Рішення

від 25.11.2024 по справі 285/4528/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4528/24

провадження у справі № 2/0285/1520/24

25 листопада 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони усправі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі ТОВ «ФК «Ейс»), представник Тараненко А.І.,

відповідач ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

03.09.2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі-ТОВ ФКЕЙС) заборгованість за Кредитним договором № 532879660 від 10.04.2021 року у розмірі 86 075,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що 10.04.2021 року між ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №532879660 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ«Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування,з азначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини зТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу. Звертає увагу на те, що кредитний договір №532879660від 10.04.2021року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор було направлено позичальнику на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 10.04.2021 року о 10:31:18 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Так», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинення дій, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 22 000, 00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Стверджує, що сторони дійшли згоди щодо надання кредитних коштів на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит.

Зазначає, що 28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого було продовжено до 31.12.2022 року, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Вказує, що 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого продовжено до 30.12.2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 532879660.

17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, у загальному розмірі 86 075,00 грн.

Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором не погашена, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.10.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, зокрема не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається, а саме факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором. Представник позивача також просила стягнути з позивача на корись відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

10.10.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, вказаних у позовній заяві, які просив задовольнити, та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, заявлених у відзиві на позовну заяву.

14.10.2024 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

11.11.2024 року від представника позивача надійшли письмові додаткові пояснення у справі, в якому навів додаткові обгрунтування позовних вимог в частині переходу прав вимоги, надання бланків до договорів факторингу, оплати за договорами факторингу.

В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла письмова заява, в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності відповідача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченні, стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідача.

За таких обставин у відповідності до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовні вимоги та подані учасниками заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 10.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №532879660, відповідно до п.1.1. якого Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на суму 22 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.

Пунктом 1.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 156,95 відсотків річних, що становить 0,43 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.

Також, 10.04.2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №532879660.

З платіжного доручення від 10.04.2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 22 000,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №532879660 від 10.04.2021.

Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується довідкою АТ «ПриватБанк № 07/2024 від 12.07.2024.

Відповідно до положеньст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору від 10.04.2021.

Крім того, за приписамистатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 532879660 від 10.04.2021. Зазначений договір недійсним не визнано. Також матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо укладання ним даного договору.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01.

28.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Згідно п.2.1 укладеного договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 31 грудня 2021 року.

В подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.

Таким чином вбачається, що станом на 05.08.2020 року (на момент укладення договору факторингу №05/0820-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») на виконання п.2.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не було складено та підписано відповідного Реєстру прав вимоги передачі (відступлення) права вимоги ТОВ «Таліон Плюс».

30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п.1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.

У подальшому, 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/24, зокрема щодо набуття прав вимоги до відповідача за кредитним договором № 532879660 від 10.04.2021 у загальному розмірі 86 075,00 грн.

Відповідно до наявного реєстру боржників від 17.07.2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 86 075,99 грн, з яких прострочене тіло кредиту 22 000,00 грн, прострочені відсотки 64 075,00.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином судом встановлено, що кредитний договір №532879660 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , 10.04.2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим Товариством на підставі договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу №17/07/24 від 17.07.2024.

При цьому, наявну у справі довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 16.07.2024 року про підтвердження відступлення прав вимоги за кредитним договором № 532879660 від 10.04.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2028 року, суд не розцінює як належний доказ даного факту, оскільки таким доказом має бути лише відповідний Реєстр Боржників.

Таким чином слід вважати, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало.

Отже, кредитним договором №532879660, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 10.04.2021 року не порушуються права і законні інтереси позивача ТОВ «ФК «Ейс», тому останнє не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, представником позивача не доведено та судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

Разом з тим у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу, покладаються на позивача.

Представником відповідача заявлено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн

При вирішенні такої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Також суд бере до уваги заперечення представника позивача щодо розміру таких витрат у сумі 10 000,00 грн, який вказує на їх завищеність, необгрунтованість та неспівмірність із складністю справи.

В даному випадку, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами, фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником відповідача обґрунтовано частково, тому суд визначає розмір витрат, які підлягають компенсації відповідачу, у сумі 4 000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням, відповідатиме складності справи, ціні позову та обсягу наданих адвокатом послуг.

Керуючись статтями 4,76 89,141,258,259,263 265,268,273,289,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 ( чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач Товариство зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження - м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005 ),

відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення 29.11.2024 року.

Суддя А.В.Михайловська