Рішення

від 28.11.2024 по справі 911/1585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 911/1585/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №911/1585/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 4)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А)

про стягнення 304 794, 77 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес" надійшла позовна заява б/н від 19.06.2024 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" про стягнення 304794, 77 грн заборгованості за договором купівлі-продажу 27/03 від 27.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес" з додатками передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

17.07.2024 матеріали справи №925/1185/24 надійшли до Господарського суду міста Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передані на розгляд судді Бондаренко-Легких Г. П.

25.07.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №911/1585/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

27.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекольт", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №27/03.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами обох сторін та діє до моменту виконання всіх зобов`язань по умовам договору (пункт 10.1. договору №27/03 від 27.03.2024).

Згідно пункту 1.1. договору №27/03 від 27.03.2024, продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудза (товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем.

Найменування, орієнтована кількість, ціна за одну тону поставленого продавцем товару визначається у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2. договору №27/03 від 27.03.2024).

Відповідно до пункту 3.1. договору №27/03 від 27.03.2024, сума договору визначається як загальна сума загальних вартостей товару (загальна сума), вказаних у видаткових накладних продавця.

27.03.2024 сторони узгодили та підписали Специфікацію №1 до договору №27/03 від 27.03.2024 на поставку 400 тон кукурудзи на загальну суму 2 020 000, 00 грн з ПДВ 248 070, 18 грн.

05.04.2024 сторони узгодили та підписали Специфікацію №2 до договору №27/03 від 27.03.2024 на поставку 4, 07 тон кукурудзи на загальну суму 20 553, 50 грн з ПДВ 2 524, 11 грн.

У відповідності до пункту 5.1. договору №27/03 від 27.03.2024, покупець сплачує за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця 86% - після навантаження товару в транспортний засіб покупця, 14% - після реєстрації податкової накладної (сума ПДВ буде сплачена протягом 3-х робочих днів після повернення відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок покупця).

Позивач виставив відповідачу рахунок №100 від 27.03.2024 на суму 2 020 000, 00 грн та рахунок №116 від 05.04.2024 на суму 20 553, 50 грн.

Пунктом 2.2. договору №27/03 від 27.03.2024 сторонами узгоджено, що строк поставки - 7 (сім) календарних днів, з дати оплати товару покупцем.

Пунктом 6.2. договору №27/03 від 27.03.2024 встановлено, що поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості визначеній у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником за цінами вказаними у рахунку-фактурі та видатковій накладній. Строк поставки товару зазначається у відповідних специфікаціях на поставку товару.

Згідно пункту 6.4. договору №27/03 від 27.03.2024, момент поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника, яка повинна відповідати фактичній даті передачі товару. Під час передачі покупцю товару, постачальник надає на відвантажений товар наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат (посвідчення) про якість товару.

Відповідно до пункту 2.1. договору №27/03 від 27.03.2024, товар вважається власністю покупця, з моменту підписання покупцем видаткових накладних продавця.

У відповідності до пункту 6.7. договору №27/03 від 27.03.2024, право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі/втрати товару, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару - видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Як зазначає позивач, що він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 2 040 553, 50 грн, що підтверджується наступними підписаним між уповноваженими представниками сторін видатковими накладними (надалі - ВН) та товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН):

- ВН №294 від 05.04.2024 на суму 129 229, 50 грн з ПДВ (ТТН №165 від 05.04.2024);

- ВН №296 від 05.04.2024 на суму 142 915, 00 грн з ПДВ (ТТН №168 від 05.04.2024);

- ВН №297 від 05.04.2024 на суму 139 733, 50 грн з ПДВ (ТТН №169 від 05.04.2024);

- ВН №298 від 05.04.2024 на суму 139 178, 00 грн з ПДВ (ТТН №170 від 05.04.2024);

- ВН №299 від 05.04.2024 на суму 142 915, 00 грн з ПДВ;

- ВН №300 від 05.04.2024 на суму 141 955, 50 грн з ПДВ (ТТН №172 від 05.04.2024);

- ВН №301 від 05.04.2024 на суму 140 895, 00 грн з ПДВ (ТТН №173 від 05.04.2024);

- ВН №302 від 06.04.2024 на суму 127 512, 50 грн з ПДВ (ТТН №174 від 05.04.2024);

- ВН №303 від 06.04.2024 на суму 134 481, 50 грн з ПДВ (ТТН №175 від 06.04.2024);

- ВН №304 від 06.04.2024 на суму 143 470, 50 грн з ПДВ (ТТН №176 від 06.04.2024);

- ВН №305 від 06.04.2024 на суму 128 775, 00 грн з ПДВ (ТТН №177 від 06.04.2024);

- ВН №306 від 06.04.2024 на суму 130 946, 50 грн з ПДВ (ТТН №178 від 06.04.2024);

- ВН №307 від 06.04.2024 на суму 129 633, 50 грн з ПДВ (ТТН №179 від 06.04.2024);

- ВН №308 від 06.04.2024 на суму 136 350, 00 грн з ПДВ (ТТН №180 від 06.04.2024);

- ВН №309 від 06.04.2024 на суму 132 562, 50 грн з ПДВ (ТТН №181 від 06.04.2024).

Також на підтвердження здійснення поставки позивач надав зареєстровані в ЄРПН податкові накладні (надалі - ПН):

- ПН №75 від 29.03.2024 на суму 150 000, 00 грн;

- ПН №17 від 04.04.2024 на суму 160 000, 00 грн;

- ПН №18 від 04.04.2024 на суму 90 000, 00 грн;

- ПН №19 від 04.04.2024 на суму 500 000, 00 грн;

- ПН №22 від 05.04.2024 на суму 837 200, 00 грн;

- ПН №23 від 06.04.2024 на суму 132 562, 50 грн;

- ПН №24 від 06.04.2024 на суму 136 350, 00 грн;

- ПН №25 від 06.04.2024 на суму 34 441, 00 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив оплату за поставлений товар у загальному розмірі 1 754 876, 01 грн, що підтверджується наданими позивачем інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, а саме:

- №2148 від 29.03.2024 - 150 000, 00 грн;

- №2172 від 04.04.2024 - 160 000, 00 грн;

- №2173 від 04.04.2024 - 500 000, 00 грн;

- №133 від 04.04.2024 - 90 000, 00 грн;

- №2176 від 05.04.2024 - 837 200, 00 грн;

- №2196 від 09.04.2024 - 17 676, 01 грн.

Таким чином, не оплаченою залишилась сума у розмірі 285 677, 49 грн.

Згідно пункту 7.1. договору №27/03 від 27.03.2024, у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання бо неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань

Пунктом 7.3. договору №27/03 від 27.03.2024 встановлено, що за несвоєчасне внесення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми товару за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. договору №27/03 від 27.03.2024 передбачено, що усі спори пов`язані з даним договором, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір не вдається розв`язати шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, встановленому відповідним чинним в Україні законодавством за місцем знаходження покупця.

Як зазначає позивача, що він направляв на електронну адресу відповідача претензію вих. №11 від 14.05.2024 щодо погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Однак позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату вищезазначеної суми.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений в період з 05.04.2024 по 06.04.2024 та не оплачений товар у розмірі 285 677, 49 грн, а також додатково за несвоєчасну оплату поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача нараховану за період з 10.04.2024 по 19.06.2024 в порядку пункту 7.3. договору №27/03 від 27.03.2024 пеню у розмірі 15 165, 88 грн та у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суму 3% річних у розмірі 1 662, 55 грн і інфляційні втрати у розмірі 2 288, 85 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 304 794, 77 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №27/03 від 27.03.2024 в частині вчасної і повної оплати за поставлений товар.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №27/03 від 27.03.2024 в квітні 2024 року здійснив поставку товару на загальну суму 2 040 553, 50 грн, а відповідач в свою чергу здійснив оплату за поставлений товар в загальному розмірі на 1 754 876, 01 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в неоплаченій сумі за прийнятий товар у розмірі 285 677, 49 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом ктивномуа (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекольт» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвала від 25.07.2024 по справі №911/1585/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 25.07.2024 о 19:55.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвалу від 25.07.2024 відповідач отримав 25.07.2024 о 19:55, таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 26.07.2024.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була вручена відповідачу - 26.07.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №911/1585/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по повній та своєчасній оплаті за поставлений позивачем товар по договору №27/03 від 27.03.2024?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 27.03.2024 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №27/03, за умовами якого, позивач зобов`язується поставити, а відповідач прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудза (товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Сторонами в договорі №27/03 від 27.03.2024 узгоджено, що найменування, орієнтована кількість, ціна за одну тону поставленого продавцем товару визначається у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами зазначеного договору.

Так, на виконання умов договору №27/03 від 27.03.2024 сторони узгодили та підписали наступні специфікації до договору:

- специфікація №1 від 27.03.2024 на поставку 400 тон кукурудзи на загальну суму 2 020 000, 00 грн з ПДВ 248 070, 18 грн;

- специфікація №2 від 05.04.2024 на поставку 4, 07 тон кукурудзи на загальну суму 20 553, 50 грн з ПДВ 2 524, 11 грн.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.2. договору №27/03 від 27.03.2024, строк поставки - 7 (сім) календарних днів, з дати оплати товару покупцем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. договору №27/03 від 27.03.2024 встановлено, що відповідач сплачує за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача 86% - після навантаження товару в транспортний засіб відповідача, 14% - після реєстрації податкової накладної (сума ПДВ буде сплачена протягом 3-х робочих днів після повернення відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок покупця).

Позивач виставив відповідача рахунки на оплату:

- №100 від 27.03.2024 на суму 2 020 000, 00 грн;

- №116 від 05.04.2024 на суму 20 553, 50 грн.

Отже, загальна сума товару у відповідності до вищезазначених рахунків та специфікацій становить 2 040 553, 50 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставку узгодженого товару у загальному розмірі 1 754 876, 01 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, копії яких позивач долучив до матеріалів справи, а саме: (1) №2148 від 29.03.2024 - 150 000, 00 грн; (2) №2172 від 04.04.2024 - 160 000, 00 грн; (3) №2173 від 04.04.2024 - 500 000, 00 грн; (4) №133 від 04.04.2024 - 90 000, 00 грн; (5) №2176 від 05.04.2024 - 837 200, 00 грн; (6) №2196 від 09.04.2024 - 17 676, 01 грн.

Окрім цього, факт здійснення зазначених оплат в зазначених сумах не заперечується відповідачем.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.4. договору №27/03 від 27.03.2024 встановлено, що момент поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника, яка повинна відповідати фактичній даті передачі товару. Під час передачі покупцю товару, постачальник надає на відвантажений товар наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат (посвідчення) про якість товару.

Зі змісту пунктів 2.1. та 6.7. договору №27/03 від 27.03.2024 вбачається, що товар вважається власністю відповідача (право власності переходить до відповідача), з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Позивач на виконання умов договору №27/03 від 27.03.2024 за період з 05.05.2024 по 06.04.2024 поставив відповідачу обумовлений товар, а саме кукурудзу на загальну суму 2 040 553, 50 грн, яка узгоджена в специфікаціях від 27.03.2024 та від 05.04.2024, що підтверджується наступними видатковими накладними: (1) №294 від 05.04.2024 на суму 129 229, 50 грн з ПДВ; (2) №296 від 05.04.2024 на суму 142 915, 00 грн з ПДВ; (3) №297 від 05.04.2024 на суму 139 733, 50 грн з ПДВ; (4) №298 від 05.04.2024 на суму 139 178, 00 грн з ПДВ; (5) №299 від 05.04.2024 на суму 142 915, 00 грн з ПДВ; (6) №300 від 05.04.2024 на суму 141 955, 50 грн з ПДВ; (7) №301 від 05.04.2024 на суму 140 895, 00 грн з ПДВ; (8) №302 від 06.04.2024 на суму 127 512, 50 грн з ПДВ; (9) №303 від 06.04.2024 на суму 134 481, 50 грн з ПДВ; (10) №304 від 06.04.2024 на суму 143 470, 50 грн з ПДВ; (11) №305 від 06.04.2024 на суму 128 775, 00 грн з ПДВ; (12) №306 від 06.04.2024 на суму 130 946, 50 грн з ПДВ; (13) №307 від 06.04.2024 на суму 129 633, 50 грн з ПДВ; (14) №308 від 06.04.2024 на суму 136 350, 00 грн з ПДВ; (15) №309 від 06.04.2024 на суму 132 562, 50 грн з ПДВ.

Відповідач в свою чергу прийняв товар та підписав вищезазначені видаткові накладні.

Суд, дослідивши вищезазначені видаткові накладні на поставку товару, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін констатує, що вони (видаткові накладні) відповідають вимогам первинного документу в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже є належними та допустимими доказами здійснення позивачем поставки товару.

Також факт здійснення поставки підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних №165 від 05.04.2024, №168 від 05.04.2024, №169 від 05.04.2024, №170 від 05.04.2024, №172 від 05.04.2024, №173 від 05.04.2024, №174 від 05.04.2024, №175 від 06.04.2024, №176 від 06.04.2024, №177 від 06.04.2024, №178 від 06.04.2024, №179 від 06.04.2024, №180 від 06.04.2024, №181 від 06.04.2024, які в силу приписів Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України (затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997) є доказами факту перевезення (переміщення) товару.

Окрім цього, позивач додатково додав копії зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних №75 від 29.03.2024, №17 від 04.04.2024, №18 від 04.04.2024, №19 від 04.04.2024, №22 від 05.04.2024, №23 від 06.04.2024, №24 від 06.04.2024, №25 від 06.04.2024, які в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами також підтверджують факт здійснення позивачем поставки товару.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Отже, факт здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 2 040 553, 50 грн та прийняття такого товару відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами. Факт здійснення відповідачем оплати у загальному розмірі 1 754 876, 01 грн також підтверджується відповідними доказами та не заперечується відповідачем.

З огляду на зазначене відповідач не оплатив поставлений товар позивачем у повному обсязі, а відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 285 677, 49 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав до суду пояснень, заперечень або належних та допустимих доказів, які в свою чергу могли спростувати доводи, аргументи позивача і встановлені обставини, також відповідач не надав доказів здійснення оплати за поставлений позивачем товар у розмірі 285 677, 49 грн.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не оплаченої суми за поставлений у період з 05.04.2024 по 06.04.2024 товар по договору №27/03 від 27.03.2024 становить 285 677, 49 грн, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості (основного боргу) підлягають задоволенню в повному обсязі.

(2) Щодо пені.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню у розмірі 15 165, 88 грн за період з 10.04.2024 по 19.06.2024.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчинюється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 7.3. договору №27/03 від 27.03.2024 встановлено, що за несвоєчасне внесення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми товару за кожен день прострочення.

Суд здійснивши перевірку правильності розрахунку позивачем пені зазначає, що він є не правильним, у зв`язку з тим, що пунктом 5.1. договору №27/03 від 27.03.2024 визначено, що остаточний розрахунок покупцем буде здійснено після реєстрації податкової накладної.

З долучених позивачем квитанцій щодо реєстрації податкових накладних вбачається, що зареєстровані вони були 10.04.2024, а отже з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України початковою датою прострочення здійснення відповідачем оплати вважається 11.04.2024.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені зазначає, що сума пені яка підлягає стягненню з відповідача становить 14 939, 53 грн.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 662, 55 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 288, 85 грн за період з 10.04.2024 по 19.06.2024.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд здійснивши перевірку правильності розрахунку 3% річних зазначає, що в розрахунку аналогічні недоліки розрахунку пені, тому суд здійснивши перерахунок 3% річних зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 639, 13 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, то він є арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню в сумі визначеній позивачем.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у надмірній сумі 4 654, 21 грн, в той час коли сума судового збору в даній справі становить - 4 571, 92 грн (304 794, 77 *1.5 %).

За таких обставин, суд повідомляє позивача, що останній в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» має право заявити клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 82, 29 грн.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення своєчасної та повної оплати позивачу за поставлений товар по договору №27/03 від 27.03.2024, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір в належній сумі (4 571, 92 грн) на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" про стягнення 304 794, 77 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А; ідентифікаційний код: 40488973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дівес" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 4; ідентифікаційний код: 34810697) заборгованість у розмірі 285 677 (двісті вісімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 49 коп., пеню у розмірі 14 939 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 53 коп., 3% річних у розмірі 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев`ять) грн 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 4 571 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити, а саме в стягненні пені у розмірі 226, 35 грн та 3% річних у розмірі 23, 42 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких