Рішення
від 21.11.2024 по справі 520/26603/24
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р. справа №520/26603/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Домніч О.В,

представника позивача - Паркулаба А.В., представника відповідача - Васютич О.П.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 520/26603/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток - відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (далі також позивач, ТОВ «РЦ Аквакультура») з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA205030/2024/000065/2 від 09.09.2024; № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024; № UA205030/2024/000060/2 від 20.08.2024; № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024; № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024, прийняті Волинською митницею;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови № UA205030/2024/000237; № UA205030/2024/000230; № UA205030/2024/000207; № UA205030/2024/000147; № UA205030/2024/000204, видані Волинською митницею.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, прийняті Волинською митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час його прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов`язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

Представником відповідача надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що подані до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари; митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Дежмитслужби.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» (як Покупцем) та Fish Market S.R.0 (як Продавцем) укладено контракт № 0RS-65/17 від 05.06.2017 (далі Контракт № 0RS-65/17), за умовами якого Продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а Покупець зобов`язується оплачувати Товар згідно з умовами Контракту (т. 1 а.с. 34 38).

Пунктом 2. Контракту № 0RS-65/17 передбачено, що найменування, асортимент та кількість Товару, що поставляється, на кожну поставку будуть вказуватися в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з інвойсом № 23054 від 21.12.2023 товар поставлявся товар на умовах СFR Кlaipeda, «Інкотермс 2010».

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № 0RS-65/17 позивач подав до Волинській митниці митну декларацію № 24UА205030009830U3 від 09.09.2024. Разом з митною декларацією подані: контракт, інвойс, коносамент, платіжні доручення автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість визначена за першим методом (ціною контракту).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

Позивачем не було надано до митниці додаткових документів зв`язку з неконкретизацією в запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах і незазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

09.09.2024 ТОВ «РЦ Аквакультура» відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205030/2024/000065/2 від 09.09.2024, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2024/000237. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030009859U4 від 09.09.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 1 474 485,82 грн.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» (як Покупцем) та Leroy Seafood AS (як Продавцем) укладено контракт № CF0657 від 27.12.2022 (далі Контракт № CF0657), за умовами якого Продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а Покупець зобов`язується оплачувати Товар згідно з умовами Контракту.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № CF0657 умови поставки за цим Договором узгоджуються в замовленнях, належним чином оформлених Сторонами.

Згідно з інвойсом № 4658365 від 28.08.2024 товар поставлявся товар на умовах FCA, Storebo, «Інкотермс 2010».

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № CF0657 та інвойсом № 4658365 від 28.08.2024 позивач подав до Волинській митниці митну декларацію № 24UA205030009437U8 від 02.09.2024. Разом з митною декларацією були подані: контракт, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість товару визначена за першим методом (ціною контракту).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим позивачеві митним органом направлено запит на надання додаткових документів.

Позивачем не було надано до митниці додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і незазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

02.09.2024 ТОВ «РЦ Аквакультура» відмовлено у митному оформленні товару, прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000230.

Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030009462U6 від 02.09.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 330 552,05 грн.

Згідно з інвойсом № 4657023 від 16.08.2024 товар поставлявся на умовах FCA, Storebo, «Інкотермс 2010».

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № CF0657 та інвойсом № 4657023 від 16.08.2024 позивач подав до Волинській митниці митну декларацію № 24UA205030008739U4 від 20.08.2024.

Разом з митною декларацією були подані: контракт, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість визначена за першим методом (ціною контракту).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документальні, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомої щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

Позивачем не надано до митного органу додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, незазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

20.08.2024 ТОВ «РЦ Аквакультура» відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205030/2024/000060/2 від 20.08.2024, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2024/000207. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UА205030008773U8 від 20.08.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 329 977,90 грн.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» (як Покупцем) та Iceberg Seafood A/S, Denmark, (як Продавцем) укладено контракт № 10/05-21 від 05.10.2021 (далі Контракт № 10/05-21), за умовами Продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а Покупець зобов`язується оплачувати Товар згідно з умовами Контракту.

Відповідно до п. 3 Контракту№ 10/05-21, умови поставки за цим Договором будуть узгоджені в інвойсах згідно з правилами «Інкотермс 2020».

Згідно з інвойсом № FA71202 від 26.06.2024 товар поставлявся на умовах EXW, Aarhus.

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № 10/05-21 та інвойсом № FA71202 від 26.06.2024 позивач подав до Волинській митниці митну декларацію № 24UА205030006229116 від 01.07.2024.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

Позивачем не було надано додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, незазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

01.07.2024 ТОВ «РЦ Аквакультура» митним органом відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000147.

Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030006253U5 від 01.07.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 53 372,75 грн.

Згідно з інвойсом № FA71391 від 09.08.2024 товар поставлявся на умовах EXW, Aarhus.

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № 10/05-21 та інвойсом№ FA71391 від 09.08.2024 позивач подав до Волинській митниці митну декларацію № 24UА205030008480U3 від 14.08.2024.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

14.08.2024 ТОВ «РЦ Аквакультура» митним органом відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості тої № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000204. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний (резервний) метод визначення вартості товару.

Відповідно до приписів статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією № 24UA205030008493U5 від 14.08.2024 товар випущено у вільний обіг, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 86 819,39 гривень.

Скориставшись правом на оскарження зазначених вище рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1)витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

В постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надання декларантом додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення митним органом митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Разом з цим, митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема, Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання МД, поданих позивачем до митного органу, останнім направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів та додаткових документів.

Позивачем не надано додаткових документів зв`язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, незазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути, про що повідомлено митний орган відповідними заявами, наявними в матеріалах справи.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Суд також звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Зазначення відповідачем одночасно усіх додаткових документів, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

Як установлено судовим розглядом, підставою для прийняття спірного рішення № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024 стали висновки митного органу про те, що:

1) декларантом до митного оформлення надано контракт від 05.10.2021 за № 10/05-21 з Iceberg Seafood і задекларовано, що він укладений з виробником товару, однак, згідно з графою 31 виробником товару є «Svend С, GL5979»;

2) згідно із заявкою на перевезення № 25/4 від 25.06.2024 вага брутто товару 22000 кг, а згідно з CMR вага брутто товару 20510 кг.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд зазначає, що товар, заявлений до митного оформлення за МД № 24UA205030006229U6 поставлявся за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 та інвойсом № FA71202 від 26.06.2024.

В доповненні до графи 31 митної декларації № 24UA205030006229U6 зазначено: Виробник: Svend С, GL5979, Торговельна марка - Iceberg Seafood.

Також до митного оформлення надано ветеринарний сертифікат № 3891255, в графі 1.21.d «Місце походження» зазначено ОСОБА_1 підграфі «Номер затвердження» цієї ж графи зазначено GL5979.

Отже, «Svend С» - це місце походження товару, a «GL5979» - це номер затвердження, що спростовує посилання митного органу на наявність розбіжностей щодо виробника товару.

Щодо твердження відповідача про розбіжності у вазі товару суд зазначає, що відповідно до CMR № 660103 (т.1 а.с. 164) вага товару брутто становить 20510 кг, згідно із заявкою № 25/4 від 25.06.2024 (т.1 а.с. 163) вага брутто вантажу - до 22000 кг.

Отже, розбіжності в цій частині відсутні, оскільки в CMR вказана точна вага брутто, а в заявці на перевезення максимально допустима вага вантажу, що за поясненнями позивача є необхідним для цілей визначення вартості перевезення на момент оформлення відповідної заявки.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які стосуються числового значення заявленої митної вартості товару.

Підставою для прийняття спірного рішення № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024 стали висновки митного органу про те, що:

1) декларантом до митного оформлення надано Контракт від 05.10.2021 за № 10/05-21 з Iceberg Seafood A/S і задекларовано, що він укладений з виробником товару, однак згідно з графою 31 виробником товару є «Svend С, GL5979»;

2) до митного оформлення надано довідку про транспорті витрати, рахунок на транспортні витрати, договір на перевезення, договір експедирування та заявку на перевезення, однак не надано калькуляцію транспортних витрат.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд зазначає, що товар, заявлений до митного оформлення за МД № 24UA205030008480U3, поставлявся за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 та інвойсом № FA71391 від 09.08.2024.

В доповненні до графи 31 митної декларації № 24UA205030008480U3 зазначено: Виробник: Svend С, GL5979, Торговельна марка - Iceberg Seafood.

Також суд дослідив надані учасниками справи документи, що підтверджують факт перевезення товару та вартість відповідних транспортних послуг, та встановив наступне

До митного оформлення за митною декларацією № 24UA205030008480U3 на підтвердження транспортних витрат позивачем подані: договір на перевезення вантажів № 29 від 29 січня 2020 року, укладений з ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 207-210); товарно-транспортна накладна № 660109 (т. 1 а.с. 211); рахунок на оплату № 140 від 12.08.2024 (т. 1 а.с. 212); довідка про транспортні витрати № 12 від 12.08.2024 (т.1 а.с. 213).

Відповідно до довідки № 12 від 12.08.2024 вартість транспортних витрат з доставки вантажу автомобілем Renault АХ 2424 АЕ/ НОМЕР_1 за маршрутом м. Aarhus (Данія) до митного кордону України п.п. Ягодин склала 102 950,00 грн. Також в довідці зазначено, що вантаж застрахований не був, завантаження/розвантаження в сумі фрахта.

Товар, який поставлявся згідно з інвойсом № FА71391 від 09.08.2024 заявлений до митного оформлення за митною декларацією № 2411А205030008480 14.08.2024, у графі 12 якої «Відомості про вартість», зазначено, що митна в становить 3 675 941,25 грн. Наведена митна вартість визначена як вартість у доларах США згідно з інвойсом у розмірі 79 056,00 помножена на офіційний курс на день розрахунку 45,1957 грн (гривень за долар США), зазначений у графі 23, до яких додані транспортні витрати в сумі 102 950 грн, підтверджені довідкою про транспортні витрати № 12 від 12.08.2024.

79056 х 45,1957 + 102 950 = 3 675 941,25 грн.

Саме така сума зазначена в графі 12 митної декларації № 24UА205030008480UЗ від 14.08.2024.

Отже, суд зазначає, що подані разом з митною декларацією позивачем документи на підтвердження транспортних витрат в сукупності давали відповідачу змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

Відповідно до положень ст. 53 МК України декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Так як при митному оформлені товару у позивача не було калькуляції транспортних витрат, то ненадання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які стосуються числового значення заявленої митної вартості товару.

Підставою для прийняття спірного рішення № UА205030/2024/000060/2 від 20.08.2024 стали висновки митного органу про те, що:

1) вартість товару згідно з рахунком-проформою (126 222,46 дол. США) не відповідає вартості товару згідно з інвойсом;

2) сума в платіжному дорученні не відповідає сумі згідно з інвойсом, крім того платіжне доручення містить посилання лише на контракт, що не дає можливості ідентифікувати його з відповідною поставкою;

3) підпис продавця у інвойсі відмінний від підпису продавця у контракті та рахунку-проформі.

Суд зазначає, що товар, заявлений до митного оформлення за митною декларацією № 24UА205030008739U4, поставлявся за контрактом № СР0657 від 27.12.2022, інвойсом № 4657023 від 16.08.2024. Вартість товару за цим інвойсом склала 124 450,625 доларів США.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 «Обсяги» Контракту № СР0657 від 27.12.2022, обсяги товару, які будуть поставлені за цим контрактом, а також ціни на Товар узгоджуються між Сторонами на кожну поставку шляхом підтвердження замовлення. Підтвердження замовлення вважаються юридично обов`язковими та невід`ємними частинами цього контракту. Сторони усвідомлюють, що кількість фактично доставлених морепродуктів (отже також чиста сума, що підлягає сплаті за продукти) з практичних міркувань зазвичай може дещо інакше вказуватись у підтвердженні замовлення та в згодом виставленому рахунку-фактурі. Точна кількість, доставленого Продавцем Покупцю, вказується в рахунку-фактурі, адресованому Покупцеві.

Згідно з п. 4.2. цієї ж статті Контракту № СР0657 від 27.12.2022 Продавець має право припинити або скоротити поставки за конкретними підтвердженні замовленням через вихідні дні або відсутність морепродуктів, хвороби, зростання біомаси або її нестачу. Сукупна ціна поставок (вказана в підтвердженнях замовленнях) у випадках зменшення зменшується відповідним чином.

Суд бере до уваги пояснення позивача, що вказаний пункт обумовлений тим, що предметом Контракту № СР0657 є свіжі і морожені морепродукти. Продавець не може заздалегідь і точно спрогнозувати обсяг вилову морепродуктів, який залежить від природніх і погодних умов. Саме тому поставка здійснюється у такому порядку: 1) попереднє узгодження обсягу та вартості поставки; 2) сплата вартості попереднього замовлення; 3) оформлення остаточного обсягу та вартості поставки в інвойсі та відправка товару.

Обсяг поставки товару за інвойсом № 4657023 від 16.08.2024, попередньо узгоджений в підтвердженні замовлення № 1857598 від 06.08.2024, складений на суму 126 222,46 доларів США. Відповідна сума передплати внесена Покупцем, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 07.08.2024.

Зважаючи на обсяг вилову морепродуктів обсяг товару в інвойсі був зменшений, відповідно зменшена і вартість товару, з огляду на що суд дійшов висновку, що розбіжності у поданих документах щодо вартості придбаного позивачем товару відсутні.

Згідно з п. 7.1. Контракту № СР0657 умови оплати: 100% передоплата.

Платіжна інструкція № 10 від 07.08.2024 складено на суму 126 222,46 доларів США, що відповідає підтвердженню замовлення № 1857598 від 06.08.2024. Вказаний платіжний документ, складений Покупцем за контрактом № CF0657 від 27.12.2022, містить код ЄДРПОУ та адресу ТОВ «РЦ Аквакультура», в графі 57 - 59 зазначено отримувача платежу, яким є Продавець за вказаним контрактом - Leroy Seafood A/S, його банківські та юридичні реквізити. В графі 70 «Призначення платежу» вказано - передплата за контрактом № CF0657 від 27.12.2022.

Отже, платіжна інструкція № 10 від 07.08.2024 містить реквізити, необхідні для ідентифікації платежу до конкретної поставки.

Суд звертає увагу, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас, у спірному випадку платіжний документ у графі "призначення платежу" містить посилання на відповідний контракт.

Щодо посилання митного органу на те, що підпис продавця у інвойсі відмінний від підпису продавця у контракті та рахунку-проформі, то суд зазначає, що товар, заявлений до митного оформлення за митною декларацією № 24UA205030008739U4, поставлявся за контрактом № CF0657 від 27.12.2022 та інвойсом № 4657023 від 16.08.2024.

Контракт № CF0657 від 27.12.2022 з боку Продавця підписаний Knut Hallvard Leroy. Інвойс № 4657023 від 16.08.2024 не містить зазначення посадової особи підписанта з боку Продавця (Leroy Seafood AS), однак відмінність підписів не може бути підставою для обґрунтованого сумніву у заявленій митній вартості, оскільки може пояснюватись як зміною посадових осіб Продавця (інвойс складений більш ніж через 2 роки після підписання контракту), так і наявністю у Продавця декількох посадових осіб, уповноважених на підписання контракту та інших документів, оформлених на виконання контракту.

Крім того, як Контракт № CF0657 від 27.12.2022,так і інвойс № 4657023 від 16.08.2024, окрім підписів містять відбитки печаток Leroy Seafood AS.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні № UА205030/2024/000060/2 від 20.08.2024, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які стосуються числового значення заявленої митної вартості товару.

Підставою для прийняття спірного рішення № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024 стали висновки митного органу про те, що:

1) підпис продавця на інвойсі відмінний від підпису продавця згідно з контрактом та рахунком-проформою;

2) контракт укладено з Leroy Seafood та вказано, що з виробником товару, однак виробника товару задекларовано «Н-72»;

3) згідно з довідкою про транспортні витрати, завантаження та розвантаження в сумі фрахта, однак у ДМВ додаткові витрати з транспортування не вказано та не надано калькуляцію транспортних витрат.

Суд зазначає, товар, заявлений до митного оформлення за митною декларацією № 24UA205030009437U8, поставлявся за Контрактом № CF0657 від 27.12.2022 (т.1 а.с. 68-75) та інвойсом № 4658365 від 28.08.2024 (т.1 а.с. 78).

Контракт № CF0657 від 27.12.2022 з боку Продавця підписаний Knut Hallvard Leroy. Інвойс № 4658365 від 28.08.2024 не містить зазначення посадової особи підписанта з боку Продавця (Leroy Seafood AS), однак відмінність підписів не може бути підставою для обґрунтованого сумніву у заявленій митній вартості, оскільки може пояснюватись як зміною посадових осіб Продавця (інвойс складений більш ніж через 2 роки після підписання контракту), так і наявністю у Продавця декількох посадових осіб, уповноважених на підписання контракту та інших документів, оформлених на виконання контракту.

Крім того, як Контракт № CF0657 від 27.12.2022, так і інвойс № 4658365 від 28.08.2024, окрім підписів містять відбитки печаток Leroy Seafood.

Щодо посилання митного органу на те, що вказані обставини можуть свідчить про підробку інвойсу № 4658365 від 28.08.2024, то суд зазначає, що висновок про підробку документу може бути одержаний за результатами відповідної експертизи.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024 на ту обставину, що «виробником товару є «Н-72», проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів «Leroy Seafood AS)» з тих підстав, що відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, під кодом 4104 у митній декларації зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Так, суд звертає увагу, що в доповненні до митної декларації № 24UA205030009437U8 міститься інформація такого змісту: «Виробник: Н-72. Торговельна марка: LEROY SEAFOOD».

Разом з цим, в сертифікаті якості від 28.08.2024 в графі «Producer/Виробник» зазначено Н-72, Leroy Austevoll AS; в розділі II «Країна походження рибопродуктів» санітарного та ветеринарні сертифіката № 24100 368887 від 28.08.2024 зазначено Н-72, 5392 Storebo; в сертифікаті походження від 14.08.2024 в графі 7 «Description of goods/Опис товарів» зазначено Н-72 891 Cartons of Frz. Trout.

Тобто, «Н-72» зустрічається у низці поданих до митного оформлення документів, проте відповідачем не доведено, що «Н-72» означає виробника товару, відмінного від продавця за Контрактом № CF0657 від 27.12.2022 (Leroy Seafood AS).

Отже, не може бути взяте до уваги посилання митного органу на ту обставину, що декларантом не надано інформації, яка підтверджує, що наданий зовнішньоекономічний контракт є контрактом з виробником.

До митного оформлення за митною декларацією № 24UA205030009437U8 позивачем подано довідку про транспортні витрати № 28/1 від 28.08.2024 (т.1 а.с. 89), відповідно до якої вартість транспортних витрат з доставки вантажу автомобілем Renault АХ 2424 АЕ/ НОМЕР_1 за маршрутом м. Сторебо (Норвегія) до митного кордону України п.п. Ягодин склала 128 810,00 грн. Також в довідці зазначено, що вантаж застрахований не був, завантаження/розвантаження в сумі фрахта.

Товар, який поставлявся згідно з інвойсом № 4658365 від 28.08.2024, заявлений до митного оформлення за митною декларацією № 24UА205030009437U8 від 02.09.2024, згідно з графою 12 «Відомості про вартість» митна вартість товару становить 5 252 795,33 грн. Наведена митна вартість визначена як вартість товару у доларах США згідно з інвойсом у сумі 124 795,06 помножена на офіційний курс гривні на день розрахунку 41,0592 (грн/долар США), зазначений у графі 23, до яких додані транспортні витрати у розмірі 128 810,00 грн, що підтверджені довідкою про транспортні витрати № 28/1 від 28.08.2024.

124795,06 х 41,0592+ 128810 = 5 252 795,33 грн.

Саме така сума зазначена в графі 12 митної декларації № 24UА205030009437U8 від 02.09.2024.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з п. А.3 Інкотермс-2010 за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а". Крім того, у сторін відсутній обов`язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що обов`язок щодо оплати фрахту, який поставляється на умовах FCA, належить покупцю.

Разом з тим, відповідно до п. А.4. Правил Інкотермс-2010, продавець за правилами FCA зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (п. А.6. правил Інкотермс -2010).

У відзиві на позов митним органом зазначено, що відповідно до поданої до митного оформлення міжнародної товарно-транспортної накладної від 28.08.2024 поставка товару здійснювалася з міста Сторебо, але адресою продавця є місто Берген, Норвегія, що може свідчити про те, що товар поставлявся не на складі продавця, а отже витрати на розвантаження з транспортного засобу продавця та навантаження на транспортний засіб покупця з метою доставки до місця ввезення товару на митну територію України повинні включатися до митної вартості товарів як обов`язкові складові.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що товар поставлявся не на складі продавця, тому відповідне посилання митного органу слід вважати безпідставними.

Суд зазначає, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що витрати на завантаження/розвантаження включаються до митної вартості, то митниця повинна довести наявність цього факту.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які стосуються числового значення заявленої митної вартості товару.

Підставою для прийняття спірного рішення № UА205030/2024/000065/2 від 09.09.2024 стали висновки митного органу про те, що:

1) відправник товару не відповідає відправнику товару згідно з товарно-транспортною накладною;

2) згідно з довідкою про транспортні витрати завантаження та розвантаження в сумі фрахта, однак у ДМВ додаткові витрати транспортуванню не вказано та не надано калькуляцію транспортних витрат;

3) згідно з пунктом 5 контракту № ORS-65/17 від 05.06.2017 товар відвантажується за цінам, вказаним у інвойсі, затвердженому сторонами, однак, затвердження з боку отримувача на інвойсі відсутнє.

Стосовно наведених вище розбіжностей, покладених в основу рішення і коригування митної вартості № UА205030/2024/000065/2 від 09.09.2024, суд зазначає таке.

Згідно з контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017, рахунком-фактурою від 21.12.2023, товарно-транспортною накладною (CMR) продавцем товару ікра нерки морожена (без будь-якої обробки), є FISH MARKET s.r.o., Словакія.

В графі першій експортної митної декларації № 24LTLUB00005FDF380 від 07.09.2024 зазначено UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes Р1 9 Klaipeda, Lithuania.

Згідно з поясненнями позивача Товар, який поставлявся за № ORS-65/17 та інвойсом № 23054 від 21.12.2023, та був заявлений до митного оформлення згідно з митною декларацією № 24UA205030009830U3 від 09.09.2024, у процесі доставки розміщувався на митно-ліцензійному складі (МЛС) в м. Клайпеда, де був перевантажений на автомобільний транспорт і ввезений в Україну.

Литовська експортна декларація з кодом MRN № 24LTLUB00005FDF380 від 07.09.2024 є ре-експортною митною декларацією, у графі 2 якої зазначено UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes PI 9 Klaipeda Lithuania - клайпедский холодильный терминал, - оскільки для того, щоб зробити транзит вантажу, потрібно оформити його ре-експорт, тому вантажовідправником є склад, де зберігається товар і має статус транзитного вантажу.

Подана позивачем експортна декларація № 24LTLUB00005FDF380 від 07.09.2024 містила усі відомості, необхідні для ідентифікації її до конкретної поставки.

Так, у вказаній ЕМД зазначено реєстраційні номери автомобілів, якими здійснювалось транспортування (AX8300BK/AX2700XF), що відповідає, зокрема, довідці про транспортні витрати № 06-2В від 09.06.2024, заявці на перевезення № 06-2В від 09.06.2024, поданим до митного оформлення.

В свою чергу, з урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17.

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Відповідно до довідки про транспортні витрати № 06-2В від 09.06.2024 (т. 1 а.с. 50), вартість транспортних витрат щодо доставки вантажу автомобілем Renault АХ 8300 ВК/ НОМЕР_2 за маршрутом м. Клайпеда (Литва) до митного кордону України п.п. Ягодин склала 47900,00 грн. (щодо ікри нерки вагою 16 706 кг брутто). Також в довідці зазначено, що вантаж застрахований не був, завантаження/розвантаження в сумі фрахта.

Товар, який поставлявся згідно з інвойсом № 23054 від 21.12.2023, заявлений до митного оформлення згідно з митною декларацією № 24UA205030009830U3 від 09.09.2024, відповідно до графи 12 якої «Відомості про вартість» митна вартість товару становить 8 980 494,40 грн. Наведена митна вартість визначена як вартість товару у доларах США згідно з інвойсом у сумі 217 778,92 помножена на офіційний курс гривні на день розрахунку 41,0168 грн (грн/долар США), зазначений у графі 23 МД, до яких додані транспортні витрати у сумі 47 900 грн., підтверджені довідкою про транспортні витрати № 06-2В 09.06.2024.

217778,92 х 41,0168 + 47900 = 8 980 494,40 грн.

Саме така сума зазначена в графі 12 поданої позивачем митної декларації № 24UА205030009830UЗ від 09.09.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на відсутність калькуляції, в якій була б зазначена тарифна сітка на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що не дозволило митному органу упевнитися у достовірності інформації, яка зазначена у довідці про транспортні витрати.

Тобто, відповідачем поставлено під сумнів задекларовану вартість товару, що ґрунтується виключно на припущенні, разом з цим позивачем підтверджено належними та допустимими доказами вартість транспортних витрат.

Так, суд зазначає, що разом з митною декларацією позивачем подано рахунок на оплату № 160 від 06.09.2024 (т. 1 а.с. 49) та довідку про транспортні витрати № 06-2В від 09.06.2024, які в сукупності давали відповідачу змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

За висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Оскільки товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Отже, безпідставними є твердження відповідача про те, що ненадання документів щодо страхування товару вказують на наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

Відповідно до п. 5 Контракту № 0118-65/17 від 05.06.2017 Продавець зобов`язується поставити Товар за цінами, вказаними в інвойсі, затверджені сторонами.

Товар, який був заявлений до митного оформлення за МД № 24UА205030009830U3 від 09.09.2024 поставлявся згідно з інвойсом № 23054 від 21.12.2023.

Вказаний інвойс містить підписи та печатки Продавця - Fish Market s.r.o., зазначення посадової особи, яка підписала документ.

Суд звертає увагу, що інвойс (рахунок - фактура) є товарним документом, який складається та підписується продавцем для відправки товару. Покупець отримує інвойс разом з товаром.

Відповідачем не наведено посилань на нормативні акти, які вимагають підписання чи затвердження інвойсу отримувачем товару.

Суд зазначає, що наявність у останнього волевиявлення, спрямованого на отримання товару, можуть свідчити будь-які дії, зокрема оплата отримувачем вартості товару, фактичне прийняття та розмитнення товару, інші дії, спрямовані на виконання договору поставки.

За умови передбачення контрактом (та додатками до нього) необхідності затвердження інвойсу покупцем, проте відсутності фактичного погодження поставки партії товару, таке може бути лише підставою для відповідальності контрагентів один перед одним та не є підставою для витребування додаткових документів митним органом.

Крім того, відповідачем не доведено як зазначені обставини вплинули на заявлену декларантом митну вартість товару, та що таке є розбіжністю, яка впливає на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, що виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні № UА205030/2024/000065/2 від 09.09.2024, є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які стосуються числового значення заявленої митної вартості товару.

Отже, висновки митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги, оскільки їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Суд зазначає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначеної ним у окремій митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд також не бере до уваги посилання представника митного органу у відзиві на позов на те, що під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Крім того, в постанові від 09.02.2022 у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Водночас, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час, чи подібних товарів: МД № UA100390/2024/408903 від 30.05.2024, МД № UA100230/2024/511210 від 06.06.2024, МД № UA 205030/2024/1850 від 02.03.2024, МД № UA100130/23/703900 від 26.07.2023, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, за МД №24UA205030006229U6 від 01.07.2024 (рішення № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024) митним органом визначено: товар 1 на рівні 5,8 дол. США/кг (станом на 01.07.2024 - 5,43 євро/кг) за МД№ UA100390/2024/408903 від 30.05.2024, товар 2 на рівні 4,6 дол.США/кг (станом на 01.07.2024 - 4,31 євро/кг) за МД № UA100230/2024/511210 від 06.06.2024.

За МД №24UA205030008480U3 від 14.08.2024 (рішення № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024) митним органом визначено: товар 1 на рівні 5,36 євро/кг за МД №UA100390/2024/408903 від 30.05.2024, товар 2 на рівні 4,23 євро/кг за МД №UA100230/2024/511210 від 06.06.2024.

За МД №24UА205030008739U4 від 20.08.2024 (рішення № UA205030/2024/000060/2 від 20.08.2024) митним органом визначено: товар 1 - 8,76 дол.США/кг за МД № UA205030/2024/1850 від 02.03.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару: риба морожена - форель, sup 5-6kg, країна походження NО.

За МД №24UA205030009437U8 від 02.09.2024 ( рішення № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024) митним органом визначено: товар 1 - 8,76 дол.США/кг за МД №UA205030/2024/1850 від 02.03.2024.Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару: риба морожена - форель, sup 5-6kg, країна походження NО.

За МД №24 UA20503000983U3 від 09.09.2024 (рішення № UA205030/2024/000065/2 від 09.09.2024) митним органом визначено: товар 1 та 2 - 25,19 дол.США/кг. за МД № UA100130/23/703900 від 26.07.2023. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару «ікра нерки», країна походження US, Сорт 2 та 3.

Проте суд зазначає, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16; від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а; від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 26.02.2019 у справі № 808/454/18.

Суд також зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі митного органу відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Крім того, суд звертає увагу, що інформація про митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування не було оскаржено до суду та скасовано судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 у справі №804/4906/15.

Так, відповідно до статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 57 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Проте, у спірних рішеннях митним органом зазначеної інформації не наведено, що дає підстави для висновку про неправомірність коригування митної вартості придбаних позивачем товарів.

Суд зазначає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 МК України.

В той же час, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, як на доказ правомірності оскаржуваних рішень, оцінюються судом критично, адже в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

На підставі досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 за №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості товарів № UA205030/2024/000065/2 від 09.09.2024; № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024; № UA205030/2024/000060/2 від 20.08.2024; № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024; № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024.

Суд зазначає, що з огляду на обставини справи, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Разом з цим, зміст оскаржуваних рішень не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає, що оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Волинською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 ).

Водночас, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нової митної декларації жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданою ЕМД, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі № П/811/1614/16.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АНВАКУЛЬТУРА".

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини третьої статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги надано до матеріалів справи копії: договору про надання професійної правничої допомоги адвоката № 11-180 від 18.09.2024, розрахунок суми вартості послуг № 1 за договором № 11-180 від 18.09.2024 про надання і професійної правничої допомоги адвоката від 18.09.2024, акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.09.2024 за договором № 11-180 від 18.09.2024 про надання професійної правничої допомоги, платіжної інструкції № 4351 від 19.09.2024, ордеру на надання правничої допомоги ТзОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА серії АР № 1198566 від 20.09.2024 (т.1 а.с. 232-239).

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» та Адвокатським об`єднанням «ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ» (як Виконавцем), в особі Паркулаба Андрія Володимировича, укладено договір № 11-180 від 18.09.2024, предметом якого є надання Виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ Аквакультура» до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів до таких рішень.

Зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, узгоджуються в розрахунках суми вартості послуг, які є невід`ємними частинами цього Договору (розділ 1 Договору).

Розрахунком суми вартості № 1 від 18.06.2024 та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 11-180 від 18.09.2024 сторони узгодили надання Виконавцем таких послуг: підготовка позовної заяви і участь в провадженні в суді першої інстанції (за необхідності).

Розрахунком суми вартості № 1 також встановлено порядок обчислення гонорару фіксований розмір, у суд першої інстанції 60 000,00 грн.

За змістом платіжної інструкції № 4351 від 19.09.2024 позивачем сплачено Виконавцю 60 000,00 грн згідно з рахунком № 11-180 від 18.09.2024.

У відзиві по позовну заяву відповідач вказує, що такий розмір витрат на правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн є необґрунтованим і явно завищеним, оскільки підготовка позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала значних затрат часу адвоката на виконання відповідних робіт.

Дослідивши подані позивачем докази, суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в позовній заяві.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд уважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 15 000,00 грн.

Також позивач просить стягнути на його користь сплачений під час звернення до суду з позовом у цій справі судовий збір у сумі 24 224,00 грн.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 24 224,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток - відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості № UA205030/2024/000065/2 від 09.09.2024, № UA205030/2024/000064/2 від 02.09.2024, № UA205030/2024/000060/2 від 20.08.2024, № UA205030/2024/000031/2 від 01.07.2024, № UA205030/2024/000058/2 від 14.08.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці № UA205030/2024/000237, №UA205030/2024/000230, №UA205030/2024/000207, № UA205030/2024/000147, № UA205030/2024/000204.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (код ЄДРПОУ 35973236) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (код ЄДРПОУ 35973236) витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч)грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 29 листопада 2024 року.

Суддя А.С. Мороко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	21.11.2024
Оприлюднено	02.12.2024
Номер документу	123407437
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —520/26603/24

Рішення від 21.11.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

Рішення від 21.11.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

Ухвала від 14.10.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

Ухвала від 30.09.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мороко А.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.11.2024 по справі 520/26603/24ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/26603/24

Рішення від 21.11.2024

Рішення від 21.11.2024

Ухвала від 14.10.2024

Ухвала від 30.09.2024

Рішення
від 21.11.2024 по справі 520/26603/24
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД