Рішення

від 13.11.2024 по справі 368/276/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/276/23

2/368/105/24

Рішення

Іменем України

"13" листопада 2024 р. Кагарлицький районий суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченко В. І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

за участю представника позивача - адвоката Воропай Р.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Воропай Р.М. звернувся до суду з позовом та просив стягнути з Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант" вулиця Бульвар Дружби Народів, буд. 28-В, місто Київ, інд.01103 Код ЄДРПОУ 30930046, на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) , кошти в сумі 130 00,00 (сто тридцять тисяч гривень, нуль копійок), що складає :

- суму страхового відшкодування збитку завданого ушкодженням автомобіля Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч грн. нуль коп. );

Стягнути з ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) кошти в сумі 106 068,22 гривень (сто шість тисяч шістдесят вісім гривень дванадцять копійок), що складає :

- заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 43 408,12(сорок три тисячі чотириста вісім гривень дванадцять копійок) в наслідок механічних пошкоджень автомобіля Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2

- процесуальні витрати на правову допомогу за отримання юридичної допомоги Позивачем на користь адвоката в сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок);

- процесуальні витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2660,00( дві тисячі шістсот шістдесят гривень нуль копійок);

- заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 000.00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок);

Покласти на ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме за сплату судового збору у розмірі 1% від суми спору, що дорівнює 2334,08( дві тисячі триста тридцять чотири гривні вісім копійок).

Мотивував позов тим, що близько 18 год. 37 хв. у с. Стайки по вул. Пушкіна на перехресті вул. Озерній ОСОБА_1 19.08.2020 року, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» державний номерний знак НОМЕР_3 на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

29.09.2021 суддею Кагарлицького районного суду Київської області Закаблуком О.В., була винесена постанова, у адміністративній справі №368/913/20 в якій ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті ДТП Позивачу - ОСОБА_2 було завдано майнової та моральної шкоди.

Позивач намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, направивши лист-вимогу до Відповідача 1 та Відповідача 2, але ніякої відповіді надано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода. завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи, що завдана шкода Позивачу не було відшкодовано добровільно, у останнього виникло право на звернення до суду. Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Позивач звертається до суду з цим позовом.

Майнова шкода Позивача ОСОБА_2 полягає в наступному:

Відповідно до автотоварознавчої експертизи від 16.11.2021 вих. №18659, оціненої ФОП ОСОБА_3 , майнові збитки, які ОСОБА_2 поніс внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , було оцінено у розмірі 173 408,12(сто сімдесят три тисячі чотириста вісім гривень дванадцять копійок).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого, була застрахована в Приватному Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Глобал Гарант" (надалі Відповідач-2), про що зазначено в страховому полісі № НОМЕР_5 . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. та шкоду, заподіяну майну 130 000 грн.

01.11.2021 Позивач ОСОБА_2 звернувся до Відповідача 2 із заявою, щодо виплати страхового відшкодування, але станом на 10.03.2023 не отримав жодного страхового відшкодування в наслідок механічних пошкоджень автомобіля «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 .

В ст. 988 ЦК України зазначено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (Страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень п. 22.1 ст. 22 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з цього, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності та ОСОБА_1 (Відповідач 1)

Таким чином, сума матеріального збитку спричинена Позивачу, в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить: 173 408,12(сто сімдесят три тисячі чотириста вісім гривень дванадцять копійок).

Виходячи з цього, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності.

Попередній (орієнтовний) розрахунок процесуальних витрат: на правову допомогу за отримання юридичної допомоги Позивачем на користь адвоката необхідно сплатити кошти в сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок).

Пункт 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що серед іншого до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Документальне підтвердження судових витрат Позивача буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст.141 ЦПК).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.08.2020 у справі №925/1067/19:

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Позивачем були сплачені кошти ФОП ОСОБА_3 за проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2660,00 грн.(дві тисячі шістсот шістдесят гривень нуль копійок), що підтверджується товарним чеком №18659 від 16 листопада 2021 року.

Таким чином, сума матеріального збитку спричинена Позивачу ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить: 186 068,12 (сто вісімдесят шість тисяч шістдесят вісім гривень дванадцять копійок). Витрати пов`язані із механічними пошкодженнями автомобіля Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 = 173 408,12(сто сімдесят три тисячі чотириста вісім гривень дванадцять копійок) + витрати на правничу допомогу 10 000 грн.(десять тисяч гривень нуль копійок) + витрати на проведення автотоварознавчої експертизи 2660,00 грн.(дві тисячі шістсот шістдесят гривень нуль копійок).

Обґрунтування моральної шкоди:

Позивач ОСОБА_2 зазнав фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку ОСОБА_1 , що являється заподіяною моральною шкодою, виходячи зі змісту п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Завдана Позивачу моральна шкода полягає в тому, що він переніс душевних страждань які, пов`язані зі знищенням автомобіля, це зумовлює порушення встановленого ритму життя, викликає постійні переживання та турботи, зумовлює додаткові витрати тощо.

- вчинене сталася не за волевиявленням Позивача, це призвело до непередбачуваних негативних змін в житті сім`ї,

- до зміни планів у його житті в зв`язку пошкодженням автомобіля, так як тривалий час він був вимушений звертатися за допомогою для пересування у власних справах;

- в зв`язку з пошкодженням майна йому довелось витрачати власний час, кошти для того, щоб отримати відшкодування завданого збитку, звертання із відповідними вимогами до страхових компаній, юристів, станцій технічного обслуговування;

Відповідачі 1 та 2 в добровільному порядку не відшкодовує завдану шкоду, чим, також завдає моральних та душевних страждань Позивачу;

- В результаті ДТП, кардинально порушився нормальний спосіб його життя;

- Відповідач 1 не намагається вжити заходів до примирення.

Дуже шкода, що винуватець ДТП не допомогли навіть незначними коштами, не попросили вибачення за скоєне.

Розмір моральної шкоди оцінити надзвичайно важко, так як ніякі гроші не повернуть мене до звичайного життя, яким живе людина.

За умови ретельного дослідження усіх обставин справи, оцінки ступеню й глибини понесених моральних страждань, виходячи із вимог розумності і справедливості розміру грошового відшкодування, компенсацію за мої моральні страждання було оцінено в розмірі 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України „ моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила, за наявності її вини"

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Згідно п. 9 вищезазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 6 постанови Вищого спеціалізованого суду України №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил Дорожнього руху України).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Воропай Р.М. позов підтримав та просив задоволити з підстав зазначених в позовній заяві. Подав відповідь на відзив в якому зазначив наступне. Відповідачем у справі подано відзив в якому він зазначає, що позов не визнає в повному обсязі.

29.09.2021 Кагарлицьким районним судом Київської області у справі №368/913/20 доведений факт вини Відповідача-1, більше того, варто звернути увагу, що Відповідач-1, сам визнав факт своєї вини, що підтверджується адміністративним протоколом серії ДПР18 №436659, в якому він погодився із вищезазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, також 02.11.2021 Київським Апеляційним судом рішення першої інстанції залишено без змін, Відповідач-1 з дня складання на нього адміністративного протоколу і включно до відзиву на дану позовну заяву, не звертався до поліції із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП. Тому дослідження і оспорювання факту вини Позивача ОСОБА_2 , не є предметом даного спору і є затягуванням процесу по справі.

Згідно положень п. 22.1 ст. 22 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Варто звернути увагу, що на день подачі цієї відповіді на відзив ні Відповідач-1, ні Відповідач-2 не сплатили ніяких коштів в рахунок відшкодування матеріальних збитків спричинених механічними пошкодженнями автомобіля «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 .

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

До такого висновку прийшла колегія Верховного Суду України у справі № 752/17832/14-ц.

Станом на сьогодні автомобіль «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 досі стоїть невідремонтований, що ускладнює пересування Позивача ОСОБА_2 і він вимушений постійно турбувати близьких та рідних.

Позивачем було сплачено на користь адвоката Воропая Р.М. 10 000,00 грн. (десять тисяч нуль копійок) за надання правничої допомоги.

Позиція Великої Палати у справі № 910/12876/19 звернула увагу, що при вирішенні питань стосовно відшкодування витрат понесених на надання правничої допомоги варто звернути увагу на: умови договору про надання послуг, витрачений час, докази (протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення).

Відповідно до додатків до договору про надання правничої допомоги №20-а від 20.01.2023 чітко прописано за що та в якому розмірі було чи буде сплачено кошти на користь адвоката, також відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК документальне підтвердження судових витрат Позивача буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також при розподілі судових витрат Відповідач-2 виплачує кошти в межах своїх лімітів та лише за механічні пошкодження автомобіля або здоров`я завданих їхнім страхувальником.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити. Подав відзив, де вказав що заперечує проти позову з наступних підстав.

Так, дійсно постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29.09.202 року у справі №368/913/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до Київської області адміністративної відповідальності.

Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується з одноосібною винною у настанні вказаної ДТП та вважає, що в діях ОСОБА_2 (Позивача) наявні порушення ПДР, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настання ДТП.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦКУ, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Так, відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

А відтак, з метою встановлення вини ОСОБА_2 у настанні вказаної ДТП, ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутися до судового експерта з заявою про проведення автотехнічного дослідження. За результатами вказаного звернення відповідний висновок експерта буде наданий до суду.

Відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Так, у постанові від 28.02.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком».

Тож, в законі чітко передбачено, що в такому випадку страхове відшкодування завжди зменшується на суму ПДВ. доплата якого відбувається за умови надання потерпілою особою страховикові документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, зважаючи на вищенаведене, вбачається, що Позивач, який не надав страховикові доказів проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, а тому не набув права на відшкодування суми ПДВ, абсолютно незаконно включив вказану суму у розмір позовних вимог до Відповідача-1.

Так, зі змісту наданого Позивачем Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 16.11.2021 року слідує, що розрахунок вартості матеріального збитку включає в себе розмір ПДВ, а відтак його стягнення у розмірі 34 681,62 грн. (173 408,12 грн. * 20%) не може бути покладено в основу позовних вимог, як до ОСОБА_1 так і до Відповідача-2.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювана.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки Відповідача-1, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на Позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, звертаючись до суду, Позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою Відповідача-1, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явиш, що настали внаслідок дій Відповідача-1.

У поданій позовній заяві лише задекларовано і перераховано ті фактори, в яких, як вважає Позивач, виражається завдана йому моральна шкода, однак не вказує чим саме підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме Відповідачем-1.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий Позивачем психологічний стрес, порушення нормального ходу його життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я.

Крім того, будь-яким чином Позивач не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обгрунтувань та обставин її завдання.

Стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, сам лише факт порушення прав Позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Разом з тим, заявлений розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, поряд з цим, вказані витрати не відповідають критерію реальності, розумності їх розміру.

Так, Європейський суд з прав людини та Верховний Суд завжди наголошували, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності витрат на адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

При цьому правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж, коли сторона у справі вчиняє якусь процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення сторонніх цілей (введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 р. у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 р. у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 р. у справі № 910/6116/20, від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).

Верховний Суд у Постановах ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 вказав, що якщо суд, розглядаючи заперечення щодо розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

До висновку про необхідність зменшення розміру неспівмірних витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов Верховний Суд також і у Постанові від 21.07.2020 по справі № 915/1654/19. Так, ВС вирішив, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката. Колегія суддів дійшла висновку, що розмір таких витрат, з огляду на заперечення позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі у понад вісім разів меншій за заявлений розмір витрат.

Не зрозумілим залишається і той факт, що витрати понесені у зв`язку із наданням правової допомоги Позивач покладає виключно на Відповідача-1, поза як, заявлений позов пред`явлений і до Відповідача-2 - ПрАТ «СК «Глобал Гарант».

Так у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи розподіляються пропорційно між усіма учасниками справи.

Відтак, покладання зазначеного обов`язку виключно на Відповідача-1 є таким, що суперечить вищезазначеним положенням, а тому не може підлягати задоволенню.

Керуючись положеннями статті 43 ЦПК України, Відповідач-1 вважає за необхідне

надати до суду додаткові письмові пояснення.

Так, зі змісту листа Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 06.08.2021 року, що був отриманий Відповідачем-1 за результатами звернення з завою щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 слідує, що: «За змістом ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи і адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує ф| наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.02 2018 у справі № 910/18319/16, в постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, в постанов: від 10.04.2019 у справі № 335/8507/16-ц та в багатьох інших.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим праві фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичи особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, товщ особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутнісщ своєї вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювана шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Відтак, з урахуванням того, що вина ОСОБА_2 у настанні ДТП не спростована, наявні достатні підстави для встановлення останньої в цивільно- правовому порядку.

Так, зі змісту Висновку експерту №86/23 від 17.05.2023 року слідує, що: «В даній дорожній ситуації водій автомобіля Daewoo, ОСОБА_1 перед зіткненням рухався по головній дорозі і мав право першочергового проїзду нерегульованого перехрестя. Зіткнення відбулося з автомобілем Мітсубісі який під керуванням водія ОСОБА_2 який виїхав на перехрестя з другорядної дороги.

В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР України».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦКУ, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Так, відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

А відтак, з урахування того, що шкода завдана ОСОБА_2 спричинена внаслідок дії декількох джерел підвищеної небезпеки, на користь останнього підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у розмірі 86 704,06 грн. (173 408.12 грн./2).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), зробила наступні висновки про правильне застосування норм права:«69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього...

71. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».

А відтак, з урахуванням того, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача-1 - ОСОБА_1 була застрахована згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №128408451, а матеріальна шкода, що була завдана Позивачу є такою, що підпадає під ліміт відповідальності Страховика, позовні вимоги в частині Відповідача-1 не можуть підлягати задоволенню.

Судом встановлено, що близько 18 год. 37 хв. у с. Стайки по вул. Пушкіна на перехресті вул. Озерній ОСОБА_1 19.08.2020 року, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» державний номерний знак НОМЕР_3 порушив вимоги п.10.11 ПДР України та на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказані обставини підтверджуються постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 29.09.2021 у справі №368/913/20 про адміністративне правопорушення в якій ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та постановою Київського апеляційного суду в цій справі від 2.11.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода. завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ч.1 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи, що завдана шкода Позивачу не було відшкодовано добровільно, у останнього виникло право на звернення до суду.

Відповідно до автотоварознавчої експертизи від 16.11.2021 вих. №18659, оціненої ФОП ОСОБА_3 , майнові збитки, які ОСОБА_2 поніс внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , було оцінено у розмірі 173 408,12 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого, була застрахована в Приватному Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Глобал Гарант", про що зазначено в страховому полісі № НОМЕР_5 . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. та шкоду, заподіяну майну 130 000 грн.

01.11.2021 Позивач ОСОБА_2 звернувся до Відповідача 2 із заявою, щодо виплати страхового відшкодування, але станом на 10.03.2023 не отримав жодного страхового відшкодування в наслідок механічних пошкоджень автомобіля «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 .

В ст. 988 ЦК України зазначено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (Страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень п. 22.1 ст. 22 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з цього, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності , а саме в розмірі 130000 грн. та ОСОБА_1 в розмірі 173 408,12 грн.- 130000 грн.=43408,12 грн.

Відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України постанова суду у справі №368/913/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка набрала законної сили є обов`язковою для суду , що розглядає справу про правові наслідки його дій та бездіяльності в питанні , що мали місце ці дії ( бездіяльність) - порушив вимоги п.10.11 ПДР України та на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу в русі автомобілю. Тому посилання відповідача на висновок експерта №86/23 від 17.05.2023 року в якому зазначено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Daewoo, ОСОБА_1 перед зіткненням рухався по головній дорозі і мав право першочергового проїзду нерегульованого перехрестя та зіткнення відбулося з автомобілем Мітсубісі який під керуванням водія ОСОБА_2 який виїхав на перехрестя з другорядної дороги не відповідає положенням ст.82 ч.6 ЦПК України. Також вказаний висновок експерта суд оцінює критично так як експерт вказав, що по вул. Озерна дорога є грунтовою і водій ОСОБА_2 рухався по другорядній дорозі. Але також зазначено, що вказана дорога посипана гравієм з чого вбачається, що дорога має дорожнє покриття гравієм і тому не є грунтовою та є рівнозначною в місці перехрещення з дорогою по вул. Пушкінська.

Відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Відповідно до автотоварознавчої експертизи від 16.11.2021 вих. №18659, оціненої ФОП ОСОБА_3 , майнові збитки, які ОСОБА_2 поніс внаслідок пошкодження автомобіля марки Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , було оцінено у розмірі 173 408,12 грн. і ця сума не містить податку на додану вартість , що підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 і який роз`яснив , що в поясненнях до ремонтної калькуляції №18659 від 16.11.2021 року зазначено в ціні плюс 20 відсотків додаткових витрат, а не податку на додану вартість.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

До такого висновку прийшла колегія Верховного Суду України у справі № 752/17832/14-ц.

Станом на сьогодні автомобіль «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_4 досі стоїть невідремонтований, що ускладнює пересування Позивача ОСОБА_2 і він вимушений постійно турбувати близьких та рідних.

Позивач ОСОБА_2 зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку ОСОБА_1 , та у звязку з пошкодженням його автомобіля що являється заподіяною моральною шкодою, виходячи зі змісту . п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Це зумовило порушення встановленого ритму життя, викликало переживання та турботи, зумовлює додаткові витрати тощо. Тривалий час позивач був вимушений звертатися за допомогою для пересування у власних справах. В зв`язку з пошкодженням майна йому довелось витрачати власний час, кошти для того, щоб отримати відшкодування завданого збитку, звертання із відповідними вимогами до страхових компаній, юристів, станцій технічного обслуговування;

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За умови ретельного дослідження усіх обставин справи, оцінки ступеню й глибини понесених моральних страждань, виходячи із вимог розумності і справедливості розміру грошового відшкодування, компенсацію за моральні страждання позивача суд оцінює в розмірі 10 000 грн. які слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

Позивач не довів спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров`я і знищенням майна так як не надав доказів ушкодження здоров`я і знищення майна

Ціна позову 130000 грн. + 43408,12 грн.+50000 грн.=223408,12 грн. Підлягало сплаті 2234,08 грн. при подачі позову і сплачено 2334 грн. Також позивачем сплачено 2660 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант" на користь ОСОБА_2 1300 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 1994,20 грн. у відшкодування витрат на проведення авто товарознавчої експертизи. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 534,08 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 665,80 грн. у відшкодування витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.

Керуючись ст. ст. 23, 979, 988, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року), ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,-

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант", вулиця Бульвар Дружби Народів, буд. 28-В, місто Київ, інд.01103 Код ЄДРПОУ 30930046, на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) суму страхового відшкодування збитку завданого ушкодженням автомобіля Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 130 000,00 грн., 1300 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 1994,20 грн. у відшкодування витрат на проведення авто товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки латника податків НОМЕР_1 ) заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 43 408,12 грн. внаслідок механічних пошкоджень автомобіля Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_2 , 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 534,08 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 665,80 грн. у відшкодування витрат на проведення авто товарознавчої експертизи.

У решті вимог у відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України. Повний текст рішення складено18.11.2024 року.

Суддя: В.І. Кириченко