Рішення

від 20.11.2024 по справі 307/2349/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2349/24

Провадження № 2/307/549/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., представника позивача Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області - прокурора Варги І.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач виконувач обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Олександр Фістер 10 червня 2024 року звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданого 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на земельні ділянки, площею 0,91 га, розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, для веденняособистого селянськогогосподарства тазареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землюза №60, та витребування майнаіз чужогонезаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 23 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, розташованої в с. Новобарово, урочище «Пітроса», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 43056, 00 гривень, та земельної ділянки, площею 0, 68 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, розташованої в с. Новобарово, урочище «Пітроса», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 127 296, 00 гривень, та повернення вказаних земельних ділянок у комунальну власність Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, а також стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури судового збору в розмірі 9084, 00 гривень.

Свої позовнівимоги прокурормотивує тим,що вході проведеннядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №12019070160000861від 11вересня 2019року встановлено,що ОСОБА_1 набуто уприватну власністьдві земельніділянки вс.Новобарово,урочище «Пітроса»,Тячівського району,Закарпатської області,Україна,загальною площею0,91га,для веденняособистого селянськогогосподарства зкадастровими номерами:2124485000:04:004:0024та 2124485000:04:004:0028на підставіпідроблених документів.Встановлено,що ОСОБА_1 належать направі власностідві земельніділянки зкадастровими номерами:2124485000:04:004:0024,площею 0,23га,та 2124485000:04:004:0028,площею 0,68,з цільовимпризначенням дляведення особистогоселянського господарства,які розташованів с.Новобарово,урочище «Пітроса»,Тячівського району,Закарпатської області,Україна,на підставідержавного актана правоприватної власностіна землюсерії І-ЗК№ 007468від 12травня 2003року.При цьому,згідно протоколусесії Новобарівськоїсільської радиТячівського районуЗакарпатської областіта рішеньвказаної сесіївід 27березня 1998року,рішення провиділення чипередачу увласність ОСОБА_1 земельних ділянок,площею 0,91га,в с.Новобарово вурочищі «Пітроса»не приймалось.Вказане свідчитьпро підробкудержавного актана правоприватної власностіна землюсерії І-ЗК№ 007468від 12травня 2003року,який посвідчувавправо власностівідповідача наспірні земельніділянки.Крім того,вказані обставинитакож підтверджуютьсяухвалою Тячівськогорайонного судуЗакарпатської областівід 19лютого 2024року,яка набралазаконної сили26лютого 2024року,за якоюколишнього Новобарівськогосільського головуКелемена Ю.І.звільнено відкримінальної відповідальностіза вчиненнякримінальних правопорушеньщодо неналежноговиконання службовихобов`язківпри підписанні ОСОБА_1 державного актана правоприватної власностіна землюсерії І-ЗК№ 007468від 12травня 2003року,а саме,без відповідногорішення сесіїНовобарівської сільськоїради Тячівськогорайону Закарпатськоїобласті напідставі ст.49КК України,тобто знереабілітуючих підстав.За такихобставин,державний актна правоприватної власностіна землюсерії І-ЗК№ 007468від 12травня 2003року єнедійсним увідповідності доположень ст.215ЦК України.В подальшому,в 2016році ОСОБА_1 на підставівказаного державногоакта направо приватноївласності наземлю виготовивна спірніземельні ділянкитехнічну документаціюіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)та 21червня 2016року зареєструвавземельні ділянкишляхом поданнявідповідних документівдо УправлінняДержгеокадастру вТячівському районіу Державномуземельному кадастрі,де їмбуло присвоєнокадастрові номери:2124485000:04:004:0024та 2124485000:04:004:0028.Вказане свідчитьпро те, ОСОБА_1 ненабув увласність вказаніземельні ділянкита реєстраціяземельних ділянокв Державномуземельному кадастріза ОСОБА_1 є незаконноюта підлягаєскасуванню узв`язкуз тим,що жоднихрішень пропередачу увласність ОСОБА_1 земельних ділянокплощею 0,23га та0,68га уповноважениморганом державноївиконавчої владиабо місцевогосамоврядування неприймалось.Власником спірнихземельних діляноквідповідно доположень пункту24розділу 10«Перехідні положення»Земельного кодексуУкраїни,ст.122цього Кодексує державаУкраїна вособі Буштинськоїселищної радиТячівського районуЗакарпатської області,до складуякої включеноНовобарівську сільськураду,та якамає виключнеправо нарозпорядження вказанимиземельними ділянками,які знаходятьсяна їїтериторії.Відповідно довисновку експертаза результатамипроведення оціночно-земельноїекспертизи №1573-Евід 23червня 2023року ринковавартість земельноїділянки зкадастровим номером:2124485000:04:004:0024могла становити43056,00гривень тавартість земельноїділянки зкадастровим номером:2124485000:04:004:0028могла становити127296,00гривень,що взагальній сумістановить 170352,00гривень.Позивачу Буштинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області про факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування на ім`я ОСОБА_1 та безпідставного набуття останнім у власність спірних земельних ділянок стало відомо 28 серпня 2023 року при залученні їх в якості потерпілих у кримінальному провадженні № 12019070160000861 від 11 вересня 2019 року, в зв`язку з чим, строк позовної давності на звернення до суду не пропущено.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лозан Б.В. подали відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали, з тих підстав, відповідач ОСОБА_1 , працюючи в радгоспі «Верховина» більше 40 років, 10 квітня 1991 року отримав наказ № 4 «Про закріплення земельних донаділів» за ним, 0, 28 га, та його дітьми ОСОБА_2 , 0, 35 га та ОСОБА_3 , 0,35 га в урочищі «Пітроса» с. Новобарово бригади № 6 і з того часу він використовує ці земельні ділянки та викорчував чагарники, обгородив земельні ділянки, висадив на них сад селекційних порід дерев та залив два фундаменти для садових будиночків. У 1998 році йому Новобарівською сільською радою прийнято рішення про передачу цих земельних ділянок у приватну власність та в травні 2003 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468 від 12 травня 2003 року. У 2016 році він виготовив технічну документацію та ділянкам присвоєно кадастрові номери: 2124485000:04:004:0024 та 2124485000:04:004:0028. За ці роки до нього в сусіди долучився його брат ОСОБА_2 , а згодом і його син ОСОБА_4 , які почали зазіхати на його власність. У 2018 році він звертався до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області зі скаргами на приватизацію частини земель загального користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та в результаті перевірок було складено акти від 15 березня 2018 року. Вказує, що прокурору та сільській раді Новобарова про існування оспрюваного державного акта було відомо ще до 04 липня 2018 року, доказом чого є документи, що підтверджують події, що мали місце у 2018 році по землях в селі Новобарово урочище Пітроса, зокрема, акт перевірки від 15 березня 2018 року, де в першому абзаці на сторінці 10 зазначено, що: «Голова Новобарівської сільської ради на підставі адвокатського запиту адвоката Росохи І.І. від 16 березня 2018 року № 27 повідомив, що рішення сесії Новобарівської сільської ради про виділення або передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки в урочищі Пітроса не приймалося, а державний акт на право приватної власності на землю підписаний помилково». Він своєчасно сплачував податок на землю. Просять відмовити в позові в зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Представник позивача Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області прокурор Варга І. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просить позов задовольнити.

Представник позивача Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області селищний голова Янчій Р.М. в судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Що стосується заявлених позовних вимог.

Відповідно достатті 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 14 Конституції України,статті 373 ЦК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першоїстатті 81 ЗК України).

Відповідно до частини першоїстатті 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною восьмоюстатті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діяхоргану місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15.

Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданого 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , передано у приватну власність земельні ділянки, площею 0,91 га, які розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства, та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60.

21 червня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував спірні земельні ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, площею 0,23 га, та кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, площею 0, 68 га.

На засіданні дванадцятої сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року заява ОСОБА_1 про надання земельних ділянок не розглядалась та не приймалося рішення від 27 березня 1998 року про виділення чи передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок, площею 0, 91 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Новобарово в урочищі «Пітроса». Прізвище ОСОБА_1 у списках громадян, яким передано земельні ділянки у власність, у додатку до даного рішення відсутнє.

Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданий 12 травня 2003 року ОСОБА_1 , на земельні ділянки, площею 0,91 га, які розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства, видано ОСОБА_1 на підставі не існуючого рішення Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Вказані обставини підтверджуються також ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2024 року в кримінальному провадженні № 12019010160000861 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, якою встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи відповідно до рішення першої сесії IV скликання від 11 квітня 2002 року № 1 «Про інформацію голови територіальної сільської виборчої комісії про підсумки виборів депутатів та сільського голови і визнання їх повноважень» на посаді голови Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в період з 12 травня 2003 року по 25 червня 2003 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), будучи службовою особою та неналежно виконуючи свої службові обов?язки через несумлінне ставлення до них, не перевіривши інформацію про наявність підстав для надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок, підписав та скріпив відтиском гербової печатки виконавчого комітету Новобарівської сільської ради державний акт на право приватної власності на земельні ділянки, площею 0,68 га та 0,23 га, в урочищі «Пітроса» Новобарівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , де підставою у видачі стало рішення сесії Новобарівської сільської ради від 27 березня 1998 року, хоча фактично таке рішення 12 сесією XXII скликання Новобарівської сільської ради не приймалось. Таким чином, ОСОБА_7 , неналежно виконуючи свої службові обов?язки через несумлінне ставлення до них, підписав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468 від 12 травня 2003 року та завірив його відтиском гербової печатки виконавчого комітету Новобарівської сільської ради без передбачених законом підстав у вигляді рішення, у зв`язку з чим, вказані земельні ділянки незаконно перейшли у власність ОСОБА_1 та вибули з комунальної власності Новобарівської сільської ради, чим спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 170 352, 00 гривень.

Тобто, ОСОБА_1 набув у приватну власність земельні ділянки у порушення вимог закону на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування та отримав державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданий 12 травня 2003 року, на земельні ділянки, площею 0,91 га, які розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на підставі не існуючого рішення Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Ураховуючи, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передачу у власність земельної ділянки, судом установлена відсутність такого рішення представницького органу територіальної громади села Новобарово правонаступником якого є селище Буштино Тячівського району Закарпатської області як власника земельних ділянок за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, площею 0,23 га, та кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, площею 0, 68 га., що розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, що свідчить про порушення визначеного законом порядку набуття ОСОБА_1 права власності на зазначені земельні ділянки.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної № 1573-Е від 23 червня 2023 року ймовірна ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 23 га, що розташована в с. Новобарово, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, із кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024 станом на 12 травня 2003 року могла становити 43056, 00 гривень та ймовірна вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 68 га, що розташована в с. Новобарово, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, із кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028 станом на 12 травня 2003 року могла становити 127 296, 00 гривень (а. с. 76-105).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 ).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Статтею 387 ЦПК України передбачене право власника витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою,то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/13492/21 від 08 серпня 2023 року зазначено, що «з огляду на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі».

З урахуванням встановлених обставини саме у цій справі, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданого 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на земельні ділянки, площею 0,91 га, розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, для веденняособистого селянськогогосподарства тазареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна правоприватної власностіна землюза №60, та про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області спірних земельних ділянок призведе до відновлення порушеного права Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області як власника земельних ділянок, що вибули із власності територіальної громади незаконно.

Що стосується строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах. Правова визначеність є універсальною правовою категорією, дія якої поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, не залежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц і № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 362/44/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 рокуу справі № 357/6909/19, провадження № 61-13389св20, від 22 червня 2022 року у справі № 369/9682/19-ц, провадження № 61-2532св22.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, провадження № 12-122гс18.

Обчислення позовної давності у разі звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, провадження № 14-381цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, провадження № 14-252цс18, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, провадження № 14-460цс18).

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав у разі звернення прокурора суду необхідно встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, провадження № 14-85цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18, конкретизувала зазначений вище висновок, вказавши, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Отже, позовна давність є граничним строком для звернення з позовом суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою в особі уповноважених органів), або прокурором, який наділений законними повноваженнями пред`являти позов в інтересахдержави від імені такого суб`єкта.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що прокурором пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення права власності на земельні ділянки Новобарівській сільській раді Тячівського району Закарпатської області було відомо у березні 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070160000861 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що підтверджується ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2024 року, копія якої наявна в матеріалах справи, і суд вважає, що саме з цього часу Новобарівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області правонаступником прав і обов`язків якої є Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області дізналася про порушення прав територіальної громади щодо передачі у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 земельних ділянок.

З 02 квітня 2020 року набрав чинностіЗакон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було доповнено Прикінцеві положенняЦК Українипунктом 12 такого змісту «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинностіЗаконом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями257,258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.

Зазначене застосування положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня2023 року у справі № 947/8885/21, а також постановах Верховного Суд від 10 січня 2024 року у справі № 343/2389/22, від 17 січня 2024 року у справі№ 130/1596/22.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом 10 червня 2024 року. 11 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення з приводу підроблення документів про передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 . 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», тому прокурором не пропущено строк для звернення до суду.

Відповідачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Лозаном Богданом Васильовичем не надано суду належних письмових доказів, які б підтверджували, що Новобарівській сільській раді Тячівського району Закарпатської області правонаступником прав і обов`язків якої є Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області було відомо про порушення прав ради при передачі відповідачу ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність раніше, ніж за три роки до 02 квітня 2020 року, коли набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким строки, визначені статтями257,258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.

Звертаючись до суду з цим позовом,керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області вказує на те, що усвідомлена пасивна поведінка Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельних ділянок, призвела до порушення інтересів держави в особі відповідної територіальної громади, що свідчить про неналежне здійснення цим органом своїх повноважень.

На підтвердження своїх позовних вимог щодопорушення прав Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області як власника спірних земельних ділянок та вибуття спірних земельних ділянок із володіння первісного власника не з його волі, а іншим шляхом,прокурором доведено, що спірні земельні ділянки були набуті ОСОБА_1 із комунальної власності на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, яке радою не приймалось, та Новобарівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбаченіЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, а тому спірні земельні ділянки вибули з володіння зазначеної сільської ради без вираження її волі.

Відповідно доч.2ст.141ЦПК України навідповідача слід покласти судовий збір у розмірі 9084, 00 (Дев"ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 78, 80, 83, 84, 116, 122 ЗК України, ст. ст. 11, 16, 317, 319, 387, 388 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 007468, виданий 12 травня 2003 року на підставі рішення сесії Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 27 березня 1998 року, ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на земельні ділянки, площею 0,91 га, розташовані на території урочища "Пітроса" Новобарівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, для веденняособистого селянськогогосподарства та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 23 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0024, розташовану в с. Новобарово, урочище «Пітроса», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 43056, 00 гривень, та повернути вказану земельну ділянку у комунальну власність Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 68 га, за кадастровим номером: 2124485000:04:004:0028, розташовану в с. Новобарово, урочище «Пітроса», без номеру, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, для ведення особистого селянського господарства, вартістю 127 296, 00 гривень, та повернути вказану земельну ділянку у комунальну власність Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 9084, 00 (Дев"ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Позивач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, місце знаходження за адресою: м. Тячів, вул. Незалежності, 27, Закарпатської області, Україна, код ЄДРПОУ: 02909967.

- Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатскої області, код ЄДРПОУ: 04349685, юридична адреса: смт. Буштино, вул. Головна, 91, Тячівського району, Закарпатської області, Україна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.