Рішення

від 27.11.2024 по справі 569/6491/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6491/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В. ,

за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Рівненської міської ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 ,

про розірвання договору оренди землі,

В засіданні приймали участь:

представник позивача: Андрієвський А. О.;

представник відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради, згідно якої просить суд розірвати договір оренди землі від 10.07.2007, укладений між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між 10.07.2007 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, яким було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1061 м2 длябудівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, без права спорудження на ній капітальних будівель і споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненської міської ради від 10 березня 2016 року №317 вирішено:

1. На підставі пункту «а» статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - заява від 8 травня 2015 року) припинити право оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 358 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:070:0189) на АДРЕСА_1 , яка згідно з Рішенням Рівненської міської ради від 18 серпня 2006 року №193 «Про надання в оренду земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» була надана громадянці ОСОБА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права спорудження на ній капітальних будівель та спору, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста.

2.Відмовити в припиненні права оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 703 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:070:0190) на АДРЕСА_1 , яка згідно з рішенням Рівненської міської ради від 18 серпня 2006 року N?193 «Про надання в оренду земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» була надана громадянці ОСОБА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

3.Внести зміни до укладеного між громадянкою ОСОБА_1 та Рівненською міською радою договору оренди землі від 14 серпня 2007 року №040758300161 в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки на 358 M2.

Вона неодноразово зверталася до Рівненської міської ради з проханням розірвати договір оренди землі в частині користування 703 м2, так як виходила зі свого матеріального стану та доцільності використання орендованої землі для власних цілей, однак у відповідних органах їй радили звертатися до суду.

Вказує, що вона вже протягом багатьох років не використовує земельну ділянку за призначенням.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08.04.2024 по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.06.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого Рівненська міська рада вказує, що пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Зазначає, що Рівненська міська рада не може скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов?язані з реалізацією певних суб?єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб?єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані виключно у судовому порядку. Рішення міської ради з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку. Рада не має права виносити рішення, що суперечать раніше прийнятим рішенням ради індивідуальної дії, зокрема у випадку прийняття відмовного рішення ради індивідуального характеру, відповідне питання може бути винесено на розгляд міської ради після скасування попереднього відмовного рішення ради в судовому порядку. ОСОБА_1 з питанням щодо оскарження в судовому порядку рішення Рівненської міської ради ві 10 березня 2016 року №317 не зверталася. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 18.09.2024 заяву представника позивача про зміну підстави позову від 16.09.2024 прийнято та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням її вимог, залучено до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 24.10.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 10 липня 2007 року, яким передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1061 м2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, без права спорудження на ній капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Пунктом 8 визначено, що договір укладено строком на 49 (сорок дев?ять) років.

Рішенням Рівненської міської ради від 10 березня 2016 року №317 вирішено:

1. На підставі пункту «а» статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - заява від 8 травня 2015 року) припинити право оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 358 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:070:0189) на АДРЕСА_1 , яка згідно з Рішенням Рівненської міської ради від 18 серпня 2006 року №193 «Про надання в оренду земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» була надана громадянці ОСОБА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, без права спорудження на ній капітальних будівель та спору, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста.

2.Відмовити в припиненні права оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 703 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:070:0190) на АДРЕСА_1 , яка згідно з рішенням Рівненської міської ради від 18 серпня 2006 року N?193 «Про надання в оренду земельних ділянок та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» була надана громадянці ОСОБА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

3.Внести зміни до укладеного між громадянкою ОСОБА_1 та Рівненською міською радою договору оренди землі від 14 серпня 2007 року №040758300161 в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки на 358 м2.

18.03.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №102.

У зв?язку із відчуженням житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.03.2019 також було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1000 м.кв., за кадастровим номером 5610100000:01:070:0169, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту від 04.12.2006 року серії ЯД №263285. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №103.

03.03.2020 ОСОБА_1 було надано згоду у формі заяви на передачу та вилучення (та проведення всіх інших дій) земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 для нового власника зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами - ОСОБА_2 . Вказана заява 03.03.2020 року посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. та зареєстрована в реєстрі за №854.

Судом встановлено, що орендована земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, розташована на АДРЕСА_1 та на даний час перебуває у фактичному користуванні нового власника житлового будинку, а саме ОСОБА_2 . Вказані обставини сторонами не оспорюються.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

За приписами частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас за змістом статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За умовами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року в справі № 910/18560/16, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року в справі №921/158/18 зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 915/672/17, від 17.04.2018 року в справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 року в справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 року в справі № 920/717/17, від 20.06.2018 року в справі № 913/661/17, від 27.06.2018 року в справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 року в справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 року в справі № 904/326/18, від 04.06.2019 року в справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 року в справі № 917/92/19.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 року в справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 року в справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 року в справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 року в справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 року в справі № 913/661/17, від 06.03.2019 року в справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 року в справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 року в справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуженняоб`єктанерухомості,розташованого наорендованій земельнійділянці,договір орендиземлі увідповідній частиніприпиняється щодовідчужувача,однак дієна тихсамих умовахстосовно новоговласника нерухомості,який змоменту набуттятакого праванабуває такожправо орендиземельної ділянки,на якійце майнорозміщене,а отжей відповідніправа таобов`язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року в справі № 920/675/17, від 26.11.2019 року в справі № 917/92/19, від 18.02.2020 року в справі № 907/132/19).

Суд такожзвертає увагу,що упостанові від25.02.2020у справі№ 922/510/19Велика ПалатаВерховного Судувказала,що договіроренди цієїземельної ділянкищодо попередньогоїї користувача(попередньоговласника нерухомогомайна)припиняється відповіднимдоговором,на підставіякого новимвласником набутоправо власностіна розташованена ційземельній ділянцімайно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Отже, у разіпереходу прававласності нанерухомість замінаорендаря земельної ділянки увідповідному чинномудоговорі орендиземлі відбуваєтьсяавтоматично,в силу прямої нормизакону,не залежновід того,чи відбулосядокументальне переоформлення орендних правовідносиншляхом внесеннязмін удоговір стосовноорендаря,оскільки пере-оформленнялише формальновідображає те,що прямозакріплено взаконі. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року в справі № 914/393/19.

З огляду на те, що орендована земельна ділянка згідно договору оренди землі від 10.07.2007 надавалася ОСОБА_1 в оренду саме для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , від позивача до третьої особи - ОСОБА_2 , а також враховуючи, що фактичне користування орендованою земельною ділянкою здійснює новий власник, і позивач добровільно відмовилася від права користування земельною ділянкою, право позивача на оренду земельної ділянки припинилося.

Разом із тим, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням положень статті 377, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог, у зв`язку з відсутністю підстав, визначених як договором, так і законом для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вказаних висновків суду.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України,витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) ;

відповідач: Рівненська міська рада (м.Рівне, вул.Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334);

третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене та підписане 29.11.2024.

Суддя Левчук О. В.