Ухвала

від 29.11.2024 по справі 910/13545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

29.11.2024Справа № 910/13545/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкю Директ Електронікс» про забезпечення позову у справі № 910/13545/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкю Директ Електронікс» (вул. Зої Гайдай, буд. 12/10, кв. 246, м. Київ, 04207; ідентифікаційний код 45190651)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» (вул. Коноплянська, буд. 12, оф. 12, м. Київ, 04082; ідентифікаційний код 43161409)

про стягнення 1 027 141, 80 грн,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Айкю Директ Електронікс» (далі за текстом - ТОВ «Айкю Директ Електронікс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» (далі за текстом - ТОВ «Айк`ю Тікет», Відповідач) про стягнення 1 027 141, 80 грн заборгованості, яка складається із суми основного боргу - 996 201, 60 грн заборгованості за договором надання послуг з технічного обслуговування та консультативного супроводу комплексу АССОП від 01.02.2024 (далі за текстом - Договір), нарахованої пені - 23 239, 17 грн, інфляційні втрати - 5 019, 59 грн, 3 % річних - 2 681, 44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

27.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про забезпечення позову.

28.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про визнання позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Із поданої Позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання з оплати послуг за Договором, які згідно доводів Позивача ним надано, а відповідні акти надання таких послуг підписано зокрема і Відповідачем.

Однак існуючу заборгованість в розмірі 996 201, 60 грн Відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом та із заявою про забезпечення не сплачено.

Позивач зазначає, що заходи досудового врегулювання спору стосовно виплати заборгованості Відповідачем результату не дали, а у Позивача існують сумніви, що майно Відповідача може зникнути або істотно зменшитися станом на момент виконання рішення, що є підставою для накладення арешту.

Так, Позивач у поданій заяві зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, зумовлена наявністю великої кількості судових спорів за участю Відповідача у якості відповідача (боржника), що свідчить про регулярне ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

На підтвердження зазначеного Позивачем надано інформацію із сайту «Судова влада».

Також, Позивач звертає увагу суду, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.11.2024 у справі № 926/2842/24 стосовно Відповідача вже вживалися заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, в межах ціни позову - 3 791 050, 08 грн та судового збору - 56 865, 75 грн, які обліковуються на рахунках ТОВ «Айк`ю Тікет» у відкритих банківських установах.

Відтак, на переконання Позивача, регулярне ухилення Відповідача від виконання своїх фінансових зобов`язань, наявність великої кількості судових спорів та накладення арешту на кошти в межах інших проваджень свідчить про можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі в подальшому.

Натомість, накладення арешту на кошти та майно Відповідача у дані справі в межах ціни позову допоможе унеможливити ухилення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь Позивача та забезпечить реальність виконання рішення.

Також судом враховано, що станом на дату постановлення даної ухвали Відповідачем до справи надано заяву про визнання позову.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 стаття 137 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої Позивачем заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її частково задоволення з наступних підстав.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.

Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд враховує також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 зі справи № 908/2382/21 такого змісту: «Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказаний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №916/938/24).

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №916/938/24).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Суд зазначає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

З огляду на встановлені в межах розгляду заяви про забезпечення позову обставини та враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку необхідності задоволення поданої заяви частково в межах суми предмету спору - 1 027 141, 80 грн, шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Суд звертає увагу Позивача, що із поданої заяви судом вбачається за можливе встановити існування прямого зв`язку між вжитим заходом забезпечення та предметом позову, а згідно положень статті 163 ГПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу не входять до ціни позову та не є оспорюванню сумою оскільки у відповідності до положень статті 123 ГПК України є судовими витратами.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що обраний Позивачем та вжитий судом спосіб забезпечення відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності логічного зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим подана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкю Директ Електронікс» про забезпечення позову у справі № 910/13545/24 - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» (вул. Коноплянська, буд. 12, оф. 12, м. Київ, 04082; ідентифікаційний код 43161409) та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських установах та інших фінансово-кредитних установах, а також на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» (вул. Коноплянська, буд. 12, оф. 12, м. Київ, 04082; ідентифікаційний код 43161409) у межах заявленої ціни позову - 1 027 141 (один мільйон двадцять сім тисяч сто сорок одна) грн 80 коп.

3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» (вул. Коноплянська, буд. 12, оф. 12, м. Київ, 04082; ідентифікаційний код 43161409).

5. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкю Директ Електронікс» (вул. Зої Гайдай, буд. 12/10, кв. 246, м. Київ, 04207; ідентифікаційний код 45190651).

6. Ухвала є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та дійсна для пред`явлення до виконання до 29.11.2027.

Ухвала набрала законної сили 29.11.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 29.11.2024

Суддя Антон ПУКАС