Рішення

від 20.11.2024 по справі 761/26834/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26834/24

Провадження № 2/761/8556/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі - Лазуренко А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Ольховської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

В своїй позовній заяві просить суд:

визначити спосіб участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в формі спілкування батька з малолітнім сином шляхом покладення на ОСОБА_5 обов`язку організовувати у період воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей період за кордоном, спілкування дитини з батьком будь-якими доступними засобами телекомунікації в режимі відео- або телефонного зв`язку щоденно, протягом не менше 60 хвилин на день, з урахуванням слідуючих періодів часу по дням неділі: понеділок, п`ятниця - з 7-30 до 7,-45 та з 19-00 до 19-45; вівторок, середа, четвер - з 7-00 до 7-15 та з 19-00 до 19-45; субота та неділя - з 9-30 до 9-45 та з 19-00 до 19-45, а також у формі періодичних побачень на території України батька з сином за місцем фактичного проживання чи перебування батька на території України, у слідуючі періоди часу протягом календарного року: з 01 по 15 число включно кожного 1-го місяця року (січень); з 01 по 15 число включно кожного 7-го місяця року (липень), при цьому супроводження ОСОБА_6 на час вказаних побачень з Германії чи будь-якої іншої країни до України для передання його батьку, здійснює особисто мама дитини чи уповноважена нею особа за рахунок батька дитини, зворотне супроводження з України до Германії чи будь-якої іншої країни здійснюється також особисто мамою дитини чи уповноваженою нею особою за рахунок батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2023.

В період вказаного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що у зв`язку з запровадженням з 24 лютого 2022 року військового стану в України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації і з метою забезпечення найкращих інтересів дружини та дитини, позивач виїзду відповідача разом з спільним сином до Германії з метою отримання тимчасового захисту та з умовою можливості як батька повноцінно приймати участь у вихованні сина.

Проте, як батько спільної з відповідачем дитини до квітня 2024 року мав можливість хоча б частково приймати участь у його вихованні шляхом періодичного спілкування з ним в режимі відео- або телефонного зв' язку.

Разом з тим, спроби врегулювання спору ігноруються відповідачем, навіть письмовими заявами надісланими засобами поштового зв`язку та електронною поштою.

Оскільки добровільно погодити умови участі у вихованні сина не вдається, позивач вимушений звернутися до суду з вищевказаним позовом до суду.

24 липня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

26 липня 2024 року до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання особи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2024 було відкрито провадження по справі та справу призначено за правилами загального позовного провадження.

22 серпня 2024 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що не погоджується з графіком участі батька у вихованні сина, адже такий графік спілкування складений без урахування інтересів дитини, її зайнятості та розпорядку дня.

Вказує, що в німецькій службі соціального захисту та опіки над дітьми - аналогічний орган Службі у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації перебуває на розгляді питання щодо визначення способу батька у вихованні Гліба. Німецькою службою було узгоджено спілкування батька з сипом три рази в тиждень по 60 хв. за допомогою планшета: в середу з 18-30 до 19-30 та в суботу та неділю з 12-00 до 13-00, а супроводження сина до України є неможливим на даний час, адже відповідач 30.05.2024 народила дитину.

Разом з тим, не сприяє втраті зв`язку сина з батьком, шляхом повної заборони у спілкуванні батька з сином, але вважає, що режим спілкування з метою збереження інтересів дитини та безпечного середовища для розвитку дитини буде саме той, що встановлений німецькою службою.

Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та визначити спосіб участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 у форма спілкування батька з малолітнім сином три рази в тиждень по 60 хв. за допомогою планшета: в середу з 18-30 до 19-30 та в суботу і неділю з 12-00 до 13-00.

20 вересня 2024 року та 24 вересня 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації подано до суду висновок.

Ухвалою суду від 15.10.2024 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила в задоволенні позовних вимог, просила встановити графік побачень на підставі висновку німецької служби.

Представник третьої особи в судовому засіданні посилалась на висновок служби.

Заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2023.

В період вказаного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На теперішній час відповідач з дитиною проживають у Федеративній Республіці Німеччина, що підтверджується письмовими доказами та не заперечувалось учасниками справи.

За змістом висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні дитини від 18.09.2024, рішення комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації від 11.09.2024, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації підтримує бажання батька приймати участь у житті та вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вважає, що на період воєнного стану в Україні, батько повинен мати безперешкодне спілкування з дитиною будь-якими доступними засобами телекомунікації в режимі відео або телефонного зв`язку щоденно, не менше 60 хвилин на день, з урахуванням наступних періодів часу по дням тижня: понеділок, п`ятниця з 07 год. 30 хв. до 07 год. 45 хв., та з 19 год. 00 хв. до 19 год. 45 хв.; вівторок, середа, четвер з 07 год. 00 хв. до 07 год. 15 хв., та з 19 год. 00 хв. до 19 год .45 хв.; субота та неділя з 09 год. 30 хв. до 09 год. 45 хв, та з 19. год. 00 хв. до 19 год. 45 хв.

Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №523/19706/19.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Висновок органу опіки та піклування немає для суду преюдиційного значення. Суд при розгляді справи має встановити наявність або відсутність правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позову. В даній справі серед іншого суд має встановити, чи не суперечить інтересам дитини спілкування з позивачем, та чи не матиме таке спілкування негативні наслідки для дитини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша-третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).

Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених вище норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, і вирішуючи питання про участь батька у вихованні дитини суд має керуватись принципом забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми. Батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд зазначає, що безумовно батько має право на зустрічі зі своїм сином і так само й дитина має відповідне право, а реалізація цих взаємних прав у благополучній ситуації відповідає інтересам батька та сина.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з рівності прав та обов`язків матері та батька у вихованні дитини одночасно враховуючи, що така рівність не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоча дитина і проживає з нею.

Як вбачається з матеріалів справи, батько дитини проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із своїм сином. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином судом не встановлено. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

Встановлюючи порядок спілкування батька з сином, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, відсутність підтверджених будь-яким доказами та й загалом відсутність посилань на будь-які обставини, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з сином, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку спілкування дитини з батьком будь - якими доступними засобами телекомунікації в режимі відео- або телефонного зв`язку, адже право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітнього сина з батьком безумовно відповідає його інтересам.

Вивчивши зміст позовних вимог суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, суд вважає за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом покладення на матір дитини - ОСОБА_5 обов`язку організовувати в період воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей період за кордоном, спілкування дитини з батьком будь - якими доступними засобами телекомунікації в режимі відео- або телефонного зв`язку щоденно, протягом не менше 60 хвилин на день, з урахуванням слідуючих періодів часу по дням тижня: понеділок, п`ятниця - з 7-30 до 7-45 та з 19-00 до 19-45; вівторок, середа, четвер - з 7-00 до 7-15 та з 19-00 до 19-45; субота та неділя - з 9-30 до 9-45 та з 19-00 до 19-45.

Суд вважає, що визначений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, пріоритетним інтересам дитини та забезпечить належне підтримання зв`язків між батьком і сином.

Також суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині періодичних побачень на території України батька з сином за місцем фактичного проживання чи перебування батька на території України, адже на теперішній час у будь-якій точці України не можливо абсолютно повністю убезпечити дитину від військових дій та їх наслідків, оскільки ворог здійснює обстріли всієї території нашої держави, спрямовує свою зброю проти цивільних об`єктів, у тому числі садочків, шкіл, торгово-розважальних центрів, в результаті чого гинуть та отримують поранення люди, у тому числі, діти. Неможливо передбачити коли та в який регіон рф в черговий раз спрямує свої ракети. У такій ситуації перебування дитини в Україні не буде відповідати її найважливішим інтересам, адже найціннішим є збереження життя та здоров`я дитини.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

Керуючись Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 1,7, 19, 159, 257, 263 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом покладення на матір дитини - ОСОБА_5 обов`язку організовувати в період воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей період за кордоном, спілкування дитини з батьком будь - якими доступними засобами телекомунікації в режимі відео- або телефонного зв`язку щоденно, протягом не менше 60 хвилин на день, з урахуванням слідуючих періодів часу по дням тижня: понеділок, пятниця - з 7-30 до 7-45 та з 19-00 до 19-45; вівторок, середа, четвер - з 7-00 до 7-15 та з 19-00 до 19-45; субота та неділя - з 9-30 до 9-45 та з 19-00 до 19-45.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.11.2024.

Суддя Андрій АНОХІН