Ухвала

від 25.11.2024 по справі 925/1317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"25" листопада 2024 р. м. Черкаси справа № 925/1317/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси про розподіл судових витрат у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси

до Приватного акціонерного товариства Фрау Марта

про стягнення 185 429,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси (вул. Смілянська, 127, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 43519841) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Фрау Марта (вул. Смілянська, 169, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 32653955) про стягнення заборгованості за перевезення кукурудзи цукрової за договором 07/2024/07 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.09.2024 в сумі 185 429,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою орієнтовно становить 40 000,00 грн.

Ухвалою від 28.10.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою від 13.11.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання сторін про закриття провадження у справі. Провадження у справі закрито.

15.11.2024 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства Фрау Марта на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень, до заяви додано докази, що обґрунтовують розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 18.11.2024 заяву представника позивача про розподіл судових витрат у справі № 925/1317/24 призначено до розгляду на 25.11.2024.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси подав до суду 25.11.2024 засобами електронного зв`язку клопотання (вх. 18033/24), в якому підтримав вимоги поданої заяви повністю, просив її задовольнити, розгляд справи провести без його участі, оскільки буде брати участь в іншій справі. Відповідач явку свого представника не забезпечив, був повідомлений належним чином про місце, дату та час судового засідання, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для розгляду заяви про розподіл судових витрат за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Вступна та резолютивна частина ухвали долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Суд, розглянувши подані документи та докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви представника позивача, зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Питання щодо застосування приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України має вирішуватися з урахуванням принципів диспозитивності, змагальності сторін та положень Закону України "Про судовий збір".

Водночас аналіз змісту другого речення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що застосування відповідних положень належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним виключно у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та за заявою сторони. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/14980/21.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін. Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, оскільки провадження у справі № 925/1317/24 закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі добровільної сплати відповідачем заявленої суми боргу та докази понесення судових витрат подані позивачем з дотримання строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, господарський суд розглядає заяву представника позивача про стягнення витрат, понесених позивачем на правову допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача у справі № 925/1317/24 адвокат Архипенко О.А. свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю отримав 01.09.2016.

21.10.2024 між позивачем і Адвокатським бюро АРХИПЕНКА укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 21/10-2024, п.1.2 якого визначено, що правова допомога включає в себе стягнення у порядку позовного провадження заборгованості на користь клієнта за договором 07/2024/07 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.09.2024. Відповідно до п. 2.1 розмір гонорару за роботу Адвокатського бюро погоджений сторонами у фіксованому розмірі та складає 40 000, 00 грн.

05.11.2024 сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 1-4 ст. 126 ГПК України)

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Архипенком О.А. Адвокатського бюро АРХИПЕНКА до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову і заяви про розподіл судових витрат доказів, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п`ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Архипенко О.А. робіт, послуг, предмет позову, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, закриття провадження у справі, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на приватне акціонерне товариство Фрау Марта судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси на професійну правничу допомогу у справі № 925/1317/24 частково у розмірі 10000,00 грн, про що постановляє додаткову ухвалу.

З огляду на викладені обставини і наведені норми законодавства суд заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси задовольняє частково у зазначеному розмірі.

Керуючись ст. 126, 129, 130, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Фрау Марта (вул. Смілянська, 169, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 32653955) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Інвест Черкаси (вул. Смілянська, 127, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 43519841) 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В решті заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня оголошення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 29 листопада 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз