Ухвала

від 28.11.2024 по справі 160/28474/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 листопада 2024 р.Справа №160/28474/24Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2914 від 24.10.2024 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» (код ЄДРПОУ 42441146) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

25.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018», в якій позивач просить:

- зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2914 від 24.10.2024р. про відповідність платника податку на додану вартість ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО НАДІЯ 2018»(Код ЄДРПОУ 42441146) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду по справі №160/28474/24 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що після віднесення платника податку до категорії ризикового складені ним податкові накладні/розрахунки коригування зупиняються, що підтверджує фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у даній справі, оскільки безвибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення. Таким чином, на думку позивача, вказані підстави застосування заходів забезпечення позову у своїй сукупності доводять необхідність тимчасового зупинення дії оскаржуваного рішення.

26.11.2024 року та 27.11.2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченням на заяву позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначив, що позивачем не наведено жодних мотивів, які думають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову. Зокрема, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наведені позивачем доводи, на думку суду, не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог. Суд зазначає, що позивач не доведено неможливості захисту прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову з наведених заявником обставин.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд наголошує, що позивачем не зазначено фактичних обставин, які підтверджують його доводи з приводу наявності негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, а також не надано документального підтвердження наявності таких обставин.

Суд звертає увагу, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 у справі №140/11033/20.

Крім того, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність дій чи бездіяльності відповідача, що є предметом спору. Оцінка діям чи бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.150-154,241-243,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО НАДІЯ 2018» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський