Ухвала

від 29.11.2024 по справі 926/3065/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

29 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3065/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву

заявника товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія, м. Чернівці

до боржника приватного підприємства «Лєго», Чернівецька обл.

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 126844,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з приватного підприємства «Лєго» заборгованості за спожиту електричну енергію за вересень жовтень 2024 в сумі 126844,20 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 справу № 926/3065/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 126844,20 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Як зазначає заявник, 23.11.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (заявник) та приватним підприємством «Лєго» (боржник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 547/18п.

Проте, як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявником не додано договір про постачання електричної енергії споживачу № 547/18п від 23.11.2020.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, з огляду на те, що до заяви про видачу судового наказу, заявником не додано договір про постачання електричної енергії споживачу від 23.11.2020 № 547/18п, чим порушено вимоги п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія у видачі судового наказу про стягнення з приватного підприємства «Лєго» заборгованості в розмірі 126844,20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 29.11.2024.

Суддя С.О.Миронюк