Рішення

від 27.11.2024 по справі 924/621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2024 р. Справа № 924/621/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН"

про стягнення 313577,70 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановив: позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" про стягнення 313577,70 грн, з яких: 237598,00 грн пені, 26328,42 грн 3% річних, 49651,28 грн інфляційних втрат, заявлених з підстав неналежного виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

03.07.2024 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" про стягнення 313577,70 грн, з яких: 237598,00 грн пені, 26328,42 грн 3% річних, 49651,28 грн інфляційних втрат, заявлених з підстав неналежного виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.

Ухвалою суду від 05.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:00 год. "22" липня 2024 року.

Ухвалою суду від 22.07.2024р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/621/24/24 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі №924/621/24 на 10:00 год. 23 вересня 2024 р.

Ухвалою суду від 23.09.2024р. закрито підготовче провадження у справі №924/621/24. Призначено справу №924/621/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00 год. "16" жовтня 2024 р.

Ухвалою суду від 16.10.2024 відкладено судове засідання у справі №924/621/24 на 10 год. 00 хв. 14 листопада 2024 року.

У відзиві на позов (вх. №05-22/5102/24 від 18.07.2024р.) відповідач просить суд зменшити пеню, штраф та процентів річних на 95%.

Виклад позицій учасників судового процесу.

28.03.2024 року Рішенням Господарського суду Хмельницької області в справі №924/1322/23 (копія додається) суд постановив стягнути із ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» на користь ТОВ «Агро-Любар» прострочену заборгованість за поставлений товар, штрафні санкції та інфляційні нарахування за період часу з 21.10.2023 року по 20.02.2024 року в загальній сумі 3 898 900,64 грн, в тому числі: 3310086,52 грн основного боргу, 132174,14 грн пені, 264806,92 грн штрафу, 33043,52 грн 3% річних, 52961,38 грн. інфляційних втрат.

28.05.2024 року платіжною інструкцією №2834 відповідач сплатив на користь позивача 3 898 900,64 грн присуджених судом до стягнення коштів.

Вважає, що за період часу з 21.02.2024 року по 27.05.2024 року позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання шляхом пред`явлення відповідного позову.

У зв`язку з простроченням оплати заборгованості, відповідач нарахував відповідачу пеню в сумі 237598,00 грн в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.02.2024 по 27.05.2024. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 26328,42 грн 3% річних обрахованих загалом за період з 21.02.2024 по 27.05.2024 та 49651,28 грн інфляційних втрат за лютий 2024 - травень 2024.

Окремо позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору та 50000,00 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання 27.11.2024 не з`явився, проте надіслав клопотання (вх.№05-22/8103/24 від 26.11.2024) про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 27.11.2024 не з`явився, проте надіслав клопотання (вх.№05-20/8186/24 від 27.11.2024) у якому вважає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн не підлягає задоволенню. В обгрунтування даного клопотання звертає увагу на те, що дана справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Фактичні обставини, встановлені судом , та зміст спірних правовідносин.

11.09.2023 між ТОВ Агро-Любар (постачальник) та ТОВ ВВТ ГРЕЙН (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 4-го класу, урожаю 2023 року, надалі іменований як "товар", в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору сторонами узгоджено назву товару - пшениця 4-го класу, кількість - 1000,00 тонн, ціну без ПДВ - 4385,97 грн. за одну метричну тонну, разом з ПДВ 5 000 005,80 грн.

Загальна вартість товару складає: 5 000 005,80 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2.2 договору).

У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DАР відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ ВВТ ГРЕЙН (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - елеватор поставки, автомобільним транспортом. Базис поставки DАР використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Строк постачання товару - з 01.10.2023р. по 13.10.2023 року включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.5 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном залікова вага розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору.

У п. 4.1 передбачено, умови оплати:

- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно (реєстр відправляється на наступний день після вивантаження товару) з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 4.1.1 договору оплата проводиться згідно скан-копіям документів (Договір, рахунки та видаткові накладні). Після виконання всіх умов договору сторонами постачальник відправляє оригінали документів (Договір, рахунки, видаткові, статутні документи) протягом 5 робочих днів.

Постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов`язань по цьому договору, причиною яких стали фактори, які не підлягають контролю сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т. д. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

У п. 7.2 договору передбачено, що сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатись на обставини форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності.

У п. 8.8 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від простроченої суми. У разі прострочення оплати на строк понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

Договір поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023 підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

В подальшому, на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 888 705,66 грн., що підтверджується видатковими накладними №117 від 04.10.2023 на суму 646 400,75 грн., №119 від 05.10.2023 на суму 386 300,45 грн., №120 від 07.10.2023 на суму 522 200,61 грн., №121 від 10.10.2023 на суму 371 700,43 грн., №122 від 11.10.2023 на суму 373 100,43 грн., №123 від 12.10.2023 на суму 246 100,28 грн., №125 від 13.10.2023 на суму 247 200,29 грн., №126 від 14.10.2023 на суму 616 600,71 грн., №128 від 16.10.2023 на суму 246 400,28 грн., №132 від 17.10.2023 на суму 613 100,71 грн., №134 від 18.10.2023 на суму 619 600,72 грн. До матеріалів справи додано квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач у день поставки товару виставив відповідачу рахунки на оплату до вищевказаних видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач свій обов`язок з оплати за отриманий товар виконав частково на суму 1 578 619,14 грн., що підтверджується випискою АТ "Укрексімбанк" по рахунку за період 24.10.2023 - 29.11.2023, у відповідності до якої 24.10.2023 відповідачем сплачено 332 218,39 грн., 25.10.2023 - 165 000,19 грн., 02.11.2023 - 375 000,44 грн., 03.11.2023 - 106 400,12 грн., 07.11.2023 - 100 000,00 грн., 13.11.2023 - 250 000,00 грн., 17.11.2023 - 150 000,00 грн., 29.11.2023 - 100 000,00 грн.

Позивач до матеріалів справи додав письмову вимогу від 29.11.2023 №77 адресовану ТОВ Агро-Любар про сплату 3 310 086,52 грн. залишку боргу, нарахованих за період з 21.10.2023 по 30.11.2023 пені в сумі 115 704,23 грн., трьох відсотків річних в сумі 10 905,45 грн., 20% штрафу в сумі 682 017,30 грн., інфляційних втрат в сумі 71 611,81 грн. за вересень - листопад 2023.

За змістом повідомлення ТОВ ВВТ ГРЕЙН про настання форс-мажорних обставин від 29.11.2023 №29-11, адресованого позивачу, відповідачем наведено обставини неможливості здійснення перевезення товару для подальшого продажу, а тому відповідач не може отримати гроші для сплати за договором. Дана подія з посиланням на п.п. 7.1, 7.2 договору, на думку відповідача, є форс-мажорною обставиною, так як суттєво обмежує здійснення його господарської діяльності.

Відповідно до наданої відповідачем відповіді на вимогу від 01.12.2023 №01-12, останній підтвердив факт укладення договору поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023, заперечив щодо обсягу додаткових платежів, в тому числі штрафних санкцій. У відповіді повідомлено про настання форс-мажорних обставин, чим останній виконав свої зобов`язання зазначені у п. 7.2 договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П від 11.09.2023 та обрахованих згідно договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахувань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3 310 086,52 грн. заборгованості, 330 435,34 грн. пені, 662 017,30 грн. штрафу, 33043,52 грн. 3% річних, 62891,63 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат по справі.

Рішенням суду від 28.03.2024р. у справі № 924/621/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" (32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1, код ЄДРПОУ 38884893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" (13144, Житомирської обл., Любарський р-н, с. Провалівка, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ 35365910) 3 310 086,52 грн. основного боргу, 132174,14 грн. пені, 264806,92 грн. штрафу, 33043,52 грн. 3% річних, 52 961,38 грн. інфляційних втрат, 65828,16 грн. витрат зі сплати судового збору та 40 000,00 грн. витрат на правову допомогу. У стягненні 9930,25 грн. інфляційних втрат, 198261,20 грн. пені та 397210,38 грн. штрафу в позові відмовлено.

28.05.2024 року платіжною інструкцією №2834 (копія додається) відповідач сплатив на користь позивача 3 898 900,64грн присуджених судом до стягнення коштів.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою заборгованості відповідачем, позивач за період з 21.02.2024р. по 27.05.2024р. просить суд стягнути з відповідача 237598,00 грн пені, 26328,42 грн 3% річних, 49651,28 грн інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.09.2023 між ТОВ Агро-Любар та ТОВ ВВТ ГРЕЙН укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №36-09/23П, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 4-го класу, урожаю 2023 року (товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду від 28.03.2024р. у справі № 924/1322/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" (32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1, код ЄДРПОУ 38884893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" (13144, Житомирської обл., Любарський р-н, с. Провалівка, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ 35365910) 3 310 086,52 грн. основного боргу, 132174,14 грн. пені, 264806,92 грн. штрафу, 33043,52 грн. 3% річних, 52 961,38 грн. інфляційних втрат, 65828,16 грн. витрат зі сплати судового збору та 40 000,00 грн. витрат на правову допомогу. У стягненні 9930,25 грн. інфляційних втрат, 198261,20 грн. пені та 397210,38 грн. штрафу в позові відмовлено.

28.05.2024 року платіжною інструкцією №2834 відповідач сплатив на користь позивача 3 898 900,64грн. присуджених судом до стягнення коштів.

Судом встановлено доведеність порушення відповідачем зобов`язання з повної оплати товару за договором поставки №36-09/23П від 11.09.2023, оплата останнього 28.05.2024 та нарахування пені, 3%річних за період з 21.10.2023 по 20.02.2024. та індексу інфляції за період листопад 2023 січень 2024 в у справі №924/1322/23 .

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 26328,42 грн 3% річних обрахованих загалом за період з 21.02.2024 по 27.05.2024 та 49651,28 грн інфляційних втрат за лютий 2024 травень 2024.

Згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судом встановлено, що правомірним є нарахування 26317,90 грн, а тому в частині стягнення 10,52 грн 3% річних необхідно відмовити.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за заявлений період, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимального розміру, а тому вимога про стягнення 49651,28 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням платежу, у відповідності до п. 8.8. договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 237598,00 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.02.2024 по 27.05.2024.

У п. 8.8 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від простроченої суми.

Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.

Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 08.02.2024 у справі №916/2266/22.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вказана позицію узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.12.2023 у справі №910/3600/22.

18.07.2024 представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просив суд зменшити розмір пені, штрафу та процентів річних на 95% у разі задоволення позовних вимог з урахуванням часткової оплати ним заборгованості за поставлений товар.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 14.12.2023 у справі №916/2550/22.

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 08.02.2024 у справі №916/2266/22.

Судом взято до уваги те, що відповідачем сплачено заборгованість за поставлений позивачем товар 28.05.2024р., задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, значний розмір позовних вимог про стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені у справі обставини та подані докази в сукупності, враховуючи подане клопотання представником відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені, а тому вказане клопотання представника відповідача підлягає задоволенню частково.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 26317,90 грн 3% річних, 118799,00 грн пені, 49651,28 грн інфляційних втрат. У стягненні 10,52 грн інфляційних втрат, 118799,00 грн пені належить відмовити.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано роз`яснення, зокрема зазначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшення судом розміру неустойки.

Дослідивши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, судом враховуються положення ст. 59 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 р. у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 р. у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони. Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Як встановлено вище, за умовами угоди №4 про надання правничої допомоги від 29.05.2024р., сторонами договору погоджено фіксований розмір правничої допомоги в сумі 50 000,00 грн

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 відзначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 р. у справі №927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 р. у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Представник відповідача у клопотанні (вх.№05-22/8186/24 від 27.11.2024) вважає, що не підлягає задоволенню. Також вважає понесені витрати неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом.

Судом враховується, що відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві зазначено, що судові витрати позивача складаються, окрім витрат по сплаті судового збору, також з витрат на професійну правничу допомогу - 50000,00 грн

На виконання умов угоди про надання правничої допомоги №4 від 29.05.2024 сплатило на банківський рахунок Грицика А.В. 50000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 29.05.2024.

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/621/24 у Господарському суді Хмельницької області.

Представник відповідача у відзиві на позов 18.07.2024 просив зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо судових витрат за наявності клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати в сумі 50000,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу, судом враховується, що за своєю категорією (стягнення заборгованості за договором поставки) дана справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи. При цьому, розмір ціни позову не впливає на складність справи.

Таким чином, дослідивши надані представником позивача адвокатом Грициком А.В. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог у справі та заперечень відповідача викладених у письмових поясненнях, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" на користь ТОВ "Любар-Агро" 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №924/621/24. В стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРЕЙН" (32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1, код ЄДРПОУ 38884893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Любар" (13144, Житомирської обл., Любарський р-н, с. Провалівка, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ 35365910) 118799,00 грн (сто вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень) пені (50%), 26328,42 грн (двадцять шість тисяч триста двадцять вісім гривень 42 коп) 3% річних, 49651,28 грн (сорок дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня 28 коп) інфляційних втрат, 4703,51 (чотири тисячі сімсот три гривні 51 коп.) грн витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.11.2024р.

Суддя І.В. Грамчук