Рішення

від 29.11.2024 по справі 910/8335/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2024Справа № 910/8335/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/8335/24.

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (0150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46а)

про стягнення 10 720, 44 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про стягнення 10 720,44 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про встановлення земельного сервітуту №ПДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 в частині своєчасної державної реєстрації земельного сервітуту згідно п. 2.4.1. Договору, у зв`язку з чим позивач просить стягнути штраф, передбачений п. 4.4. Договору.

09.07.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 09.07.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

18.07.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 09.07.2024.

25.07.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/8335/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

21.12.2021 між Акціонерними товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», як землекористувачем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», як сервітуарієм укладено договір про встановлення земельного сервітуту №17ДС/П-21-79/НКМ-79.

Цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації та діє 10 років (пункт 6.1. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021).

Розділом 3 договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 встановлено:

- землекористувач надає сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: вагонне депо станції Кам`янське, лінія Пост 6 км - ст. Кам`янське, від 0 км + 600 м до 6 км + 500 м, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, з метою розміщення підкранових шляхів, код 07.10 «інші земельні сервітути», згідно з додатком 6 Порядку ведення Держаного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 (пункт 1.1.);

- земельний сервітут встановлюється на земельну ділянку площею: 0, 1935 га відповідно до плану меж земельного сервітуту, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2.);

- цільове призначення земельної ділянки, відносно якої встановлюється земельний сервітут: 12.01 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, Кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:011:0064. Правовстановлюючий документ на нерухоме майно від 15.04.2020 « 206856452, який підтверджує реєстрацію права постійного користування землекористувача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.03.2020 №36155186 (пункт 1.3.).

Пунктом 3.1. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 сторони домовились, що сервітуарій сплачує плату за користування земельною ділянкою у розмірі 10 720, 44 грн на місяць з ПДВ.

Згідно підпункту 2.4.1. пункту 2.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 сервітуарій зобов`язаний провести державну реєстрацію договору відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України протягом 14 календарних днів після його підписання своїми силами та за власний рахунок, а також відповідні дії щодо реєстрації у випадку продовження строку дії цього договору.

Проте, відповідач в порушення підпункту 2.4.1. пункту 2.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 здійснив державну реєстрацію сервітуту лише 05.09.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до пункту 4.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, у разі порушення сервітуарієм пункту 2.4.1. договору сервітуарій сплачує землекористувачу штраф у розмірі місячної плати за користування земельною ділянкою.

З огляду на зазначене, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі місячної плати за користування земельною ділянкою, а саме 10 720, 44 грн та який просить стягнути з відповідача.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення здійснення державної реєстрації сервітуту у розмірі 10 720, 44 грн.

Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193, 230 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 в частині своєчасного здійснення державної реєстрації земельного сервітуту.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 прострочив вчасну державну реєстрації земельного сервітуту, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі місячної плати за користування земельною ділянкою.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, звертає увагу на пункт 6.1. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, а саме те, що договір набирає чинності з дати його державної реєстрації, а оскільки державна реєстрація договору відбулась 05.09.2022, то договір набув чинності 05.09.2022, тому зазначені обставини виключають можливість застосовувати до відповідача господарські санкції.

Щодо прострочення строку для здійснення державної реєстрації сервітуту відповідач стверджує, що затягування реєстрації договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 сталося не з вини відповідача, а з вини органів державної влади у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи встановлено чинним законодавством України обов`язок здійснювати державну реєстрацію договору про встановлення земельного сервітуту (правочину)?

- чи був порушений відповідачем обов`язок по своєчасному здійсненню державної реєстрації земельного сервітуту?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу штраф?

- чи є обґрунтованими заперечення відповідача?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 стаття 98 Земельного кодексу України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально (частина 1, 2 стаття 100 Земельного кодексу України, частина 1, 2 статті 402 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 21.12.2021 між сторонами укладено договір про встановлення земельного сервітуту №17ДС/П-21-79/НКМ-79, за умовами якого позивач надає відповідачу право обмеженого користування частиною земельної ділянки площею 0, 1935 га, з метою розміщення підкранових шляхів, код 07.10 «інші земельні сервітути», згідно з додатком 6 Порядку ведення Держаного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051.

Згідно пункту 3.1. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, відповідач сплачує плату за користування земельною ділянкою у розмірі 10 720, 44 грн на місяць з ПДВ.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (стаття 640 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. сторони договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації та діє 10 років.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що за умовами договору останній набирає чинності з дати його державної реєстрації, а отже, і пункт договору, який визначено позивачем в якості підстави позову, почав діяти лише з моменту державної реєстрації договору, суд зазначає наступне.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 стаття 210 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що вимоги стосовно обов`язкової державної реєстрації договору про встановлення земельного сервітуту жодною правовою нормою не встановлено, а норма стаття 210 Цивільного кодексу України є імперативною та не надає учасникам господарських правовідносин права на власний розсуд визначити, що договір про встановлення сервітуту підлягає державній реєстрації.

Одночасно, суд зауважує, що відповідач помилково ототожнює категорії «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація права», а отже, у даному випадку набрання чинності договору не може ставитись в залежність від державної реєстрації договору, а от речове право користування земельною ділянкою підлягає реєстрації на підставі договору.

Суд звертає увагу на те, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (абзац 2 частини 2 стаття 402 Цивільного кодексу України, абзац 4 частина 2 стаття 100 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частина 1 стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право користування (сервітут) (абзац 1 пункт 2 частина 1 стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто, з наведеного, суд доходить до висновку, що у даному випадку державній реєстрації підлягає саме речове право, а не договір про його встановлення, що фактично і було здійснено відповідачем та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права, згідно якого 05.09.2022 року здійснено державну реєстрацію права користування (сервітут) на підставі договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 (номер запису про інше речове право 47836275).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що договір №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 набрав чинності з моменту його підписання, а саме з 21.12.2021.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 2 стаття 615 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 сторони узгодили, що відповідач зобов`язаний провести державну реєстрацію договору відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України протягом 14 календарних днів після його підписання своїми силами та за власний рахунок, а також відповідні дії щодо реєстрації у випадку продовження строку дії цього договору.

Отже, враховуючи дату підписання договору, яка вказана у правочині, а також відсутності з боку відповідача належного доказового обґрунтування тверджень стосовно його підписання в іншу дату, суд дійшов висновку, що чотирнадцяти денний строк на виконання обов`язку сервітуарія (відповідача) провести державну реєстрацію договору відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речовин прав на нерухомо майно та їх обтяжень», статті 100 Земельного кодексу України та статті 402 Цивільного кодексу України почав свій перебіг 22.12.2021 за правилами обрахування строків, що визначені 253 Цивільного кодексу України, а отже, останнім днем виконання такого обов`язку було 04.01.2022.

З витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що 05.09.2022 здійснено державну реєстрацію іншого речового права - право користування (сервітут) на підставі договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021 (номер запису про інше речове право 47836275).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується порушення з боку відповідача свого обов`язку, що визначений підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, а отже, виникнення у позивача права на застосування до сервітуарія заходу відповідальності, який передбачено пунктом 4.4. договору.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчинюється у письмовій формі.

Згідно пункту 4.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, у разі порушення сервітуарієм пункту 2.4.1. договору сервітуарій сплачує землекористувачу штраф у розмірі місячної плати за користування земельною ділянкою.

У зв`язку з встановленими вище обставинами, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 10 720, 44 грн, за прострочення відповідачем обов`язку здійснити державну реєстрацію земельного сервітуту (права користування) в строк встановлений підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. договору №17ДС/П-21-79/НКМ-79 від 21.12.2021, а саме протягом 14 календарних днів після підписання зазначеного договору.

Заперечення відповідача, що затягування державної реєстрації відбулось через бездіяльність державних органів, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, судом відхиляються з тих причини, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, щодо затягування реєстрації призвело зволікання саме органів державної влади.

Разом з тим, суд звертає увагу, що здійснити державну реєстрацію відповідач зобов`язаний був до 04.01.2022 включно, а повномасштабне вторгнення рф в Україну розпочалось 24.02.2022, що є загальновідомою обставиною.

Тобто, обставини на які посилається відповідача виникли через 1,5 місяця після того, як відповідач зобов`язаний був виконати власні зобов`язання по державній реєстрації.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які в свою чергу могли спростувати доводи та аргументи позивача та не надано доказів оплати штрафу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про стягнення 10 720, 44 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (0150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46а; ідентифікаційний код: 30600592) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) штраф у розмірі 10 720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких