Рішення

від 28.11.2024 по справі 904/2583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 904/2583/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Національного технічного університету "Дніпровська політехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг"

про стягнення 1 405 302,07 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" про стягнення 1 405 302,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в межах справи № 904/2836/22 було стягнуто грошові кошти в заявленому до стягнення розмірі. При цьому стягнення таких коштів відбулось у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 03/1294/21БО-Т від 01.12.2021 в частині внесення даних про те, що постачання природного газу за період з 01.12.2021 по 24.12.2021 здійснювалось не відповідачем, а постачальником "останньої надії" Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 26.07.2024 о 19:09 год. та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученої останнім 27.07.2024.

08.08.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім заперечуються заявлені позовні вимоги.

22.08.2024 через підсистему «Електронний суд», а в подальшому 26.08.2024 поштовим відправленням від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.08.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд», а в подальшому 30.09.2024 поштовим відправленням від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.12.2021 між Позивачем (споживачем) та Відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 03-1294/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).

Як визначено абзацом 2 пункту 1.4 Договору, Споживач несе відповідальність за достовірність інформації щодо об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 2.3 Договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС

Згідно з п. 3.2. Договору Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до п.п. 2 п. 6.4. договору постачальник зобов`язаний забезпечувати, відповідно до вимог Кодексу ГТС, своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі, при дотриманні споживачем умов цього договору.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 Договору).

Крім того, у межах справи № 904/2836/22 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення від 14.12.2022, згідно з яким присуджено до стягнення з Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" (позивача у даній справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 1 372 662,95 грн, пеню у розмірі 144 411,67 грн, 3% річних у розмірі 16 923,25 грн, втрати від інфляції у сумі 218 305,94 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 284,56 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем неналежно виконані зобов`язання за укладеним договором (№ 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021) та не внесено до інформаційної платформи дані про споживання позивачем природного газу з ресурсу відповідача з 01.12.2021, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки, пов`язані з різницею у тарифах природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ТОВ "ГУ "Нафтогаз Трейдінг" у розмірі 999 376,65 грн, а також заявлено як збитки стягнуті з позивача у межах справи № 904/2836/22 пеня у розмірі 144 411,67 грн, 3% річних у розмірі 16 923,25 грн, втрати від інфляції у сумі 218 305,94 грн та 26 284,56 грн витрат по сплаті судового збору, що загалом складає 1 405 302,07 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказує, що ним 01.12.2021, тобто у день укладення з позивачем Договору, подано запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника.

На вказаний запит отримано повідомлення, що у споживача наявні точки обліку, тобто ЕІС-код Позивача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання). При цьому, подаючи запит на інформаційній платформі Оператора ГТС, Відповідач вказував ЕІС-код Позивача, який зазначено в Договорі № 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021, та саме за таким кодом позивача відповідачем постачався природний газ споживачу.

У такій ситуації (наявність різних ЕІС-кодів Позивача в розрізі окремих вузлів обліку) реєстрація Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.

Як вказує відповідач, чинне законодавство України не наділяє постачальника повноваженнями самостійно визначати, за якими саме точками комерційного обліку необхідно здійснювати постачання природного газу, оскільки споживач може обирати різних постачальників на різні точки комерційного обліку, тобто таке право надано саме Позивачу.

20.12.2021 Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача листом № 05/05-168 інформацію щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в межах укладеного Договору.

На підставі наданих Позивачем даних (ЕІС-кодів вузлів обліку газу) Відповідач 22.12.2021 подав запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено та зареєстровано Позивача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання 25.12.2021, що підтверджується інформацією з інформаційної платформи, яка долучена до відзиву на позов.

При цьому, як вказує відповідач, чинним законодавством та умовами Договору не визначено чіткого строку, протягом якого Відповідач зобов`язаний здійснити реєстрацію Споживача у власному реєстрі споживачів та інформаційній платформі оператора ГТС. Окрім того, запити Відповідача щодо зміни постачальника потребують підтвердження Оператором ГТС, а отже, строк реєстрації залежить не лише від Відповідача.

У той же час, подання Відповідачем до Реєстру відповідних запитів щодо зміни постачальника Позивача у день укладання Договору та протягом двох днів після отримання інформації щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку, свідчить про своєчасність та належність виконання Відповідачем зобов`язань щодо реєстрації.

Крім того, відповідач зазначає, що не можуть вважатись збитками пеня 144 411, 67 грн, 3% річних - 16 923, 25 грн, інфляційні втрати - 218 305, 94 грн, витрати по оплаті судового збору (26 284,56 грн), стягнуті з Позивача внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі № 904/2836/22, оскільки якби Позивач сумлінно виконував зобов`язання з оплати за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ, штрафні санкції з Позивача не стягувались.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з п. 1 розділу II Правил постачання природного газу затверджених Постановою 30.09.2015 № 2496 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 1 гл. 5 розд. IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (надалі також - Кодекс ГТС), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу ЕІС-кодів суб`єктам ринку природного газу України. За заявою оператора газорозподільної системи оператор газотранспортної системи протягом двох робочих днів з моменту надання заяви відповідно до вимог цієї глави присвоює кожному оператору газорозподільної системи унікальний ЕІС-код і код групи (позиції з 04 по 05 ЕІС-кодів).

Оператор газорозподільної системи присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС- кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше ЕІСкод споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку.

Відповідно до п. 3 гл. 4 розд. VI Кодексу ГРМ присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача здійснюється Оператором ГРМ за наявності у споживача більше однієї точки комерційного обліку згідно з договором розподілу природного газу за умови: розміщення точок комерційного обліку споживача на територіях відокремлених підрозділів (філій) Оператора ГРМ, що потребує окремого обліку природного газу; письмової вимоги споживача щодо можливості постачання природного газу на його окремі об`єкти (точки комерційного обліку) різними постачальниками.

Пунктом 4 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що Оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб`єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.

Відповідно до частини 1 пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, договір постачання природного газу повинен містити інформацію про EIC-коди суб`єктів ринку природного газу. Ця інформація є істотною та обов`язковою для цього виду договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір постачання природного газу № 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов правочину, водночас, позивачем як споживачем було повідомлено лише свій ЕІС-код, проте інформація про наявні інші ЕІС-кодів вузлів обліку була надана лише на електронну пошту 20.12.2021, при цьому відповідачем 22.12.2021 вчинено дії щодо реєстрації вказаних вузлів обліку позивача в реєстрі власних споживачів.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до абзацу 4 п. 9 розділу II Правил постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу VII Правил відшкодування збитків постачальником споживачу, що не є побутовим, здійснюється в таких випадках: у разі якщо постачальник не забезпечив своєчасне включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов`язання за договором постачання природного газу), що призвело до припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС, споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором постачання природного газу на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.

Відповідно до п. 5 розділу VII Правил для ініціювання процедури відшкодування збитків споживач складає в довільній формі акт-претензію, в якому зазначає підстави та розмір нарахованих збитків, та надсилає його постачальнику поштовим відправленням з позначкою про вручення, а постачальник зобов`язаний не пізніше двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на звернення або невідшкодування завданих збитків споживач має право звернутись до суду.

При цьому, як вказано вище, відповідачем вчинено дії щодо реєстрації позивача як свого позивача за повідомленим у договорі № 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021 ЕІС-кодом, інші ЕІС-коди окремих установок споживача (позивача) були повідомлені останнім відповідачу лише листом від 20.12.2021, та відповідачем 22.12.2021 вчинено дії щодо реєстрації споживача на інформаційній платформі 22.12.2021, отже, дії відповідача не можуть вважатись протиправними.

Крім того, грошові кошти, стягнуті з позивача у межах справи № 904/2836/22, а саме пеня у розмірі 144 411,67 грн, 3% річних у розмірі 16 923,25 грн, втрати від інфляції у сумі 218 305,94 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 284,56 грн, не можуть вважатись збитками, нанесеними відповідачем позивачу, оскільки вказані кошти є елементами відповідальності позивача по справі № 904/2836/22 за неналежне виконання зобов`язань з оплати поставленого природного газу.

Так саме не можуть вважатись нанесеними відповідачем збитками стягнута з позивача у справі № 904/2836/22 сума судового збору, оскільки судовий збір покладено на позивача у даній справі (відповідача у справі № 904/2836/22) у зв`язку з доведеністю позовних вимог.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення Відповідачем умов Договору та положень чинного законодавства в частині несвоєчасного внесення Позивача в реєстр споживачів постачальника з огляду на подання Відповідачем до Реєстру відповідних запитів 01.12.2021 (у день укладення Договору) та 22.12.2021 (після отримання від Позивача інформації щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку) щодо зміни постачальника, що свідчить про належність та своєчасність виконання Відповідачем зобов`язань з реєстрації споживача. Отже, у діях ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відсутня протиправна поведінка.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до умов договору № 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021 саме позивач як споживач несе відповідальність за достовірність інформації щодо об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу.

При цьому доказів того, що під час укладення договору № 03-1294/21-БО-Т від 01.12.2021 позивачем повідомлено відповідачу всі наявні ЕІС-коди вузлів обліку газу, за якими має з 01.12.2021 здійснюватись постачання природного газу з ресурсу відповідача, матеріали даної справи не містять.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків через відсутність у діях відповідача вини як обов`язкового елементу для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Приписами ст. 76, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 28.11.2024.

Суддя О.Г. Удалова