Рішення

від 29.11.2024 по справі 340/6570/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/6570/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (вул.Театральна, 9, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 20001585) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплатити середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024 та зобов`язати Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2024 відповідачем на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №340/4070/22, здійснено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, але при цьому не нараховане та не виплачене середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024, а тому позивач вказує, що набув право на пред`явлення вимоги до відповідача про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП у судовому порядку.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21.11.2024 від відповідача витребувано додаткові докази по справі.

28.10.2024 до суду від Управління служби безпеки України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження військової служби врегульований спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на них додаткові обов`язки та відповідальність, а тому, безпідставними та помилковими є посилання позивача в своїй позовній заяві на положення статей 116, 117 КЗпП, оскільки він проходив в органах СБУ саме військову службу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначає позивач, не заперечується відповідачем та встановлено рішенням суду у справі №340/4070/22, яка розглядалась Кіровоградським окружним адміністративним судом, позивач проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області до 28.02.2018.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №340/4070/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120843816), рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 скасовано в частині визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року, зобов`язання Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003;

- зобов`язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

На виконання рішення суду Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області 18.09.2024 здійснено перерахування на картковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 88782,33 грн. (а.с.7).

Позивач вказує, що здійснивши перерахування коштів, відповідач не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024, як це передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з питання нарахування та виплатити позивачу, якій був військовослужбовцем, середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку на підставі ст.117 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпП України.

За приписами ст.116 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, яким визначена нова редакція ст.117 КЗпП України, набрав чинності 19.07.2022 року, яка передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Після внесення змін в ст.117 КЗпП України, редакція якої набрала чинності 19.07.2022 року, Верховним Судом сформований правовий висновок щодо застосування вказаної норми у разі затримки розрахунку при звільнення, якій охоплює період до внесення змін та після внесення змін, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 року по справі №420/11416/23, від 14.03.2024 року по справі №560/6960/23.

У постанові від 15.02.2024 року по справі №420/11416/23 Верховний Суд, посилаючись на те, що аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29.01.024 року у справі № 560/9586/22, від 28.06.2023 року у справі № 560/11489/22, від 30.11.2023 року у справі №380/19103/22, зазначив, що спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-IX) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-IX, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Тож, належить враховувати норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

А також належить враховувати приписи чинної редакції ст.117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Верховний Суд також зазначив, що після постанови ВПВС від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, яку ухвалено в часі пізніше, ніж постанова, на яку посилається суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, викладена в ній позиція (зокрема щодо наявності передбачених ст.117 КЗпПУ підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу).

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За обставин розглядуваного спору, позивач вважає достатнім задля захисту своїх прав покладання на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024.

З огляду на довідку Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 25.11.2024 року, яка надана на виконання ухвали суду від 21.11.2024, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 359,84 грн.

Затримка розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024 становить 2395 календарних днів, а отже загальна сума компенсації становить 861816,80 грн. (359,84 х 2395).

Враховуючи рішення суду у справі №340/4070/22 загальна сума індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 склала 88782,33 грн., у зв`язку із чим істотність несвоєчасної виплаченої 18.09.2024 суми 88782,33 грн. становить 10,3% від суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (88782,33*100/861816,80).

Таким чином, виходячи з принципу пропорційності та зважаючи за наведену вище судову практику в аналогічній категорії справ, суд приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання нарахувати та виплатити 89848,07 грн. (10,3% від 861816,80).

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлені у постановах від 26.01.2022 у справі №240/12167/20, від 10.02.2022 у справі №580/2264/20.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Доказів понесення судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Кіровоградській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024 у розмірі 89848,07 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК