Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/7227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/7227/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/7227/24.

За позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5)

До Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01133, м. Київ, вул. Г. Алмазова, буд. 18/9)

про стягнення 299 545, 98 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України" про стягнення 299 545, 98 грн, з яких: 272 476, 46 грн - основний борг, 18 518, 52 грн - пені, 1 890, 68 грн - 3 % річних, 2 838, 93 грн - інфляції та 3 821, 39 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору №220438 від 14.03.2023 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період постачання з листопада 2023 по квітень 2024, а також умов Угоди №Р-220438/2023/11 про реструктуризацію заборгованості від 07.11.2023, щодо виниклої заборгованості по Договору станом на 01.11.2023.

17.06.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 17.06.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

21.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 17.06.2024.

08.07.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/7227/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач повідомив, що відповідач після відкриття провадження у справі здійснив часткову оплату за поставлену електричну енергію у розмірі 3 921, 70 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача борг за поставлену в листопаді 2023 - квітні 2024 теплову енергію у розмірі 192 126, 92 грн (в позовній заяві просить 196 048, 62 грн).

З огляду на зазначене змінилась ціна позову з 299 545, 98 грн до 295 624, 28 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства та з урахуванням того, що провадження в даній справі відкрито 08.07.2024, позивач втратив право на зменшення розміру позовних вимог 07.08.2024.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в ціні позову, яка визначена в позовній заяві.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

14.03.2023 між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як постачальником (позивач) та Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України», як споживачем (відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №220438.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2023. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункт 4.1., 4.4. договору №220438 від 14.03.2023).

Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 09.12.2022 (пункт 4.2. договору №220438 від 14.03.2023).

Згідно пункту 1.1. договору №220438 від 14.03.2023, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

В пункті 2 додатку №1 до договору №220438 від 14.03.2023 зазначено, що загальна площа будинку(ків) та кількість прописаних мешканців вказуються в додатках 6, 7.

Згідно додатку №6 до договору №220438 від 14.03.2023, який є «даними по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання ДП «Управління справами ФДМУ», яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 14.03.2023» безпосереднім споживачем теплової енергії є гуртожиток, який знаходиться в Подільському районі міста Києва за адресою: вулиця Сирецька, будинок 46.

Відповідно до пункту 2.1. договору №220438 від 14.03.2023, при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023, постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеного в додатку 1.

Згідно підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023, постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактури, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

Відповідно до пункту 9 додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактури на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. договору №220438 від 14.03.2023, споживач зобов`язується, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

У відповідності до підпункту 2.3.5. пункту 2.3. договору №220438 від 14.03.2023, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 10 додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023 встановлено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактичну спожиту теплову енергію; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість, теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунками.

Позивач зазначає, що споживач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим у споживача перед постачальником станом на 01.11.2023 утворилась заборгованість у розмірі 114 641, 76 грн.

Пунктом 3.3. договору №220438 від 14.03.2023 встановлено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

07.11.2023 між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) та Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України» (відповідач) укладено угоду №Р-220438/2023/11 про реструктизацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №220438 від 14.03.2023, яка є невід`ємною частиною договору від 14.03.2023 №220438.

Згідно пунктів 1 та 2 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за договором від 14.03.2023 №220438 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2023 загальною сумою 114 641, 76 грн з врахуванням ПДВ. Споживач зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2023 - квітня 2024 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Як вбачається з додатку №1 до угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 сторони узгодили графік погашення заборгованості, відповідно до якого споживач зобов`язувався з листопада 2023 по квітень 2024 включно до 25 числа кожного місяця сплачувати по 19 106, 96 грн (19 106, 96*6 місяців=114 641, 76).

Споживач на виконання умов угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 здійснив на користь постачальника оплату 23.11.2023 у розмірі 19 106, 96 грн та 25.12.2023 у розмірі 19 106, 96 грн, але в подальшому споживач оплати не здійснював.

У відповідності до пункту 8 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди графіку погашення заборгованості остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди графіку погашення заборгованості у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою графіку погашення заборгованості.

Таким чином, у споживача перед постачальником у зв`язку з неналежним виконанням угоди про реструктиризацію боргу залишилась неоплачена сума у розмірі 76 427, 84 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також додатково позивач просить стягнути пеню у розмірі 5 911, 12 грн, штраф у розмірі 3 821, 39 грн, 3% річних у розмірі 603, 05 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 069, 99 грн, які нараховані на зазначену суму за період з 26.01.2024 по 30.04.2024.

Пунктом 3 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 передбачено, що споживач разом із сплатою суми, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.03.2023 №220438.

Позивач в період з листопада 2023 по квітень 2024 додатково поставив споживачу теплову енергію у загальному розмірі 209 283, 85 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання-передавання товарної продукції, а саме:

- акт №11/2023-220438 від 30.11.2023 за листопад 2023 на суму 23 721, 17 грн;

- акт №12/2023-220438 від 31.12.2023 за грудень 2023 на суму 47 058, 46 грн;

- акт №1/2024-220438 від 30.01.2024 за січень 2024 на суму 53 446, 66 грн;

- акт №2/2024-220438 від 29.02.2024 за лютий 2024 на суму 40 083, 59 грн;

- акт №3/2024-220438 від 31.03.2024 за березень 2024 на суму 37 430, 94 грн;

- акт №4/2024-220438 від 30.04.2024 за квітень 2024 на суму 7 543, 03 грн.

Зазначені акти не підписані відповідачем, проте відповідач 07.11.2023 здійснив часткову оплату по договору №220438 від 14.03.2023 за вищезазначений спірний період у розмірі 13 235, 23.

Таким чином, у споживача перед постачальником за спожиту теплову енергію за період з листопада 2023 по квітень 2024 утворилась заборгованість у розмірі 196 048, 62 грн.

В подальшому після відкриття провадження у справі, відповідач 06.08.2024 здійснив часткову оплату у розмірі 3 921, 70 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 192 126, 92 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також додатково позивач на підставі пунктом 3.3. договору №220438 від 14.03.2023 нарахував пеню у загальному розмірі 12 067, 40 грн та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних у загальному розмірі 1 287, 63 грн і інфляційні втрати у загальному розмірі 1 768, 94 грн, які також просить стягнути з відповідача.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у загальному розмірі 272 476, 46 грн (196 048, 62+76 427, 84), пеню у загальному розмірі 17 978, 52 грн (12 067, 40+5 911, 12), 3% річних у загальному розмірі 1 890, 68 грн (1 287, 63+603, 05), інфляційні втрати у загальному розмірі 2 838, 93 грн (1 768, 94+1 069, 99) та штраф у розмірі 3 821, 39 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 299 545, 98 грн (основний борг, пеня, штраф, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 275 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 629, 714 Цивільного кодексу України, Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №220438 від 14.03.2023 та угоди про реструктизацію заборгованості №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 в частині своєчасної та повної оплати спожитою теплової енергії.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №220438 від 14.03.2023 постачав відповідачу теплову енергію, але відповідач в свою чергу не виконував належним чином умови зазначеного договору в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути, а також позивач просить додатково стягнути з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає:

(1) всупереч підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023 позивач не надавав відповідачу рахунки-фактури, акти звіряння розрахунків, акти приймання-передавання товарної продукції та матеріали справи не містять доказів направлення їх відповідачу, тому у зв`язку з відсутністю зазначених рахунків та актів відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату, а тому вимоги позивача є не обґрунтованими, не доведеними та не підлягають задоволенню;

(2) на підставі постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в позивача відсутні підстави нараховувати відповідачу неустойку, 3% річних та інфляційних втрат;

(3) наявні підстави для зменшення в порядку статті 233 Господарського кодексу України штрафних санкцій та 3% річних, інфляційний втрат;

(4) відповідача перебуває в скрутному фінансовому становищі, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості виплатити позивачу наявну заборгованість.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за спожиту теплову енергію по договору №220438 від 14.03.2023 та угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023?

- чи обґрунтовані доводи відповідача щодо неможливості здійснення оплати, у зв`язку з порушенням позивачем умов підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, штраф 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи застосовуються до спірних правовідносин приписи постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022?

- чи наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат та чи обґрунтована таке прохання відповідачем?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо закриття провадження у справі.

В відповіді на відзив, позивач повідомив суд що відповідач після відкриття провадження у справі здійснив часткову оплату за поставлену електричну енергію у розмірі 3 921, 70 грн, у зв`язку з чим у відповідача наявний борг перед позивачем за поставлену в листопаді 2023 - квітні 2024 теплову енергію по договору №220438 від 14.03.2023 складає 192 126, 92 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати, позивач додав копію довідки вих. №30/вих-220438 від 07.08.2024, в якій вказано, що станом на 06.08.2024 сума основної заборгованості за поставлену теплову енергію з 01.11.2023 по 01.05.2024 становить 192 126, 92 грн за рахунок оплати у розмірі 3 921, 70 грн.

Заперечень щодо зазначених обставин від відповідача не надходило.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідач здійснив позивачу часткову оплату боргу, суд доходить до висновку, що за таких обставин в даній справі відсутній предмет спору в частині оплаченої суми, тому суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 3 921, 70 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки теплової енергії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про теплопостачання».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 стаття 275 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (частина 1 стаття 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правила користування тепловою енергією).

Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»). Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (пункт 3 Правила користування тепловою енергією).

Як підтверджено матеріалами справи, 14.03.2023 між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №220438, за умовами якого позивач зобов`язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до відомостей, які зазначені у додатку №6 до договору №220438 від 14.03.2023 «дані по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання ДП «Управління справами ФДМУ», яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 14.03.2023» безпосереднім споживачем теплової енергії є гуртожиток, який знаходиться в Подільському районі міста Києва за адресою: вулиця Сирецька, будинок 46.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023 зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповдіачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеного в додатку 1.

Згідно підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023, постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеного в додатку 1.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору №220438 від 14.03.2023 здійснював відповідачу постачання теплової енергії, що в свою чергу не заперечується відповідачем.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина 6 стаття 276 Господарського кодексу України).

Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 стаття 276 Господарського кодексу України).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 стаття 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (пункт 23 Правила користування тепловою енергією).

Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правила користування тепловою енергією).

Підпунктами 2.3.1. та 2.3.5. пункту 2.3. договору №220438 від 14.03.2023 встановлено, що відповідач зобов`язується, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2. Відповідач зобов`язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок позивача.

В силу пункту 10 додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023, відповідач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактичну спожиту теплову енергію.

Однак, відповідач не вносив своєчасно плату за спожиту теплову енергію по договору №220438 від 14.03.2023, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.11.2023 утворилась заборгованість у загальному розмірі 114 641, 76 грн, на підтвердження чого сторони склали, підписали та скріпили печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2023, копія якого позивачем додана до матеріалів справи.

У разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, можуть укладати угоду про реструктуризацію заборгованості (абзац 2 пункт 23 Правила користування тепловою енергією).

З огляду на наявну у відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію, 07.11.2023 між сторонами укладено угоду №Р-220438/2023/11 про реструктизацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №220438 від 14.03.2023, у відповідності до якої відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором №220438 від 14.03.2023 станом на 01.11.2023 на загальну суму 114 641, 76 грн та відповідач зобов`язується сплатити суму заборгованості протягом листопада 2023 - квітня 2024 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

У відповідності до «графіку погашення заборгованості» (додаток №1 до угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023), відповідач зобов`язувався з листопада 2023 по квітень 2024 включно до 25 числа кожного місяця сплачувати по 19 106, 96 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, що останній на виконання умов угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 здійснив дві 23.11.2023 та 25.12.2023 оплати у встановлено розмірі (19 106, 96 грн) на загальну суму 38 213, 92 грн на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи реєстр оплат по договору №220438 за період з 01.11.2023 до 30.04.2024.

Надалі відповідач на виконання умов угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 та додатку №1 до зазначеної угоди платежі не здійснював.

Таким чином, у відповідача перед позивачем по угоді №Р-220438/2023/11 про реструктизацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №220438 від 14.03.2023 наявна заборгованість у розмірі 76 427, 84 грн (114 641, 76-38 213, 92).

Окрім цього, пунктом 3 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 передбачено, що відповідач разом із сплатою суми, зазначеної в угоді, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.03.2023 №220438.

З огляду на зазначене, позивач в період з листопада 2023 по квітень 2024 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 209 283, 85 грн, що підтверджується актами: 11/2023-220438 від 30.11.2023; №12/2023-220438 від 31.12.2023; №1/2024-220438 від 30.01.2024; №2/2024-220438 від 29.02.2024; №3/2024-220438 від 31.03.2024; №4/2024-220438 від 30.04.2024.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, що останній на виконання умов договору №220438 від 14.03.2023 здійснив часткові оплати за спожиту теплову енергію за період з листопада 2023 по квітень 2024 на загальну суму 17 156, 93 грн, а саме 07.11.2023 у розмірі 13 235, 23 грн та 06.08.2024 у розмірі 3 921, 70 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи відповідним реєстром про який суд вказував вище та довідкою вих. №30/вих-220438 від 07.08.2024.

Таким чином, у відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з листопада 2023 по квітень 2024 по договору №220438 від 14.03.2023 наявна заборгованість у розмірі 192 126, 92 грн (209 283, 85-17 156, 93).

Позивач заперечуючи проти позовних вимог в даній частині зазначає, що позивач всупереч вимог підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023 не надавав відповідачу рахунки-фактури, акти звіряння розрахунків, акти приймання-передавання товарної продукції та матеріали справи не містять доказів направлення їх відповідачу, тому відповідач з посиланням на частину 4 статті 612, частину 2 статті 613 та статтю 614 Цивільного кодексу України стверджує, що без зазначених дій зі сторони позивача, він (відповідач) був позбавлений можливості здійснити оплату за спожиту теплову енергію.

Суд приймає до уваги, що підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору №220438 від 14.03.2023 сторони узгодили, що позивач зобов`язується щомісячно оформляти для відповідача: (1) величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); (2) рахунок-фактури, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; (3) акт звіряння розрахунків; (4) акт приймання-передавання товарної продукції.

Одночасно з цим, судом взято до уваги, що пунктом 9 додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023 сторони узгодили, що відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену позивачем рахунок-фактури на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Отже, як вбачається з умов договору №220438 від 14.03.2023 сторони дійсно узгодили, що позивач зобов`язаний щомісячно оформляти для відповідача певну документацію, яка зазначена в підпункті 2.2.2. пункту 2.2., однак в умовах зазначеного договору не міститься застережень, що таку документацію позивач зобов`язаний надавати або направляти відповідачу. Поряд з цим в додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023, який є невід`ємною частиною договору, сторони узгодили механізм отримання відповідачем документації зазначеної в підпункті 2.2.2. пункту 2.2., з якого вбачається, що відповідач зобов`язується кожний місяць особисто прибувати за визначеною адресою до позивача для отримання документації зазначеної в підпункті 2.2.2. пункту 2.2.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів, що відповідачем здійснювались дії для самостійного, як це передбачено в пункті 9 додатку №2 отримання документації зазначеної в підпункті 2.2.2. пункту 2.2. договору.

Окрім цього, відповідачем не заперечуються факт, що він здійснював часткові оплати за спожиту електричну енергію, зокрема, 07.11.2023, 23.11.2023, 25.12.2023, 06.08.2024.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучені акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2023 по квітень 2024 в двох примірниках кожний, які не підписані відповідачем.

Проте, з огляду на встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач зобов`язаний самостійно здійснювати дії для отримання, зокрема, актів приймання-передавання товарної продукції та те, що відповідач за спірний період здійснював часткові оплати, на переконання суду, долучені акти підтверджують обсяги та суми поставленої теплової енергії за спірний період.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості здійснення оплати за спожиту теплову енергію.

Основним обов`язком споживача теплової енергії, зокрема є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену теплову енергію за період з листопада 2023 по квітень 2024 становить 192 126, 92 грн та заборгованість по оплаті за поставлену теплову енергію оплаті, яка утворилась станом на 01.11.2023 становить 76 427, 84 грн а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості (основного боргу) з відповідача в загальному розмірі 268 554, 76 грн підлягає задоволенню.

(3) Щодо пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).

У разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції (пункт 28 Правила користування тепловою енергією).

Пунктом 3.3. договору №220438 від 14.03.2023 встановлено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 8 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди графіку погашення заборгованості остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди графіку погашення заборгованості у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою графіку погашення заборгованості.

Так позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем угоди про реструктиризацію боргу №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 на підставі пункту 8 угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 та пункту 3.3. договору №220438 від 14.03.2023 просить стягнути пеню у розмірі 5 911, 12 грн, штраф у розмірі 3 821, 39 грн, 3% річних у розмірі 603, 05 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 069, 99 грн, які нараховані на суму боргу (76 427, 84 грн) за період з 26.01.2024 по 30.04.2024.

Також позивач, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем договору №220438 від 14.03.2023 в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергії за період з листопада 2023 по квітень 2023 просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 12 067, 40 грн, 3% річних у загальному розмірі 1 287, 63 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 1 768, 94 грн.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за угодою №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 зазначає, що він є арифметично неправильним, тому суд здійснивши перерахунок констатує, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 894, 91 грн, сума 3% річних становить 601, 40 грн, сума інфляційних втрат становить 766, 65 грн.

Розрахунок штрафу в свою чергу є арифметично правильним.

Щодо розрахунку пені та 3% річних за заборгованість за спожиту теплову енергію з листопада 2023 по квітень 2024, суд не погоджується з таким розрахунком.

Позивач в заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначив, що розрахунок здійснений з урахуванням пункту 10 додатку №2 договору №220438 від 14.03.2023, та розпочинається з 01.12.2023.

З наданого розрахунку, суд вбачає, що позивач здійснює розрахунок за кожним місяцем окремо та початковою датою початку прострочення оплати за кожним місяцем позивач визначає перше число місяця наступного за розрахунковим, наприклад за спожиту теплову енергію за грудень 2023 на підставі акту №12/2023-220438 від 31.12.2023 позивач розпочинає нарахування з 01.01.2024.

В той же час у відповідності до пункту 10 додатку №2 до договору №220438 від 14.03.2023 встановлено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактичну спожиту теплову енергію.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснювати оплату за спожиту теплову енергію за кожний місяць спірного періоду до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, отже, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за спожиту теплову енергію в грудні 2023 до 10.01.2024 включно, відтак, початковою датою прострочення здійснення оплати буде 11.01.2024.

За таких обставин, суд здійснивши перерахунок пені та 3% річних з урахуванням правильних дат початку прострочення оплат зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 11 032, 63 грн, а загальна сума 3% річних становить 1 129, 64 грн.

Розрахунок інфляційних втрат в свою чергу є арифметично правильним.

Натомість, відповідач заперечуючи проти позовних вимог в частині штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат посилається на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», згідно якої на думку позивача він звільнений від сплати нарахованих позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Проте, суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо застосування вказаної постанови КМУ № 206, з огляду на наступне.

По-перше, абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 на всій території міста Києва бойові дії велись з 24.02.2022 по 30.04.2022.

В свою чергу, договір між сторонами укладений в березні 2023 та спір стосується періоду 2023-2024 років, окрім цього матеріали справи не містять доказів, що нерухоме майно відповідача було пошкоджено внаслідок бойових дій.

По-друге, вищезазначений абзац постанови стосується «населення», в той час коли відповідач є юридичною особою, в свою чергу пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 встановлено, що дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Матеріали справи не містять доказів, що в приміщеннях відповідача розміщуються внутрішньо переміщені особи.

По-третє, з предмета договору №220438 від 14.03.2023 (пункт 1.1.) з урахуванням визначення поняття «теплова енергія», що зазначено в Законі України «Про теплопостачання» та норм Правила користування тепловою енергією вбачається, що укладений між сторонами договір про постачання теплової енергій, як товарної продукції, а не як договір про надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії.

Зокрема, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в листі №2713/15/61-15 від 24.03.2015 наголосила, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема власниками приміщень ОСББ), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Зважаючи на вищезазначене суд вважає, що відповідач не належить до категорії осіб на яких розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, оскільки, відповідач не є споживачем комунальних послуг.

Тому приписи, які стосуються житлово-комунальних послуг до даних правовідносин не застосовуються, в свою чергу постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 стосується саме житлово-комунальних послуг.

(4) Щодо зменшення розміру штрафних санкції, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення штрафних санкцій та 3% річних на підставі статті 233 Господарського кодексу України.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, обов`язок доказування переліку виняткових випадків, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, покладається на сторону, до якої така санкція застосовується та кореспондується із обов`язком довести такою стороною, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Відповідач необхідність зменшення суми штрафних санкцій мотивує тим, що він знаходиться в скрутному фінансовому становищі та умовами дії воєнного стану, у зв`язку з чим листом вих. №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022 Торгова промислова-палата України засвідчила форс-мажорні обставини.

Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача з наступних підстав.

Згідно зі статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частина 1 стаття 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України, частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).

Відповідач, підписуючи 14.03.2023 договір №220438 та 07.11.2023 угоду №Р-220438/2023/11 погодив строк виконання такого договору. Договір відповідач підписав без заперечень та зауважень. Причому на момент підписання договору, повномасштабна агресія рф проти України вже тривала понад 12 місяців, ці обставини для відповідача були загальновідомим фактом, який при укладенні договору відповідач мав враховуватися.

Тож, відповідач не був позбавлений змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість, відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

За таких обставин, укладаючи договір №220438 та 07.11.2023 в умовах воєнного стану та перебуваючи у скрутному фінансову становищі, у зв`язку з відсутністю грошових коштів для здійснення оплати за спожиту теплову енергію в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України не є обставиною непереборної сили (форс-мажором).

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 236 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості. Тобто, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, а ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та фактично процент річних на рівні 96 % майже повністю покривав основний борг.

В даній справі (№910/7227/24), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.

Таким чином, позивачем доведено факт порушення відповідачем договору №220438 від 14.04.2023 та угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023 в частині своєчасної та повної оплати спожитою теплової енергії, відповідачем не конкретизована на скільки % він вважає необхідно зменшити розмір штрафних санкцій та 3% річних та з урахуванням доводів відповідача і беручи до уваги, що суд в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат позовні вимоги задовольняє частково, суд не вбачає доцільності в зменшенні штрафних санкцій та 3% річних.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 16 927, 54 грн (11 032, 63+5 894, 91), 3% річних у загальному розмірі 1 731, 04 грн (1 129, 64+601,40), інфляційні втрати у загальному розмірі 2 535, 59 грн (1 768, 94+766, 65) та штраф у розмірі 3 821, 39 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.

В позовній заяві позивач заявив клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1 562, 81 грн.

Як підтверджено платіжною інструкцією №16826 від 05.03.2024 та платіжною інструкцією №18592 від 02.05.2024 позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6 056, 00 грн.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»). За подання до господарського суду, позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункт 1 частина 1 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).

З 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028, 00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

Оскільки, позивачем заявлена майнова вимога з ціною позову 299 545, 98 грн, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 4 493, 19 грн (299 545, 98*1,5%).

Проте, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн, а тому позивач просить повернути суму надмірно сплаченого судового збору у розміру 1 562, 81 грн.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 стаття 7 Закону України «Про судовий збір»).

За таких обстави, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом та позивач заявив відповідне клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд доходить до висновку задовольнити зазначене клопотання та повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 562, 81 грн за платіжною інструкцією №18592 від 02.05.2024 на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

2) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення оплати позивачу за спожиту теплову енергію по договору №220438 від 14.03.2023 та угоди №Р-220438/2023/11 від 07.11.2023, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі, в тому числі суд покладає на відповідача судовий збір в частині закритого провадження у даній справі.

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/7227/24 за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» про стягнення 299 545, 98 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 3 921, 70 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» про стягнення 299 545, 98 грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01133, м. Київ, вул. Г. Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 39950170) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421) основний борг у загальному розмірі 268 554 (двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 76 коп., пеню у загальному розмірі 16 927 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 54 коп., 3% річних у загальному розмірі 1 731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн 04 коп., інфляційні втрати у загальному розмірі 2 535 (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн 59 коп., штраф у розмірі 3 821 (три тисячі вісімсот двадцять одна) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 4 493 (чотири тисячі чотириста дев`яносто три) грн 19 коп.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у загальному розмірі 1 050, 98 грн, 3% річних у загальному розмірі 159, 64 грн та інфляційних втрат у розмірі 303, 34 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Задовольнити клопотання Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

6.1. Повернути Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 562 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) грн 81 коп. сплаченого за платіжною інструкцією №18592 від 02.05.2024.

6.2. Дане рішення є підставою для повернення судового збору, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких