Рішення

від 27.11.2024 по справі 911/2617/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2617/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД"

про стягнення 88 888,11 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД" (далі - позивач, ТОВ "ЕКСПРЕС ТЕХБУД") до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (далі - відповідач, ТОВ "АМК РЕМ-БУД") про стягнення заборгованості за Договором поставки № ЕТ П 1911/2021-4 від 19.11.2021 в сумі 88 888,11 грн з яких: 34 588,02 грн боргу, 3 458,80 грн штрафу, 38 157,10 грн пені, 1 751,68 грн 3% річних та 10 932,51 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за Договором поставки № ЕТ П 1911/2021-4 від 19.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2617/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

29.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до змісту якого відповідач зазначив, що не заперечує проти розрахованої позивачем заборгованості у сумі 34 588,02 грн боргу, 3 458,80 грн штрафу та 1 751,68 грн 3% річних. Проте, щодо заявлених позивачем 38 157,10 грн пені та 10 932,51 грн інфляційних, відповідач зазначив, що не погоджується з розрахунками позивача та надав відповідний контррозрахунок зазначених нарахувань та просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення суми заборгованості за Договором поставки № ЕТ П 1911/2021-4 від 19.11.2021 у розмірі 67 805,59 грн з яких: 34 588,02 грн боргу, 3 458,80 грн штрафу, 17 711,87 грн пені, 1 751,68 грн 3% річних та 10 295,22 грн інфляційних.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 29.08.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2617/23, тому суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивачем відповіді на відзив на позов подано не було.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № ЕТ П 1911/2021-4 від 19.11.2021 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок тощо (далі за текстом «продукція»), а покупець зобов`язується приймати Продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору ціна Договору складається із суми вартості продукції, поставленої за всіма підписаними сторонами видатковими накладними або акцептованих рахунків постачальника виставлених покупцю. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами п. 3.5. Договору передбачено, що постачальник має право не очікувати надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

В п. 2.5. та п. 2.6.Договору зокрема зазначено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5. цього Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Згідно з п. 2.7. Договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 9.6. Договору підписані електронні документи за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП) мають силу оригіналів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 19.11.2021 року, а в частині грошових зобов`язань до їх повного виконання сторонами (п. 6.1 Договору).

Копія означеного Договору наявна в матеріалах справи.

Судом враховується, що надані первинні документи оформлені належним чином та скріпленні підписом та печатками сторін.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань за Договором, в період з 20.11.2021 року по 16.12.2021 року поставив відповідачу продукцію, в підтвердження чого додав до позовної заяви копії видаткових накладних: № 763 від 20.11.2021 на суму 289 451,80 грн, № 764 від 20.11.2021 на суму 12 882,20 грн, № 738 від 21.11.2021 на суму 258 537,80 грн, № 739 від 21.11.2021 на суму 202 490,80 грн, № 844 від 23.11.2021 на суму 80 067,60 грн, № 885 від 24.11.2021 на суму 91 080,00 грн, № 994 від 26.11.2021 на суму 53 594,10 грн, № 26 від 01.12.2021 на суму 24 392,00 грн, № 66 від 02.12.2021 на суму 14 024,64 грн, № 265 від 09.12.2021 на суму 10 116,90 грн, № 316 від 10.12.2021 на суму 19 299,60 грн, № 317 від 11.12.2021 на суму 29 805,30 грн, № 318 від 12.12.2021 на суму 18 719,10 грн та № 452 від 16.12.2021 на суму 4 782,72 грн, що в загальній сумі складає 1 109 244,56 грн.

Позивач вказує, що відповідач вказаний товар оплатив частково на загальну суму 1 074 656,54 грн, чим порушив взяте на себе договірне зобов`язання з оплати товару за Договором, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість вартості неоплаченого товару в розмірі 34 588,02 грн, з яких 29 805,30 грн за видатковою накладною № 317 від 11.12.2021 та 4 782,72 грн за видатковою накладною № 452 від 16.12.2021, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Без порушення строків оплати товару у визначений Договором термін, відповідачем здійснено розрахунок лише за видатковою накладною № 739 від 21.11.2021 на суму 202 490,80 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 34 588,02 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, що свідчить про фактичне визнання відповідачем зазначеної заборгованості та не заперечується ним у відзиві на позов.

На день розгляду справи заборгованість в сумі 34 588,02 грн. відповідачем не погашена, але фактично визнана ним в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655, 692, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду зазначеного вище, з урахуванням умов договору поставки, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем вказаних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару згідно умов договору та, відповідно, породжує для відповідача обов`язок по сплаті вартості такого товару в повному обсязі за вказаними видатковими накладними у вказані строки.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду наведеного, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що неоплаченими є видаткова накладна № 317 від 11.12.2021 на суму 29 805,30 грн та видаткова накладна № 452 від 16.12.2021 на суму 4 782,72 грн.

Вказане вище свідчить, що відповідач покладений на нього договором обов`язок щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на суму 34 588,02 грн не виконав, доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 34 588,02 грн, що відповідачем не заперечено та не спростовано, а навпаки, визнано ним в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 458,80 грн штрафу на підставі п. 5.6. Договору, 38 157,10 грн пені на підставі цього ж пункту Договору, нарахованої по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових проплат за загальний період з 25.11.2021 по 30.12.2021 (за видатковими накладними, оплату по яким здійснено з порушенням строку договірних зобов`язань) та з 16.12.2021 по 24.08.2023 (за видатковими накладними, оплату по яким не здійснено).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.6. договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу по кожній спірній накладній окремо, суд встановив що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межах шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу лише, за видатковими накладними № 763 від 20.11.2021 на суму 5 019,81 грн, № 764 від 20.11.2021 на суму 223,41 грн, № 738 від 21.11.2021 на суму 4 483,68 грн, № 844 від 23.11.2021 на суму 1 313,99 грн, № 885 від 24.11.2021 на суму 1 367,45 грн, № 994 від 26.11.2021 на суму 754,72 грн, № 26 від 01.12.2021 на суму 286,69 грн, № 66 від 02.12.2021 на суму 158,31 грн, № 265 від 09.12.2021 на суму 79,83 грн, № 316 від 10.12.2021 на суму 142,72 грн, № 318 від 12.12.2021 на суму 138,47 грн. Загальна сума пені за даними видатковими накладними (оплату по яким здійснено з порушенням строку договірних зобов`язань) становить 13 968,49 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено сума пені у розмірі 13 968,49 грн., яка також визнана відповідачем.

Щодо розрахунку пені нарахованої на суму боргу (29 805,30 грн) за видатковими накладними (оплату по яким не здійснено) № 317 від 11.12.2021 в сумі 20 855,54 грн за загальний період з 16.12.2021 по 24.08.2023 та на суму боргу (4 782,72 грн) № 452 від 16.12.2021 в сумі 3 332,44 грн за загальний період з 22.12.2021 по 24.08.2023 суд встановив, що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, поза межами шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу.

Норми вказаного Кодексу на день розгляду справи є чинними, а отже, пеня повинна нараховуватись виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, в межах шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу, що за розрахунком суду та також обґрунтована відповідачем у відзиві, становить 3 743,08 грн, з яких нарахована на суму боргу (29 805,30 грн) за видатковою накладною № 317 від 11.12.2021 в сумі 3 232,04 грн за загальний період з 16.12.2021 по 16.06.2022 та на суму боргу (4 782,72 грн) за видатковою накладною № 452 від 16.12.2021 в сумі 511,03 грн за загальний період з 22.12.2021 по 16.06.2022.

Відтак, пеня підлягає задоволенню в розмірі 17 711,87 грн (з яких 13 968,49 грн. за видатковими накладними оплату по яким здійснено з порушенням строку договірних зобов`язань та 3 743,08 грн за видатковими накладними, оплату по яким не здійснено).

Разом з тим, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 1 751,68 грн 3% річних за загальний період з 16.12.2021 по 24.08.2023 та також 10 932,51 грн інфляційних нарахованих по кожній видатковій накладній (оплату по яким не здійснено) окремо.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 1 751,68 грн за період з 16.12.2021 по 24.08.2023, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, крім того, визнаним відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 10 932,51 грн, суд визнає його не обґрунтованим та арифметично не вірним (оскільки сума боргу виникла з 16 та 22 грудня 2021 року, то розрахунок починається з наступного місяця, тобто з січня 2022 року), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за контррозрахунком відповідача, який на думку суду є цілком резонним, а саме в розмірі 10 295,22 грн за період з 01.01.2022 по 24.08.2023.

Штраф правомірно нарахований в сумі 10% від суми заборгованості в розмірі 3 458,80 грн, прострочення по якій тривало більше 30 (тридцяти) календарних дні, що відповідає п. 5.6 Договору. Відтак, у зв`язку з тим що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, також визнаним відповідачем, сума штрафу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 67 805,59 грн з яких: 34 588,02 грн боргу, 3 458,80 грн штрафу, 17 711,87 грн пені, 1 751,68 грн 3% річних та 10 295,22 грн інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 32, код ЄДРПОУ 39618812) 34 588 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп. основного боргу, 3 458 (три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн. 80 коп. штрафу, 17 711 (сімнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 87 коп. пені, 1 751 (одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) грн. 68 коп. 3% річних, 10 295 (десять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 22 коп. інфляційних, 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ТЕХБУД" 20 445,23 грн пені та 637,29 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін