Ухвала

від 25.11.2024 по справі 638/21672/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/21672/24

Провадження № 2-о/638/334/24

УХВАЛА

Іменем України

25 листопада 2024 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріали заяви містять клопотання, з якого вбачається, що заявник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки він має скрутне матеріальне становище.

Суддя, надавши оцінку заявленому клопотанню, вважає, що підстави для його задоволення відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 ст. 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п. п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOVv. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Таким чином, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані державою прийняттям Закону України «Про судовий збір». Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду, шляхом подачі позову без оплати судового збору при його поданні.

Законом України «Про судовий збір» заявник не віднесений до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

У ст. 8 Закону «Про судовий збір», закріплено норму, відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Вказаною нормою чітко визначений перелік умов, за яких суд може прийняти таке рішення.

Таке право суду також закріплено і у процесуальній нормі, а саме ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони за наявності певних умов, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», до яких відносяться: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин та є правом, а не обов`язком суду щодо відстрочки, розстрочки, зменшення або звільнення від сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України, визначено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Так, клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що позивач має скрутне матеріальне становище та немає коштів, щоб оплатити судовий збір. Проте, дані обставини не відносяться до переліку умов, визначених ч.1 ст.8 ЗУ "Про судовий збір". Надані в обгрунтування доводів про звільнення від сплати судового збору документи не підтверджують вкрай важке матеріальне положення позивача. Долучена заявником копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27.09.2024, при відсутності інших належних та достатніх доказів обгрунтування важкого матеріального становища заявника, не може бути прийнята до уваги, оскільки вона не підтверджує саме скрутне матеріальне становище та неможливість сплатити суму судового збору. Також, не підтверджено заявником наявність інших обставин, які можуть слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, заявник не надав доказів на підтвердження доводів про такий його майновий стан, який суттєво створює фінансове навантаження для сплати судового збору. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, які надані заявником, не є самодостатнім доказом, на підставі якого суд може звільнити від сплати судового збору, якщо при цьому не доводяться факти для об`єктивної оцінки майнового стану, а тому вказаний недолік позовної заяви необхідно усунути або оплативши судовий збір за ставками, визначеними у Законі України «Про судовий збір», або надавши суду відповідні документи.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем, ставка судового збору становить 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн.).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, заяву потрібно залишити без руху та надати заянику строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня вручення йому ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк вказані недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність усунення встановлених судом недоліків заяви у строк не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог суду у встановлений термін, заява буде вважатися неподаною і повернена заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Щепіхіна