Ухвала

від 28.11.2024 по справі 140/8654/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28 листопада 2024 рокуЛуцькСправа № 140/8654/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради (далі відповідач, виконавчий комітет, ВК Камінь-Каширської МР) про визнання незаконним та скасування рішення №6/3 від 20.06.2024; зобов`язання забезпечити житловим приміщенням у м.Камінь-Каширський Волинської області, благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідно до встановлених норм житлової площі, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради народних депутатів Волинської області №92 від 14.04.1992 було поставлено на квартирний облік сім`ю ОСОБА_1 зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла.

ВК Камінь-Каширської МР рішенням №6/3 від 20.06.2024 «Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та його сім`ї» вирішив зняти з квартирного обліку сім`ю ОСОБА_1 та виключити з квартирного обліку зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення (прийняття у спадщину житлового будинку).

Позивач зазначає, що 16.01.2008 отримав у спадщину житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 Загальна площа 65 кв.м., з яких житлова площа - 29 кв.м.

24.07.2024 позивач звернувся до міського голови м.Камінь-Каширський з проханням провести обстеження вказаного житлового будинку, однак всупереч пункту 6 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 №189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» відповідач не провів обстеження житлового будинку на придатність для проживання. На час подання позовної заяви до суду відповідь так і не надійшла.

Позивач покликається на те, що при прийнятті рішення про зняття з квартирного обліку сім`ї ОСОБА_1 відповідач посилався саме на поліпшення житлових умов. Проте, отримане у спадщину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , непридатне для проживання.

На думку ОСОБА_1 , приймаючи рішення про зняття з квартирного обліку його сім`ї, відповідач мав би провести обстеження стану жилого будинку з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та визнати приміщення непридатним для проживання.

Позивач вважає, що виконавчий комітет не мав законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

В той же час, позивач покликається, що відповідно до Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, а сім`я позивача ОСОБА_1 складається з п`яти осіб, які проживають у приватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43,6 кв.м, житловою - 29,9 кв.м. (5,98 кв.м. на одну людину).

Оскільки санітарно-технічні норми не відповідають встановленим нормам України, з 14.04.1992 позивач та його сім`я перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Камінь-Каширської міської ради, його було внесено до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов у першочерговому порядку у черзі під №1.

Крім того позивач зазначає, що житло йому як особі з інвалідністю і члену багатодітної сім`ї не надається протягом більше як 30 років, хоча він перебуває на квартирному обліку на першочерговій черзі, а тому вважає, що його порушене право на житло підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача забезпечити житловим приміщенням у м.Камінь-Каширську Волинської області, благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідно до встановлених норм житлової площі, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.35).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та зазначив, що у Камінь-Каширському районному суді Волинської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ВК Камінь-Каширської МР про зобов`язання вчинити дії щодо забезпечення житлом. Предметом цивільної справи за №157/19/24 є зобов`язання ВК Камінь-Каширської МР забезпечити ОСОБА_1 житловим приміщенням у м.Камінь-Каширську Волинської області, благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідно до встановлених норм житлової площі, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам. Тобто, друга вимога позивача у адміністративному позові тотожна вимозі у цивільній справі №157/19/24. Позивач звернувся до адміністративного суду з тим самим позовом, до того ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, представник відповідача вказав, що дійсно рішенням відповідача №6/3 від 20.06.2024 «Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та його сім`ю» знято з квартирного обліку останнього та його сім`ю та виключено зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпала підстава для надання іншого жилого приміщення (прийняття у спадщину житлового будинку). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №362097338 від 17.01.2024 ОСОБА_1 з 11.12.2008 має у своїй приватній власності житловий будинок по АДРЕСА_1 .

З 2008 року ОСОБА_1 не повідомляв виконавчий комітет Камінь-Каширської міської ради про наявність у нього житлового будинку і на цей час неможливо встановити, у якому стані перебував будинок у 2008 році. При цьому у міської ради відсутні повноваження на обстеження житлового будинку ОСОБА_1 , оскільки будинок відноситься до приватного житлового фонду.

Щодо решти вимог позовної заяви виконавчий комітет зазначає, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. На цей час жодного вільного або новозбудованого житла, яке відносилося б до житлового фонду місцевих рад, не має (відсутнє), а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК №0083167(а.с.10).

Рішенням виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради народних депутатів Волинської області від 14.04.1992 №92 про взяття на квартирний облік для одержання комунальної квартири гр. ОСОБА_1 поставлено на пільгову чергу для одержання комунальної квартири гр. ОСОБА_1 (а.с.31).

До членів сім`ї ОСОБА_1 належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що слідує з витягу №1809 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.12).

Зі свідоцтва про право власності від 06.04.2000 вбачається, що квартира загальною площею 43,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної, спільної (сумісної) або часткової власності (а.с.13).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №362097338 від 17.01.2024 ОСОБА_1 з 11.12.2008 має у своїй приватній власності житловий будинок по

АДРЕСА_1 з житлових питань Камінь-Каширської міської ради 14.06.2024 прийняла рішення №4/1, яким внесено пропозицію на засідання ВК Камінь-Каширської МР про зняття з квартирного обліку сім`ї ОСОБА_1 та виключення зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення (прийняття у спадщину житлового будинку) (а.с.8зворот).

20.06.2024 ВК Камінь-Каширської МР прийняв рішення №6/3, яким зняв з квартирного обліку сім`ю ОСОБА_1 та виключив зі списку осіб, що мають право на першочергове отримання житла у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення (прийняття у спадщину житлового будинку) (а.с.8).

Не погодившись з рішенням відповідача про зняття з квартирного обліку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами частини третьої статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама лише по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом даного спору є зняття позивача та його сім`ї з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 по справі №806/104/16, а також у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №2а-310/12, від 22.08.2019 у справі №661/772/16-а.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 КАС України).

Оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, тому суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий-суддяН.Б.Плахтій