Ухвала

від 27.11.2024 по справі 509/6162/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6162/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ПанасенкоЄ.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 509/6162/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини, та ухвалою суду від 25.10.2024 року провадження по справі було відкрито, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12грудня 2024року о13год.00хв. Також ухвалою зобов`язано Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області підготувати висновок щодо розв`язання спору за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини, та подати його до суду.

25.11.2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, подана представником позивача, в якій просить: заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, направлені на вчинення перешкод у побаченнях та спілкуванні батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надати можливість безперешкодного спілкування та побачення батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та його малолітньої дитини - сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також спільно їм проводити час за місцем проживання батька - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі без присутності матері дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), змінювати місце проживання (вивозити на постійне місце проживання за межі міста Одеси та Одеської області) малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без дозволу його батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до закінчення розгляду справи у суді. Заява обґрунтована наступним, 24 листопада 2020 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Приморським у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2177 від 24 листопада 2020 року. Від спільного шлюбу подружжя має малолітню дитину сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 24 січня 2023 року виданого Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), актовий запис 1774. Спільне життя з відповідачем не склалось, дружина знайшла іншого чоловіка, який проживає в місті Києві і з яким виявила бажання мати стосунки, зустрічатися і жити. Через вказані обставини спільне життя і збереження сім`ї стали неможливими. ОСОБА_1 було подано позовну заяву про розірвання шлюбу між ним та відповідачем. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у справі №487/5840/24 від 03 жовтня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Наразі відповідач забрала дитину, заблокувала номер батька в телефоні і 14 листопада 2024 року написала позивачу повідомлення наступного змісту російською мовою, переклад дослівний українською: «Привіт. Ми переїхали в Київ. З понеділка по п`ятницю в дитини садочок. На вихідних може приїзждати бачитися. Зустрічі в моїй присутності, якщо хочеш пересуватися по Києву з моїм водієм». Відповідно мати без погодження з батьком до вирішення справи в суді силоміць забрала дитину і змінила постійне місце проживання з Одеської області на місто Київ, і чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, чим грубо порушуються права позивача. Намагаючись знайти спільну мову з відповідачем і вирішити конфлікт в позасудовому порядку батько вранці 16 листопада 2024 року поїхав до Києва, щоб зустрітися з дитиною і переконатися, що з сином все добре і дізнатися в яких умовах утримує мати і новий співмешканець Відповідача його дитину. Батько написав Відповідачу повідомлення, що буде вранці і хоче бачити сина, на що отримав відповідь від Відповідача «Завтра на 12 дитяча кімната. Машину поставиш у мене на паркінгу і їдеш пішки.». Батько хотів провести час з дитиною наодинці маючи вкрай напружені стосунки з матір`ю дитини, однак отримав наступну відповідь «Не хочеш брати дитину на моїх умовах не бери. Можеш повідомляти суд як вважаєш за потрібне. «на жаль, все буде по-моєму. Ти вже 3 рази навирішував.» Коли в суботу 16 числа 2024 року батько приїхав до Будівлі в якій начебто зі слів матері знаходиться вона і її син об 11 годині. Відповідач повідомила, що скине геолокацію кімнати (дитячої). Мати заявила, що якщо він на її умовах годину не хоче бачити дитину в межах її дому, то це все що вона може запропонувати. Не хоче бачитися не потрібно! В цей день мати так і не дала батьку можливість побачити сина. Батько залишився ночувати в готелі в Києві, але і в неділю мати не дала можливості йому побачити дитину, і він змушений був повертатися до Одеси, без матері проживають також двоє інших неповнолітніх дітей в будинку, яких він залишив під наглядом посторонніх людей, щоб мати можливість, з`ясувати де його дитина. Наразі мати не спілкується з Позивачем і не дає йому можливості бачити і спілкуватися з дитино, а вік дитини є занадто малим, щоб він міг комунікувати з батьком самостійно.

Сторона позивача вказує у заяві, що невжиття заходів забезпечення позову може утворити загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, а також існує необхідність забезпечення прав дитини і батька дитини на спілкування з огляду на можливість тривалого судового розгляду цивільної справи за вказаним позовом, оскільки існує ризик того, що мати може без згоди і дозволу батька змінити місце постійного проживання з міста Одеси та Одеської області на місто Київ і умисно чинити перешкоди батьку в спілкуванні з дитиною. І такі спроби вже мали місце. Розлучення малолітньої дитини з батьком є прямою загрозою щонайменше її психологічному здоров`ю, оскільки лише за умови особистого контакту Дитини з обома батьками забезпечуватиметься дотримання рівності батьківських прав обох батьків та право дитини на особисте спілкування з батьками.

Факт того, що батьку навіть достеменно невідомо, де його дитина, яка з народження проживала з ним, і грубим порушенням навіть права дитина на безпеку під час воєнного стану. Крім цього збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком має переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей. Батьки мають рівні права на спілкування з сином, тому мати та будь-які інші особи зобов`язані не чинити батьку в цьому перешкоди, у зв`язку з чим забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, є таким, що відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач та його представник звертає увагу суду на необхідність забезпечення контакту батька з малолітнім сином на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1,7 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Встановлено, що позивач перед зверненням з позовом до суду подавав також заяву про забезпечення позову до його подання, та така заява була задоволена частково, а саме ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.10.2024 року по справі № 509/5860/24 заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 особисто, або через третіх осіб вивозити малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі України без дозволу його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до закінчення розгляду справи в суді. В задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

Стосовно заяви про забезпечення позову від 25.11.2024 року, першою із вимог, по якій є: заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, направлені на вчинення перешкод у побаченнях та спілкуванні батька ОСОБА_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Голубковим М.В. до заяви долучено скріншоти переписки з матір`ю дитини, з яких слідує що після переїзду сина з матір`ю до Києва, батько намагався зустрітися з дитиною, проте з боку ОСОБА_2 неодноразово наголошувалося де буде перебувати батько та хлопчик, де вони мають право піти, на прохання побачитися з сином ОСОБА_2 відповідала що ОСОБА_4 може хотіти що завгодно, проте довіри до нього немає, та все буде проходити лише на її умовах, якщо він дійсно хоче бачити сина.

Вважаю, що такі дії зі сторони ОСОБА_2 вказують на те, що вона здійснює перешкоди що направлені на виникнення труднощів у спілкуванні батька з дитиною. В заяві позивач не зазначає про побачення із сином чи спілкування, лише наголошує, що колишня дружина обмежує його оправа як батька у спілкуванні з сином.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже,з урахуваннямст.150ЦПК України,вважаю,що забезпеченняпозову шляхомзаборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, направлені на вчинення перешкод у побаченнях та спілкуванні батька ОСОБА_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем перебування/проживання дитини, та його матері є обґрунтованим, та наявні всі підставі для задоволення заяви в цій частині.

Стосовно вимог зобов`язати ОСОБА_2 надати можливість безперешкодного спілкування та побачення батька ОСОБА_1 та його малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , а також спільно їм проводити час за місцем проживання батька - ОСОБА_1 , кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі без присутності матері дитини ОСОБА_2 та заборонити ОСОБА_2 змінювати місце проживання малолітньою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без дозволу його батька ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи у суді, зазначаю наступне.

Заявником не вказані обґрунтовані причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов саме у спосіб, визначений заявником в заяві, тобто об`єктивні обставини та докази, що дійсно існують труднощі у спілкуванні з дитиною та реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з урахуванням ст. 150 ЦПК України, вважаю, що забезпечення позову шляхомвстановленнязаборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, направлені на вчинення перешкод у побаченнях та спілкуванні батька ОСОБА_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 надати можливість безперешкодного спілкування та побачення батька ОСОБА_1 та його малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також спільно їм проводити час за місцем проживання батька - ОСОБА_1 , кожного тижня кожного місяця у період з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі без присутності матері дитини ОСОБА_2 є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення заяви.

Щодо вимоги про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 змінювати місце проживання (вивозити на постійне місце проживання за межі міста Одеси та Одеської області) малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без дозволу його батька ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи у суді, зазначаю наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З огляду на дану норму Конституції України, слід прийти до висновку, що обмеження особи права вільно пересуватись по території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, є обмеженням її конституційного права на свободу пересування, гарантованого державою.

Переїзд матері дитини ОСОБА_2 разом із сином до іншого міста, ніяк не впливає на виконання батьком дитини його обов`язків, та не обмежує права батька.

Вважаю, що вимога в заяві про забезпечення позову шляхом заборони змінювати місце проживання (вивозити на постійне місце проживання за межі міста Одеси та Одеської області) малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без дозволу його батька ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи у суді обмежить конституційне право малолітнього ОСОБА_3 , 12 жовтня 2021 року на свободу пересування, крім того як зазначає сам заявник колишня дружина з сином уже проживають в м.Києві, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову в цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Стаття 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 покладає на держави зобов`язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

З 01.09.2006 року для України набула чинності Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 (Гаазька Конвенція), яка є складовою її правової системи згідно зі статтею 9 Конституції України.

У Гаазькій Конвенції визначено поняття «незаконне переміщення» або «утримування дитини». Згідно зі ст. 3 Конвенції переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до її переміщення або утримування, при умові, що у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно чи індивідуально, або могли б здійснюватися, якби не переміщення (утримування).

Зважаючи на викладені у заяві про забезпечення позову обставини, вважаю за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Керуючись ст.ст. 149,150,153,154 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 509/6162/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третяособа Службау справахдітей Таїровськоїселищної радиОдеського районуОдеської областіпро визначеннямісця проживаннядитини збатьком тастягнення аліментівна утриманнядитини задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії, направлені на вчинення перешкод у побаченнях та спілкуванні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем перебування/проживання дитини, та його матері.

В задоволені решті вимог заяви відмовити.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Суд роз`яснює відповідачу, що він може у відповідності до положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення. Питання про зустрічне забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Є. М. Панасенко