Ухвала

від 13.11.2024 по справі 552/1235/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1235/24 Номер провадження 11-кп/814/2115/24Головуючий у 1-й інстанції с. ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченого перекладачаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 28 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12022170590000196, 12023000000002162, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 26 грудня 2024 року, обвинуваченому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю РФ, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.

Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 10000 000 гривень і постановлено в разі її внесення покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358, ч.4 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України, визначене за їх вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

Водночас, урахувавши обставини кримінального провадження, суд першої інстанції зменшив обвинуваченому розмір застави з 22 781909 гривень та визначив її в розмірі 10000 000 гривень, дійшовши висновку, що такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не буде завідомо непомірним для нього.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 04 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, проживає в Україні з 2018 року, мав бізнес, у нього: відсутні значне матеріальне забезпечення, зареєстроване майно та джерела доходів в Україні, вилучено всі документи для виїзду за кордон, натомість сама по собі тяжкість інкримінованих дій, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні яких не доведено, не є підставою для продовження йому строку тримання під вартою; іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи, не пов`язані з триманням під вартою; прокурором не наведено даних на підтвердження виключності випадку для визначення ОСОБА_8 застави в розмірі, який перевищує встановлені в ст.182 КК України межі, а визначений місцевим судом розмір застави ОСОБА_8 є непомірним.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404КПК Українирегламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370КПК України судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.255 КК України створення злочинної організації та керівництва нею; ч.4 ст.28 ч.3 ст.358 КК України підроблення офіційного документа, який видається установою та надає права, з метою його використання, вчиненого злочинною організацією; підроблення офіційного документа, який видається установою та надає права, з метою його використання, вчиненого повторно, злочинною організацією; підроблення офіційних документів, які видаються, посвідчуються нотаріусом і надають права, з метою їх використання, складання та видачі нотаріусом завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, вчинених повторно, злочинною організацією; ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України використання завідомо підроблених документів, вчинених злочинною організацією; ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2 КК України протиправного заволодіння майном підприємства, в тому числі частками його засновників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів із використанням підроблених документів підприємства, що заподіяло велику шкоду, вчиненого злочинною організацією; ч.4 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України зловживання своїми повноваженнями нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого злочинною організацією.

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.28 ч.3 ст.206-2 КК України, ОСОБА_8 та його співучасникам інкримінується заподіяння потерпілим майнової шкоди на суму 250601000 гривень.

Суд першої інстанції оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197,199, 331 КПК України,та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.

Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може перешкоджатиздійсненню кримінальногопровадження,в томучислі шляхомпереховування відсуду,свідчить іте,що вінобвинувачуються увчиненні кримінальнихправопорушень,зокрема,особливо тяжкогой тяжкихзлочинів,за вчиненняяких уразі визнання ОСОБА_8 винуватим йомузагрожує покаранняу виглядіпозбавлення воліна строквід 7до 12років ізпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок до3років таконфіскацією майна, в складі злочинної організації, що є найбільш небезпечною формою організованої злочинної діяльності та ОСОБА_8 інкримінується роль її організатора й керівника.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про існування ризику незаконного впливу обвинуваченим на потерпілих і свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини шляхом впливу на зміст їх показань, що перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні.

При цьому, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - під час допиту особи в судовому засіданні.

Разом з тим, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, усупереч доводам апелянта, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а навпаки більше активізується на стадії судового розгляду, під час якого, до того ж, не виключено здійснення додаткового допиту вже допитаних осіб.

Окрім того, високий ступінь підготовки обвинуваченого зі співучасниками до вчинення інкримінованих йому злочинних дій та їх тривалість, дає підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Також у клопотанні прокурор у контексті наявності ризиків протидії ОСОБА_8 кримінальному провадженню небезпепідставно посилається на наявність щодо нього виконавчого провадження за фактом неповернення ним боргу ОСОБА_10 у розмірі 1615916 гривень 89 копійок, що підтверджується копіями матеріалів цього виконавчого провадження та хоча і стосується цивільно-правових відносин, але є обгрунтованим в аспекті оцінки ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (т.3 а.п.71-76).

Що стосується ймовірності вчинення ОСОБА_11 дій, передбачених п.3 ч.1ст.177 КПК України, щодо інших обвинувачених, то про існування ризику впливу ОСОБА_8 саме на інших обвинувачених не порушувалось питання в клопотанні прокурора, через це суд першої інстанції зайве послався на наявність ризику здійснення названих дій. Однак зазначене вище порушення не є істотним з огляду на те, що само по собі не спростовує висновки місцевого суду щодо виду продовженого обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи питаннядоцільності продовженнястроку тримання ОСОБА_8 під вартою, суд першої інстанції врахував і тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у їх вчиненні, дані про особу ОСОБА_8 , який є громадянином іншої держави, не має зареєстрованого майна та тривалий час проживає в Україні, є особою похилого віку, має ряд захворювань.

Водночас установленіпід часрозгляду клопотанняй апеляційноїскарги обставинив їхсукупності недають підставстверджувати пронаявність у ОСОБА_8 таких соціальних зв`язків, що в сукупності з іншими обставинами могли би слугувати достатнім і вагомим стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Даних (медичних висновків), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_8 під вартою не виявлено та стороною захисту не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно дост.49Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров`я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, зокрема, з урахуванням наданих йому медичних рекомендацій.

Суд апеляційної інстанції ураховує те, що ОСОБА_8 не судимий, його діяльність у сфері науки й бізнесу, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення протягом тривалого часу інкримінованих ОСОБА_8 умисних кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого й тяжких злочинів проти громадської безпеки, заснованого на законі порядку здійснення господарської та службової діяльності, в складі створеної та очоленої ним злочинної організації, пов`язаних, зокрема, із заподіянням шкоди в розмірі 250601000 гривень, шляхом заволодіння чужим майном, підроблення офіційних докуменів та їх використання, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти наведеним вище ризикам, і це виключає можливість обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу, про що йдеться в апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на обставини застосування іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні запобіжних заходів не є предметом цього апеляційного провадження, в якому переглядається ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та не перевіряється правильність застосування іншим особам запобіжних заходів. Названі вище посилання не слугують підставою для скасування оскаржуваної ухвали та застосування ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інститут обрання та продовження запобіжного заходу є індивідуальним заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується, продовжується конкретній особі із урахуванням обставин і даних, що стосуються кожної особи персонально в конкретному кримінальному провадженні щодо неї. Таким чином реалізується принцип індивідуалізації цього заходу забезпечення кримінального провадження, закріплений нормами кримінального процесуального закону.

Водночас, продовживши ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на підставі ч.3ст.183 КПК Українивизначив обвинуваченому заставу 10000 000 гривень, як альтернативний запобіжний захід. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, зокрема, особливо тяжкого й тяжких злочинів, у складі злочинної організації, унаслідок яких заподіяно надзвичайно велику майнову шкоду потерпілим у розмірі 250601000 гривень, сукупності даних про особу обвинуваченого, в тому числі майновий стан, і його поведінку, доведеності таких, що не зменшились ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1ст. 177 КПК України, визначений ОСОБА_8 розмір застави відповідає вимогам ч.4 ст.182 КПК України, є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і в порядку абз.5 ч.5ст.182 КПК Україниправомірно виходить за межі, передбачені п.3 ч.5ст.182 КПК України. Підстави для зменшення розміру застави ОСОБА_8 є відсутніми.

При цьому, виняткова суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченого злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, полягає і в тому, що відповідно до п.4 ч.4 ст.183 КПК України законодавцем передбачено право суду з урахуванням обставин, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, взагалі не визначати при постановленні ухвали про тримання під вартою розмір застави особі, обвинуваченій у вчиненні вказаного злочину.

Що стосується тверджень апелянта, пов`язаних із необхідністю здійснення оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за встановлених в обвинувальному акті обставин, то ці посилання позбавлені підстав, оскільки виходять замежі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4