Рішення

від 28.11.2024 по справі 140/8825/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/8825/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), який з 13.03.2020 по даний час є співробітником Служби судової охорони, звернувся з позовом до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області (далі ТУ ССО у Волинській області, відзив) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (діючої до внесення змін Законом №2352-IX); зобов`язання здійснити нарахування та виплату середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (діючої до внесення змін Законом №2352-IХ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час перебування на службі в ТУ ССО у Волинській області, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 №69, 25.02.2022 був призваний по мобілізації.

Вказав, що 18.08.2022 звернувся до відповідача із рапортом про нарахування та виплату йому середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким був скасований середній заробіток мобілізованих осіб на час особливого періоду, проте листом №34.06-111 від 25.08.2022 йому повідомлено, що контракт не є трудовим договором в розумінні статті 3 Кодексу законів про працю і співробітники молодшого та середнього складу ССО не перебувають у трудових відносинах на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності та господарювання, а проходять службу та одержують грошове забезпечення, яке складається зокрема із тарифних ставок (окладів), винагороди за особливі умови праці, надбавки, премії тощо, а не заробітну плату, у зв`язку з чим їх правовий статус регулюється окремим спеціальним законодавством.

Позивач вважає бездіяльність відповідача у вигляді непроведення нарахування та виплати середнього розміру грошового забезпечення за час проходженні військової служби по мобілізації в особливий період протиправною та такою що порушує його законні права, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду за їх захистом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що питання проходження служби особами рядового і начальницького складу та виплати їм грошового забезпечення регулюються окремим законодавством. На осіб, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони (в тому числі призваним /прийнятим на військову службу та тим, які добровільно виконують завдання за укладеними контрактами у складі добровольчих формувань територіальних громад) відповідно законодавства, а також роз`яснення та постанови Пленуму Верховного Суду України, не поширюються норми передбачені КЗпП, зокрема, статті 119 КЗпП, оскільки вони не є працівниками. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на службі в ТУ ССО у Волинській області з 13.03.2020 згідно з наказом начальника територіального управління Служби Судової охорони у Волинській області №17-к.

01.03.2022 наказом начальника ТУ ССО у Волинській області №63 о/с «По особовому складу» старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера І категорії 4 відділення 3 взводу охорони першого підрозділу охорони територіального управління увільнено від виконання службових обов`язків із збереженням посади, у зв`язку із призовом на військову службу осіб із числа резервістів по загальній мобілізації (підстава витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 25.02.2022 року №45; указ Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 119 КЗпП України, Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15- 19).

18.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТУ ССО у Волинській області із рапортом про нарахування та виплату йому середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким був відмінений збережений середній заробіток мобілізованих осіб на час особливого періоду.

25.08.2022 ТУ ССО у Волинській області листом №34.06-111 повідомлено, що контракт не є трудовим договором в розумінні статті 3 Кодексу законів про працю і співробітники молодшого та середнього складу ССО не перебувають у трудових відносинах на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності та господарювання, а проходять службу та одержують грошове забезпечення, яке складається зокрема із тарифних ставок (окладів), винагороди за особливі умови праці, надбавки, премії тощо, а не заробітну плату, у зв`язку з чим їх правовий статус регулюється окремим спеціальним законодавством (Роз`яснення ВСУ від 23.03.1998 № 1-/83) та на них не поширюються норми статті 119 КЗпП, щодо середнього заробітку, підстав нарахування га виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього розміру грошового забезпечення за час проходженні військової служби по мобілізації в особливий період протиправною, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони від 27.04.2021 №1417-ІХ (далі - Закон №1417-ІХ) доповнено Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) статтею 162-1 Про правовий статус працівників Служби судової охорони.

Згідно статті 162-1 Закону №1402-VIIІ до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

Рішенням Вищої рада правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, затверджено Положення про проходження служби співробітниками служби судової охорони (далі - Положення).

Згідно пункту 20 Розділу І Положення соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства.

Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.

Відповідно до Розділу V Положення контракт про проходження служби - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Служба, за результатами конкурсу для визначення правових відносин між сторонами під час проходження служби.

З особою, яка призначається на посаду молодшого складу Служби та вперше прийнята на службу, укладається контракт строком на два роки в порядку та на умовах, що визначені Головою Служби.

Після закінчення строку контракту з такими особами може укладатися контракт на новий строк або такі особи за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, можуть продовжити службу на підставі наказу відповідно до цього Положення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289.

Наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/22 оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч.2 ст.39 цього Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України Про освіту, частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України Про фахову передвищу освіту, частиною другою статті 46 Закону У країни Про вищу освіту.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України у редакції, що діяла до 18.07.2022, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, па особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, виплата середнього заробітку була скасована та були внесені зміни до відповідних законодавчих актів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області від 01.03.2022 №63 о/с ОСОБА_1 було увільнено від виконання службових обов`язків із збереженням посади, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації з 25.12.2022. При цьому, позивачу не виплачено грошове забезпечення за період з 25.12.2022 по 18.07.2022.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач, як військовослужбовець, мав право на усі пільги, передбачені статтею 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та частиною 3 статті 119 КЗпП України.

При цьому, статус Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області та умови проходження служби в останньому не впливають на обов`язок установи з виплати позивачу середнього заробітку, так як обов`язок з виплати таким працівникам середнього заробітку поширювався на усі установи та організації незалежно від підпорядкування та форми власності.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 16 січня 2020 року у справі №814/1905/17.

В той же час, при вирішенні даної справи суд враховує, що 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким внесено зміни у частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України та слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Тобто, із набранням чинності даного закону передбачено зупинення нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, саме з 19 липня 2022 року середній заробіток (в тому числі виплата додаткової грошової винагороди) за позивачем не зберігається, а отже, починаючи з 19 липня 2022 року виплата позивачу середнього грошового забезпечення є такою, що припинена в силу приведених вище положень Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (діючої до внесення змін Законом №2352-IX) та зобов`язання ТУ ССО у Волинській області здійснити нарахування та виплату середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (діючої до внесення змін Законом №2352-IХ.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, відтак підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління служби судової охорони у Волинській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (діючої до внесення змін Законом №2352-IX).

Зобов`язати Територіальне управління служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час проходження військової служби по мобілізації в особливий період з 25.02.2022 по 18.07.2022 у відповідності до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (що була чинною до внесення змін Законом №2352-IХ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Територіальне управління служби судової охорони у Волинській області (43016, м. Луцьк, вул. Сенаторки Левчанівської, 1; код ЄДРПОУ 43258822).

СуддяС.Ф. Костюкевич