Рішення

від 29.11.2024 по справі 910/10313/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2024Справа № 910/10313/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" (Київська область, Бучанський р-н, смт Ворзель)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейкобс" (м. Київ)

про стягнення 34 487,97 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейкобс" про стягнення 34 487,97 грн, з яких: 9 739,58 грн заборгованості за договором поставки №7 від 09.02.2018, 9 976,93 грн пені, 3 925,83 грн інфляційних втрат та 10 845,63 грн 40% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

28.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була вручена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

04.10.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких сума позовних вимог не змінилась, відповідачем заборгованість не сплачена.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 7 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання (надалі по тексту - "Товари") на умовах DDP, або EXW. або FCA (в редакції міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" 2010 року) в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах нього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець у письмовому Замовленні вказує наступні обов`язкові відомості: порядковий номер Замовлення; дата оформлення та надіслання Замовлення; посада, прізвище, ім`я, по-батькові та номер телефону особи, яка підготувала Замовлення; зазначення, що Замовлення подається на підставі цього Договору; асортимент Товарів; кількість одиниць кожного виду асортименту Товарів; ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товарів (зазначається відповідно до прайс-лист, специфікація наданих Постачальником); тара та упаковка; спосіб поставки Товарів та строк поставки Товарів. В Замовленні можуть бути включені також й інші відомості. Замовлення підписується особою, яка її склала, а підпис такої особи скріплюється печаткою Покупця. Замовлення передається по факсу, поштою або надається па руки представнику Постачальника.

Згідно з п. 1.3. Договору асортимент та кількість Товарів визначаються Сторонами та узгоджуються в замовленні з урахуванням потреб Покупця в Товарах та можливостей Постачальника у порядку, передбаченому п. 1.1.та п. 1.2 цього Договору, і дублюються у видаткових накладних (рахунках) на поставку. Замовлення та накладні (рахунки) є невід`ємними частинами цього Договору. У разі відсутності письмового Замовлення відомості, передбачені п. 1.1. та п.1.2. цього Договору, зазначаються у видаткових накладних (рахунках) на поставку.

Пунктами 2.1. - 2.4. Договору Товари поставляються по накладним па підставі замовлень Покупця на поставку. Товари поставляються в строки, попередньо погоджені Сторонами у замовленнях на поставку, при умові повного виконання Покупцем умов п. 3.2. цього Договору. У разі недоплати за Товари Покупцем в строк, вказаний в п. 3.2. цього Договору, подальша його поставка Покупцю з умовою відстрочки платежу може бути припинена. Момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається: момент здачі Товарів перевізнику або іншій третій особі, залученій будь-якою Стороною для виконання цього Договору; момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання Товарів - при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW); інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні. З цього моменту до Покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження. Товари повинні бути прийняті за кількістю та якістю за участю представників Постачальника і Покупця з урахуванням вимог Інструкцій П-6 від 15.06.1965 та П-7 від 25.04.1966 відповідно з врахуванням змін та доповнень до них.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.4. Договору ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені Товари Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 7 (семи ) днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар. У платіжному документі про оплату продукції, яка була отримана у розділі "Призначення платежу" Покупець повинен вказувати номер та дату Договору, видаткової накладної по якій здійснюється платіж, та торгівельну марку. На вимогу Постачальника провести звірку взаєморозрахунків Покупець зобов`язаний провести таку звірку протягом п`яти календарних днів шляхом підписання Акту звірки. У випадку, якщо протягом п`яти календарних днів з моменту отримання Акту звірки Покупець не надасть Постачальнику підписаний примірник чи не заявить письмові зауваження, Акт звірки взаєморозрахунків між Покупцем та Постачальником буде вважатись визнаним та узгодженим Сторонами.

У пунктах 4.3. - 4.5. Договору Сторони домовились, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних. Оплата пені не звільняє Сторону, що порушила свої зобов`язання, від виконання своїх обов`язків за цим Договором. Строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки. Вказане застереження до цього Договору є договором про встановлення Сторонами строку позовної давності.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2025. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із Сторін протягом 1 (одного) місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах, передбачених цим Договором (п. 8.1. Договору).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 909,58 грн за:

1) Видатковою накладною № 3814 від 14 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р3814 від 14 жовтня 2021 року - на суму 2 259,72 грн;

2) Видатковою накладною № 3877 від 19 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р3877 від 19 жовтня 2021 року - на суму 992,70 грн;

3) Видатковою накладною № 3978 від 28 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р3978 від 28 жовтня 2021 року - на суму 1 209,78 грн;

4) Видатковою накладною № 4013 від 29 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4013 від 29 жовтня 2021 року - на суму 1 462,68 грн;

5) Видатковою накладною № 4197 від 16 листопада 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4197 від 16 листопада 2021 року - на суму 1 519,02 грн;

6) Видатковою накладною № 4259 від 19 листопада 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4259 від 19 листопада 2021 року - на суму 1 177.50 грн;

7) Видатковою накладною № 4539 від 10 грудня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4539 від 10 грудня 2021 року - на суму 1 330,44 грн;

8) Видатковою накладною № 35 від 06 січня 2022 року та Товарно-транспортною накладною № Р35 від 06 січня 2022 року - на суму 1 957,74 грн.

Відповідач своїх зобов`язань з оплати в повному обсязі та в погоджені сторонам в п. 3.2. Договору строки не виконав, вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, на суму 6 925,72 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 9 976,93 грн.

Відповідачем такі обставини не спростовано, доказів відсутності означеної заборгованості чи відсутності обов`язку з її сплати суду не представлено.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 9 976,93 грн пені, 3 925,83 грн інфляційних втрат та 10 845,63 грн 40% річних.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5. Договору строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки. Вказане застереження до цього Договору є договором про встановлення Сторонами строку позовної давності.

Суд звертає увагу, що обмеження періоду нарахування штрафних санкції, встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України, не є позовною давністю (яка встановлена в ст. 258 ЦК України), тож передбачена п. 4.5. Договору умова про встановлення позовної давності в 3 роки до вимог про стягнення пені не передбачає продовження нарахування цієї штрафної санкції після спливу шестимісячного строку від дати початку прострочення.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за 6 місяців окремо по кожному періоду нарахування), відповідно до якого обґрунтованим є нарахування пені в загальному розмірі 1 126,12 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 40% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не подано, доводів і тверджень позивача в установленому законом порядку не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейкобс" (03057, м. Київ, Берестейський проспект, 45; ідентифікаційний код 41531537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" (08296, Київська область, Бучанський р-н, смт Ворзель, вул. Кленова, 31; ідентифікаційний код 13734034) 9 739 (дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 58 коп. заборгованості, 1 126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн 12 коп. пені, 3 925 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 83 коп. інфляційних втрат, 10 845 (десять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 63 коп. 40% річних та 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн 73 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко