Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/7526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/7526/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/7526/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грано Голд» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Коцюбинське(з), вул. Пономарьова, будинок 30)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а)

про стягнення 96 857, 01 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грано Голд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» про стягнення пені у розмірі 73 167, 79 грн, 3 % річних у розмірі 6 422, 64 грн та інфляційних втрат у розмірі 17 266, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару впродовж жовтня-листопада 2023 згідно Договору поставки № П6532 від 01.01.2023.

24.06.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 24.06.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

05.07.24 через канцелярію Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява на виконання вимог суду, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 24.06.2024.

25.07.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/7526/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ГОЛД», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» укладеного договір поставки №П6532.

Даний договір діє з дати підписання по 31 грудня 2023 року включно, а в частині виконання зобов`язання сторонами - до повного і належного їх виконання (пункт 18.1. договору №П6532 від 01.01.2023). Припинення договору не звільняє сторін від виконання всіх своїх зобов`язань, які передбачені даним договором, невиконаних на момент припинення дії договору, а також відповідальності за невиконання будь0якого з цих зобов`язань (пункт 14.2. договору №П6532 від 01.01.2023).

Згідно пункту 1.1. договору №П6532 від 01.01.2023, за даним договором постачальник зобов`язується поставити покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або склад покупця продукцію, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати продукцію перелічену в Специфікації (Додаток №1 до договору) та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору №П6532 від 01.01.2023, вартість (ціна) договору складається з загальної суми товарів придбаних у постачальника за даним договором та за цінами згідно Специфікації.

В пункті 6.2. договору №П6532 від 01.01.2023 сторони узгодили, що момент прийому товарів у накладній на товари складеній в паперовому вигляді підтверджується відповідною відміткою покупцю в накладній на товари, що містить дату та час прийому товарів які були поставлені. У випадку невідповідності поставленого товару замовленню покупець складає та підписує акт невідповідності в паперовому вигляді. Про складання акту невідповідності робиться відмітка у товаросупровідних документах.

У відповідності до пункту 6.4. договору №П6532 від 01.01.2023, право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження товарів переходять до покупця з моменту прийому товарів покупцем. Факт поставки товарів постачальником та їх прийняття покупцем підтверджується підписами та печатками (у разі наявності/використання) сторін на товаросупровідних документах.

Позивач в жовтні-листопаді 2023 року здійснив поставку обумовленого товару відповідачу, а відповідач прийняв такий товар на загальну суму 2 938 837, 78 грн, а саме:

- за видатковою накладною (надалі - ВН) від 10.10.2023: №1005 на суму 11 469, 12 грн;

- за ВН від 11.10.2023: №1011 на суму 71 682, 00 грн; №1012 на суму 97 929, 60 грн; №1013 на суму 331 822, 99 грн; №1014 на суму 14 689, 44 грн; №1015 на суму 8 601, 84 грн;

- за ВН від 12.10.2023: №1017 на суму 55 067, 33 грн; №1018 на суму 17 604, 96 грн; №1019 на суму 16 227, 48 грн;

- за ВН від 13.10.2023: №1020 на суму 17 203, 68 грн; №1021 на суму 20 912, 76 грн;

- за ВН від 17.10.2023: №1029 на суму 13 104, 72 грн; №1030 на суму 43 009, 20 грн; №1031 на суму 19 369, 64 грн;

- за ВН від 18.10.2023: №1038 на суму 9 792, 96 грн; №1039 на суму 5 734, 56 грн; №1040 на суму 2 373, 98 грн; №1041 на суму 5 443, 20 грн; №1042 на суму 14 003, 04 грн; №1043 на суму 20 178, 86 грн; №1044 на суму 28 860, 00 грн;

- за ВН від 19.10.2023: №1047 на суму 24 976, 80 грн;

- за ВН від 24.10.2023: №1059 на суму 21 768, 00 грн; №1060 на суму 35 631, 84 грн; №1061 на суму 69 840, 53 грн; №1062 на суму 46 608, 00 грн;

- за ВН від 25.10.2023: №1071 на суму 14 689, 44 грн; №1072 на суму 9 879, 84 грн; №1073 на суму 7 008, 00 грн; №1074 на суму 8 786, 88 грн; №1076 на суму 4 896, 48 грн;

- за ВН від 26.10.2023: №1077 на суму 29 389, 68 грн; №1078 на суму 1 715, 76 грн; №1079 на суму 24 482, 40 грн;

за ВН від 31.10.2023: №1089 на суму 2 310, 96 грн; №1090 на суму 5 265, 00 грн;

- за ВН від 01.11.2023: №1096 на суму 207 004, 46 грн; №1097 на суму 71 682, 00 грн; №1098 на суму 179 512, 08 грн; №1099 на суму 8 601, 84 грн; №1100 на суму 8 526, 00 грн;

- за ВН від 02.11.2023: №1105 на суму 4 715, 28 грн; №1106 на суму 13 586, 16 грн; №1107 на суму 14 384, 64 грн; №1108 на суму 3 512, 88 грн; №1109 на суму 9 792, 96 грн; №1110 на суму 18 010, 80 грн;

- за ВН від 03.11.2023: №1111 на суму 4 715, 28 грн; №1112 на суму 2 143, 44 грн; №1113 на суму 9 902, 16 грн; №1114 на суму 10 699, 20 грн; №1115 на суму 11 469, 12 грн; №1116 на суму 9 792, 96 грн; №1117 на суму 12 320, 98 грн;

- за ВН від 07.11.2023: №1141 на суму 2 721, 60 грн; №1142 на суму 4 311, 84 грн;

- за ВН від 08.11.2023: №1137 на суму 17 053, 20 грн; №1138 на суму 12 241, 20 грн; №1139 на суму 8 845, 20 грн; №1140 на суму 41 505, 12 грн; №1144 на суму 136 403, 04 грн; №1145 на суму 48 964, 80 грн; №1146 на суму 60 520, 46 грн; №1147 на суму 123 027, 84 грн; №1150 на суму 5 256, 00 грн; №1151 на суму 2 721, 60 грн; №1152 на суму 16 673, 28 грн;

- за ВН від 09.11.2023: №1157 на суму 4 286, 88 грн; №1158 на суму 16 673, 28 грн; №1159 на суму 11 637, 84 грн; №1160 на суму 4 715, 28 грн; №1161 на суму 4 896, 48 грн; №1162 на суму 2 373, 98 грн; №1163 на суму 25 095, 84 грн;

- за ВН від 10.11.2023: №1167 на суму 11 637, 84 грн; №1168 на суму 22 115, 04 грн; №1169 на суму 35 735, 04 грн; №1170 на суму 4 715, 28 грн; №1171 на суму 2 143, 44 грн; №1172 на суму 11 345, 16 грн; №1173 на суму 9 972, 96 грн; №1174 на суму 6 922, 56 грн; №1175 на суму 1 950, 00 грн; №1176 на суму 14 079, 84 грн;

- за ВН від 13.11.2023: №1184 на суму 4 286, 88 грн; №1185 на суму 4 715, 28 грн; №1186 на суму 2 143, 44 грн; №1187 на суму 7 595, 54 грн; №1188 на суму 16 422, 96 грн; №1189 на суму 4 715, 28 грн;

- за ВН від 14.11.2023: №1192 на суму 4 591, 68 грн; №1193 на суму 2 499, 96 грн; №1194 на суму 9 708, 24 грн; №1195 на суму 59 062, 56 грн; №1196 на суму 29 138, 93 грн; №1197 на суму 19 790, 88 грн; №1198 на суму 15 143, 52 грн; №1199 на суму 28 184, 76 грн; №1200 на суму 39 486, 48 грн; №1201 на суму 4 422, 60 грн; №1202 на суму 19 926, 96 грн; №1203 на суму 18 239, 76 грн; №1205 на суму 2 721, 60 грн; №1206 на суму 9 972, 96 грн; №1207 на суму 2 721, 60 грн; №1208 на суму 6 700, 32 грн; №1209 на суму 20 675, 04 грн; №1210 на суму 2 721, 60 грн;

- за ВН від 15.11.2023: №1212 на суму 4 286, 88 грн; №1213 на суму 65 394, 24 грн; №1214 на суму 61 911, 36 грн; №1215 на суму 15 168, 96 грн;

- за ВН від 16.11.2023: №1225 на суму 24 482, 40 грн;

- за ВН від 21.11.2023: №1241 на суму 28 769, 28 грн.

Товар поставлений за ВН №1199 від 14.11.2023 у розмірі 1 752, 00 грн був не прийнятим відповідачем про що останнім складено акт не відповідності №№1199 від 14.11.2023

Пунктом 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023 встановлено, що постачальник згоден на оплату поставлених покупцем покупцю товарів з відстрочкою 30 календарних днів з дати прийому товару за наявності належними чином заповненої товарної накладної, але не раніше першого четверга, що слідує за датою спливу строку платежу. Якщо такий четвер припадає на вихідний/святковий день, то вищезазначений платіж здійснюється на найближчий четвер, що слідує за ним.

Згідно пункту 3.9. договору №П6532 від 01.01.2023, в разі існування заборгованості покупця перед постачальником за оплату товарів згідно цього договору, сторони погоджуються, що така сума може бути зменшена на підставі актів звірки взаєморозрахунків, підписаних сторонами за договором між покупцем та постачальником про торговельне співробітництво (надання послуг), якщо такий був підписаний між сторонами, шляхом підписання сторонами угоди (акту) про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку не допускається.

В подальшому відповідач накладними на повернення продукції від 24.11.2024 №В0091545, №В0091551 повернув позивачу поставлений товар на загальну суму 170 253, 50 грн, отже сума поставленого товару становить 2 766 823, 28 грн.

Також сторони, 27.12.2023 в порядку пункту 3.9. договору №П6532 від 01.01.2023 узгодили та підписали акт взаєморозрахунків, згідно якого позивач визнав перед відповідачем наявність боргу у розмірі 96 436, 10 грн, відтак, сума поставленого товару становить 2 670 396, 18

Проте, відповідач всупереч умовам пункту 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023, здійснив оплату поставленого товару з урахуванням повернутого товару і здійсненого взаєморозрахунку у розмірі 2 670 396, 18 грн лише 04.01.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №690287, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 13.7. договору №П6532 від 01.01.2023 передбачено, що за недотримання строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Усі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають у даному договорі або у зв`язку з його реалізацією, у тому числі стосовно його виконання, тлумачення порушення, припинення або недійсності, повинні вирішуватись шляхом переговорів. При недосягненні згоди, будь-яка із сторін має право звернутися до господарського суду за місцезнаходженням відповідача згідно з чинним господарсько-процесуальним законодавством України (пункт 16.2. договору №П6532 від 01.01.2023).

Позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу вимогу вих. №26/03-01 від 26.03.2024, в якій вимагав у відповідача здійснити оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару в жовтні-листопаді 2023 року.

Однак, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату вищезазначеної суми.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 73 167, 79 грн, 3% річних у загальному розмірі 6 422, 64 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 17 266, 58 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 96 857, 01 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №П6532 від 01.01.2023 в частині вчасної оплати за поставлений товар позивачем товар.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов договору №П6532 від 01.01.2023 здійснив фактичну оплату за поставлений в жовтні-листопаді 2023 року товар з простроченням, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та додатково 3% річних і інфляційні втрати та які він просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом ктивномуа (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвала від 25.07.2024 по справі №910/7526/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 25.07.2024 о 22:34.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвалу від 25.07.2024 відповідач отримав 25.07.2024 о 22:34, таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 26.07.2024.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 25.07.2024 була вручена відповідачу - 26.07.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/7526/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по своєчасній оплаті за поставлений товар згідно умов договору №П6532 від 01.01.2023?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 01.01.2023 між сторонами укладено договір поставки №П6532, за умовами якого позивач зобов`язується поставити відповідачу в зазначену ним торгову точку та/або склад продукцію, а відповідач зобов`язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, передбачених цим договором.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.1. договору №П6532 від 01.01.2023, вартість (ціна) договору складається з загальної суми товарів придбаних у постачальника за даним договором та за цінами згідно Специфікації.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2. договору №П6532 від 01.01.2023 встановлено, що момент прийому товарів у накладній на товари складеній в паперовому вигляді підтверджується відповідною відміткою покупцю в накладній на товари, що містить дату та час прийому товарів які були поставлені. У випадку невідповідності поставленого товару замовленню покупець складає та підписує акт невідповідності в паперовому вигляді. Про складання акту невідповідності робиться відмітка у товаросупровідних документах.

Пунктом 6.4. договору №П6532 від 01.01.2023 передбачено, що право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження товарів переходять до покупця з моменту прийому товарів покупцем. Факт поставки товарів постачальником та їх прийняття покупцем підтверджується підписами та печатками (у разі наявності/використання) сторін на товаросупровідних документах.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору №П6532 від 01.01.2023 у період з 11.10.2023 по 23.11.2023 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2 938 837, 78 грн, а саме: (1) за ВН від 10.10.2023: №1005 на суму 11 469, 12 грн; (2) за ВН від 11.10.2023: №1011 на суму 71 682, 00 грн; №1012 на суму 97 929, 60 грн; №1013 на суму 331 822, 99 грн; №1014 на суму 14 689, 44 грн; №1015 на суму 8 601, 84 грн; (3) за ВН від 12.10.2023: №1017 на суму 55 067, 33 грн; №1018 на суму 17 604, 96 грн;№1019 на суму 16 227, 48 грн; (4) за ВН від 13.10.2023: №1020 на суму 17 203, 68 грн; №1021 на суму 20 912, 76 грн; (5) за ВН від 17.10.2023: №1029 на суму 13 104, 72 грн; №1030 на суму 43 009, 20 грн; №1031 на суму 19 369, 64 грн; (6) за ВН від 18.10.2023: №1038 на суму 9 792, 96 грн; №1039 на суму 5 734, 56 грн;№1040 на суму 2 373, 98 грн; №1041 на суму 5 443, 20 грн; №1042 на суму 14 003, 04 грн; №1043 на суму 20 178, 86 грн; №1044 на суму 28 860, 00 грн; (7) за ВН від 19.10.2023: №1047 на суму 24 976, 80 грн; (8) за ВН від 24.10.2023: №1059 на суму 21 768, 00 грн; №1060 на суму 35 631, 84 грн; №1061 на суму 69 840, 53 грн; №1062 на суму 46 608, 00 грн; (9) за ВН від 25.10.2023: №1071 на суму 14 689, 44 грн; №1072 на суму 9 879, 84 грн; №1073 на суму 7 008, 00 грн; №1074 на суму 8 786, 88 грн; №1076 на суму 4 896, 48 грн; (10) за ВН від 26.10.2023: №1077 на суму 29 389, 68 грн; №1078 на суму 1 715, 76 грн; №1079 на суму 24 482, 40 грн; (11) за ВН від 31.10.2023: №1089 на суму 2 310, 96 грн; №1090 на суму 5 265, 00 грн; (12) за ВН від 01.11.2023: №1096 на суму 207 004, 46 грн; №1097 на суму 71 682, 00 грн; №1098 на суму 179 512, 08 грн; №1099 на суму 8 601, 84 грн; №1100 на суму 8 526, 00 грн; (13) за ВН від 02.11.2023: №1105 на суму 4 715, 28 грн; №1106 на суму 13 586, 16 грн; №1107 на суму 14 384, 64 грн; №1108 на суму 3 512, 88 грн; №1109 на суму 9 792, 96 грн; №1110 на суму 18 010, 80 грн; (14) за ВН від 03.11.2023: №1111 на суму 4 715, 28 грн; №1112 на суму 2 143, 44 грн; №1113 на суму 9 902, 16 грн; №1114 на суму 10 699, 20 грн; №1115 на суму 11 469, 12 грн; №1116 на суму 9 792, 96 грн; №1117 на суму 12 320, 98 грн; (15) за ВН від 07.11.2023: №1141 на суму 2 721, 60 грн; №1142 на суму 4 311, 84 грн; (16) за ВН від 08.11.2023: №1137 на суму 17 053, 20 грн; №1138 на суму 12 241, 20 грн; №1139 на суму 8 845, 20 грн; №1140 на суму 41 505, 12 грн; №1144 на суму 136 403, 04 грн; №1145 на суму 48 964, 80 грн; №1146 на суму 60 520, 46 грн; №1147 на суму 123 027, 84 грн; №1150 на суму 5 256, 00 грн; №1151 на суму 2 721, 60 грн; №1152 на суму 16 673, 28 грн; (17) за ВН від 09.11.2023: №1157 на суму 4 286, 88 грн; №1158 на суму 16 673, 28 грн; №1159 на суму 11 637, 84 грн; №1160 на суму 4 715, 28 грн; №1161 на суму 4 896, 48 грн; №1162 на суму 2 373, 98 грн; №1163 на суму 25 095, 84 грн; (18) за ВН від 10.11.2023: №1167 на суму 11 637, 84 грн; №1168 на суму 22 115, 04 грн; №1169 на суму 35 735, 04 грн; №1170 на суму 4 715, 28 грн; №1171 на суму 2 143, 44 грн; №1172 на суму 11 345, 16 грн; №1173 на суму 9 972, 96 грн; №1174 на суму 6 922, 56 грн; №1175 на суму 1 950, 00 грн; №1176 на суму 14 079, 84 грн; (19) за ВН від 13.11.2023: №1184 на суму 4 286, 88 грн; №1185 на суму 4 715, 28 грн; №1186 на суму 2 143, 44 грн; №1187 на суму 7 595, 54 грн; №1188 на суму 16 422, 96 грн; №1189 на суму 4 715, 28 грн; (20) за ВН від 14.11.2023: №1192 на суму 4 591, 68 грн; №1193 на суму 2 499, 96 грн; №1194 на суму 9 708, 24 грн; №1195 на суму 59 062, 56 грн; №1196 на суму 29 138, 93 грн; №1197 на суму 19 790, 88 грн; №1198 на суму 15 143, 52 грн; №1199 на суму 28 184, 76 грн; №1200 на суму 39 486, 48 грн; №1201 на суму 4 422, 60 грн; №1202 на суму 19 926, 96 грн; №1203 на суму 18 239, 76 грн; №1205 на суму 2 721, 60 грн; №1206 на суму 9 972, 96 грн; №1207 на суму 2 721, 60 грн; №1208 на суму 6 700, 32 грн; №1209 на суму 20 675, 04 грн; №1210 на суму 2 721, 60 грн; (21) за ВН від 15.11.2023: №1212 на суму 4 286, 88 грн; №1213 на суму 65 394, 24 грн; №1214 на суму 61 911, 36 грн; №1215 на суму 15 168, 96 грн; (22) за ВН від 16.11.2023: №1225 на суму 24 482, 40 грн; (23) за ВН від 21.11.2023: №1241 на суму 28 769, 28 грн.

За ВН №1199 від 14.11.2023 відповідач не прийняв товар у загальному розмірі 1 752, 00 грн про що свідчить акт не відповідності №№1199 від 14.11.2023, складений відповідачем.

Щодо всіх інших вищезазначених видаткових накладних відповідач прийняв поставлений товар без зауважень, про що свідчить підписи уповноваженого представника відповідача, відтиск печатки відповідача та відмітки про прийняття товару на зазначених видаткових накладних та відсутність заперечень відповідача щодо таких обставин.

Суд, дослідивши вищезазначені видаткові накладні на поставку товару констатує, що вони (видаткові накладні) відповідають вимогам первинного документу в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 1, 2 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023 сторони узгодили, що постачальник згоден на оплату поставлених покупцем покупцю товарів з відстрочкою 30 календарних днів з дати прийому товару за наявності належними чином заповненої товарної накладної, але не раніше першого четверга, що слідує за датою спливу строку платежу. Якщо такий четвер припадає на вихідний/святковий день, то вищезазначений платіж здійснюється на найближчий четвер, що слідує за ним.

24.11.2024 відповідач накладними №В0091545 та №В0091551 повернув позивачу товар поставлений у період з 11.10.2023 по 23.11.2023 на загальну суму 170 253, 50 грн.

Щодо повернутого товару позивачем проведено коригування по видатковим накладним №956 від 02.10.2023 (не входить в спірний період в даній справі), №1096 від 01.11.2023, №1098 від 01.11.2023, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача вих. №24/11-1 від 24.11.2023.

Натомість, з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що всю суму повернутого товару у розмірі 170 253, 50 грн позивач зарахував у видаткову накладну №1096 від 01.11.2023.

Отже, сума поставленого товару позивачем відповідачу в період жовтень-листопад 2023 року з урахуванням часткового повернутого товару становить 2 766 823, 28 грн.

В подальшому, як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 27.12.2023 сторони в порядку пункту 3.9. договору №П6532 від 01.01.2023 узгодили та підписали акт взаєморозрахунків на підставі якого позивач визнав перед відповідачем наявність боргу у розмірі 96 436, 10 грн та заявою вих. №27/12-1 від 27.12.2023 позивач просив зарахувати зустрічні однорідні грошові вимоги.

Таким чином, сума боргу за поставлений товар склала 2 670 396, 18 грн.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач всупереч пункту 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023 та приписів чинного законодавства України щодо належного та своєчасного виконання зобов`язання здійснив оплату за весь поставлений товару з урахуванням частково повернутого товару та здійсненого взаєморозрахунку лише 04.01.2024 у розмірі 2 670 396, 18 грн, що підтверджується відповідною копією платіжної інструкції №690287 від 04.01.2024.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Пунктом 13.7. договору №П6532 від 01.01.2023 передбачено, що за недотримання строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Отже, факт прострочення відповідачем здійснення вчасної оплати згідно умов пункту 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023 за поставлений позивачем в жовтні-листопаді 2023 року товар підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами і не заперечується відповідачем.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 73 167, 79 грн.

Окрім цього, в силу частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на зазначене, у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач додатково нарахував відповідачу 3% річних у загальному розмірі 6 422, 64 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 17 266, 58 грн.

Суд, дослідивши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат констатує, що він є неправильним з огляду на наступне.

По-перше, як вбачається з розрахунку, позивач згідно пункту 3.1. договору №П6532 від 01.01.2023 визначає початкові дати заборгованості першим четвергом після спливу 30-ти календарних днів від дати кожної видаткової накладної.

Проте, в пункті 3.1. міститься застереження, що відстрочка в 30 днів розпочинається з дати прийому товару. Зі змісту пунктів 6.2. та 6.4. договору №П6532 від 01.01.2023 вбачається, що факт прийому товару підтверджується відміткою покупця в видатковій накладній та з цього моменту до відповідача переходить право власності на поставлений товар.

Так, в більшості випадках відповідач отримував товар в день, яким датується видаткова накладна про що в них містяться відповідні відмітки, але також в деяких видаткових накладних містяться відмітка про отримання товару в іншу дату ніж дата самої накладної, наприклад, видаткова накладна №1005 датована 10.10.2023, одночасно з цим в зазначеній накладній міститься відмітка про отримання товару 12.10.2023 або видаткова накладна №1141 датована 07.11.2023, але відмітка про отримання товару датована 09.11.2023 або видаткова накладна №1241 датована 21.11.2023, але відмітка про отримання товару датована 23.11.2023.

Таким чином, відповідно до наведених прикладів 30-ти денний строк для ВН №1005 спливає 11.11.2023 (а не 09.11.2023, як зазначає позивач) та перший четвер до якого відповідач зобов`язаний був здійснити оплату є 16.11.2023, тобто прострочення з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України буде розпочинатись з 17.11.2023; строк для ВН №1141 спливає 09.12.2023 (а не 07.12.2023) та перший четвер до якого відповідач зобов`язаний був здійснити оплату є 14.12.2023, прострочення розпочинатись з 15.12.2023; строк для ВН №1241 спливає 23.12.2023 (а не 21.12.2023) та перший четвер до якого відповідач зобов`язаний був здійснити оплату є 28.12.2023, прострочення розпочинатись з 29.12.2023.

Щодо випадку, коли 30-ти денний строк спливає у відповідний четвер, наприклад, ВН №1029 від 13.10.2023 по якій поставку здійснено 17.10.2023 та 30-й день припадає на четвер (16.11.2023), то в такому випадку відповідач зобов`язаний був здійснити оплату до 16.11.2023 включно, отже прострочення розпочинається з 17.11.2023.

По-друге, позивач здійснює нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за спірними видатковими накладними включно по день здійснення відповідачем фактичної оплати за поставлений товар, що в свою чергу є неправильним, оскільки день фактичної оплати не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, що в свою чергу узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі №922/1008/16 та від 25.02.2020 у справі №910/2615/18.

З огляду на зазначене, у відповідності до умов договору тридцяти денний строк спливає та перший четвер щодо кожної партії поставки настає:

- щодо поставок, які здійснені 11.10.2023, 12.10.2023, 13.10.2023, 17.10.2023 про що в свою чергу свідчить відмітка відповідача з датою про прийняття товару на видаткових накладних, 30-ти денний строк спливає 10.11.2023, 11.11.2023, 12.11.2023, 16.11.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 16.11.2023, отже прострочення розпочинається з 17.11.2023;

- щодо поставок, які здійснені 18.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023, 24.10.2023, 30-ти денний строк спливає 17.11.2023, 18.11.2023, 19.11.2021, 23.11.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 23.11.2023, отже прострочення розпочинається з 24.11.2023;

- щодо поставок, які здійснені 25.10.2023, 26.10.2023, 31.10.2023, 30-ти денний строк спливає 26.11.2023, 27.11.2023, 30.11.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 30.11.2023, отже прострочення розпочинається з 01.12.2023;

- щодо поставок, які здійснені 01.11.2023, 02.11.2023, 03.11.2023, 30-ти денний строк спливає 01.12.2023, 02.12.2023, 03.12.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 07.12.2023, отже прострочення розпочинається з 08.12.2023;

- щодо поставок, які здійснені 08.11.2023, 09.11.2023, 10.11.2023, 14.11.2023, 30-ти денний строк спливає 08.12.2023, 09.12.2023, 10.11.2023, 14.12.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 14.12.2023, отже прострочення розпочинається з 15.12.2023;

- щодо поставок, які здійснені 15.11.2023, 16.11.2023, 30-ти денний строк спливає 15.12.2023, 16.12.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 21.12.2023, отже прострочення розпочинається з 22.12.2023;

- щодо поставки, яка здійснена 23.11.2023, 30-ти денний строк спливає 23.12.2023, а першим четвергом для здійснення оплати є 28.12.2023, отже прострочення розпочинається з 29.12.2023.

По-третє, позивач здійснює розрахунок щодо кожної видаткової накладної окремо, але в сукупності сума всіх видаткових накладних складає 2 766 823, 28 грн, тобто без урахування здійснення зарахування зустрічних вимог 27.12.2023 щодо яких позивач зазначав в позовній заяві.

Відтак, суд здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищезазначених зауважень зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 64 145, 40 грн.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд також здійснив перерахунок з урахування вищезазначених зауважень, проте, оскільки в силу приписів частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, в такому разі, суд задовольняє вимоги в даній частині в сумах, які заявлені позивачем до стягнення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в свою чергу не надав будь-яких пояснень, заперечень або відповідних доказів, які в свою чергу могли спростувати доводи, аргументи позивача та встановлені обставини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що оплата за поставлений товар була здійснена з простроченням, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 2 745, 94 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн та які просить стягнути з позивача.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в якій позивач просив стягнути з відповідача 30 000, 00 витрат на правову допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії АІ №1301041 від 25.04.2024;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000528 від 30.11.2018;

- копію договору про надання правової допомоги №250424-ГГ від 25.04.2024;

- копію додаткової угоди №3 від 25.04.2024 до договору про надання правової допомоги №250424-ГГ від 25.04.2024;

- копію платіжної інструкції №411 від 26.04.2024;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги №250424-ГГ від 25.04.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

25.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грано Голд», як замовником та адвокатом Нікітіном Артемом Сергійовичем, як виконавцем укладеного договір про надання правової допомоги №250424-ГГ, за умовами якого, виконавець бере на себе зобов`язання протягом дії даного договору надавати необхідну правову допомогу та здійснювати представництво замовника, а замовник довіряє виконавцю представляти його інтереси з усіх питань, що стосуються прав, обов`язків чи охороню вальних законом інтересів замовника, в тому числі у судах усіх ланок, перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також, що стосуються або можуть стосуватися замовника.

25.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №250424-ГГ від 25.04.2024, в якій дійшли згоди викласти пункт 5.1. договору №250424-ГГ від 25.04.2024 наступним чином: «за надання правової допомоги замовник у справі про стягнення заборгованості з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки №П6532 від 01.01.2023 виконавцю гонорар у сумі 30 000, 00. Додатково до гонорару, замовник зобов`язується компенсувати виконавцю фактичні витрати, що пов`язані з наданням правової допомоги у рамках даного договору та попередньо погоджені сторонами».

Таким чином, сторони фактично узгодили фіксовану суму гонорару за надані послуги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

26.04.2024 ТОВ «Грано Голд» здійснило оплату по договору №250424-ГГ від 25.04.2024 Нікітіну А.С. у розмірі 30 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №411 від 26.04.2024.

09.08.2024 сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги №250424-ГГ від 25.04.2024, в якому вказали, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги з надання правової допомоги у справі №910/7526/24 у розмірі 30 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункт 38 додаткової постави Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19).

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Судом взято до уваги, що категорія даних справ, а саме стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару або несвоєчасну поставку товару є поширеною, окрім цього в даній справі відповідач не надав будь-яких заперечень або заяв/клопотань з процесуальних питань; справа є малозначною; здійснений розрахунок сум, що заявлені до стягнення є не правильним.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (96 857, 01 грн), складністю справи (малозначна), розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути позивач у розмірі 30 000, 00 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критеріям, що визначені в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема не є співмірним зі складністю справи та ціною позову.

Відтак, суд, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн, що, на переконання суду, буде співмірним із складністю справи та ціною позову.

Натомість, оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов`язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму витрат на професійну правничу допомогу позивача (7 000, 00 грн) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 6 347, 94 грн, інша частина витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грано Голд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» про стягнення 96 857, 01 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а; ідентифікаційний код: 35442481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грано Голд» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Коцюбинське(з), вул. Пономарьова, будинок 30; ідентифікаційний код: 41382189) пеню у розмірі 64 145 (шістдесят чотири тисячі сто сорок п`ять) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 266 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн 58 коп., судовий збір у розмірі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) грн 94 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 347 (шість тисяч триста сорок сім) грн 94 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9 022, 39 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких