Рішення

від 20.11.2024 по справі 916/3193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3193/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: СПІЛКИ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ (65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 24/26; код ЄДРПОУ 13911246)

про виселення та стягнення 93 859,34 грн;

представники сторін:

від позивача Вакаренко І.В.,

від відповідача Панько М.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до СПІЛКИ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ, в якому просить суд:

- виселити СПІЛКУ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 215,7 кв.м, за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 1-Г, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути зі СПІЛКИ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 93 859,34 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на укладення з відповідачем Договору оренди № 01-к/12 від 27.01.2012, надання відповідачу за вказаним договором у строкове платне користування нежитлового приміщення, припинення дії договору 17.09.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а також на порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасного повернення орендованого приміщення після закінчення дії договору.

Ухвалою від 23.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3193/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

Протокольною ухвалою від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2024.

15.10.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі та заява про застосування строку позовної давності.

В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.11.2024 та 20.11.2024.

20.11.2024 представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

20.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належить об`єкт нерухомого майна нежила будівля та споруди, загальною площею 6804,4 кв.м, який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеси, проспект Академіка Глушка, буд. 1-Г (реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 1144504951101), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 77877267 від 10.01.2017 (а.с. 41-42), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19421088 від 04.07.2008 (а.с. 43) та свідоцтвом про право власності (а.с. 44).

27.01.2012 між Відділом освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради як орендодавцем та СПІЛКОЮ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ як орендарем укладено Договір оренди нежилого приміщення № 01-к/12 (далі Договір; а.с. 11-15), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне погодинне користування приміщення у Одеській гімназії № 9, загальною площею 213,10 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т Ак. Глушка, 1г.

Згідно з п. 1.3. Договору термін дії останнього з 27.01.2012 до 29.12.2012.

Порядок розрахунків сторони визначили у Розд. 2 Договору.

Так, згідно з п. 2.2. Договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до Договору, що становить за перший після підписання Договору оренди місяць 496,76 грн без ПДВ та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. ПДВ розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату, відшкодування комунальних послуг та інших платежів щомісячно до 25 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.

За змістом п. 3.4. Договору, при постійній оренді орендодавець зобов`язується передати орендарю нежиле приміщення згідно п. 1.1. цього Договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Вказані у п. 1.1. приміщення передаються орендарю з метою проведення занять з карате-до.

Згідно з п. 4.7. Договору, після закінчення строку його дії чи у випадку дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом (при постійній оренді) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10. Договору, у випадку припинення його дії у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (при постійній оренді).

Згідно з п. 7.8. Договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.

Пунктом 7.13. Договору сторони узгодили, що вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі (при постійній оренді) вказаного приміщення.

Згідно з п. 7.18. Договору орендар використовує приміщення у погодинному режимі, узгодженому з адміністрацією гімназії 18 годин на місяць.

Додатком до Договору є Розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг (а.с. 16), відповідно до якого сторонами узгоджено використання орендованого приміщення протягом 18 годин на місяць. Вартість оренди складає 620,80 грн на місяць з ПДВ (базовий місяць).

В подальшому між сторонами було підписано низку додаткових договорів до Договору оренди.

Додатковим договором № 1 від 10.02.2017 (а.с. 17-18) внесено зміни до Договору щодо: назви орендодавця КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси; предмета оренди приміщення в Одеській гімназії № 9, загальною площею 240,30 кв.м; терміну дії Договору до 29.12.2017; розрахунку орендної плати.

Додатковим договором № 2 від 28.12.2017 (а.с. 20-21) внесено зміни до Договору щодо терміну дії Договору до 29.12.2018 та розрахунку орендної плати.

Додатковим договором № 3 від 04.01.2018 (а.с. 23-24) внесено зміни до Договору шляхом доповнення його п/п 7.20. п. 7, згідно якого орендар щорічно у січні та на період шкільних літніх канікул використовує приміщення в тому режимі, про який додатково повідомляє орендодавця листами. Нарахування орендної плати … здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Додатковим договором № 5 від 23.03.2018 (а.с. 26-27) внесено зміни до Договору щодо: назви орендодавця Департамент комунальної власності Одеської міської ради; порядку внесення орендної плати на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, щомісячно, до 15 числа поточного місяця.

Додатковим договором № 6 від 17.09.2019 (а.с. 28-29) внесено зміни до Договору щодо: терміну дії Договору до 17.09.2020; методики розрахунку орендної плати; п. 1.1. Договору, згідно з яким орендар передає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 215,7 кв.м (Одеська гімназія № 9); порядку розрахунків.

Додатковим договором № 7 (а.с. 30-31) внесено зміни до Договору щодо методики та порядку розрахунків.

15.04.2024 представниками позивача здійснено обстеження об`єкта оренди, про що складено відповідний Акт обстеження (а.с. 32).

Актом встановлено, що СПІЛКА ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ об`єкт оренди не використовує та що за актом приймання-передачі приміщення орендарем не здавалось.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, реалізуючи свої функції у сфері здійснення претензійно-позовної роботи з питань, реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності має право звертатися до суду за захистом порушених прав, щодо усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном.

Посилаючись на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, який введено в дію 01.02.2020, а також на приписи Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, позивач зазначає, що відповідач не дотримався процедури продовження Договору оренди, з огляду на що останній припинив свою дію 17.09.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Позивач наголошує, що після закінчення строку дії Договору відповідач не виконує зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

При цьому звертає увагу на п. 4.7. Договору, згідно якого після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані.

З посиланням на те, що відповідач не виконує свого зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди, позивач в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 18.09.2020 по 30.06.2024.

Так, предметом позову є вимоги позивача про виселення відповідача із орендованого за Договором нежитлового приміщення, а також про стягнення неустойки у розмірі 93 859,34 грн.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим па такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено.

Приписами ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Між сторонами у цій справі на підставі Договору № 01-к/12 від 27.01.2012 виникли правовідносини оренди.

Слід зазначити, що з 01.02.2020 Закон № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», яким сторони керувалися при укладенні Договору, втратив чинність внаслідок набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (далі Закон України № 157-ІХ), який введений в дію 01.02.2020.

В п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як вже було зазначено судом, згідно з Додатковим договором № 6 від 17.09.2019 строк дії Договору оренди було продовжено до 17.09.2020.

Отже, на момент закінчення терміну дії Договору вже діяв Закон № 157-IX, який набрав чинності з 01.02.2020, тому правовідносини щодо продовження строку дії Договору оренди регулював Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1-3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами 11 та 12 частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Слід зазначити, що відповідач у визначений Законом строк не звертався до позивача із заявою про продовження Договору, з огляду на що Договір є припиненим 17.09.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Об`єктом оренди були нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 215,7 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 1-Г.

При цьому, як з умов Договору, так і з положень додаткових договорів вбачається, що позивач та відповідач узгодили передачу об`єкта оренди у погодинне користування 18 годин на місяць.

Про обставини передачі відповідачу приміщення саме у погодинне користування свідчать п. п. 1.1., 7.18. Договору, а також всі укладені між сторонами в подальшому додаткові договори з додатками до них, якими є розрахунки орендної платні, відшкодування комунальних послуг та повернення експлуатаційних витрат. Орендна плата розраховувалась з урахуванням використання приміщення по 18 годин на місяць.

Слід зазначити, що норми діючого на час укладення Договору законодавства дозволяли передачу комунального майна у погодинне користування.

Зокрема, Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, яка діяла на час укладення Договору, було передбачено, що у разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата (абз. 2 п. 4 Методики).

У зв`язку з тим, що Договором було передбачено передачу орендованого приміщення у погодинне користування, акт приймання-передачі приміщення (в оренду / з оренди) сторонами не підписувався. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Про відсутність обов`язку сторін щодо підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, за умови погодинного користування, свідчать і положення самого Договору, зокрема, п.п. 3.4., 4.7., 4.10., 7.13.

Отже, за умовами Договору позивач, як орендодавець, не був зобов`язаний складати акт здачі приміщення в оренду, а відповідач, як орендар, акт повернення приміщення з оренди.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022 викладено правовий висновок, що зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання негаторного позову, що є позовом власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права особи, яка має речове право на майно та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

При цьому, ознаками негаторного позову є наступні:

- подається власником або титульним володільцем;

- стосовно майна, яке знаходиться у власника (володільця);

- інша особа заважає користуванню або розпорядженню цією річчю;

- для створення таких перешкод немає правових підстав.

Негаторний позов може бути заявлений тільки під час існування порушення. Якщо правопорушення припинене, немає підстав для подання цього позову. Власник може вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Як встановлено судом, відповідач об`єкт оренди не використовує, що підтверджується, зокрема, Актом обстеження нежитлового приміщення від 15.04.2024, складеним позивачем (а.с. 32).

Разом з тим, відповідач не має обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі, про що судом вже було зазначено раніше по тексту рішення.

З таких обставин, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем, після закінчення строку дії Договору (з 18.09.2020), перешкод у користуванні та/або розпорядженні об`єктом оренди, зважаючи на те, що відповідач не має обов`язку з підписання акту приймання-передачі приміщення у зв`язку з умовами Договору щодо використання об`єкта оренди у погодинному режимі (18 годин на місяць), позовні вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 215,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, пунктом 4.10. Договору сторони погодили, що у випадку припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення (при постійній оренді).

Разом з тим, судом з`ясовано, що приміщення було передано відповідачу в погодинне користування, у зв`язку з чим правовідносинам, які виникли між сторонами, не властивий характер постійної оренди.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у Постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, Постанові 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у Постанові 09.09.2019 у справі № 910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

У зв`язку з відсутністю у відповідача обов`язку щодо підписання акту приймання-передачі приміщення, недоведенням позивачем існування у відповідача такого обов`язку та ухилення від його виконання, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів зайняття приміщення відповідачем після закінчення строку дії Договору оренди, позовні вимоги про стягнення 93 859,34 грн неустойки, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав, за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) до СПІЛКИ ДЗЕСІНМОН СЕРІНРЮ КАРАТЕ-ДО УКРАЇНИ (65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 24/26; код ЄДРПОУ 13911246) про виселення та стягнення 93 859,34 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 листопада 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2024 р.

Суддя Р.В. Волков