Рішення

від 27.11.2024 по справі 911/3089/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/3089/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ»

про стягнення 69 898,43 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (далі - відповідач) про стягнення 69 898,43 грн з яких: 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір закупівлі № ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023, в порушення умов якого, відповідач, на підставі письмової заявки (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару, не поставив позивачу лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 (вартість яких відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, складає 375 798,00 грн), у зв`язку з чим відповідно до п. 9.3.1 договору відповідачеві був нарахований штраф у розмірі 15 % вартості непоставленого в строк товару в сумі 56 369,70 грн та пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення в сумі 13 528,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2023 відкрито провадження у справі № 911/3089/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

13.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує зазначивши, що всупереч твердженням позивача, відповідачем не було отримано від позивача жодного листа чи рознарядки на поставку передбаченого умовами договору товару. Також відповідач зазначив, що незважаючи на відсутність від позивача рознарядки на поставку товару, відповідачем було належним чином виконано умови договору закупівлі, а саме було поставлено обумовлений сторонами товар, доказом чого є видаткові накладні № 6239 від 19.10.2023, № 6247 від 23.10.2023, № 6338 від 02.11.2023 та № 6362 від 09.11.2023, який був прийнятий позивачем без будь-яких зауважень та претензій, доказом чого є підписи представників позивача на вказаних видаткових накладних про отримання товару. У зв`язку з чим, відповідач просить суд в позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 20.10.2023 про відкриття провадження у справі № 911/3089/23, тому суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивачем відповіді на відзив на позов подано не було.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов договору закупівлі № ОД/НХ-23-212НЮ від 27.04.2023 (далі договір), укладеного між сторонами по справі, відповідач (постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, (лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 вартістю відповідно до Специфікації №1 375 798,00 грн). Позивач (покупець), в свою чергу, зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов зазначеного договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Умовами п. 4.5. договору сторони визначили, що документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023 (п. 15.1 Договору).

Копія означеного Договору наявна в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу письмову заявку (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

В якості доказу на підтвердження факту направлення покупцем на електронну адресу постачальника заявки (вих. № НХ09/3991 від 17.05.2023, яка міститься в матеріалах справи) на поставку товару, позивачем додана до позовної заяви відповідна роздруківка з його поштового програмного забезпечення, яка в свою чергу спростовує твердження відповідача, що ним не було отримано від позивача жодного листа чи рознарядки на поставку передбаченого умовами договору товару.

Строк поставки товару з урахуванням обумовлених договором 60 робочих днів з моменту надання письмової заявки склав до 09.08.2023 включно.

Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав, лампи прожекторні ПЖ 110-500 Е27 та ПЖ 50-500-1 Р40s/41 в обумовлений договором строк позивачу не поставив, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію № НХ09/3991 від 29.08.2023 з вимогою про сплату штрафу за порушення строків поставки товару, яка залишена позивачем без відповіді.

Відповідно до п. 9.3.1. договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

При розгляді справи (після відкриття провадження у справі) відповідачем було поставлено обумовлений сторонами товар, доказом чого є видаткові накладні № 6239 від 19.10.2023, № 6247 від 23.10.2023, № 6338 від 02.11.2023 та № 6362 від 09.11.2023.

Таким чином, відповідачем умови договору не були виконані своєчасно, зокрема, відповідно до умов договору він повинен був поставити товар до 09.08.2023 включно, однак здійснив це лише 19.10.2023, 23.10.2023, 02.11.2023 та 09.11.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Оскільки відповідачем договірні зобов`язання щодо поставки товару не були виконані своєчасно, суд вважає, що позивачем правомірно нараховані 56 369,70 грн 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару та 13 528,73 грн пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, що відповідає п. 9.3.1 Договору, а відтак, зазначені суми підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (08136, Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Вишнева, будинок 17, приміщення 193, код ЄДРПОУ 40819205) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) 56 369 (п`ятдесят шість тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 70 коп. 15% штрафу, 13 528 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн 73 коп. пені, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін