Рішення

від 21.11.2024 по справі 352/953/22

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/953/22

Провадження № 2/352/48/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами загальногопозовного провадженняв залісуду цивільнусправу запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 29.06.2022 звернувся до суду з позовом до відповідачки про поділ спільного майна подружжя, в якому після збільшення (зміни) позовних вимог 26.07.2023 просив: 1) у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області; 2) у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ».

Ухвалою від 04.07.2022 суддя відкрила провадження в цій цивільній справі та призначила судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_6 », 05.04.2023 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила: 1) поновити їй строк на подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з первісним; 2) здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя земельної ділянки в садівницькому товаристві Івано-Франківського управління бурових робіт «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області площею 0,0539 га з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 шляхом стягнення із ОСОБА_3 на її користь половини вартості земельної ділянки в розмірі 73309 грн. Після збільшення позовних вимог 18.05.2023 ОСОБА_5 просила здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя автомобіля Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом стягнення із ОСОБА_3 на її користь половини вартості проданого автомобіля в розмірі 378321 грн.

Ухвалою від 05.04.2023 суд об`єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом і постановив розглядати об`єднану справу за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання.

Ухвалою від 10.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заявлені вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що сторони зареєстрували шлюб 01.08.2012. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022, яке набрало законної сили 18.02.2022, шлюб між сторонами розірвано. Під час перебування в шлюбі сторони за спільні кошти придбали земельну ділянку з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2020 за реєстровим № 4722 укладений відповідачкою, за якою зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного СОД ОСОБА_7 , станом на 11.06.2022 вартість земельної ділянки становить 40200 грн. У серпні 2019 р. відповідачці зроблено операцію по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ». Вартість вказаної операції становила 4000 євро, що на той час було еквівалентно 110640 грн згідно курсу НБУ станом на 31.08.2019 (1 євро = 27,66 грн). Згідно ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У ст. 364 ЦК України зазначено, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачалися кошти із сімейного бюджету, позивач має право на отримання від колишньої дружини половини вартості вказаної вище операції в сумі 2000 євро, що еквівалентно 55320 грн, однак, такої компенсації позивач не бажає, а пропонує та просить суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку та визнати за відповідачкою право власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз.

Заявлені вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що її колишній чоловік ОСОБА_3 невірно визначив вартість спірної земельної ділянки. Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_8 № 02/08-з від 09.08.2022 дійсна ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,0539 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована в садівничому товаристві «Буровик» с. Загвіздя Івано-Франківського (Тисменицького) району Івано-Франківської області, з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054 станом на час проведення дослідження становить 146618 грн. Вона згідна на визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку при умові стягнення з нього на її користь половини вартості земельної ділянки в розмірі 73309 грн. Відповідач приховав від суду ту обставину, що за час шлюбу сторони придбали також автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Транспортний засіб зареєстрований на ім`я відповідача. Після того, як ОСОБА_3 у жовтні 2021 р. спричинив їй тілесні ушкодження, вона покинула місце спільного з ним проживання і подала позов про розірвання шлюбу. Після цього останній без її згоди відчужив спірний автомобіль, жодних коштів від реалізації автомобіля вона не отримала. Вважає, що половина суми отриманих від продажу автомобіля коштів належить їй та підлягає врахуванню при поділі спільного майна подружжя. Враховуючи ринкову вартість на аналогічні автомобілі, відповідач має сплатити їй половину вартості проданого автомобіля в розмірі 378321 грн.

Позивач за первісним позовом і його представник адвокат Ридай Н. В. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали і просили їх задоволити. Пояснили, що ОСОБА_3 не визнає зустрічний позов, не згідний на стягнення з нього на користь ОСОБА_5 половини вартості земельної ділянки в розмірі 73309 грн, не визнає другу вимогу про стягнення на користь колишньої дружини половини вартості проданого автомобіля в розмірі 378321 грн. Продаж автомобіля ОСОБА_3 здійснив у листопаді 2021 р. під час шлюбу за 5000 доларів США, що було еквівалентно 480000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу. Надана ОСОБА_5 оцінка ринкової вартості автомобіля є завищеною. Крім того, вилучені від продажу кошти ОСОБА_3 витратив на потреби сім`ї, зокрема, до ухвалення 12.06.2023 Івано-Франківським міським судом рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину він придбав для сина одяг, канцелярське та шкільне приладдя, іграшки та розваги, ліки та лікарські консультації на загальну суму 55067,50 грн. Після початку повномасштабної війни він із сином більше як на шість місяців переїхали до Польщі, де він витрачав кошти на оренду житла, харчування, купівлю одягу для дитини, зокрема, придбав для сина велосипед разом з комплектуючими на загальну суму 1936 польських злотих, що еквівалентно 15972 грн. Крім того, він у травні 2023 р. витратив на лікування сина у стоматолога 19840 грн. Таким чином, ОСОБА_3 після продажу автомобіля з отриманих 480000 грн витратив на забезпечення потреб спільного з позивачкою сина, тобто в інтересах сім`ї, більше 350000 грн. Просили у зустрічному позові відмовити.

В останнє судове засідання представник позивача за первісним позовом подав заяву про завершення розгляду справи без участі сторони.

Представник відповідачки за первісним позовом адвокат Тугай І. М. у судовому засіданні первісний позов визнав частково, не заперечував щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку при умові стягнення з нього на користь ОСОБА_5 вартості половини земельної ділянки; при цьому наполягав на тому, що дійсна ринкова вартість спірної земельної ділянки становить 146618 грн відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_8 ; наданий позивачем звіт про вартість земельної ділянки є неналежним доказом, оскільки складений для цілей оподаткування; не визнав другу вимогу за первісним позовом, оскільки частина людського тіла не може бути об`єктом спільного майна подружжя, імплант не може бути предметом поділу; заявлена вимога щодо коштів за проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз не підтверджена належними доказами, фактична сплата коштів за імпланти згідно рахунку не підтверджена. Заявлені вимоги за зустрічним позовом підтримав і просив їх задоволити.

В останнє судове засідання представник відповідача за первісним позовом подав заяву про завершення розгляду справи без участі сторони.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов до повного задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що сторони позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_9 перебували в шлюбі з 01.08.2012 до 18.02.2022, коли набрало законної сили рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022 про розірвання між ними шлюбу (т.1, а.с.8-12).

У шлюбі сторін народився син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком. Постановою від 16.02.2023 Івано-Франківський апеляційний суд визначив місце проживання малолітньої дитини сторін ОСОБА_11 з батьком за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.193-198).

Під час шлюбу сторони придбали таке майно:

1)земельну ділянку площею 0,0539 га для ведення садівництва з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054, яка розташована в садівничому товаристві «Буровик» у с. Загвіздя Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.10.2020 (т.1, а.с.13); право власності 29.10.2020 зареєстроване за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.14);

2)автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 14.09.2021 (т.1, а.с.169).

Вказані земельна ділянка та транспортний засіб є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя Шклярів.

Відповідно до ст. 60 СК України майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Зазначене положення кореспондується з положенням ч. 3 ст. 368 ЦК України, згідно якої майно,набуте подружжямза часшлюбу,є їхньоюспільною сумісноювласністю,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, в сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя, та частки чоловіка і дружини є рівними.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положення ст. 65 СК України передбачають, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивач за первісним позовом стверджував, що вартість спірної земельної ділянки становить 40200 грн, на підтвердження чого надав звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки за червень 2022 р., складений ФОП СОД ОСОБА_7 (т.1, а.с.15-31). Метою оцінки згідно вказаного звіту є визначення оціночної вартості для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства; згідно застереження щодо використання результатів оцінки цей звіт може бути використаний тільки за згаданою метою (т.1, а.с.16).

Відповідачка за первісним позовом надала висновок судового експерта ОСОБА_8 № 02/08-з від 09.08.2022 оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, підготовлений для подання до суду в рамках розгляду цієї справи (т.1, а.с.58-74), відповідно до якого ринкова вартість спірної земельної ділянки на серпень 2022 р. становить 146618 грн.

З урахуванням викладеного суд зазначає про наявність підстав уважати наданий позивачем звіт про вартість земельної ділянки неналежним і недопустимим доказом.

Таким чином, суд установив, що вартість спірної земельної ділянки становить 146618 грн, та, частково задовольняючи першу вимогу за первісним позовом і визнаючи за позивачем право власності на спірну земельну ділянку, одночасно задовольняє першу вимогу за зустрічним позовом і стягує із ОСОБА_3 на користь колишньої дружини грошову компенсацію вартості половини земельної ділянки в розмірі 73309 грн.

Другу вимогу за первісним позовом щодо визнання за ОСОБА_5 у порядку поділу спільного майна подружжя права власності на грошові кошти у сумі 4000 Євро, що були витрачені на проведення операції по ендопротезуванню молочних залоз у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ», суд визнає безпідставною та необґрунтованою.

Позивач посилався на те, що в серпні 2019 р. відповідачці у ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ» зроблена операція по ендопротезуванню молочних залоз, вартість якої становила 4000 євро, що на той час було еквівалентно 110640 грн згідно курсу НБУ станом на 31.08.2019 (1 євро = 27,66 грн).

Суд уважає, що імплантати молочних залоз, які після проведеної операції з ендопротезування молочних залоз стали частиною людського тіла, не є майном у розумінні ч. 1 ст. 61 СК України та не можуть бути обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому безпідставним є покликання представника позивача на вимоги ч. 2 ст. 183 ЦК України щодо неподільності речі, яка після поділу втрачає своє цільове призначення, та ст. 364 ЦК України щодо права співвласника на отримання грошової компенсації вартості частки спільного майна в разі неможливості поділу.

Крім того, суд зазначає, що заявлена позивачем сума грошових коштів у 4000 євро, право власності на які він просив визнати за відповідачкою, не підтверджена письмовими доказами, що їх на виконання ухвали суду надав ТОВ «Медичний центр «ЕСТЕЛЬ». Зокрема, вартість проведеної процедури з ендопротезування молочних залоз на підставі укладеного між вказаною медичною установою та ОСОБА_4 договору про надання медичних послуг від 04.09.2019 становила 37150 грн (т.1, а.с.234-237), вартість імплантатів молочних залоз згідно рахунку від 04.09.2019 50850 грн (т.1, а.с.238), тобто загальна вартість дорівнювала 88000 грн.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні другої вимоги первісного позову.

Друга вимога зустрічного позову про поділ автомобіля шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації вартості половини проданого автомобіля підлягає до задоволення, враховуючи викладене нижче.

Як вбачається з наданих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС України в Івано-Франківській області на виконання ухвали суду письмових доказів (т.1, а.с.169-174), ОСОБА_3 згідно договору комісії від 28.10.2021 та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.10.2021 відчужив належний йому автомобіль Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_12 15.01.2022 транспортний засіб перереєстрований на нового власника.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Ця позиціяузгоджується зправовим висновком,що міститьсяу постановіВерховного Судуу складіОб`єднаної палатиКасаційного цивільногосуду від03.10.2018у справі№ 127/7029/15-ц,згідно якогоу випадкувідчуження майнаодним ізподружжя противолі іншогоз подружжята узв`язку зцим неможливості встановленняйого дійсної(ринкової)вартості,визначенню підлягаєринкова вартістьподібного засвоїми якостями(технічнимихарактеристиками)майна начас розглядусправи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у звязку зприпиненням їїправа наспільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Суд зазначає, що вартість відчуженого ОСОБА_3 без згоди дружини транспортного засобу згідно доказів, наданих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС України в Івано-Франківській області, на час продажу 29.10.2021 становила 480000 грн.

Відповідно до наданої ОСОБА_5 засвідченої копії інформаційно-консультативної довідки про визначення ринкової вартості, складеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 (т.1, а.с.136-144), середня ринкова вартість колісного транспортного засобу Hyundai Santa Fe, 2018 року випуску, об`єм двигуна 2359 куб. см станом на 31.03.2023 становить 756642 грн.

З урахуванням вказаної вище правової позиції Верховного Суду в рамках розгляду цієї справи суд визначає дійсну вартість відчуженого автомобіля, виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу на час розгляду справи, у розмірі 756642 грн.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_3 про те, що спірний автомобіль він продав під час перебування в шлюбі, оскільки встановлено, що сторони не проживають разом із жовтня 2021 р. Указана обставина підтверджується судовим рішення про розірвання шлюбу від 18.01.2022, згідно якого у поданому відзиві на позов дружини про розірвання шлюбу (т.1, а.с.10) ОСОБА_3 посилався на те, що 03.10.2021 дружина пішла з дому, з того часу разом не проживають. Тобто через кілька тижнів після припинення спільного проживання з дружиною ОСОБА_3 відчужив спірний автомобіль.

Щодо покликання ОСОБА_3 на те, що виручені від продажу автомобіля кошти, розмір яких становив 480000 грн, він використав виключно в інтересах сім`ї, зокрема, на забезпечення потреб спільного з позивачкою сина (придбання одягу, канцелярського та шкільного приладдя, іграшок та розваг, ліків та на лікарські консультації на загальну суму 55067,50 грн; придбання для сина велосипеда під час перебування у Польщі 25.08.2022 вартістю 1936 польських злотих, що еквівалентно 15972 грн; оплату лікування сина у стоматолога в травні 2023 р. на суму 19840 грн), суд уважає за необхідне зазначити таке.

Як указано в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16-ц, факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна, в інтересах сім`ї повинен доводити той з подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Установлена судом обставина, що сторони з початку жовтня 2021 р. фактично припинили сімейні стосунки та спільне проживання, дає підстави для твердження, що отримані ОСОБА_3 кошти від продажу автомобіля не могли бути використані в інтересах сім`ї.

Надані ОСОБА_3 копії чеків, рахунків на придбання одягу, речей, ліків (т.1, а.с.202-215) не підтверджують однозначно, що всі ці речі, одяг, ліки були куплені для малолітнього сина сторін. При цьому останній чек (т.1, а.с.215), викладений польською мовою, є незрозумілим для суду.

Щодо оплати лікування дитини в стоматологічному центрі в травні 2023 р. на суму 19840 грн (т.1, а.с.216) та проходження дитиною мультикомпонентного алерготесту в жовтні 2022 р. на суму 4530 грн (т.1, а.с.217), ОСОБА_3 не довів, що оплатив вказане лікування дитини коштами, які отримав у жовтні 2021 р. від продажу автомобіля.

Суд також ураховує, що, починаючи з 21.03.2023, ОСОБА_14 сплачує на користь колишнього чоловіка аліменти на малолітнього сина ОСОБА_10 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.06.2023, належно виконуючи свої аліментні зобов`язання, що підтверджується розрахунком зі сплати аліментів (т.2, а.с.8). Крім того, ОСОБА_3 не довів, що в період з жовтня 2021 р. до березня 2023 р. матір не надавала жодних коштів на утримання дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки за зустрічним позовом грошової компенсації вартості (однієї другої) частини відчуженого автомобіля в розмірі 378321 грн.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У рамках розгляду справи позивач за первісним позовом поніс витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн за першу вимогу (т.1, а.с.7) та 1073,60 грн за другу вимогу (т.1, а.с.187).

З огляду на часткове задоволення першої вимоги первісного позову суд стягує з відповідачки в дохід державного бюджету недоплачену суму судового збору в розмірі 473,78 грн (1 % вартості земельної ділянки = 1466,18 992,40 = 473,78). Витрати зі сплати судового збору за другу вимогу первісного позову, в задоволенні якої відмовлено, залишаються за позивачем.

Позивачка за зустрічним позовом понесла витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за першу вимогу (т.1, а.с.120) та 3783,21 грн за другу вимогу (т.1, а.с.135), крім того, оплатила за проведення експертизи земельної ділянки 7500 грн (т.1, а.с.78).

Тому суд стягує з відповідача на користь позивачки 4856,81 грн (1073,60 + 3783,21) витрат зі сплати судового збору за дві задоволені позовні вимоги.

Суд уважає за доцільне витрати за експертизу розділити порівну між сторонами, стягнувши з відповідача на користь позивачки 3750 грн цих витрат. Тобто загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 8606,81 грн (4856,81 + 3750).

На підставі наведеного, відповідно до ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70 СК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 ,у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на земельну ділянку площею 0,0539 га для ведення садівництва з кадастровим номером 2625881101:04:001:0054, яка розташована в садівничому товаристві «Буровик» у с. Загвіздя Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області, вартістю 146618 грн.

У решті первісного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір у дохіддержавного бюджету(стягувач Державнасудова адміністраціяУкраїни)у розмірі473(чотириста сімдесят три) грн 78 коп.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 ,на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , грошову компенсацію вартості (однієї другої) частини земельної ділянки у розмірі 73309 (сімдесят три тисячі триста дев`ять) грн.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_6 ,на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , грошову компенсацію вартості (однієї другої) частини автомобіля у розмірі 378321 (триста сімдесят вісім тисяч триста двадцять одну) грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8606 (вісім тисяч шістсот шість) грн 81 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Повне рішення складене 29.11.2024.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ