Постанова

від 27.11.2024 по справі 755/11720/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/11720/24 Головуючий у І інстанції Гончарук В.П.

Провадження №22-ц/824/14891/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Дорованової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Дніпровського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про встановлення факту народження,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року заявник звернувся до суду з даною заявою, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Телеті, Гардабанський район, Грузія, батьками його є: мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На момент народження батьки перебували у шлюбі, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .

Мати народила його вдома, про що отримала відповідну медичну довідку з Телетської медичної ділянки від 19жовтня 1995 року № 20, народження сина не зареєструвала в установленому порядку, у зв`язку з життєвими обставинами.

Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір заявника неодноразово намагалась зареєструвати народження ОСОБА_1 , але отримувала відмови.

Без свідоцтва про народження заявник навчався в навчально-виховному комплексі «Домінанта» (дошкільний навчальний заклад-спеціалізовану школу І ступеня - суспільно-гуманітарну гімназію - спеціалізовану школу № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури, який закінчив 2012 році, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 від 01 червня 2012 року та довідкою № 01-13/34 від 06 лютого 2023 року.

Після закінчення школи ніде не навчався, бо не мав документів.

Станом на дату подання заяви, ОСОБА_1 не має жодного документа, що посвідчує особу. Він мав намір отримати паспорт, але йому відмовляли, оскільки в нього не було навіть свідоцтва про народження.

В заяві про встановлення факту народження, ОСОБА_1 посилався на п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Оскільки, встановлення факту народження необхідно ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про народження, останній просив встановити факт народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Телеті, Гардабанський район, Грузія, батьками дитини записати наступних осіб: мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадяні Грузії; батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин Грузії.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження.

Роз`яснено заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що твердження суду першої інстанції, про те, що метою встановлення зазначеного заявником факту є набуття заявником громадянства України за територіальним принципом, є помилковим, оскільки заявнику встановлення факту народження необхідне для реєстрації його народження в органах ДРАЦС з отриманням свідоцтва про народження.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що з поданої заяви про встановлення факту народження спору про право не вбачається, тому дана заява має бути розглянута судом в порядку окремого провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явились та своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі існує спір, пов`язаний з набуттям заявником громадянства України за територіальним принципом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 викладено правовий висновок, згідно якого справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21), від 25 січня 2024 року у справі № 335/4497/23 (провадження № 61-12264св23).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги, що останній звернувся до суду з метою встановлення факту народження, що необхідно для отримання свідоцтва про народження, а не для набуття заявником громадянства України за територіальним принципом, і встановлення факту, що має юридичне значення, матиме значення тільки для заявника, а відмова відділу органів ДРАЦС щодо держаної реєстрації народження дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сама по собі не свідчить про спірність правовідносин і є лише підставою для звернення до суду в порядку окремого провадження.

Судом першої інстанції неправильно встановлено правову природу поданої ОСОБА_1 заяви та залишено поза увагою, що вимога про встановлення факту народження для отримання свідоцтва про народження не свідчить про наявність спору про право.

Таким чином, вимоги п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не можна вважати в повній мірі дотриманими судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в подальшому суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, за умови встановлення судом в справі спору про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.