Рішення від 28.11.2024 по справі 240/3393/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/3393/24

категорія 108120000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі позивач, ТУ ДСАУ в Житомирській області) звернулося до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (далі відповідач) і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати вимогу у формі листа Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 01.02.2024 №260608-14/317-2024.

Позовна заява обґрунтована тим, що за наслідками проведеної контролюючим органом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСАУ в Житомирській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 відповідачем пред`явлено оскаржувану вимогу про усунення порушень законодавства шляхом:

- забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого нарахування та виплати на користь ТУ ДСА України в Житомирській області доплати за вислугу років суддів місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну в сумі 6862380,82 грн;

- забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів у сумі 259219,05 грн., завданих внаслідок збільшення вартості електричної енергії на вищевказану суму більше, аніж передбачено умовами укладених Договору №265-Т та Договору №340-21;

- забезпечення відшкодування на користь ТУ ДСА України в Житомирській області шкоди в загальній сумі 11100,00 грн., заподіяної внаслідок неправомірно відшкодованих витрат на відрядження судді, яка не здійснювала правосуддя.

Позивач вважає, що нарахування та виплата суддям доплати за вислугу років відповідаєРішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, а висновки відповідача про завдання позивачем матеріальної шкоди державному бюджету на загальну суму 6862380,82 грн. не відповідають дійсності, тому спірна вимога є протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Також ТУ ДСА України в Житомирській області при укладанні додаткових угод упродовж 2021 року до Договору №265-Т і укладанні додаткової угоди №2 від 23.02.2022 до Договору №340-21, пов`язаних з коливанням цін, не порушувало вимог Закону України «Про публічні закупівлі», тому вимога в цій частині також є безпідставною і протизаконною, і, відповідно, підлягає скасуванню. Також зазначає, що оскільки рішення Верховного Суду від 17.10.2022 №483/0/419-2 про відрядження судді та наказ голови Богунського районного суду м.Житомира від 21.10.2022 №36-к про зарахування судді на посаду не скасовувалися та є чинними, відповідно, відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 в сумі 11100,00 грн. здійснено правомірно, тому ця вимога також є безпідставною, протизаконною, і підлягає скасуванню. За наведеного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали позивачем 07.03.2024 подано заяву про уточнення позовних вимог та позовну заяву в новій редакції (том 1, а.с. 58-77).

Ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

Від відповідача 22.03.2024 надійшов відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, шо згідно з наданоюпозивачем інформацією, у різні періоди з 01.01.2021 по 30.06.2023 18 суддів місцевих загальних судів Житомирської області не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну (призначені на посаду до 30.09.2016 строком на п`ять років до набрання чинності Законом №1402-VІІІ). За вказаний період таким суддям, які не здійснювали правосуддя, зайво нараховано та виплачено доплату за вислугу років на загальну суму 5635229,69 грн. та, відповідно, зайво нараховано і сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1227151,51 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 6862 380,82 грн. Крім того, в ході ревізії перевіркою закупівель установлено, що ТУ ДСАУкраїни в Житомирській області сплачено вартість електричної енергії ТОВ «ЖОЕК» на суму 218479, 22 грн. з ПДВ більше, ніж передбачено умовами укладеного за результатами торгів договору №265-Т, відповідно, недоотримано електричної енергії в кількості 326375,86 кВт; внаслідок збільшення ціни на електричну енергію ТУ ДСА України в Житомирській області отримано на 51614,05 кВт менше, ніж передбачено умовами за результатами торгів Договору №340-21, у зв`язку з чим зайво сплачено кошти ТОВ «Буденерготрейд» в сумі 40739,83 грн. з ПДВ. Також у ході ревізії встановлено, що суддя Луньова Д.Ю., перебуваючи у відрядженні у Богунському районному суді м.Житомир, правосуддя не здійснювала, однак при цьому ТУ ДСАУ в Житомирській області здійснило їй відшкодування витрат на відрядження в сумі 11000 грн. Вважає, що вказаними діями позивача завдано шкоди державному бюджету, а спірна вимога винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством, а тому є правомірною і скасуванню не підлягає. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити (том 1, а.с. 81 91).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно п. 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IІІ квартал 2023 року та п. 3.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IІІ квартал 2023 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

Ревізію проведено з 29.09.2023 по 21.12.2023 (із зупиненням з 09.10.2023 по 25.10.2023, з 01.11.2023, з 01.11.2023 по15.11.2023, з 22.11.2023, з 30.11.2023 по 09.11.2023, з 13.11.2023 по 29.11.2023 для проведення зустрічних звірок). Тривалість контрольного заходу 30 робочих днів.

За результатами проведеного державного фінансового аудиту, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено Акт № 08-30/10 від 28.12.2023 (далі- акт ревізії) (том 1, а.с. 102-250, том 2, а.с. 1-19).

Контролюючим органом на підставі висновків акта ревізії 01.02.2024 позивачу пред`явленовимогу у формі листа «Про усунення порушень законодавства» №260608-14/317-2024 (далі- вимога), у якій вказано, що:

1. В порушення вимог ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, в період з 01.01.2021 по 30.06.2023 18 суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну (призначені на посаду до 30.09.2016 строком на п`ять років до набрання чинності Закону № 1402-VIII), нараховано та виплачено доплат до посадового окладу в загальній сумі 5635229,31 грн. та, як наслідок, зайво сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 1227151,51 грн., чим завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6862380,82 грн.

2. В порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, ч. 5 ст. 13 Закону № 1402- VIII, ч. 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, ст.526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV, п. 13.4 та п.13.10 Договору про закупівлю електричної енергії від 17.02.2021 № 265-Т, укладеного з ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (далі Договір № 265-Т) та Договору про закупівлю електричної енергії від 16.12.2021 № 340-21, укладеного з ТОВ «Буденерготрейд» (далі Договір №340-21), укладались додаткові угоди щодо збільшення ціни за одиницю товару, якими зменшено обсяги закупівлі електричної енергії та збільшено та збільшено при цьому ціну електричної енергії за 1кВт/год при відсутності документального підтвердження коливання ціни вказаного товару на ринку у спосіб, встановлений вищевказаними Договорами. Внаслідок зазначеного ТУ ДСА України в Житомирській області сплачено вартість електричної енергії на 259219,05 грн. більше, аніж передбачено умовами укладених за результатами торгів Договорами, зокрема: по Договору № 265-Т на 218479,22 грн. та по Договору № 340-21 на суму 40739,83 грн.

3. Через недотримання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 1402-VIII, абз. 1 п. 1 розділу І та абз. 1 п. 1 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, абз. 2 п. 1 розділу І Загальні положення «Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення)», затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 54/0/15-17 (у редакції, що діяла на момент відрядження судді), в частині відсутності мети відрядження за період з 25.10.2022 по 30.06.2023 в сумі 11100,00 грн., чим завдано матеріальної шкоди ТУ ДСА України в Житомирській області на вказану суму.

Цією вимогою зобов`язано ТУ ДСАУ в Житомирській області забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого нарахування та виплати доплати за вислугу років суддів місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя на загальну суму 6862380,82 грн.; забезпечити відшкодування втрат фінансових ресурсів у сумі 259129,05 грн., завданих внаслідок збільшення вартості електричної енергії на вищевказану суму більше, аніж передбачено умовами укладених Договору №265-Т і Договору №340-21; забезпечити відшкодування шкоди в загальній сумі 11100,00 грн., заподіяної внаслідок неправомірно відшкодованих витрат на відрядження судді, яка не здійснювала правосуддя, та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень (том 1, а.с. 36-38).

Вважаючи протиправною вказану вимогу від 01.02.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону УкраїниПро основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні№2939-XII від 26.01.1993 (далі- Закон №2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керуєтьсяКонституцією України,Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

За правиламист.2 Закону №2939-XIIголовними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, існує три форми фінансового контролю: фінансовий аудит (стаття 3 Закону №2939-XII); інспектування (стаття 4 Закону №2939-XII); перевірки державних закупівель (стаття 5 Закону №2939-XII).

Згідно з положеннямист.4 Закону №2939-XIIінспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цьогоЗаконупроведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів Українивід 28.10.2015 №868утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.022016 №43 затверджене Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43), відповідно до пункту 1 якого, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення №43).

Відповідно до п.6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23 пункту 6 Положення №43).

За змістомст.10 Закону №2939-XIIоргану державного фінансового контролю надається право, зокрема:

пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7);

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10);

при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13).

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006(далі- Порядок №550).

Відповідно до п.2 цього Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У пункті 3 Порядку №550 міститься визначення поняття: акт ревізіїдокумент, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок (пункт 35 Порядку №550).

За правилами пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за результатами ревізії складається акт із зазначенням опису порушень, та в подальшому оформлюється обов`язкова до виконання вимога, яка спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

За своєю правовою суттю обов`язкова до виконання вимога є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для особи, щодо якої спрямована така вимога; зобов`язує підконтрольну установу вчиняти певні дії.

На переконання суду, обов`язкова до виконання вимога про усунення порушень є актом індивідуальної дії.

Так, відповідно до п.19 ч.4КАС Україниіндивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У даному випадку спірне рішення суб`єкта владних повноваженьвимога, є правовим актом індивідуальної діїактом одноразового застосування норм права, дію якого поширено на конкретну особу (тобто є персоніфікованим) та має ряд ознак:

містить вираженийправозастосовнийхарактер;

містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління;

чіткавизначеністьадресатаконкретної особи;

виникненняконкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Таким чином, оскільки вимога є за своєю суттю рішенням суб`єкта владних повноваженьактом індивідуальної дії, то позивач має право оскаржити таке рішення у судовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.4ст.242 КАС Українисудове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (даліЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно достатті 9 Конституції Українияк чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставіЗакону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписамистатті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини№3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняттяцивільні права та обов`язкине можна розглядати лише у контексті національного законодавства держави-відповідача; цеавтономнепоняття Конвенції. Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується незалежно від статусу сторін, виду законодавства, яке встановлює визначення для термінуспір, а також органу влади, що має повноваження у даному питанні (Georgiadis v. Greece, (Георгіадіс проти Греції), § 34)

Застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявностіспору. По-друге, спір має стосуватисяправ та обов`язків, які хоча б суперечливо, мають визнаватися національним законодавством. І нарешті ціправа та обов`язкимають бутицивільнимизгідно із Конвенцією, хоча статтею 6 не передбачається їх особливий зміст у законодавстві держав-учасників Конвенції (James and others v. United Kingdom (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства), § 81).

Термінуспір(французькою мовою) необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29; і Boulois v. Luxembourg (Boulois проти Люксембургу) [ВП], § 92). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав, у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.) (Алавердян проти Вірменії), § 35)

Коли існуєспірстосовноцивільних прав та обов`язків, визначених за вищеперерахованими критеріями, стаття 6 гарантує особі право подати на розгляд суду скаргу, що стосується її прав та обов`язків. Таким чином, у статті представленоправо на суд, разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле. До цього додаються гарантії статті 6 § 1 стосовно як організації та складу суду, так і розгляду справи. В загалом, ці права є складовимиправа на справедливий судовий розгляд(Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36).

З огляду на наведене, позивач маєправо на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування певних положень обов`язкової до виконання вимоги контролюючого органу, оскільки остання має усі ознаки акта індивідуальної дії, породжує для заявника правові наслідки, стосується прав та обов`язків заявника.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду заявленого спору в порядку адміністративного судочинства та вирішення такого спору по суті.

Щодо суті виявлених в ході ревізії та зафіксованих в оскаржуваній вимозі порушень, суд зазначає таке.

За змістом акту від 28.12.2023, ревізією встановлено, що за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 18 суддів місцевих судів (Богунський районний суд м.Житомира два, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області один, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області два, Малинський, Любарський, Овруцький, Чуднівський районні суди по одному, Новоград-Волинський міськрайонний суд три, Баранівський районний суд два, Лугинський районний суд чотири) не здійснювали правосуддя через закінчення повноважень судді, при цьому їм нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода, що складалася з посадового окладу (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року) та доплати за вислугу років. Повноваження вищевказаних суддів завершилися у період з 01.01.2021 по 30.09.2021. Крім того, у штаті Коростенського міськрайонного суду перебуває 1 суддя, яка не здійснювала правосуддя через закінчення повноважень судді 24.08.2017, Новоград-Волинського міськрайонного суду 1 суддя, який не здійснював правосуддя через закінчення повноважень судді 24.05.2018, Лугинського районного суду - 1 суддя, який не здійснював правосуддя через закінчення повноважень судді 18.01.2019, при цьому їм нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода, що складалася з посадового окладу (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року) та доплати за вислугу років.

Згідно з висновками акту ревізії суддя, який не здійснює правосуддя має право отримувати доплати до посадового окладу за вислугу років у випадках: тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці (ч.10 ст.135Закону №1402); у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (ч.1 ст.55Закону №1402); у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації (ч.8 ст.56, ч.1,ч.2 ст.89 Закону №1402);неприйняття, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (ч.3 ст.82, ч.6, ч.7 ст.147 Закону №1402).

Така підстава як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п`ять років, у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено суддею, серед вищезазначених підстав за яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, відсутня.

У зв`язку з цим, в акті констатовано, що позивачем в порушення вимог ч.10ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»для 18 суддів місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя, зайво нарахована та виплачена доплата за вислугу років за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 на загальну суму 5635229,31 грн та, відповідно, зайво нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1227454,51 грн, чим завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6862380,82 грн. Операції з нарахування доплати за вислугу років суддям в бухгалтерському обліку відображено в меморіальних ордерах №5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за 2021 рік, за 2022 рік та січень-червень 2023 року за дебетом субрахунку 8011 «Витрати на оплату праці», кредитом субрахунку 6511 «Розрахунки із заробітної плати»; нарахування єдиного соціального внескуза дебетом субрахунку 8012 «Відрахування на соціальні заходи», кредитом субрахунку 6313 «Розрахунки із загальнообов`язкового державного соціального страхування».

З огляду на наведене, спірним в даному випадку є наявність у позивача правових підстав для нарахування та виплати зазначеним в акті суддям доплати за вислугу років у період, за який вони не здійснювали правосуддя через закінчення повноважень судді.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За правилами ч.1ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016(далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2ст.135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

В силу вимог ч.5ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

За правилами ч.10ст.135 Закону №1402-VIIIсуддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018(справа №1-7/2018 (4062/15)) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України«Про судоустрій і статус суддів»у редакції Закону України«Про забезпечення права на справедливий суд», визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), положеннячастини десятоїстатті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України«Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року№192-VIII, за якимсуддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу,для цілей застосування окремих положень Закону України«Про судоустрій і статус суддів»від 2 червня 2016 року№ 1402-VIIIзі змінами, а саме:

-частини першоїстатті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

-частини восьмоїстатті 56,частин першої,другої статті 89щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

-частини третьої статті 82,частин шостої,сьомої статті 147щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Конституційний Суд України вказав, що за змістом положеннячастини десятоїстатті 133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIсуддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу. Цим положенням передбачено два винятки, коли суддя, який не здійснює правосуддя, отримує всі доплати до посадового окладу, - це тимчасова непрацездатність та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.

Законом №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIпередбачено низку випадків, коли суддя не здійснює правосуддя.

Такими випадками, зокрема, є: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (частина четвертастатті 49); відрядження судді для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України (частина четвертастатті 54); обов`язкове проходження суддею підготовки у Національній школі суддів України (частина шоста статті 55,стаття 87); застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 4частини першої статті 97); неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про звільнення судді з посади (відставку), переведення чи про його обрання безстроково (статті 76,82,112,113,114,118,120); перебування судді у щорічній оплачуваній чи додатковій оплачуваній відпустці (стаття 134).

Як зазначалось вище,Закон №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIвтратив чинність на підставіЗакону №1402-VIII(крім положень, зазначених упунктах 7,23,25,36розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402).

Разом з тим, Закон №1402-VIII містить положення, які закріплюють аналогічні випадки, коли суддя не здійснює правосуддя (статті 49, 54, 55, 56, 82, 89, 109, 113, 116, 136, 147). Зокрема це: тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та позбавлення його права на отримання доплат до посадового окладу; відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України; у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами; обов`язкове проходження підготовки у Національній школі суддів України; неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про його звільнення з посади (відставку); нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території. Крім того, суддя може не здійснювати правосуддя і з інших підстав, зокрема у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимогЗакону України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється самеЗаконом №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIII, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаютьсяЗаконом №1402-VIII.

Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно ізЗаконом №1402нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина першастатті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьмастатті 56,частини перша,другастатті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третястатті 82,частини шоста,сьомастатті 147).

Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи неотримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавчо врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація. Щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою, відповідного законодавчого регулювання немає, а отже, за положеннямчастини десятоїстатті 133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIу таких випадках суддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Проте, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положеннячастини десятоїстатті 133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIII, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Застосований законодавцем у положеннічастини десятоїстатті 133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIпідхід до об`єднання усіхвипадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Конституційний Суд України зазначив, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положеннячастини другоїстатті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 дійшов висновку, що юридичне регулювання, встановлене положеннямчастини десятоїстатті 133 Закону № 2453у редакціїЗакону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів.

Отже, положення ч.10ст.133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIIIдля цілей застосування окремих положеньЗакону №1402-VIIIсуперечить частинам1,2ст.126 Конституції України.

З огляду на наведене, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, які не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплати до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним судом України від 04.12.2018.

При цьому, суд звертає увагу, що положення ч.10ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIIIє тотожними за змістом положенням ч.10ст.133 Закону №2453-VIу редакціїЗакону №192-VIII, якіРішенням Конституційного Суду Українивід 04.12.2018 №11-р/2018визнані неконституційними.

Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 7 Рішення від 08.06.2016 №1-8/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина другастатті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй (частина другастатті 8 Основного Закону України).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

Висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимогстатті 151-2 Конституції України.

У даній справі не є спірним питання, що судді, які зазначені в акті ревізії, у спірний період не здійснювали правосуддя з незалежних від них причин та обставин.

Як свідчать матеріали справи, 18 суддів місцевих загальних судів Житомирської областіотримували доплати за вислугу років у періоди, коли вони не здійснювали правосуддя саме з незалежних від них причин та обставин, а тому, на переконання суду, нарахування і виплата позивачем таким суддям протягом спірного періоду доплати за вислугу років здійснена правомірно.

Крім того, нарахування і виплата доплати за вислугу років вказаним суддям здійснювалася позивачем на підставі наказів голів відповідних судів. Будь-яких доказів визнання протиправними та/або скасування таких наказів сторонами суду не надано.

Видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку пункту 1 частини 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, встановлені обставини справи в їх сукупності дають суду підстави для висновку, що ТУ ДСАУ в Житомирській області, нараховуючи та виплачуючи 18 суддям загальних місцевих судів Житомирської області доплати за вислугу років, діяло у відповідності доРішенняКонституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018(справа №1-7/2018(4062/15)), на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.Натомість, вимога "Про усунення виявлених порушень законодавства" №131708-14/238-2024 від 22.01.2024 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2ст.2 КАС України, є прийнятою відповідачем без урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття, а отже є необґрунтованою, протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо порушень за результатами перевірки дотримання законодавства під час укладення Договору № 265-Т та Договору № 340-21, а також додаткових угод до цих договорів щодо збільшення ціни за одиницю товару, судом встановлено наступне.

За результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів та за номером процедури ID: UA-2020-12-21-013557-c з Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «ЖОЕК») та ТУ ДСАУ в Житомирській області укладений Договір про закупівлю електричної енергії від 17.02.2021 №265-Т (далі Договір № 265-Т) на суму 2375007,63 гривень.

Умовами укладеного договору про закупівлю ТУ ДСАУ в Житомирській області (Замовник) визначив чіткий механізм документального підтвердження коливання ціни товару на ринкута зміни ціни товару.

Підпунктом 2 пункту 13.10 Договору 265-Т передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшення ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника (Споживача) щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін наринку товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

Підвищення ціни за одиницю товару по даному Договору здійснюється шляхом підписання додаткових угод та з урахуванням вимог ч. 1ст. 41 Закону № 922.

Упродовж 2021 року ТОВ «ЖОЕК» зверталось з листами до ТУ ДСАУ в Житомирській області щодо необхідності внесення змін до договору про закупівлю шляхом підвищення ціни за одиницю товару до 10%, обґрунтовуючи тим, що на ринку електричної енергії в Україні спостерігається стрімке зростання цін. При цьому до листів додавалися цінові довідки Торгово-промислової палати України, які підтверджували коливання ціни товару на ринку в бік зростання.

Так, за умовами Договору від 17.02.2021 №265-Т ціна за 1 кіловат-годину без урахування ПДВ, а також послуг з передачі електричної енергії становила 1,268830 грн.

20.07.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №3 від 26.07.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,9%, що склало 1, 394449 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +26,94 %).

29.07.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №4 від 29.07.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,9%, що склало 1,532494 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +10,50 %).

12.08.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №6 від 26.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,9%, що склало 1,684211 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +17,11 %).

13.08.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №7 від 28.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,9%, що склало 1,850948 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +13,65 %).

16.08.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №8 від 30.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 8,6%, що склало 2,010129 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +8,67 %).

18.10.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №9 від 20.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 6,64%, що склало 2,143602 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +6,64 %).

18.10.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №10 від 21.10.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 8,05%, що склало 2,316161 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +8,05 %).

04.11.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №12 від 08.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,99%, що склало 2,547547 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +10,98 %).

04.11.2021 ТОВ ЖОЕК надав лист з обґрунтуванням на підвищення ціни електричної енергії, який став підставою для укладання Додаткової угоди №13 від 12.11.2021 в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,99%, що склало 2,802046 грн. (коливання ціни відбулося в бік зростання +12,15 %).

При укладанні зазначених вище Додаткових угод в продовж 2021 року на збільшення ціни за одиницю товару постачальником ТОВ «ЖОЕК» були надані документи, передбачені Договором №265-Т, які підтверджували коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення (листи ТОВ «ЖОЕК» з обґрунтуванням підвищення ціни та Цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати України).

Разом з тим, ні Законом України «Про публічні закупівлі», ні іншими нормативно-правовими актами не встановлені вказівки або обмеження щодо періодів, показники яких застосовуються для визначення коливання ціни товару на ринку, а також не обмежено частоту внесення змін в умови договору про закупівлю: щоквартально, щомісяця чи хоч щодня. Зміна ціни відбувалась пропорційно коливанню цін на ринку, при збільшенні ціни відсоток її зміни в додаткових угодах не перевищували відсотка коливання ціни на ринку.

Таким чином, позивач при укладанні упродовж 2021 року Додаткових угод до Договору №265-Т діяв в межах Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору №265-Т. Враховуючи викладене, вимога у формі листа щодо фінансових порушень в недотриманні законодавства про закупівлі в цій частині, що призвели до матеріальної шкоди (втрат) на суму 2375007,63 грн. з ПДВ, є безпідставною, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, за результатами проведеної процедури закупівлі відкритих торгів та за номером процедури ID: UA-2021-11-08-013811-b між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буденерготрейд» (далі - ТОВ «Буденерготрейд») та ТУ ДСАУ в Житомирській області укладений Договір про закупівлю електричної енергії від 16.12.2021 № 340-21 ( Договір № 340-21) на суму 2726688,42 грн.

Підпунктом 2 пункту 13.10 Договору № 340-21 передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшення ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

08.02.2022 ТОВ «Буденерготрейд» звернулось з листом до ТУ ДСАУ в Житомирській області щодо необхідності внесення змін до договору про закупівлю шляхом підвищення ціни за одиницю товару до 10%, обґрунтовуючи тим, що на ринку електричної енергії в Україні спостерігається стрімке зростання цін. Так, якщо за умовами Договору від 16.12.2021р. ціна за 1 кіловат-годину без урахування ПДВ, а також послуг з передачі електричної енергії, становить 2,55грн., то за другу декаду січня 2022 р. ціна становить 2,90939грн. (коливання ціни на ринку електричної енергії відбулося у бік зростання на +14,09% ).

Вказане узгоджується з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпунктом 13.10 Договору № 340-21 були внесені зміни до Договору шляхом укладання Додаткової угоди №2 від 23.02.2022р. в частині збільшення ціни за 1 кіловат-годину електричної енергії на 9,99% що склало 2,804745 грн., тариф почав діяти з 02.03.2022р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення вимог, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання Додаткової угоди №2 від 23.02.2022р., що підтверджується наведеними доказами.

Враховуючи викладене, вимога у формі листа щодо фінансових порушень в недотриманні законодавства про закупівлі, що призвели до матеріальної шкоди (втрат) на суму 259219,05 грн з ПДВ, є безпідставною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги в частині вжиття заходів щодо відшкодування відповідно до нормстатей 130-136 КЗпП Українина користь Територіального управління матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок неправомірного відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 , яка не здійснювала правосуддя, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинам, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодо відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.

Пунктом 56Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»тимчасово встановлено, що в період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя, визначеногостаттею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, приймає рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження судді. У період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такі рішення приймаються без подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Положення абзацу другого частини другоїстатті 55 цього Законущодо граничного строку відрядження судді не застосовуються.

Розділом VI рішення ВРП від 24.01.2017 № 54/0/15-17 «Про затвердження Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення)» передбачено, що суддям, які направляються у відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівні спеціалізації, виплачується суддівська винагорода та відшкодовуються витрати в порядку і розмірі, визначенихпостановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження держави службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частко утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствах установами та організаціями, які повністю або частково утримують (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Строк відрядження як тимчасове переведення суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя не може перевищувати один рік, а у випадках, установленихзаконом, загальний строк відрядження, не може перевищувати два роки.

Водночас, на період воєнного стану положення щодо граничного строку відрядження судді не застосовуються.

Статтею 126 Конституції Українивстановлено, що незалежність недоторканність судді гарантуютьсяКонституцієюі законами України.

Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбаченіЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»та поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами, що узгоджується з вимогамистатті 130 Конституції України.

Відповідно до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), Рішенням Верховного суду від 17.10.2022 №483/0/419-2 «Про відрядження судді Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 до Богунського районного суду м.Житомир», суддю Лисичанстького міського суду Луганської області ОСОБА_1 відряджено до Богунського райнного суду м. Житомир з 18.10.2022.

Наказом Лисичанського міського суду Луганської області від 18.10.2022 №69/пп суддю Лисичанстького міського суду Луганської області ОСОБА_1 відряджено до Богунського райнного суду м. Житомир з 24.10.2022 року.

Наказом Богунського райнного суду м. Житомир від 21.10.2022 №36-к суддю Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 згідно штатного розпису зараховано з 25.10.2022 на посаду судді Богунського районного суду м. Житомир

З матеріалів справи встановлено, що метою тимчасового переведення судді було припинення роботи суду у зв`язку із військовими діями. Відрядження судді здійснювалось з урахування норм статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17, Рішення Верховного суду від 17.10.2022 року №483/0/419-2, наказу Богунського районного суду м. Житомир від 21.10.2022 №36-к та порядку відрядження в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98.

Зазначені вище рішення Верховного суду про відрядження та накази голови місцевого загального суду не скасовувались та є чинними.

Враховуючи вищевикладене, дії ТУ ДСАУ в Житомирській області щодо відшкодування витрат на відрядження судді ОСОБА_1 в сумі 11100 грн. є правомірними й такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а висновки Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області щодо безпідставного відшкодування Територіальним управлінням за рахунок бюджетних коштів витрат на відрядження на суму 11100,00 грн. є такими, що зроблені внаслідок невірного застосування діючого законодавства, а отже, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Зважаючи на положення ч.1ст.139 КАС Українина користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями241-246,255,295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Велика Бердичівська, 23, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 26278626) до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (майдан ім. С.П. Корольова, 12, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 40479560) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області "Про усунення виявлених порушень законодавства" від 01.02.2024 №260608-14/317-2024.

Стягнути на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській областісудовий збір у розмірі 3028 грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

28.11.24