Рішення

від 14.11.2024 по справі 453/222/19

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/222/19

№ провадження 2/453/34/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Курницької В.Я.,

за участі секретаря Бендеш А.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Сколе впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (правонаступник Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступник - ОСОБА_7 ) про визнання рішення нечинним, Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про усунення перешкод у користуванні землями загального користування вулицею, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 21 лютого 2019 року звернулася до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , в якій просить визнати нечинним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_2 », - у частині передачі йому у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку 0,20 га; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 2091 га, кадастровий номер 4624584900:01:003:0041, для обслуговування ж житлового будинку в АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні землями загального користування вулицею в с. Опорець Сколівського району Львівської області, шляхом прибирання з вулиці жердини та припинення конфліктів.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_4 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_2 , з участю третіх осіб Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , про визнання незаконним рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проїздом, - задоволено частково. Визнано незаконним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27 серпня 2005 року «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_2 », - у частині передачі ОСОБА_2 безкоштовно у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,20 га. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191, виданий Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області 06 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,2091 га, розташовану у с. Опорець Сколівського району Львівської області, із цільовим призначенням обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624584900:01:003:0041). Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні проїзною дорогою до належних їй житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_1 , - шляхом демонтажу дерев`яної огорожі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_8 , задоволено, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасовано, справу № 453/222/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сколівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року справа передана для нового розгляду судді Курницькій В.Я.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 04 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання рішення нечинним, Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про усунення перешкод у користуванні землями загального користування вулицею. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 вересня 2022 року.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Крім того, ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року залучено до участі у справі № 453/222/19 Славську селищну раду Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: вул. В. Івасюка, будинок 24, смт. Славське Стрийського району Львівської області, код в ЄДРПОУ: 04370314) в якості правонаступника Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області Сколівського району Львівської області, а також залучено до участі у справі № 453/222/19 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , код в ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) в якості правонаступника ОСОБА_7 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 453/222/19 за позовом ОСОБА_4 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (правонаступник Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступник - ОСОБА_7 ) про визнання рішення нечинним, Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про усунення перешкод у користуванні землями загального користування - вулицею.

Судове засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 14 листопада 2024 року.

Позов ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що вона, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є власниками земельних ділянок та розташованих на них домоволодінь у с. Опорець Сколівського району Львівської області, котрі знаходяться по АДРЕСА_2 . Зокрема позивачеві на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 . У свою чергу, відповідачеві ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 . Між зазначеними земельними ділянками існує спільна межа, а вздовж них з іншого боку існує дорога, з котрої передбачено заїзд до земельної ділянки позивача і котрою позивач користувалася для проїзду (проходу), вигону худоби, проїзду гужовим транспортом тощо. Відповідач ОСОБА_2 час-від-часу перегороджував дорогу, однак такі його дії не носили триваючого характеру, а огорожу можна було знімати. У березні 2018 року відповідач ОСОБА_2 остаточно перекрив вказану дорогу, загородивши її дерев`яним парканом, мотивувавши такі свої дії передачею земельної ділянки, на котрій розміщена ця дорога, йому у власність, після чого перестав надавати можливість позивачеві пройти або ж проїхати дорогою, вчиняє при цьому конфлікти. Перевіряючи наведені обставини, позивач та треті особи у справі у березні 2018 року звернулися до відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, де отримали інформацію про те, що дійсно відповідачеві ОСОБА_2 рішенням від 27 серпня 2005 року за № 45 для обслуговування належного йому домоволодіння передано у власність земельну ділянку, у площу котрої увійшла й та, на якій була розташована дорога. Позивач зазначає, що такий стан речей порушує її право на вільне користування проїздом, котрий входить до земель загального користування і, відповідно, така земельна ділянка не могла бути передана у власність у порядку приватизації. Щодо проходу до її земельної ділянки та домоволодіння від іншої вулиці, то такий розміщений в обхід усіх господарств вулиці Т. Шевченка, та й, до того ж, проходить через річку. Відповідно таким проходом, користування котрим залежить від погодних умов, а також в силу похилого віку позивача, не представляється можливим без його належного облаштування, що, у свою чергу, потребує значних затрат. Вказує, що у квітні 2018 року спірне питання обговорювалося на сесії сільської ради, котра, усвідомивши допущену помилку під час передачі відповідачеві ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, прийняла рішення від 11 квітня 2018 року за № 272, яким зобов`язала останнього відновити проїзд. Проте, це рішення відповідачем ОСОБА_2 не виконується. За таких обставин позивач, на підставі положень ст. ст. 83, 91, 95, 116, 118, 152, 155, 158 ЗК України, звернулася за захистом свого порушеного права до суду із даним позовом в обраний нею спосіб.

У відзиві на позовну заяву від 24 травня 2019 року відповідач ОСОБА_2 проти доводів позивача заперечив, зазначив, що невідповідно до акту встановлення та узгодження зовнішніх меж переданої йому у приватну власність земельної ділянки, всі межі погоджені суміжними користувачами ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та представниками Опорецької сільської ради ще в 2005 році. Категорично заперечив також факт факт існування вулиці на частині його земельної ділянки , наголосивши, що з АДРЕСА_1 , на якій проживає він, а також позивач та треті особи, кожне домоволодіння має свій окремий заїзд, а він ніколи і нікому не чинив перешкод у користуванні жодною вулицею. Звертає увагу, що до приватизації земельна ділянка його земельна ділянка, або її частина, ніколи вулицею не була, генеральний план села Опорець по Опорецькій сільській раді ніколи не розроблявся. Жодних прав позивача, як зазначає ОСОБА_2 ним не порушувалось.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Маципура Г.І. звернула увагу на те, що перевіркою, проведеною у 20018 році Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області чітко встановлено, що частина приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 знаходиться відповідно до плану формування території Опорецької сільської ради на дорозі загального користування. У власність ОСОБА_2 передана земельна ділянка без чіткого місця розташування та врахування наявності дороги загального користування.

В матеріалах справи міститься заява, зареєстрована 12 грудня 2019 року, сільського голови Опорецької сільської ради ОСОБА_10 про визнання позову.

У відзиві на позовну заяву від 14 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 адвокат Чупа І.І. звернула увагу на відсутність в матеріалах справи належних, у відповідності до Закону України «Про планування і забудову територій», а також Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доказів, а саме генерального чи детального плану територій, які б вказували на передачу ОСОБА_2 частини земельної ділянки загального користування (проходу, вулиці тощо). Посилається також на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року щодо неналежності як доказів належності до земель загального користування схеми меж земельних ділянок та ситуаційого плану села, а також схеми розміщення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення особистого сільського господарства гр. ОСОБА_2 с. Опорець. Відтак, зазначає, що посилання позивача на те, що частиною землі, якою володіє ОСОБА_2 , є вулиця загального користування, не підтверджені жодними матеріалами справи. Додатково зазначає, що після відкриття касаційного провадження у справі № 453/222/19 ОСОБА_2 було скеровано до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області заяву щодо перевірки законності набуття ним у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4624584900:01:003:0041, розглянувши яку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь, що Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не вбачає порушень вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4624584900:01:003:0041 гр. ОСОБА_2 .

В письмових поясненнях, які надійшли до Сколівського районного суду Львівської області 20 вересня 2022 року, уповноваженим представником Славської селищної ради зазначено, що рішення Опорецької сільської ради № 45 від 27 серпня 2005 року «Про передачу у власність земельної ділянки у с. Опорець ОСОБА_2 » є законним та прийнятим з урахуванням вимог законодавства України, згаданим рішенням не порушувались права та інтереси громадян чи юридичних осіб. Земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2 , не належала та не належить до земель загального користування, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б це спростовували. Орган місцевого самоврядування, окрім цього, поділяє думкку ОСОБА_2 та погоджується, що посягання на право мирно володіти своїм майном.

В поясненні, яке надійшло до Сколівського районного суду Львівської області 20 жовтня 2022 року, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області послалась на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 щодо перевірки законності набуття ним у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4624584900:01:003:0041 площею 0, 2091 га на території села Опорець, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не встановлено жодних порушень вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4624584900:01:003:0041 гр. ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив від 03 листопада 2022 року позивач зазначає про те, що факт порушення при передачі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у власність (приєднання до приватизованої земельної ділянки частини земель загального користування - вулиці) доведено перевіркою, проведеною у 2018 році Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, якою встановлено, що частина приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 знаходиться відповідно до плану формування території Опорецької сільської ради на дорозі загального користування. Посилається також на визнання попереднім відповідачем (Опорецькою сільською радою) позову, пояснення сільської старости с. Опорець, а також необізнаність посадових осіб Славської селищної ради, як правонаступника Опорецької сільської ради, про наявний конфлікт. Наводить позивач і інші посилання, на підставі яких просить позов задоволити в повному обсязі.

У запереченні на письмові пояснення Славської селищної ради від 03 листопада 2022 року позивач посилається на те, що представники Славської селищної ради жодним чином не були дотичні до конфлікту, не виїжджали на місце, не спілкувались з мешканцями вулиці, частина якої увійшла до складу приватизованої ОСОБА_11 земельної ділянки. Зазначає, що частина земельної ділянки-вулиці, яка передана у власність ОСОБА_2 ніколи не була в його особистому користуванні, як землі загального користування.

У запереченні на відповідь на відзив від 09 січня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Тищук Л.К. зазначила, що посилання позивача на те, що факт порушення при передачі ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у власність (приєднання до приватизованої земельної ділянки частини земель загального користування - вулиці) доведено перевіркою, проведеною у 2018 році Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру, спростовується проведеною за заявою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області перевіркою законності набуття ним у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4624584900:01:003:0041. Крім того, наголошує, що Верховним судом при розгляді касаційної скарги встановлено, що позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували, що через земельну ділянку відповідача-2 проходить вулиця.

В заяві Славської селищної ради від 08 березня 2023 року (одержана Сколівським районним судом Львівської області 04 квітня 2023 року) відповідач-1 просить взяти до уваги письмові пояснення Славської селищної ради, розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача-1.

В заяві від 10 березня 2023 року (одержана Сколівським районним судом Львівської області 19 червня 2023 року) третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, підтверджуючи, що між господарствами учасників справи завжди була сільська вулиця, яку незаконно приватизував ОСОБА_2 . Справу просила розглядати за її відсутності.

В заяві від 07 березня 2023 року (одержана Сколівським районним судом Львівської області 19 червня 2023 року) третя особа ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, ствердивши, що після приватизації ОСОБА_2 частини вулиці між їх з відповідачем-2 господарствами, він може виїжджати зі свого господарства лише через приватизовану присадибу ОСОБА_2 . Справу просив розглядати за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Маципура Г. І. підтримала позовні вимоги з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві, відповідях на відзив.

Відповідач-2 - ОСОБА_2 та його представник адвокат Тищук Л.К. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзивах, запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши представлені письмові та електронні докази в справі, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (правонаступник Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступник - ОСОБА_7 ) про визнання рішення нечинним, Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про усунення перешкод у користуванні землями загального користування вулицею задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,1517 га, наданої для їх обслуговування, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2009 року серії НОМЕР_2 , витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 серпня 2009 року № 23575866, а також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2018 року № 151166667.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2091 га, наданої для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка є суміжною із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4 , що документально підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 06 листопада 2008 року серії ЯД № 451191.

Згідно із інформацією виконавчого комітету Опорецької сільської ради генеральний план села Опорець не розроблявся.

Рішенням Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року № 45 «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_2 » передано відповідачу-2 безкоштовно у власність земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,2000 га, а фактично передано на основі цього рішення земельну ділянку площею 0,2091 га.

У технічній документації із землеустрою щодо видачі відповідачеві ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку від 06 листопада 2008 року серії ЯД № 451191, міститься рішення Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року № 45 «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_2 », яке є іншим за змістом, ніж рішення Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року № 45 «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_2 », що міститься у протоколі сесії сільської ради за 27 серпня 2005 року.

Відповідно достатті 40 ЗК України(в редакції станом на серпень 2005 року) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з частиною шостоюстатті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт а) частини третьоїстатті 83 ЗК України).

Відповідно достатті 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина першастатті 155 ЗК України).

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 592/10260/16 (провадження № 61-5017св19).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Натомість, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази наявності наявності порушення прав позивача внаслідок передачі Опорецькою сільською радою у власність відповідача-2 частини землі загального користування, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що частина спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 . а підставі рішення Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року № 45, належить до земель загального користування, на що звернув увагу Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19.

Зокрема, Верховним судом у зазначеній постанові звернено увагу на норми статей12,13 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими належними документами, на підставі яких встановлюється межі земель загального користування (вулиць, доріг, тощо), є детальний план території; генеральний план населеного пункту, згідно з яким розробляється детальний план територій.

Такимчином,наявні в матеріалах справи план - схема меж земельних ділянок та ситуаційний план села (т.1, а.с. 161-162), на які посилається позивач, не є належними доказами на підтвердження меж земель загального користування (вулиць, доріг, тощо).

Надано оцінку Верховним судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19 і плану належної ОСОБА_12 земельної ділянки (т. 1, а. с. 12 - 16), до якої нібито передбачено заїзд з вулиці (межа від точки «А» до точки «Б» - землі Опорецької сільської ради), зазначивши, що документи, які є у матеріалах справи на вказаних аркушах не містять графічного підтвердження такої інформації.

Наголошено Верховнимсудом іна тому,що «Схема розміщення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення особистого сільського господарства гр. ОСОБА_2 с. Опорець» (т. 1, а. с. 18 - 19) не може вважатись належним доказом існування спірної вулиці (проїзду), оскільки з них неможливо встановити місцерозташування будь-яких земельних ділянок, у прив`язці вулиці (проїзду) до них.

Згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Після скасування Верховним судом рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасовано, справу № 453/222/19, під час нового розгляду справи позивачем та її представником не подано жодних належних доказів про те, що частина спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року №45, належить до земель загального користування. В матеріалах справи відсутня містобудівна документація (генеральний план населеного пункту, детальний план території), на підставі якої встановлюються межі земель загального користування (вулиць, доріг, тощо).

Щодо посиланьпозивача таїї представникана те,що фактпорушення припередачі ОСОБА_2 земельної ділянкидля будівництвата обслуговуванняжитлового будинкуу власність(приєднаннядо приватизованоїземельної ділянкичастини земельзагального користування-вулиці)доведено перевіркою,проведеною у2018році Управліннямз контролюза використаннямта охороноюземель Головногоуправління Держгеокадастру,то судзазначає,що такі спростовуютьсяЛистом Управлінняз контролюза використаннямта охороноюземель Головногоуправління Держгеокадаструу Львівськійобласті № М-193/0-650/6-21 від 25 травня 2021 року (т. 3, а.с. 86). Вказаним листом, за результатами перевірки за заявою ОСОБА_2 щодо перевірки законності набуття у відсутність земельної ділянки (а.с. 3, а.с. 85) жодних порушень вимог земельного законодавства при набутті ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4624584900:01:003:0041 не встановлено.

Крім того,Листом №0-13-0.4-20/90-23від 13січня 2023року,копія якогоміститься вматеріалах справи(т.3,а.с.231)Управління зконтролю завикористанням таохороною земельГоловного управлінняДержгеокадастру уЛьвівській області повідомило,що усправі,яка розглядається(№453/222/19),до увагинеобхідно братисаме листУправління за№ М-193/0-650/6-21 від 25 травня 2021 року.

Аналогічну позиціювикладено третьоюособою -Головним управліннямДержгеокадастру уЛьвівській області-у поясненні, яке надійшло до Сколівського районного суду Львівської області 20 жовтня 2022 року.

Суд також звертає увагу на наявний в матеріалах справи лист-відповідь Славської селищної ради від 14 березня 2023 року № 02-18/242 (т. 4, а.с. 34), яким відповідач-1 на підставі відомостей містобудівної документації на місцевому рівні повідомив про відсутність проходження вулиці (проїзду, дороги) в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної документації» через зазначену у запиті представника відповідача-2 земельну ділянку.

Щодо копії рішення Опорецької сільської ради № 45 від 27 серпня 2005 року «Про передачу у власність земельну ділянку в с. Опорець ОСОБА_2 », долученого позивачем до позовної заяви, (том 1 арк. справи 17), то суд зазначає про недопустимість такого, як доказу, з огляду на виправлення в частині площ земельних ділянок, які передаються у власність, без належного оформлення таких виправлень.

Суд також не бере до уваги пояснення, підписані старостою сіл Лавочне, Опорець, Хітар, Кальне, Тернавка Стрийського району Львівської області Надією Ракочій, оскільки Надія Ракочій не є учасником справи, яка розглядається, та в матеріалах справи відсутні докази наявності у вказаної особи повноважень на представлення інтересів відповідача-1 Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

Щодо посилань позивача та її представника на судові рішення по справі № 453/135/20, то суд звертає увагу на те що суд апеляційної інстанції у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 453/135/20 не досліджував питання законності передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4624584900:01:003:0041, відтак, вказані рішення не мають преюдиційного значення для справи № 453/222/19.

Показання допитаних в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також не спростовують відсутності в матеріалах справи належних доказів приєднання до приватизованої земельної ділянки частини земель загального користування вулиці.

З досліджених судом електронних доказів (відеозаписів, наданих як представником позивача, так і представником відповідача-2) не вбачається факту наявності вулиці (проїзду, дороги), яка б була включена до складу земельної ділянки відповідача-2. Більше того, з вказаних відеозаписів чітко вбачається відсутність порушення прав позивача, як і прав третіх осіб, які мають вільний доступ до своїх домогосподарств.

На підставі викладеного суд констатує, що посилання позивача на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 4624584900:01:003:0041 передана у власність ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. 83 Земельного кодексу України, є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року в справі № 543/765/17 (провадження № 61-14083св20) зазначено, що «установивши, що спірна земельна ділянка не виділялась позивачу у власність чи у користування та належала територіальній громаді, яка у відповідності із чинним законодавством передала її у власність відповідачу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю порушених її прав передачею органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 . Позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуваними рішеннями Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21 травня 2015 року порушено її право та зменшено розмір земельної ділянки, що належить їй на праві власності. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими докази, що спірним рішенням сільської ради порушено права та інтереси останньої, а це є її процесуальним обов`язком».

Щодо посилання представника відповідача-2 на пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16(11-609апп18) визначено, щопозовна давністьце законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен маєправо на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», йдеться у постанові.

Такожу постанові ВП ВС від 04 грудня 2018 по справі №910/18560/16(12-143гс18) сказано, щопозовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

Таким чином, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

З огляду на встановлену судом безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 , підстав для застосування положень про позовну давність суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (правонаступник Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області), ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступник - ОСОБА_7 ) про визнання рішення нечинним, Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про усунення перешкод у користуванні землями загального користування вулицею - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02 грудня 2024 року на 11 год. 15 хв.

Встановити відповідачу ОСОБА_2 - строк дляподання доказівщодо розмірупонесених нимсудових витратдо 19 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. В.Івасюка, 24, смт Славсько Стрийського району Львівської області, 82660, код ЄДРПОУ: 04370314;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, місцезнаходження: пр. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ: 39769942;

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: не відомий;

Третя особа: ОСОБА_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП: не відомий.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.Я. Курницька