Ухвала

від 26.11.2024 по справі 567/1691/23

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/1691/23

Провадження №1-кп/567/28/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.24м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Острозі клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

встановив:

В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 05.10.2023 року.

В підготовчі судові засідання 05.10.2023 року, 03.11.2023 року, 05 грудня 2023 року, 28 грудня 2023 року, 25 січня 2024 року, 21 лютого 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 не з`явився, про місце, день та час підготовчого судового засідання повідомлявся шляхом надіслання судових повісток за адресою місця проживання, вказаною в обвинувальному акті.

Ухвалами суду від 28.12.2023 року та від 25.01.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 двічі було застосовано привід, який не було виконано працівниками поліції у зв`язку з відсутністю обвинуваченого за місцем його проживання, що підтверджується повідомленнями Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 23.01.2024 року та від 19.02.2024 року, а також письмовими поясненнями матері обвинуваченого ОСОБА_6 від 11.01.2024 року та від 14.02.2024 року.

02.04.2024 року прокурором до Острозького районного суду Рівненської області було подано клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було вручено обвинуваченому та його захиснику - адвокату ОСОБА_7 та мало б розглядатися цього ж дня у судовому засіданні. За клопотанням захисника підготовче судове засідання 02.04.2024 року було відкладено у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами кримінального провадження та підготовки для розгляду вищевказаного клопотання прокурора, з огляду на що підготовче судове засідання було відкладено на 04.04.2024 року.

04.04.2024 року та 08.04.2024 року обвинувачений ОСОБА_8 в підготовче судове засідання повторно не з`явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, місце перебування останнього невідоме, що призвело до чергового відкладення розгляду кримінального провадження.

08.04.2024 року захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в поданій до суду заяві повідомила про те, що договір про надання правової допомоги від 25.03.2024 року, укладений між нею та ОСОБА_4 розірвано, у зв`язку з порушенням останнім умов договору.

Ухвалою судувід 08.04.2024року,за клопотаннямпрокурора,оголошено розшукобвинуваченого ОСОБА_4 та наданодозвіл найого затримання,з метоюприводу уприміщення Острозькогорайонного судуРівненської областідля участіу розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою.Судове провадженняпо обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК Українибуло зупиненодо розшуку ОСОБА_4 . Строк дії вказаної ухвали суду в частині надання дозволу на затримання обвинуваченого було визначено до 08.10.2024 року.

Проведеними розшуковими заходами встановити місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 не вдалося.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.11.2024 року, за клопотанням прокурора, надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою його приводу у приміщення Острозького районного суду Рівненської області для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Судове провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України було повторно зупинено до розшуку ОСОБА_4 .

Згідно протоколу затримання особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення від 25.11.2024 року, ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_1 , на підставі вищевказаної ухвали суду від 15.11.2024 року, був затриманий 25.11.2024 року о 13 год. 30 хв., про що було повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м.Рівне.

26.11.2024 року обвинувачений ОСОБА_4 був доставлений до Острозького районного суду Рівненської області для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року провадження у справі було поновлено.

Розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу по мобілізації на посаді помічника начальника служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 15 травня 2023 року о 08 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував за межами частини на території АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував до 11 год. 00 хв. 29 травня 2023 року, після чого самостійно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за вищевказаною адресою, та приступив до виконання обов`язків військової служби.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться ОСОБА_4 у провину - ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.

Про обґрунтованість обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення) свідчать зібрані у ході досудового розслідування матеріали, зокрема, повідомленням про вчинення злочину, матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини, протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за вказаним фактом, а також інші матеріали в їх сукупності.

Підставами для звернення прокурора до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

В обґрунтовування клопотання прокурор зазначає, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення від відповідальності, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, крім того прокурор вказує на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

Вважає,щонаявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч.5 ст.407 КК України), ухилявся від прибуття до суду та місце перебування обвинуваченого тривалий час було не відоме.

Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягався до відповідальності за вчинення ряду правопорушень, крім того встановлено 4 випадки самовільного залишення ОСОБА_4 розташування військової частини НОМЕР_1 протягом проходження останнім військової служби у вказаній частині, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, вчинив тяжкий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_4 схильний продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній обґрунтовано обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від суду, просить застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Прокурор впідготовчому судовомузасіданні підтримавклопотання прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_4 з підстав,викладених уньому,та просивйого задовольнити.Вважає,що застосуваннядо ОСОБА_4 більш м`якогозапобіжного заходу,не пов`язаногоз позбавленнямволі,не зможезабезпечити йогоналежної поведінкита запобігтивищевказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пояснив, що залишив військову частину у зв`язку з сімейними обставинами. Вказав, що тривалий час проживав в м.Рівне, де був затриманий працівниками поліції.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 в підготовчомусудовому засіданнізаперечив протизадоволення клопотанняпрокурора прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно обвинуваченого,зазначивши,що ОСОБА_4 вчинив кримінальнеправопорушення узв`язкузі збігомсімейних обставин,а такожпостійного перебуванняу стресовомустані узв`язкуз несеннямвійськової служби.Водночас вказуєна те,що ОСОБА_4 не має наміру ухилятись від суду, є військовослужбовцемта бажаєі надалівиконувати свійконституційний обов`язокіз захистунезалежності татериторіальної цілісностіУкраїни вскладі ЗСУ. Посилаючись на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом просить обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді особистої поруки, або ж визначити мінімальний розмір застави.

Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст.177-178 КПК України відносно особи обвинуваченого, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За змістом ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При обранні забіжного заходу у виді тримання під вартою судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому зважаючи, що ОСОБА_4 не має міцних родинних та соціальних зв`язків, з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, він може покинути своє місце перебування та ухилитися від суду.

Водночас тяжкість покарання не визначається як обов`язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Одночасно судом враховується, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 перебуває впровадженні судуз 06.09.2023року,однак підготовчесудове засіданняу даномукримінальному провадженніпонад ріктак іне булопроведено узв`язку ізнеодноразовою неявкоюобвинуваченого ОСОБА_4 до Острозькогорайонного судуРівненської області,при цьомупро причинисвоєї неявкиобвинувачений жодногоразу неповідомив,ухвали пройого привідне виконувалися,у зв`язкуз йоговідсутністю помісцю проживання.Наведені обставинисвідчать проте,що ОСОБА_4 тривалий часумисно ухилявсявід прибуттядо суду,місце перебуванняобвинуваченого булоне відоме,що унеможливлювалорозгляд справипо суті,у зв`язкуіз чим ОСОБА_8 був оголошенийв розшукта судомбуло наданодозвіл найого затриманнядля участіу розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою.

Водночас прокурором доведено, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки буловстановлено іншівипадки самовільногозалишення ОСОБА_4 розташування військовоїчастини НОМЕР_1 протягом проходженняостаннім військовоїслужби увказаній частині,зокрема з17.04.2023року по20.04.2023року,з 24.09.2023року по16.10.2023року,що підтверджуєтьсядоданими доклопотання прообрання запобіжногозаходу матеріаламислужбових розслідуваньпо фактувідсутності ОСОБА_8 на військовійслужбі,обвинувачений являєтьсявійськовослужбовцем таобвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України,самовільно вумовах воєнногостану бездозволу командиразалишив місценесення військовоїслужби,а відтак,у випадкуне обранняйому запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,останній продовжитьсвою протиправнуповедінку таможе вчинитисамовільне залишеннявійськової частини,що вказуєна існуванняризику,передбаченого п.5ч.1ст.177КПК України.

Наведені обставини свідчать, що станом на даний час не встановлено, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та не нівелює існуючі ризики.

Одночасно суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , зокрема, те, що вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, а також бере до уваги відомості про його особу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідно до службової характеристики від 01.06.2023 року, складеної начальником служби ПММ військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 зарекомендував себе як військовослужбовець, який потребує постійного контролю з боку старших начальників; на зауваження про необхідність своєчасного прибуття на службу не реагує; в колективі авторитетом не користується; поставлені задачі виконує несвоєчасно; добре володіє теоретичними знаннями та практичними уміннями та навичками технологічного процесу; статути Збройних Сил України знає задовільно та на практиці вимог не дотримується; коректний та витриманий по відношенню до старших начальників, зберігає службову субординацію; систематично не прибуває на місце служби, своєю поведінко подає негативний приклад іншим військовослужбовцям; належні висновки по неприбуттю на службу не робить.

Разом з тим, згідно повідомлення командира в/ч НОМЕР_2 № 2244 від 25.11.2024 року командування військової частини НОМЕР_2 просить врахувати при розгляді кримінального провадження, що військова частина дає згоду на повернення військовослужбовця ОСОБА_4 для продовження проходження військової служби. ОСОБА_4 має намір продовжити військову службу та щиро кається у скоєному.

Згідно постанови Острозького районного суду Рівненської області від 31.05.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП (перебування на території в/ч НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Суд також бере до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

Будь-яких обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, стороною захисту не наведено.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Водночас знаведеним,суд вважаєза необхіднезазначити про неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з огляду на положення Закону України №2531-IX від 16.08.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану».

Так, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України (із змінами, внесеними згідно Закону України №2531-ІХ від 16.08.2022 року) встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Одночасно в підготовчому судовому засіданні встановлено, що станом на даний час не встановлено, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.

Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та з метою виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, який зазначив, що «продовження тримання під вартою може бути виправдано за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості». Суспільний інтерес полягає в тому, щоб кожна особа, причетна до вчинення кримінального правопорушення, була притягнута до відповідальності в міру своєї вини, а також щоб мало місце забезпечення швидкого судового розгляду і виконання обвинуваченим усіх покладених на нього процесуальних обов`язків.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи насуспільний інтерес,який,з урахуваннямпрезумпції невинуватості,виправдовує відступвід принципуповаги доособистої свободита несуперечить практиціЄвропейського судуз правлюдини івимогам Конвенціїпро захистправ людинига основоположнихсвобод,зокрема,правовим позиціям,викладеним вп.35рішення ЄСПЛ«Летельє протиФранції»,суд вважаєнеобхідним застосувативідносно обвинуваченоговинятковий видзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,оскільки застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівне будедостатнім длязабезпечення відсутностівизначених вищеризиків, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси.

При цьому суд вважає, що запобіжний захід обраний обвинуваченому відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду.

Аналізуючи при цьому в сукупності всі обставини справи, передбачені ст.178 КПК України з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ч.3 ст.315 КПК України та на підставі положень ч.8 ст.176 КПК України, приходить до висновку, що запобіжний західщодо ОСОБА_4 у виглядітримання підвартоює достатнімзасобом,здатним забезпечитигарантії належноїпроцесуальної поведінкиобвинуваченого.

Відповідно до абз.8 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, розмір застави у даному кримінальному провадженні, на підставі абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, судом не визначається.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.РівнеРівненської області,місце проживання: АДРЕСА_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою безвизначення застави,строком на60днів - до 13 год. 30 хв. 24 січня2025 року включно, з утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.

Повний текст ухвали суду оголошено 29.11.2024 рокуо 13 год. 10 хв.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1