Рішення

від 24.10.2024 по справі 908/2380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 Справа № 908/2380/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Красниковій С.І., розглянувши матеріали справи № 908/2380/24

за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14, код ЄДРПОУ 0290997324">0290997324) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915)

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Сосновий парк (69096, м. Запоріжжя, вул. Відома, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 44588827)

про стягнення 3978221,39 грн.

за участю представників:

прокурор: Тронь Г.М., посвідчення № 075790 від 01.03.2023

від позивача: Дорошенко К.В., посвідчення від 17.02.2023 № 1103

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 05.09.2024 звернулась Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Сосновий парк про стягнення з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн.

Разом з позовною заявою прокурором подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: спальний корпус літ. А інв. №73100002, спальний корпус літ. Б інв.№73100003, спальний корпус літ. В інв. №73100004, спальний корпус літ. Г інв. №73100005, адміністративний корпус літ. Е-3 інв. №730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. №73100001, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Відома, будинок 20 а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1843360223101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить ОК «ЖБК «Сосновий парк» (ідентифікаційний код юридичної особи 44588827).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1291/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125, 206 Земельного кодексу України, та мотивовано тим, що на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 2310100000:04:042:0009) розташований об`єкт нерухомого майна, право власності на який належить ОК «ЖБК «Сосновий парк» з моменту державної реєстрації -07.10.2021. У подальшому, рішенням Запорізької міської ради від 24.11.2021 №53/34 ОК «ЖБК «Сосновий парк» надано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, та зобов`язано товариство укласти договір оренди та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому порядку. Разом з тим, будь-які відомості про державну реєстрацію за ОК «ЖБК «Сосновий парк» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, на якій розташоване нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 3679 кв. м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2022 по 31.10.2023. Згідно розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, становить 3 978 221,39 грн, зокрема: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 2 031 432,19 грн; за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 - 1 946 789,20 грн. Отже, відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2380/24, присвоєно справі номер провадження 24/174/24, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.10.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2380/24 задоволено, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/2380/24, розгляд справи по суті призначено на 24.10.2024.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 24.10.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Прокурор, позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надали, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Ухвала суду від 09.09.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2380/24 направлялася судом відповідачу на його електронну адресу та доставлено до електронної скриньки 09.09.2024, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Крім того, ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/2380/24 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження та відкладення розгляду у справі № 908/2380/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В засіданні 24.10.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, суд

УСТАНОВИВ:

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, площею 7,9607 га, належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009 проведена 07.08.2008.

Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

20.05.2008 між Запорізькою міською радою та ВАТ «Запоріжкокс» укладено договір оренди землі № 040826101260, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка, площею 7,9607 га, по вул. Центральній (нинішня назва - Відома), 20а у м. Запоріжжя, строком на 10 років.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2021 зареєстрованого в реєстрі за №1187, право власності на нерухоме майно: спальний корпус літ. А інв. № 73100002, спальний корпус літ. Б інв. № 73100003, спальний корпус літ. В інв. № 73100004, спальний корпус літ. Г інв. № 73100005, адміністративний корпус літ. Е-3 інв. № 730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. № 73100001 (РНОНМ 1843360223101), яке знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Відома, будинок № 20а, перейшло у власність від ПАТ «Запоріжкокс» до ТОВ «Лайтхаус Україна».

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009' загальною площею 7,9607 га.

Протоколом №2 загальних зборів членів ОК «ЖБК «Сосновий парк» від 01.10.2021 затверджено внесення учасником кооперативу - ТОВ «Лайтхаус Україна» паю шляхом передачі кооперативу нерухомого та іншого майна, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Відома (вулиця Центральна (Ленінський район); вулиця Центральна), будинок 20 а (двадцять а), а саме: спальний корпус літ. А інв. № 73100002, спальний корпус літ. Б інв. №73100003, спальний корпус літ. В інв. № 73100004, спальний корпус літ. Г інв. № 73100005, адміністративний корпус літ. Е-3 інв. № 730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. №73100001, огорожа з воротами № 1-5, замощення І інв. № 73200001, багаторічні насадження інв. № 73630001, каналізаційні мережі інв. № 730300003, теплотраса інв. № 730300004, зовнішній водопровід інв. № 73300001, зовнішнє освітлення інв. № 73300002, трансформатор інв. №73410001.

Відповідно до вказаного протоколу вищезазначене майно розташовано на земельній ділянці площею 7.9607 га. Кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:042:0009.

Актом приймання-передачі майнового внеску (паю) від 01.10.2021 ОК «ЖБК «Сосновий парк» прийняв нерухоме та інше майно, розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Відома (вулиця Центральна (Ленінський район); вулиця Центральна), будинок 20 а (двадцять а), а саме: спальний корпус літ. А інв. № 73100002, спальний корпус літ. Б інв. № 73100003, спальний корпус літ. В інв. №73100004, спальний корпус літ. Г інв. №73100005, адміністративний корпус літ. Е-3 інв. № 730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. № 73100001, огорожа з воротами № 1-5, замощення І інв. № 73200001, багаторічні насадження інв. № 73630001, каналізаційні мережі інв. № 730300003, теплотраса інв. № 730300004, зовнішній водопровід інв. № 73300001, зовнішнє освітлення інв. № 73300002, трансформатор інв. № 73410001. Реєстраційний номер майна: 1843360223101.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а, розташований об`єкт нерухомого майна: спальний корпус літ. А інв. № 73100002, спальний корпус літ. Б інв. №73100003, спальний корпус літ. В інв. № 73100004, спальний корпус літ. Г інв. №73100005, адміністративний корпус літ. Е-3 інв. № 730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. № 73100001 (РНОНМ 1843360223101), який на праві власності належить Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк».

Таким чином на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 2310100000:04:042:0009) розташований об`єкт нерухомого майна, право власності на який належить ОК «ЖБК «Сосновий парк» з моменту державної реєстрації - 07.10.2021.

У подальшому, рішенням Запорізької міської ради від 24.11.2021 №53/34 ОК «ЖБК «Сосновий парк» надано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, та зобов`язано товариство укласти договір оренди та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому порядку.

Разом з тим, будь-які відомості про державну реєстрацію за ОК «ЖБК «Сосновий парк» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, на якій розташоване нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.09.2023 ОК «ЖБК «Сосновий парк» з 01.10.2021 не нараховувало плату за землю (земельний податок або орендну плату) за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009. Також ОК «ЖБК «Сосновий парк» 30.11.2021 на рахунок орендної плати за землю була сплачена сума орендної плати у розмірі 66218,00 грн.

При цьому слід зазначити, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009 від 04.08.2023 № НВ-2300055512023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 77 871 567,40 грн.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОК «ЖБК «Сосновий парк» (код ЄДРПОУ 44588827) земельною ділянкою площею 3679 кв. м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2022 по 31.10.2023.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2022 по 31.10.2023, становить 3 978 221,39 грн., зокрема: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 2 031 432,19 грн.; за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 - 1 946 789,20 грн.

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, яка розташована по вул. Відомій, 20 а у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Так, з метою встановлення обставин щодо наявності/відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, яка розташована у м. Запоріжжі, вул. Відома, 20 а, чи передання земельної ділянки у власність, та, в разі відсутності правовстановлюючих документів, проведення розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою, окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради були направлені відповідні запити, зокрема від 09.11.2023 № 53-96-7408ВИХ24, від 06.03.2024 № 53-98-1923ВИХ24, від 02.05.2024 № 53-98-3646ВИХ24.

Згідно із наданою Запорізькою міською радою відповіддю від 19.12.2023 за №21621/03.3-20/03 остання повідомила про неможливість проведення розрахунку суми недоотриманої орендної плати, та про опрацювання питання щодо вжиття заходів судово-претензійного характеру.

Листом від 18.01.2024 №21621/03.3-20/03 Запорізька міська рада повідомила, що не планує вжиття заходів судово - претензійного характеру за вказаними фактичними обставинами.

Після чого, листом від 18.04.2024 № 04900/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОК «ЖБК «Сосновий парк» земельною ділянкою в період з 01.01.2023 по 31.10.2023.

Надалі, листом від 16.07.2024 № 09300/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОК «ЖБК «Сосновий парк» земельною ділянкою в період з 01.01.2022 по 31.12.2022, та повідомила що не планує вживати заходи судово-претензійного характеру за вказаними фактами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Моніторингом офіційного веб-порталу судової влади України - «Судова влада України» встановлено, що у провадженні судів відсутні справи за позовом Запорізької міської ради Запорізької області до ОК «ЖБК «Сосновий парк» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя листом від 30.08.2024 №53-98-6962ВИХ-24 повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.

З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними, Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя звернулась в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Сосновий парк про стягнення з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ОК «ЖБК «Сосновий парк» виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

Поряд із цим встановлено, що в період з державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна до теперішнього часу ОК «ЖБК «Сосновий парк» використовувало земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Враховуючи приписи ч. 2 ст.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.

Так, за змістом ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).

Також слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

У справі, яка розглядається, земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:042:0009, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний ОК «ЖБК «Сосновий парк», та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 07.08.2008 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на спальний корпус літ. А інв. №73100002, спальний корпус літ. Б інв. № 73100003, спальний корпус літ. В інв. №73100004, спальний корпус літ. Г інв. № 73100005, адміністративний корпус літ.Е-3 інв. №730100020, їдальня літ. Ж, Ж1, Ж2 інв. №73100001, які знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Відома, будинок № 20а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superfices sоlо сеdіt з будоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.11.2022 в справі № 922/519/20, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з часу набуття ОК «ЖБК «Сосновий парк» права власності на нерухоме майно по вул. Відомій, 20а у м. Запоріжжі, у останнього виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Отже, ОК «ЖБК «Сосновий парк» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ОК «ЖБК «Сосновий парк» за рахунок міської ради.

Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах не отримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОК «ЖБК «Сосновий парк» (код ЄДРПОУ 44588827) земельною ділянкою площею 3679 кв. м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2022 по 31.10.2023.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2022 по 31.10.2023, становить 3 978 221,39 грн.

Враховуючи, що ОК «ЖБК «Сосновий парк» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн.

Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також; у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначено коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.

Згідно ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

ОК «ЖБК «Сосновий парк» користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримав бюджет міста.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

На підставі викладеного суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 47738,66 грн покладаються на відповідача.

Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 задоволено заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2380/24.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана юридичною особою, дорівнює 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із цим, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана через систему «Електронний суд», то розмір судового збору становить 1211,20 грн.

Запорізькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 2130 від 29.08.2024 сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

За таких обставин, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Сосновий парк (місцезнаходження: 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Відома, будинок 20-А, ідентифікаційний код юридичної особи 44588827) на користь Запорізької міської ради (адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у розмірі 3 978 221,39 грн (три мільйони дев`ятсот сімдесят вісім тисяч двісті двадцять одна гривня тридцять дев`ять копійок).

Видати наказ.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Сосновий парк (місцезнаходження: 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Відома, будинок 20-А, ідентифікаційний код юридичної особи 44588827) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 47 738,66 грн (сорок сім тисяч сімсот тридцять вісім гривень шістдесят шість копійок) та судові витрати за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.11.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян