за взаємною згодою можуть продовжити дію договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Акціонерним товариством "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" суду надано підписані з Акціонерним товариством "Дніпрометробуд" акти надання послуг на загальну суму 642 066,97грн:

№51 від 31.07.2019, оренда виробничого майданчика з 04.07.2019 по 31.07.2019, на суму 21 480,00грн (ПДВ - 3 580,00грн);

№14 від 31.07.2019, компенсація водопостачання з 04.07.2019 по 31.07.2019, на суму 94,16грн (ПДВ 15,69грн);

№63 від 31.08.2019, оренда виробничого майданчика з 01.08.2019 по 31.08.2019 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 639,30грн (ПДВ 3 939,88грн);

№18 від 31.08.2019, компенсація водопостачання з 01.08.2019 по 31.08.2019, на суму 60,48грн (ПДВ 10,08грн);

№75 від 30.09.2019, оренда виробничого майданчика з 01.09.2019 по 30.09.2019 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 710,66грн (ПДВ 3 951,78грн);

№21 від 30.09.2019, компенсація водопостачання з 01.09.2019 по 30.09.2019, на суму 90,72грн (ПДВ 15,12грн);

№86 від 31.10.2019, оренда виробничого майданчика з 01.10.2019 по 31.10.2019 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 876,63грн (ПДВ 3 979,44грн);

№23 від 31.10.2019, компенсація водопостачання з 01.10.2019 по 31.10.2019, на суму 62,33грн (ПДВ 10,39грн);

№96 від 30.11.2019, оренда виробничого майданчика з 01.11.2019 по 30.11.2019 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 043,77грн (ПДВ 4 007,30грн);

№27 від 30.11.2019, компенсація водопостачання з 01.11.2019 по 30.11.2019, на суму 77,03грн (ПДВ 12,84грн);

№114 від 31.12.2019, оренда виробничого майданчика з 01.12.2019 по 30.12.2019 з урахуванням індексу інфляції (корегування орендної плати за вересень, жовтень, листопад 2019 року), на суму 23 493,57грн (ПДВ 3 915,59грн);

№31 від 31.12.2019, компенсація водопостачання з 01.12.2019 по 31.12.2019, на суму 55,02грн (ПДВ 9,17грн);

№4 від 31.01.2020, оренда виробничого майданчика з 01.11.2020 по 31.01.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 875,55грн (ПДВ 3 979,26грн);

№03 від 31.01.2020, компенсація водопостачання з 01.01.2020 по 31.01.2020, на суму 66,02грн (ПДВ 11,00грн);

№15 від 29.02.2020, оренда виробничого майданчика з 01.02.2020 по 29.02.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 923,30грн (ПДВ 3 987,22грн);

№07 від 29.02.2020, компенсація водопостачання з 01.02.2020 по 29.02.2020, на суму 66,02грн (ПДВ 11,00грн);

№38 від 31.03.2020, оренда виробничого майданчика з 01.03.2020 по 31.03.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 23 851,53грн (ПДВ 3 975,26грн);

№11 від 31.03.2020, компенсація водопостачання з 01.03.2020 по 31.03.2020, на суму 38,17грн (ПДВ 6,36грн);

№41 від 30.04.2020, оренда виробничого майданчика з 01.04.2020 по 30.04.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 042,34грн (ПДВ 4 007,06грн);

№20 від 30.04.2020, компенсація водопостачання з 01.04.2020 по 30.04.2020, на суму 51,12грн (ПДВ 8,52грн);

№54 від 31.05.2020, оренда виробничого майданчика з 01.05.2020 по 31.05.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 234,67грн (ПДВ 4 039,11грн);

№24 від 31.05.2020, компенсація водопостачання з 01.05.2020 по 31.05.2020, на суму 89,46грн (ПДВ 14,91грн);

№71 від 30.06.2020, оренда виробничого майданчика з 01.06.2020 по 30.06.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 307,38грн (ПДВ 4 051,23грн);

№28 від 30.06.2020, компенсація водопостачання з 01.05.2020 по 31.05.2020, на суму 63,90грн (ПДВ 10,65грн);

№88 від 31.07.2020, оренда виробничого майданчика з 01.07.2020 по 31.07.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 355,99грн (ПДВ 4 059,33грн);

№31 від 31.07.2020, компенсація водопостачання з 01.07.2020 по 31.07.2020, на суму 153,36грн (ПДВ 25,56грн);

№101 від 31.08.2020, оренда виробничого майданчика з 01.08.2020 по 31.08.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 209,86грн (ПДВ 4 034,98грн);

№36 від 31.08.2020, компенсація водопостачання з 01.08.2020 по 31.08.2020, на суму 89,46грн (ПДВ 14,91грн);

№113 від 30.09.2020, оренда виробничого майданчика з 01.09.2020 по 30.09.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 161,44грн (ПДВ 4 026,91грн);

№38 від 30.09.2020, компенсація водопостачання з 01.09.2020 по 30.09.2020, на суму 76,68грн (ПДВ 12,78грн);

№125 від 31.10.2020, оренда виробничого майданчика з 01.10.2020 по 31.10.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 282,24грн (ПДВ 4 047,04грн);

№42 від 31.10.2020, компенсація водопостачання з 01.10.2020 по 31.10.2020, на суму 76,68грн (ПДВ 12,78грн);

№142 від 30.11.2020, оренда виробничого майданчика з 01.11.2020 по 30.11.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 525,06грн (ПДВ 4 087,51грн);

№47 від 30.11.2020, компенсація водопостачання з 01.11.2020 по 30.11.2020, на суму 191,70грн (ПДВ 31,95грн);

№155 від 31.12.2020, оренда виробничого майданчика з 01.12.2020 по 31.12.2020 з урахуванням індексу інфляції, на суму 24 843,89грн (ПДВ 4 140,65грн);

№53 від 31.12.2020, компенсація водопостачання з 01.12.2020 по 31.12.2020, на суму 102,24грн (ПДВ 17,04грн);

№12 від 31.01.2021, оренда виробничого майданчика з 01.01.2021 по 31.01.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 25 067,48грн (ПДВ 4 177,91грн);

№1 від 31.01.2021, компенсація водопостачання з 01.01.2021 по 31.01.2021, на суму 115,02грн (ПДВ 19,17грн);

№24 від 28.02.2021, оренда виробничого майданчика з 01.02.2021 по 28.02.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 25 393,36грн (ПДВ 4 232,23грн);

№7 від 28.02.2021, компенсація водопостачання з 01.02.2021 по 28.02.2021, на суму 177,61грн (ПДВ 29,60грн);

№35 від 31.03.2021, оренда виробничого майданчика з 01.03.2021 по 31.03.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 25 647,29грн (ПДВ 4 274,55грн);

№13 від 31.03.2021, компенсація водопостачання з 01.03.2021 по 31.03.2021, на суму 194,06грн (ПДВ 32,34грн);

№48 від 30.04.2021, оренда виробничого майданчика з 01.04.2021 по 30.04.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 26 083,30грн (ПДВ 4 347,22грн);

№16 від 30.04.2021, компенсація водопостачання з 01.04.2021 по 30.04.2021, на суму 29,86грн (ПДВ 4,98грн);

№60 від 31.05.2021, оренда виробничого майданчика з 01.05.2021 по 31.05.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 26 265,88грн (ПДВ 4 377,65грн);

№21 від 31.05.2021, компенсація водопостачання з 01.05.2021 по 31.05.2021, на суму 238,85грн (ПДВ 39,81грн);

№75 від 30.06.2021, оренда виробничого майданчика з 01.06.2021 по 30.06.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 26 607,34грн (ПДВ 4 434,56грн);

№27 від 30.06.2021, компенсація водопостачання з 01.06.2021 по 30.06.2021, на суму 89,57грн (ПДВ 14,93грн);

№92 від 31.07.2021, оренда виробничого майданчика з 01.07.2021 по 31.07.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 26 660,56грн (ПДВ 4 443,43грн);

№32 від 31.07.2021, компенсація водопостачання з 01.07.2021 по 31.07.2021, на суму 223,92грн (ПДВ 37,32грн);

№104 від 31.08.2021, оренда виробничого майданчика з 01.08.2021 по 31.08.2021 з урахуванням індексу інфляції, на суму 26 687,22грн (ПДВ 4 447,87грн);

№35 від 31.07.2021, компенсація водопостачання з 01.08.2021 по 31.08.2021, на суму 223,92грн (ПДВ 37,32грн) (а.с. 8-58).

Позивач зазначає, що всі взаєморозрахунки по договору проведені, претензій по оплаті сторони не мають.

Однак, на дату виникнення податкових зобов`язань АТ "Дніпрометробуд", в порушення ст. 201 ПК України, не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач позбавлений права включити суму ПДВ (107 011,16грн) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в листі за вих. №15693/6/04-36-04-03-08 від 10.03.2023 повідомило, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних в адресу представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" за період з грудня 2017 року по лютий 2023 року реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не здійснювалась, витяг з ЄРПН додано (а.с. 91).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як передбачено частинами першою, третьою та п`ятою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання зобов`язань щодо оплати на загальну суму 642 066,97грн (ПДВ 107 011,16грн).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої ст.611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок постачальника товарів / послуг зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем товару / послуги, невиконання цього обов`язку може завдати останньому збитків. Тому належним способом захисту для покупця товару / послуги може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

У пункті 14.1.203 Податкового кодексу України визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з положеннями пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України).

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.201 ПКУ, саме на Акціонерне товариство "Дніпрометробуд" (як орендодавця / продавця послуг за договором оренди виробничого майданчика №2-00 від 04.07.2019) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю товару / послуги включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника послуги (орендодавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи не містять доказів неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а тому позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 107 011,16грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з частиною другою ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині першій ст.614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

За таких обставин, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

З урахуванням встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 107 011,16грн.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 107 011,16грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40грн (3028,00грн * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3923374219.1 від 04.10.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 107, 110).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн 2422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" про стягнення 107 011,16грн - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" (ідентифікаційний код 04880239; вул. Шмідта, буд. 5, м. Дніпро, 49000) на користь Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (ІПН 6080063463; вул. Хафта Сокак, буд. 9, м. Анкара, район Чанкая, Турецька республіка, 06700) в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (ідентифікаційний код 26511979; просп. Гагаріна, буд. 69, офіс 323, м. Дніпро, 49005) збитки у розмірі 107 011,16грн (сто сім тисяч одинадцять гривень 16коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 29.11.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва