Рішення

від 27.11.2024 по справі 309/4106/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4106/24

Провадження № 2/309/1074/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання Свистак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства «ОТП БАНК»

про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку. Посилається на те, що 27.03.2024 року об 11 год. 53 хв. невстановленою особою двома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я позивача, а саме були списані грошові кошти в сумі 33 000,00 грн.. Того самого дня, одразу після виявлення факту несанкціонованого списання коштів позивач повідомив на гарячу лінію АТ «ОТП Банк» та до відділення поліції № 1 Криворізького РУП у Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 03.04.2024 р. АТ «ОТП Банк» позивачу надано відповідь на звернення від 27.03.2024 р. щодо несанкціонованого доступу до його карткового рахунку і перерахування коштів з рахунку. З отриманої інформації в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024041720000418 встановлено, що 27.03.2024 р. на банківський рахунок № НОМЕР_2 надійшли грошові кошти потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 15000,00 грн. та 18000,00 грн.. Надалі з вказаного рахунку було здійснено переказ коштів у розмірі 29 999,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_3 , яка емітована в АТ «Акцент Банк». Також з матеріалів досудового розслідування вбачається, що 27.03.2024 р. та 28.03.2024 р. вхід до мобільного банкінгу пристрою позивача здійснювався через ір-адресу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 за допомогою мобільного пристрою Iphone 14 в м. Кам`янському. Позивач стверджує, що не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губив, доступу до них треті особи не мали, а тому звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо несанкціонованого списання кредитних коштів з його банківської картки та поновлення кредитних коштів на них. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено в оскарженні, оскільки у знятті коштів винний позивач. При цьому будь яких доказів, які б підтверджували вину позивача у розголошенні банківських реквізитів його карток банком надано не було. З урахуванням наведеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та зобов`язати відповідача АТ «ОТП Банк» відновити залишок коштів на банківському рахунку позивача до стану в якому вони були до проведення несанкціонованих операцій (транзакцій) по списанню коштів у розмірі 15 000,00 гривень та 18 000,00 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився. Надав суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, позов підтримує повністю.

27.09.2024 року представник відповідача АТ «ОТП БАНК» - адвокат Чорний А.М. подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Так, позивач звернувся до відповідача та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» на підставі якої йому видано банківську карту. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг Банку клієнт зобов`язується: не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати Карту для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати , пошкодження, розкрадання Карти; нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів, операціями по зміні ПІНу; нести відповідальність за розголошення та розповсюдження будь-яких персональних даних, які містять банківську таємницю та впливають на безпеку користування продуктами банку для клієнта; інше.

При цьому, за умови коли електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Отже, позивачем, у розумінні ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не доведено здійснення банком неналежного чи помилкового переказу, що кошти переказано неналежному отримувачу без законних підстав. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він, як користувач не замовляв і не оформляв здійснення платіжних операцій за відкритими йому банківськими рахунками, не довів порушення відповідачем вимог ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та Правил надання банківських послуг, що банком порушено правила розрахункових операцій; не довів тієї обставини, що банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції чи вчинено їх без розпорядження та волевиявлення позивача. Позивач сам надав доступ шахраям до свого мобільного телефону, що в подальшому і стало причиною щодо втрати ним інформації для проведення платіжних операцій. Отже, саме позивач втратив інформацію, що дала змогу провести вказані операції, що є порушенням Умов та правил надання банківських послуг та Положень про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням. З урахування наведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, розглянути справу за відсутності відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні судом встановлено, що 24.07.2021 р. ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», яка містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема, інформацію щодо суми/ліміту кредиту, строку кредитування, мету отримання кредиту, спосіб та строк надання, процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Таким чином, ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ «ОТП Банк».

27.03.2024 року об 11 год. 53 хв. невстановленою особою двома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я позивача, а саме були списані грошові кошти в загальній сумі 33 000,00 грн.

Вказані обставини АТ «ОТП Банк» не спростовувались.

За фактом заволодіння грошовими коштами 27.03.2024 року позивач звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою щодо несанкціонованого кредитних коштів з його банківської картки.

АТ «ОТП Банк» надано відповідь № 311-4-311-1-311-4/68 від 03.04.2024 року про відмову у поверненні коштів, з посиланням на те, що відповідно до Умов та Правил надання послуг клієнт зобов`язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати картки, PIN-коду, sim-картки мобільного телефону або отримання звістки про їх незаконне використання. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться з клієнтом та/або третіми особами з відома або без відома клієнта при використанні мобільних додатків для здійснення фінансових операцій.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронного органу із заявою про кримінальне правопорушення та 28.03.2024 року відомості про те, що невстановлена особа, шахрайським шляхом, з відкритих рахунків ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами на суму 12174,46 гривень, внесені до ЄРДР за № 12024041720000418, за попередньою кваліфікацією за частиною 4 статті 190 КК України, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Правову позицію у спірних правовідносинах було викладено в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Дана позиція є усталеною та її неодноразово було підтримано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17), від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18), від 14 лютого 2018 року в справі №127/23496/15-ц (провадження №61-3239св18), від 20 червня 2018 року в справі №691/699/16-ц (провадження №61-16504св18), від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18), від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19), від 26 вересня серпня 2020 року в справі №766/19614/18 (провадження №61-19350св19), від 17 вересня 2021 року по справа № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 20 липня 2022 року у справі №521/20764/20 (провадження №61-4665св22), від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 (провадження №61-8249св23) року та інших.

Судом касаційної інстанції у наведених вище постановах було акцентовано увагу, зокрема, на факт звернення користувача до банку про скасування спірної транзакції, звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій, що у сукупності свідчить про відсутність волі користувача на вчинення такого перерахування. Також, Верховним Судом брався до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою та зазначено, що правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказує, що 27.03.2024 року об 11 год. 53 хв. невстановленою особою двома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я позивача, а саме були списані грошові кошти в загальній сумі 33 000,00 грн.. Ці операції були проведені без його відома, пін-коди та іншу особисту інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавав.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана втрата коштів сталася за участю третіх невстановлених осіб. При цьому, суд враховує, що виявивши безпідставне списання (переказ) коштів, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перевірки та повернення несанкціоновано перерахованих коштів, а також до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке 28.03.2024 р. внесені до ЄРДР з номером кримінального провадження: 12024041720000418, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, відповідно до матеріалів справи відповідачем АТ « ОТП Банк» не заперечується, що наведені позивачем транзакції було вчинено несанкціонованим шляхом.

Водночас, суд враховує, що згідно вказаних вище норм права та правових висновків Верховного Суду саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Аналогічні висновки містяться й в постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21 (провадження №61-13330св23).

АТ «А-Банк» не доведено того, ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Результати службового розслідування за вказаним фактом АТ «А-Банк» не надано.

При цьому, посилання АТ «ОТП Банк» на ту обставину, що позивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення таких перерахувань, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про повернення коштів за несанкціоновано здійсненими транзакціями.

Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції.

Враховуючи застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи, що АТ «ОТП Банк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27.03.2024 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» є обґрунтованими.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У даному випадку, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання АТ «ОТП Банк» здійснити відновлення залишку коштів на картковому рахунку (кредитній картці) номер НОМЕР_6 до стану в якому вони були до проведення несанкціонованих операцій (транзакцій) по списанню коштів у розмірі 15 000,00 гривень та 18 000,00 гривень 27.03.2024 року, зупинити нарахування відсотків, комісій та інших штрафних санкцій, в тому числі неустойки (штрафи, пеня) на суму неналежних переказів.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за звернення до суду з даним позовом, позивач звільнена від сплати судового збору.

Частинами 6, 7 ст. 141 КПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а його вимога про захист прав споживачів підлягає задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 141 КПК України, з АТ «ОТП Банк» на користь держави підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, відновити залишок коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , номер НОМЕР_6 , до стану в якому вони були до проведення несанкціонованих операцій (транзакцій) по списанню коштів у розмірі 15 000,00 гривень та 18 000,00 гривень 27.03.2024 року та списати нараховані відсотки, комісію та інші штрафні санкції, в тому числі неустойку (штрафи, пеня).

Стягнути з Акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, на користь держави 1211, 20 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.