Рішення

від 27.11.2024 по справі 911/2403/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2403/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс»

про стягнення 69 016,93 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 69 016,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 02.5-14/1-681 від 11.01.2023 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період липень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 57 380,75 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі пункту 5.5. Договору нараховано 9 756,60 грн пені та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 585,39 грн 3% річних та 1 294,19 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2403/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

28.08.2023 до суду від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшла заява (вх. № 16299/23) про зміну предмету позову. В обґрунтування своєї заяви, позивач зазначив, що в позові заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за отримані послуги за договором в період липень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року, а відповідачем також не сплачено плату за отримані послуги за договором в період червень-липень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості ще в розмірі 10 378,86 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості за отримані на підставі Договору послуги в розмірі 67 759,61 грн за період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року, з яких 57 380,75 грн (заборгованість за період липень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року) та 10 378,86 грн (заборгованість за період червень-липень 2023 року). Так, не змінюючи підстав позову, викладених у позовній заяві, враховуючи заборгованість в розмірі 67 759,61 грн, позивач просить стягнути з відповідача також 12 333,33 грн пені, 756,84 грн 3% річних та 942,18 грн інфляційних нарахувань.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 12.08.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2403/23, тому суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Таким чином, судом розглядаються вимоги у справі № 911/2403/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» 67 759,61 грн основного боргу, 12 333,33 грн пені, 756,84 грн 3% річних та 942,18 грн інфляційних нарахувань.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 11.01.2023 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» (відповідач, Орендар) укладено Договір від № 02.5-14/1-681 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір), який набув чинності 11.01.2023 року.

Згідно з п.п.1.1.1 п.1.1 Договору (з урахуванням листа Балансоутримувача від 31.03.2023 року № 25-22/1-33, який є невід`ємною частиною Договору), у зв`язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 226 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 3,65 кв.м (відповідно до листа Орендаря від 28.09.2022 вх. № 01-16-2895 (№ 28/09) мета використання майна каса з продажу авіаквитків), Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі вартість, яких визначено додатком № 1 до Договору (далі - Послуги).

Щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, Балансоутримувач виставляє Орендарю рахунок-фактуру (далі - Рахунок) за надані Послуги за звітний місяць та складає Акт приймання-здачі виконаних Послуг (далі - Акт), який є контролюючим та звітним документом сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості (п.п.2.1.6 п.2.1 Договору).

Орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно здійснювати розрахунки за Договором (п.п.2.2.1 п.2.2 Договору).

Щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним Орендар зобов`язався самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок за надані Послуги за звітний місяць (далі - Рахунок) і Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20-го числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п.3.2.6. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе на умовах Договору зобов`язань, Балансоутримувачем Орендарю за період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року були надані визначені умовами Договору Послуги.

Для сплати вартості наданих/отриманих на умовах Договору Послуг, Балансоутримувачем Орендарю було виставлено Рахунки на загальну суму 67 759,61 грн за період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року, з яких 57 380,75 грн (заборгованість за період липень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року) та 10 378,86 грн (заборгованість за період червень-липень 2023 року) і в останні дні кожного місяця складено відповідні Акти.

Однак, у порушення встановленого умовами п.п.3.2.6. п. 3.2 Договору порядку, Орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунки на загальну суму 67 759,61 грн та Акти.

У зв`язку з чим Рахунки на загальну суму 67 759,61 грн для сплати вартості наданих/отриманих за період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року на умовах Договору Послуг і Акти були направлені Балансоутримувачем Орендарю на його поштову адресу та засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «М.Е.Dос». Проте, засобами електронного зв`язку доставлені не були, оскільки Орендарем не використовується програмне забезпечення «М.Е.Dос».

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 67 759,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем відповідачу було пред`явлено письмову претензію від 17.05.2023 року № 35-28/5-125 на суму 47 003,99 грн основного боргу, що виник за період липень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року. Зазначена претензія не була отримана відповідачем та повернулась на адресу ДП МА «Боримпіль» з відміткою поштового оператора «Укрпошта» про повернення в зв`язку з закінченням терміну зберігання. Крім того, позивачем відповідачу було пред`явлено письмову претензію від 20.06.2023 року № 35-28/5-160 на суму 52 193,06 грн основного боргу, що виник за період липень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року. Ця вимога, також не була отримана відповідачем.

На умовах п. 5.5 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг Орендар зобов`язаний сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

У зв`язку з порушенням відповідачем основного зобов`язання зі сплати на користь позивача 67 759,61 грн вартості наданих/отриманих у період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року на умовах Договору Послуг, позивачем:

-на підставі п. 5.5 Договору нараховано і заявлено до стягнення 12 333,33 грн пені;

-на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 756,84 грн 3% річних та 942,18 грн інфляційних нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача всього 81 791,96 грн, з яких: 67 759,61 грн основного боргу, 12 333,33 грн пені, 756,84 грн 3% річних та 942,18 грн інфляційних нарахувань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 285 Господарського кодексу України визначено основні права та обов`язки орендаря, серед яких передбачено, що орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Приписами ст.42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи Договір сторони погодили усі його істотні умови. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

За наведених обставин, враховуючи умови чинного Договору про відшкодування, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача 67 759,61 грн вартості наданих/отриманих у період липень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року на умовах Договору Послуг.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених при обґрунтуванні позовних вимог періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 12 333,33 грн пені, нарахованої на підставі п. 5.5 Договору обґрунтована і підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 756,84 грн 3% річних та 942,18 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2684,00 грн.

Оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в заявленій у попередньому розрахунку сумі, відповідне питання залишено судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» (04060, місто Київ, вулиця Щусєва, будинок 10 А, квартира 13, код ЄДРПОУ 38936003) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 67 759 (шістдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 61 коп. основного боргу, 12 333 (дванадцять тисяч триста тридцять три) грн 33 коп. пені, 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн 84 коп. 3% річних, 942 (дев`ятсот сорок дві) грн 18 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін