Ухвала

від 29.11.2024 по справі 911/3125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/3125/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви (вх. № 9346/24 від 26.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТХАУС УКРАЇНА" про забезпечення позову у справі №911/3125/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТХАУС УКРАЇНА"

69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 8, кімната 21, код ЄРДПОУ 44430602

до Приватного підприємства "СОСНОВА"

08423, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Соснова, код ЄДРПОУ 03753450

про стягнення заборгованості за договором поставки

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 4086/24 від 19.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТХАУС УКРАЇНА» до Приватного підприємства "СОСНОВА" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. №9346/24 від 26.11.2024) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Соснова" у межах ціни позову - 13619049,79 грн.

Забезпечення позову обґрунтовано уникненням можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.

В обґрунтування забезпечення позову, заявником зазначено, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду.

Заявник зазначає, що між Приватним підприємством «Соснова» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетхаус Україна» як покупцем укладений договір від 02.05.2024 №02/05-24-001 на постачання насіння соняшника врожаю 2023 року, за рахунками №26 від 03.06.2024 та №22 від 02.05.2024 позивачем сплачено відповідачу 10000001,63 грн та 3186400 грн відповідно, проте, продукція, на час звернення позивача з позовом до суду - не поставлена.

Відповідно до умов договору базіс поставки DAP склад продавця за обумовленою адресою.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору право власності на товар підтверджується видатковою накладною, проте, позивач не надавав реєстр автомобілів для вивозу продукції та не підписував видаткові накладні, не приймав товар.

Враховуючи те, що у договорі (пункт 5) визначено строк поставки до 31.05.2024, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 17.09.2024, на яку відповідач не відповів, у зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач прострочив договір та вимагає стягнення з відповідача сплачених коштів.

Позивач вважає, що прострочення поставки відбулось з 31.05.2024 відповідно до пункту 5 договору.

При розгляді питання забезпечення цього позову, судом враховане, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, зокрема, зазначається таке:

«Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20)».

З огляду на викладене вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.

Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується:

- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;

- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТХАУС УКРАЇНА» про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також жодних аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, щоб суд зміг оцінити їх обгрунтованість.

Суд зазначає, що матеріали позову та долучені до заяви про забезпечення позову додатки не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування своїх коштів або про такі його дії у минулому з метою невиконання рішень судів, натомість, арешт такої значної суми може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, а доводи про протилежне, що вказані позивачем: про відсутність негативних наслідків вжиттям заходів забезпечення позову арештом коштів - у зв`язку з тим, що кошти залишаться у володінні відповідача - носять формальний характер та ігнорують мету наявності таких коштів у суб`єктів господарювання, зокрема, здійснення поточної господарської діяльності, оплату обов`язкових платежів та зборів, виплата заробітної плати тощо.

Загальне посилання заявника на наявність зобов`язання зі сторони відповідача, тобто наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про накладення арешту на грошові кошти, оскільки наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.

При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлення наявності права на предмет спору відбувається при розгляді справи по суті та зазначається у резолютивній частині рішення суду, відтак, зокрема, неприпустимим є використання заходів забезпечення позову - арешта усього або значної частини майна боржника, як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.

Також суд зазначає, що практика Верховного Суду, що зазначена заявником на підтвердження свої заяви, не релевантна спірним правовідносинам сторін, оскільки у правовідносинах, що переглядав Верховний Суд, йшлося про існування реальної загрози зупинення або припинення господарської діяльності відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення його фінансового стану та платоспроможності, тоді як у спірних правовідносинах заявником не тільки не надаються докази такого, а про таке навіть не стверджується.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що доводи заявника про утруднення відновлення і захисту його порушених прав, в розрізі зазначених вище обставин, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доводами і доказами імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі у разі невжиття таких заходів забезпечення позову і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також зважаючи на неспівмірність заходів до забезпечення позову та доказів, що підтверджують їх необхідність, збалансованості інтересів обох сторін.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви (вх. №9346/24 від 26.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТХАУС УКРАЇНА" про забезпечення позову у справі №911/3125/23 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 29.11.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук