Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/8698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/8698/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/8698/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, офіс 24)

про стягнення 205 439, 58 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» про стягнення 205 439, 58 грн, з яких 109 027, 03 грн основного боргу, 61 550, 78 грн інфляційних втрат, 15 018, 85 грн 3 % річних, 19 842, 92 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди і обслуговування від 20.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості орендних платежів за грудень 2019 згідно рахунку-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019.

15.07.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.07.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

19.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 15.07.2024.

25.07.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/8698/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач визначив нову ціну позову у розмірі 101 901, 25 грн, оскільки відповідач після відкриття провадження у справі оплатив основний борг, окрім цього, позивач зазначає, що оскільки в позовній заяві наведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат станом на 17.06.2024, він здійснив перерахунок станом на 02.09.2024, таким чином позивач просить стягнути з відповідача 66 349, 48 грн інфляційних втрат, 15 708, 85 грн 3% річних та 19 842, 92 грн пені.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства та з урахуванням того, що провадження в даній справі відкрито 25.07.2024 та позивач не просить поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач втратив право на зменшення (збільшення) розміру позовних вимог 26.08.2024.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про зміну розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 16.09.2024 та розглядає позовні вимоги в ціні позову, яка визначена в позовній заяві.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

20.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний», як «регус» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб», як «клієнтом» (відповідач) укладено договір суборенди та обслуговування.

Додатковою угодою №1 від 14.04.2020 до договору від 20.09.2019 встановлено, що датою закінчення договору вважається 31.03.2021.

Натомість, пунктом 2.3. договору від 20.09.2019 передбачено, що якщо ані «регус», ані «клієнт» не надсилає попереднє письмове повідомлення про припинення договору через онлайн-обліковий запис або додаток MyRegus, договір вважається продовженим на строк, який раніше був встановлений договором.

Згідно пункту 1.1. договору від 20.09.2019, «регус» зобов`язаний передати «клієнту» у тимчасове платне користування мебльовані офісні приміщення площею зазначеною на титульній сторінці договору («приміщення») у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці договору («БізнесЦентр»), а також надати «клієнту» послуги згідно з пунктом 3 цього договору, а «клієнт» приміщеннями та послугами відповідно до договору та додатків до нього.

В момент передачі приміщення «регус» в користування «клієнта» сторони підписують акт приймання-передачі приміщення та інвентарний лист. Якщо «клієнт» не підписав акт приймання-передачі приміщення та інвентарний лист протягом 3 робочих днів з дня фактичної передачі приміщення і не надав «регус» вмотивовану відмову від приймання такого приміщення, то приміщення вважається прийнятим у належному стані з дати набрання чинності договору.

01.11.2019 сторони підписали акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого «регус» здав, а «клієнт» прийняв приміщення №431 згідно з договором про оренду та обслуговування від 20.09.2019 та підписали інвентарний лист.

Оренда плата за офіс №431 згідно умов договору від 20.09.2019 становить 3 624, 60 дол. США без ПДВ = 89 235, 19 грн по курсу НБУ 24.62 станом на дату укладання договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору від 20.09.2019, орендна плата, яка вказана на титульній сторінці договору включає в себе: (1) адміністративні витрати на підготовку офісу; (2) обробку вхідних факсимільних повідомлень, сортування і доставку вхідної кореспонденції до офісу «клієнта»; (3) підключення та надання доступу до телефонної лінії та інтернету на кількість робочих місць, вказаних на титульній сторінці договору; (4) експлуатаційні витрати та щоденні послуги прибирання.

Відповідно до пункту 4.1. договору від 20.09.2019, «клієнт» повинен сплачувати компанії «регус» місячну орендну плату за користування приміщеннями, зазначену у доларах США та обумовлену договором, з урахуванням її індексації згідно з пунктом 4.3. цього договору, яка включає в себе послуги визначені у пункті 3.1.

Пунктом 4.7 договору від 20.09.2019 встановлено, що всі ціни на послуги «регус» зафіксовані в доларах США. У випадку, якщо оплата послуг «клієнтом» згідно законодавства має бути здійснена в гривні, «регус» виставляє клієнту рахунок-фактури в українських гривнях за офіційним курсом НБУ на дату виставлення такого рахунку. Усі платежі, передбачені цим договором, повинні сплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах, виставлених компанією «регус». Рахунки-фактури надсилаються «клієнту» на електронну адресу, вказану на титульній сторінці цього договору. Не отримання «клієнтом» рахунку-фактури за послуги «регус» не звільняє «клієнта» від оплати за послуги «регус». Усі рахунки-фактури клієнта може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у додатку MyRegus.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019 на загальну суму 109 929, 45 грн (послуги за грудень 2019 - 109 027, 03 грн; послуги за жовтень 2019 - 902, 41 грн) з зазначенням дати оплати - 15.11.2019.

Згідно пункту 4.8. договору від 20.09.2019, «регус» повинен надати «клієнту» акт надання послуг за користування приміщенням та за надані послуги. Акт приймання-передачі послуг повинен надаватися протягом 10 робочих днів з останнього дня відповідного місяця. «Клієнт» повинен підписати та повернути компанії «регус» кожен акт приймання-передачі послуг протягом 5 робочих днів з дати його надання. Якщо «клієнт» має будь-які заперечення стосовно акту приймання-передачі послуг, він повинен надати компанії «регус» письмове повідомлення з описом таких заперечень упродовж 5 робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі послуг. Якщо «клієнт» не повертає підписаний акт приймання-передачі послуг або не надає заперечень до нього впродовж строку, зазначеного у цьому пункті договору, акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги за відповідний місяць вважаються прийнятими «клієнтом».

Позивач надав до позовної заяви копію акту надання послуг №4652-2019-1327 від 31.12.2019 на суму 109 027, 45 грн без доказів направлення (надання) відповідачу та без підпису уповноваженого представника відповідача.

Як зазначає позивач, що станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача була наявна заборгованість за надані позивачем послуги в грудні 2019 у розмірі 109 027, 45 грн.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензією вих. №107 від 13.05.2024, але доказів надсилання або надання уповноваженому представнику відповідача зазначеної претензії позивач до матеріалів справи не надає.

Пунктом 8.1. договору від 20.09.2019 сторони узгодили, що якщо «клієнт» не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма додатками до нього одразу після їх отримання, «регус» має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість по орендній платі та наданих послуг у грудні 2019 року у розмірі 109 027, 45 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 550, 78 грн, 3% річних у розмірі 15 018, 85 грн, пеню у розмірі 19 842, 92 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 205 439, 58 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 283, 286 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 629, 759, 762, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору від 20.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати і наданих послуг у грудні 2019 року.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору суборенди та обслуговування від 20.09.2019 не здійснив за грудень 2019 року орендної плати і плати за надані послуги.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом ктивномуа (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвала від 25.07.2024 по справі №910/8698/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 25.07.2024 о 22:34.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвалу від 25.07.2024 відповідач отримав 25.07.2024 о 22:34, таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 26.07.2024.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була вручена відповідачу - 26.07.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/8698/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по здійсненню щомісячної орендної плати і плати за надані послуги в грудні 2019 року договору від 20.09.2019?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди заборгованості?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо закриття провадження у справі.

16.09.2024 від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог в якій позивач повідомив суд, що 02.09.2024 відповідач здійснив орендну плату та оплату за послуги за грудень 2019 року по рахунку-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019 в повному обсязі, тобто 109 027, 45 грн.

Однак, доказів погашення відповідачем суми основної заборгованості позивач не надав.

Частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В частині 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що позивач стверджує, що відповідач погасив заборгованість та просить врахувати зазначений факт, відсутність заперечень зі сторони відповідача з даного питання та з урахуванням стандарту вірогідності у зв`язку з відсутністю фактичних доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд доходить до висновку, що відповідач більш вірогідно погасив заборгованість за грудень 2019 року по договору від 20.09.2019.

Відтак, у зв`язку з відсутністю у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі і платі за надані послуги в грудні 2019 року заборгованості, суд на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження в даній справі в частині основного боргу.

(2) Щодо розгляду по суті вимог в частині яких провадження не закрито.

Як підтверджено матеріалами справи, 20.09.2019 між сторонами укладено договір суборенди та обслуговування, за умовами якого позивач зобов`язаний передати відповідачу у тимчасове платне користування мебльовані офісні приміщення у бізнес-центрі розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Павла Тичини, 1В, поверх 4, а також надати відповідачу послуги у сфері: (1) адміністративні витрати на підготовку офісу; (2) обробку вхідних факсимільних повідомлень, сортування і доставку вхідної кореспонденції до офісу «клієнта»; (3) підключення та надання доступу до телефонної лінії та інтернету на кількість робочих місць, вказаних на титульній сторінці договору; (4) експлуатаційні витрати та щоденні послуги прибирання.

Укладений між сторонами договір в розумінні частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договору оренди/суборенди та надання послуг.

Відтак, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 стаття 774 Цивільного кодексу України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 стаття 283 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 стаття 759 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 901 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.1. договору від 20.09.2019 встановлено, що в момент передачі приміщення позивача в користування відповідача сторони підписують акт приймання-передачі приміщення та інвентарний лист.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовано, що 01.11.2019 сторони підписали акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв приміщення №431 згідно з договором про оренду та обслуговування від 20.09.2019 та підписали інвентарний лист, копії акту від 01.11.2019 та інвентарного листа наявні в матеріалах справи.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 стаття 286 Господарського кодексу України). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найм. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 1, 5 стаття 762 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами договору від 20.09.2019 оренда плата за офіс №431 становить 3 624, 60 дол. США без ПДВ = 89 235, 19 грн по курсу НБУ 24.62 станом на дату укладання договору.

Натомість, в пункті 4.7. договору від 20.09.2019 передбачено, що у випадку, якщо оплата послуг відповідачем згідно законодавства має бути здійснена в гривні, позивач виставляє клієнту рахунок-фактури в українських гривнях за офіційним курсом НБУ на дату виставлення такого рахунку.

Згідно пунктів 4.1. та 4.7. договору від 20.09.2019, відповідач повинен сплачувати позивачу місячну орендну плату за користування приміщеннями, яка включає в себе послуги визначені даним договором. Усі платежі, передбачені цим договором, повинні сплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах, виставлених позивачем. Рахунки-фактури надсилаються відповідачу на електронну адресу, вказану на титульній сторінці цього договору. Не отримання відповідачем рахунку-фактури за послуги позивача не звільняє відповідача від оплати за послуги позивача. Усі рахунки-фактури відповідач може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у додатку MyRegus.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019, в якому зазначена сума до сплати за оренду і послуги в грудні 2019 у розмірі 109 929, 45 грн. Згідно зазначеного рахунку, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату до 15.11.2019.

Позивач не надає докази надсилання на електронну адресу відповідача рахунку-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019, у зв`язку з тим, як стверджує позивача, що на момент звернення до суду електронне листування за 2019 рік знищене.

Одночасно з цим, позивач надає роздруківку рахунка-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019 з додатку «Regus», таким чином в силу пункту 4.7. договору від 20.09.2019 такий рахунок є отриманим відповідачем через додаток «Regus».

Пунктом 4.8. договору від 20.09.2019 сторони узгодили, що позивач повинен надати відповідачу акт надання послуг за користування приміщенням та за надані послуги. Акт приймання-передачі послуг повинен надаватися протягом 10 робочих днів з останнього дня відповідного місяця. Відповідач повинен підписати та повернути позивачу кожен акт приймання-передачі послуг протягом 5 робочих днів з дати його надання. Якщо відповідач має будь-які заперечення стосовно акту приймання-передачі послуг, він повинен надати позивачу письмове повідомлення з описом таких заперечень упродовж 5 робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі послуг. Якщо відповідач не повертає підписаний акт приймання-передачі послуг або не надає заперечень до нього впродовж строку, зазначеного у цьому пункті договору, акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги за відповідний місяць вважаються прийнятими відповідачем.

Позивач долучив до матеріалів справи копію акту надання послуг №4652-2019-1327 від 31.12.2019 на суму 109 027, 45 грн, але на надав доказів направлення або надання зазначеного акту уповноваженого представника відповідача та без доказів направлення (надання) відповідачу такого акту.

Позивач стверджує, що на практиці відповідач отримував всі акти, в тому числі і акт №4652-2019-1327 від 31.12.2019, в приміщенні позивача, але всупереч приписам частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України відповідних доказів на підтвердження власних зазначених доводів до матеріалів справи не долучив.

Проте, позивач надав копію податкової накладної №109 від 31.12.2019 на суму 109 027, 03 грн, яка зареєстрована в ЄРПН та зі змісту якої вбачається, що найменування послуг та їх вартість відповідають інформації зазначеної в акті №4652-2019-1327 від 31.12.2019, в тому числі, і сума щомісячної орендної плати.

Як зазначено судом вище, позивач стверджує, що відповідач здійснив щомісячну орендну плату і оплату за надані послуги за грудень 2019 року на підставі рахунку№4652-2019-1327 від 29.10.2019 у розмірі 109 027, 03 грн - 02.09.2024 та у зв`язку з чим суд закрив провадження у справі в даній частині.

Проте, позивач за несвоєчасну оплату відповідачем послуг та щомісячної орендної плати за грудень 2019 року нараховує відповідачу пеню у розмірі 19 842, 92 грн, 3% річних у розмірі 15 018, 85 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 550, 78 грн за період з 16.11.2019 по 17.06.2024 та які позивач просить стягнути з відповідача.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 8.1. договору від 20.09.2019 сторони узгодили, що якщо відповідач не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма додатками до нього одразу після їх отримання, позивач має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на приписи законодавства та умови договору від 20.09.2019 позивач мав підстави нараховувати відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати у випадку прострочення відповідачем здійснення щомісячної оплати по договору.

Визначаючи початком боргового періоду 16.11.2019, позивач виходив з того, що умовами договору, а саме пунктом 4.7. встановлено, що відповідач зобов`язаний здійснити оплату в строк зазначений в рахунку-фактури. В зазначеному пункту також міститься застереження, що у випадку не отримання відповідачем рахунку-фактури за послуги позивача не звільняє відповідача від оплати за послуги позивача та, що всі рахунки-фактури відповідач може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у додатку MyRegus.

Так, матеріалами справи підтверджується, що рахунок-фактури №4652-2019-1327 від 29.10.2019 наявний у додатку «MyRegus», а отже відомий відповідачу. В зазначеному рахунку зазначено, що оплату відповідачу зобов`язаний здійснити до 15.11.2019.

Таким чином, визначена позивачем початкова дата прострочення відповідачем оплати є правильною.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням того що відповідач більше вірогідно погасив основну заборгованість за спірний період (грудень 2019), а тому на переконання суду, відповідача здійснив дії, які свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем по щомісячній орендній платі та наданих послуг у грудні 2019 року.

Окрім цього заперечень щодо зазначених обставин відповідач до суду не надав.

Більше того, відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи та маючи доступ до матеріалів справи в системі «Електронний суд» не надав будь-яких пояснень, заперечень або відповідних належних та допустимих доказів, які в свою чергу могли спростувати доводи, аргументи позивача та встановлені вище обставини.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд здійснивши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку (в позовній заяві) інфляційних втрат зазначає, що він є арифметично правильним та підлягає задоволенню.

Щодо розрахунків 3% річних та пені, суд зазначає, що розрахунки є не правильними, тому суд здійснивши перерахунок 3% річних та пені за періоди, які визначені позивачем (пеню з урахуванням обмежень про які зазначає позивач в розрахунку) зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 15 005, 74 грн, а сума пені становить 12 748, 51 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у надмірній сумі 3 090, 00 грн, в той час коли сума судового збору в даній справі становить - 3 081, 59 грн (205 439, 58*1.5 %).

За таких обставин, суд повідомляє позивача, що останній в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» має право заявити клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 8, 41 грн.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення своєчасної оплати позивачу щомісячної орендної плати та оплати за надані позивачем послуги у грудні 2019 році, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір в належній сумі (3 081, 59 грн) на відповідача в повному обсязі, в тому числі суд покладає на відповідача судовий збір в частині закритого провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/8698/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» про стягнення 205 439, 58 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 109 027, 45 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» про стягнення 205 439, 58 грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбаністика Хаб» (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, офіс 24; ідентифікаційний код: 43216803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Центральний» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; ідентифікаційний код: 41417091) пеню 12 748 (дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 51 коп, 3% річних у розмірі у розмірі 15 005 (п`ятнадцять тисяч п`ять) грн 74 коп., 3% річних у розмірі, інфляційні втрати у розмірі 61 550 (шістдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 3 081 (три тисячі вісімдесят одна) грн 59 коп.

3. В іншій частині позову відмовити, а саме в стягненні пені у розмірі 7 094, 41 грн та 3% річних у розмірі 13, 11 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких