Рішення

від 29.11.2024 по справі 922/3564/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3564/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970) до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, м/р Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів в розмірі 103741,83 грн, з яких: 58674,00 грн основний борг за поставлений товар; 7478,53 грн 3% річних; 34030,28 грн інфляційні втрати; 3559,02 грн пеня. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позов обґрунтовано посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем товару за договором № ПЕ 06/04/2-20 від 06.04.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено строк на подання суду заяви із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали. Також, вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

21.10.2024 позивачем подано до Господарського суду Харківської області заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (вх. №26520), в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за складання позовної заяви у справі №922/3564/24.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, тому копію ухвали суду від 09.10.2024 про відкриття провадження у справі, було надіслано судом засобами поштового зв`язку за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказану ухвалу не було вручено відповідачу та 16.10.2024 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення. До суду зазначена ухвала суду від 09.10.2024 повернулася 21.10.2024, що вбачається із вхідного штемпеля канцелярії суду.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Суд зазначає, про те, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18); Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Також вказану ухвалу суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", як постачальником, та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", як покупцем, укладено договір № ПЕ 06/04/2-20 (далі договір; а.с. 8-10), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору загальна вартість останнього складає 58674,00 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривень 00 коп, у т. ч. ПДВ (20%) 9779,00 грн.

За умовами п. 4.1 договору, строк постачання партії товару - не більше 14 календарних днів з дати підписання договору.

Пунктами 5.1-5.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату наступним чином:

5.1.1. 100% вартості товару перераховує ПОСТАЧАЛЬНИКУ не пізніше 45 банківських днів після отримання Товару та проходження вхідного контролю.

Відповідно до п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 48895,00 грн, ПДВ 20% 9779,00 грн, що разом складає 58674,00 грн, зокрема за кодом за ДК 021-2015 Поршень 116190470 гідронасосу ЛУН 6101.01-8 у кількості 7 шт, ціна за одиницю 6985,00 грн (а.с. №11).

Позивачем на підставі специфікації оформлено рахунок - фактуру №0000310 від 07.04.2020 на суму 58674,00 грн (а.с. №12).

Як вбачається з видаткової накладної: №ПЭ-0000310 від 23.04.2020, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 58674,00 грн (а.с. №13).

Проте, як стверджує позивач, відповідач на момент звернення позивача до суду суму боргу за поставлений товар не погасив.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 02.07.2020 по 30.09.2024 у сумі 7478,53 грн; інфляційні втрати за період з 02.07.2020 по 01.09.2024 у сумі 34030,28 грн та пеню за період з 02.07.2020 по 02.01.2021 у сумі 3559,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №ПЕ 06/04/-20 від 06.04.2020, який за своєю правової природою є договором поставки на загальну суму 58674,00 грн строком з 06.04.2020 до повного виконання своїх зобов`язань. Факт поставки товару на зазначену суму відбувся 23.04.2020, що підтверджується видатковою накладною №ПЭ-0000310 від 23.04.2020 на суму 58674,00 грн. Суд визнає доведеним факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на виконання умов договору поставки №ПЕ 06/04/-20 від 06.04.2020, виходячи із умов договору, даних видаткової накладної. Отже господарські зобов`язання позивача за договором є виконаними. Враховуючи положення п.5.1.1 договору відповідач мав оплатити товар протягом 45 банківських днів, тобто до 01.07.2020, проте умови договору щодо своєчасної сплати отриманого товару у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість у розмірі 58674,00 грн, яка підлягає стягненню. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що оскільки відповідачем обов`язок з оплати отриманого товару не виконано, то позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором №ПЕ 06/04/-20 від 06.04.2020 в сумі 58674,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені за період з 02.07.2020 по 02.01.2021 у сумі 3559,02 грн, суд враховує наступне.

Пунктом 5.1.1 договору сторони погодили, що оплата поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару має бути здійснена не пізніше 45 банківських днів після отримання товару. Таким чином, враховуючи поставку позивачем товару 23.04.2020, зобов`язання з його оплати мало бути виконане відповідачем не пізніше 01.07.2020 включно. Отже, прострочка виконання зобов`язання з оплати товару виникла з 02.07.2020 і ця дата є початковою датою нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що період її нарахування відповідає умовам договору № ПЕ 06/04/2-20 від 06.04.2020 та вимогам діючого законодавства, розрахунок є арифметично правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3559,02 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 7478,53 грн та інфляційних втрат у сумі 34030,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасних розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем стягнення 3% річних за період з 02.07.2020 по 30.09.2024 у сумі 7478,53 грн та інфляційних втрат за період з 02.07.2020 по 01.09.2024 у сумі 34030,28 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що період їх нарахування відповідає умовам договору № ПЕ 06/04/2-20 від 06.04.2020 та вимогам діючого законодавства, розрахунок є арифметично правильним. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача стягнення 3% річних у сумі 7478,53 грн та інфляційних втрат у сумі 34030,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем під час розгляду справи подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно зі ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: копію договору - доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 (далі - договір) (а.с. №54-55), предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2021 (а.с. 56-57) до договору сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору.

За змістом п. 1 додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 (а.с. 58) сторони встановили: Пункт 3.1 розділу 3 Термін дії договору викласти в наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2023.

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2023 (а.с. 59) сторони встановили: Пункт 3.1 розділу 3 Термін дії договору викласти в наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2026.

Актом прийому-передачі № ОУ-0000053 від 08.10.2024 до договору сторони узгодили, що на підставі Договору - доручення про надання правової допомоги № б/н від 01.02 2021 Адвокатське бюро Сергія Женева, в особі керівника Женева Сергія Олександровича (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №864) надало правову допомогу, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", в особі директора Гусака Сергія Олександровича, що діє на підставі Статуту, отримало правову допомогу, яка полягала у наступному: складання позовної заяви у справі №922/3564/24. Вартість робіт сторони визначили 5000,00 грн (а.с. 52).

Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу (а.с. 53) вартість роботи по складанню позовної заяви по справі №922/3564/24 становить 5000,00 грн.

З метою оплати послуг Адвокатське бюро Сергія Жечева виставило позивачу до сплати рахунок - фактуру №СФ-0000053 від 08.10.2024 (а.с.50).

Платіжною інструкцією №8862 від 08.10.2024 (а.с. 51) позивач сплатив на користь адвокатського бюро 5000,00 грн. В платіжному доручення в графі призначення платежу позивачем зазначено за надання правової допомоги зг. рахунка №СФ-0000053 від 08.10.2024, акта №ОУ-000053 від 08.10.2024 справа №922/3564/24.

Вказані вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на зазначену ним суму 5000,00 грн, відповідно до цього витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 655, 712 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, м/р Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970) 103741,83 грн, з яких: 58674,00 грн основний борг за поставлений товар; 7478,53 грн 3% річних; 34030,28 грн інфляційні втрати; 3559,02 грн пеня.

Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, м/р Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5а, код ЄДРПОУ 24510970) судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено "29" листопада 2024 року.

СуддяЮ.Ю. Мужичук