Ухвала

від 28.11.2024 по справі 240/23077/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

28 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/23077/24

категорія 108010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" 25.11.2024 звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України, в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Житомирській області щодо визнання недіючими ліцензії, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРІНТРЕЙД ПОЛІССЯ», а саме:

- №06250314201900180, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Покровська, 239/В, автогазозаправка);

- №06250314201900182, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Покровська, 35, автогазозаправка);

- №06250314201900181, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 42, автогазозаправка);

- №06080314201900190, від 01.07.2019 до 10.07.2024 (Житомирська обл., Житомирський район, с. Дениші, вул. Незалежності, 1/А, автогазозаправка);

2. Зобов`язати Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Житомирській області вважати діючими до кінця воєнного стану ліцензії, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРІНТРЕЙД ПОЛІССЯ», а саме:

- №06250314201900180, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Покровська, 239/В, автогазозаправка);

- №06250314201900182, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Покровська, 35, автогазозаправка);

- №06250314201900181, від 01.07.2019 до 01.07.2024 (м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 42, автогазозаправка);

- №06080314201900190, від 01.07.2019 до 10.07.2024 (Житомирська обл., Житомирський район, с. Дениші, вул. Незалежності, 1/А, автогазозаправка).

Також від представника позивача 27.11.2024 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію всіх обмежень в інформаційних системах та реєстрах ДПС, що базуються на відмітках про відсутність чинних ліцензій №06250314201900180, №06250314201900182, №06250314201900181, №06080314201900190 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та фактично унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача. Вказує, що ухвалою суду від 18.11.2024 у справі №240/22340/24 частково задоволено заяву про забезпечення позову (до подачі позову) та заборонено відповідачам відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій. Проте податковий орган фактично не виконує ухвалу від 18.11.2024, мотивуючи це нечинністю ліцензій в своїх реєстрах. Позивач вважає позицію податкового органу щодо нечинності ліцензій очевидно необгрунтованою, оскільки: на момент спливу строку дії ліцензій (01.07.2024) діяв Закон №2120-ІХ, який автоматично продовжив їх дію на період воєнного стану; новий Закон №3817-ІХ від 27.07.2024 не може регулювати правовідносини, які виникли до його прийняття; застосування нового закону до вже продовжених ліцензій порушує конституційний принцип незворотності дії закону в часі. Також наголошує на необхідності врахування інтересів не лише позивача, а й інших осіб, оскільки невжиття додаткових заходів призведе до зупинення діяльності підприємства, неможливості виконання договорів з комунальними установами, втрати кваліфікованого персоналу (31 працівник), значних фінансових втрат, припинення додаткових надходжень до бюджету.

Суд дослідив заяву і додані до неї докази та прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Окрім того, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Разом з тим, поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" зверталося із заявою про забезпечення позову (до подачі позову), яку було частково задоволено ухвалою суду від 18.11.2024.

Зокрема вказаною ухвалою постановлено: «Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області відмовляти Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" в реєстрації акцизних накладних, блокувати реєстрацію акцизних накладних, зупиняти реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій №06250314201900180 від 01.07.2019, №06250314201900182 від 01.07.2019, №06250314201900181 від 01.07.2019, №06080314201900190 від 01.07.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі».

У заяві про забезпечення позову, що розглядається, позивач просить зупинити дію всіх обмежень в інформаційних системах та реєстрах ДПС, що базуються на відмітках про відсутність чинних ліцензій №06250314201900180, №06250314201900182, №06250314201900181, №06080314201900190 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви щодо забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зауважує, що сама лише незгода позивача із рішенням суб`єктів владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Г.В. Чернова