Рішення

від 19.11.2024 по справі 300/6962/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. справа № 300/6962/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю:

представника позивача - Грици Ю.Ю.

представника відповідача - Воліцької О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Нако Інвест" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № 75-ДПС від 28.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 приватне підприємство "Нако Інвест" звернулось до суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №75-ДПС від 28.08.2024.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова прийнята на підставі інформації, отриманої від податкового органу за наслідками проведеної фактичної перевірки, без проведення відповідачем документальної виїзної перевірки, що, на думку позивача, вказує на її протиправність. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що на момент прийняття оскаржуваної постанови, позивачем виявлені порушення усунуто, що виключає можливість застосування штрафних санкцій. В зв`язку із наведеним позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

16.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №75-ДПС від 28.08.2024.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті.

26.09.2024 на адресу суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №75-ДПС від 28.08.2024, в задоволенні якої відмовлено згідно ухвали суду від 27.09.2024.

Крім того, 26.09.2024 ПП "Нако Інвест" подано (надіслано) до суду клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, яка залишена без задоволення згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.09.2024 (а.с.117-127). Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та в межах повноважень наданих управлінню, прав позивача не порушувало, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Крім того, 30.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, в задоволенні якого судом відмовлено згідно протокольної ухвали постановленої в судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2024.

Представник позивача скористався свої правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.10.2024. В поданій відповіді позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача своїм правом на подання заперечення не скористався.

04.10.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик осіб, як свідків від 16.10.2024.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів до 18.11.2024.

17.10.2024 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

23.10.2024 представником відповідача подано заперечення на стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 задоволено заяву представника позивача та забезпечено позов, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 76384154 на підставі оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №75-ДПС від 28.08.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

28.10.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено таке.

02.08.2024 на адресу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшли матеріалами фактичної перевірки приватного підприємства "Нако Інвест" (т.1 а.с.61-64).

Згідно акта (довідки) фактичної перевірки від 25.07.2024, посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області під час проведення перевірки приватного підприємства "Нако Інвест" встановлено порушення законодавства про працю, визначених вимогами статей 21-24 КЗпП України, а саме виявлено факт використання праці неоформлених працівників без укладення трудового договору в кількості 29 осіб.

Листами від 05.08.2024 відповідач повідомив позивача про те, що уповноваженою особою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці отримано для розгляду матеріали фактичної перевірки, під час проведення якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників та запрошено на розгляд справи (т.2 а.с.30-33).

Представник позивача на розгляд справи з`явився та надав пояснення, згідно яких повідомив про те, що усі 29 працівників оформлені належним чином, що підтверджується протоколом слухання від 28.08.2024 (т.2 а.с.36).

Враховуючи виявлені порушення, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 28.08.2024 за №75-ДПС, якою до за порушення вимог статей 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на приватне підприємство "Нако Інвест" штраф у розмірі 2 320 000,00 грн. (т.2 а.с.37,38).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з частиною четвертою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту" від 17 червня 2015 року № 413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв`язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тож, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором, поданого до територіального органу Державної податкової служби України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення, встановлює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з абзацами 2 та 7 пункту 2 Порядку № 509 (в редакції Постанови КМУ № 823 від 21 серпня 2019 року) штрафи накладаються на підставі: акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Водночас рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) від 21 серпня 2019 року № 823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".

За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" втратила чинність з 14 вересня 2021 року.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 640/17424/19 Порядок № 509 діє у редакції, що була чинною до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", тобто у первинній редакції постанови КМУ від 17 липня 2013 року № 509, проте зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 55 від 03 лютого 2016 року, № 295 від 26 квітня 2017 року, № 206 від 03 березня 2020 року, № 617 від 08 липня 2020 року, № 780 від 28 липня 2021 року та № 226 від 14 березня 2023 року.

Отже, з 14 вересня 2021 року діють положення абзаців 2 та 7 пункту 2 Порядку № 509 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295), якими передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: акта документальної виїзної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки є різними видами перевірок.

З огляду на викладене правове регулювання, суд доходить висновку, що з 14 вересня 2021 року підставою для накладення штрафу відповідно до абзаців 2 та 7 пункту 2 Порядку № 509 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295), може бути акт документальної виїзної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акт фактичної перевірки.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена фактична, а не документальна виїзна перевірка та, за результатами цієї перевірки складено акт фактичної, а не документальної виїзної перевірки, тобто обставини допущення позивачем порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України не можуть підтверджуватись актом фактичної перевірки, який одержаний контролюючим органом з порушенням порядку, встановленого законом.

Відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, є протиправною та підлягає до скасування.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону, метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України, за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

В даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, на переконання суду, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду Управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виявлене під час перевірки, порушення було повністю усунуто, що підтверджується наданими до відповідача директором підприємства письмовими поясненнями разом із підтверджуючими документами, в тому числі, наказами про прийом на роботу, повідомленнями про прийом на роботу, відомостями про виплату готівки, відомостями про нарахування заробітної плати, табелями обліку використання робочого часу(т.2 а.с.40-113).

Відтак, станом на 28.09.2024 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування спірної постанови.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем несвоєчасно подавались до податкового органу повідомлення про прийом на роботу, на думку суду, не можуть слугувати підставою для формування висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення, позаяк не спростовують факту усунення порушення позивачем на момент його прийняття, а також не вказують на відсутність порушень в частині проведення такої перевірки.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

У рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б вказували на правомірність оскаржуваного рішення, відповідач суду не надав.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у розмірі 24 224,00 гривень сплачено позивачем згідно платіжної інструкції від 06.09.2024 за №708 (а.с.81).

Представником позивача в судовому засіданні повідомлено про те, що докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу будуть подані у строк встановлений процесуальним законом, після винесення рішення у даній справі.

Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 24 224,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Нако Інвест" (код ЄДРПОУ 41087308, вул. Галицького Данила, 305, с. Завій, Калуський район, Івано-Франківська область, 77356) до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № 75-ДПС від 28.08.2024 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № 75-ДПС від 28.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь приватного підприємства "Нако Інвест" (код ЄДРПОУ 41087308, вул. Галицького Данила, 305, с. Завій, Калуський район, Івано-Франківська область, 77356) сплачений судовий збір у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 29 листопада 2024 р.