Ухвала

від 25.11.2024 по справі 757/36337/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5938/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/36337/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, -

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.08.2024 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100060001597 від 07.08.2023 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить у різних частках ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , якою фактично користується ОСОБА_6 , а саме: ноутбук «НР» модель АХ201NGW, сірого кольору, SN5CG138520Q з зарядним пристроєм до нього, мобільний телефон «iPhone 13», чорного кольору, у чохлі, S/N: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою «Vodafone» з номером НОМЕР_3 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.08.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсягу.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.08.2024 року є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню.

Вказує, що речі, які були визнані речовими доказами вилучені при обшуку 13.08.2024 року не можуть бути речовими доказами, та відносяться до власності інших третіх осіб, що підтверджується Актом внутрішнього переміщення від 26.04.2023 року та довідкою № 935186 від 21.08.2024 року, та належать на праві власності ПрАТ «Філіп Морріс Україна», які до ТОВ «МВВ ГРУП» не мають жодного відношення.

Апелянт зауважує, що прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ст. 170 КПК України та не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Відділенням розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060001597 від 07.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 197-2 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, підробили документи щодо права власності на земельну ділянку за кадастровим номером - 8000000000:90:116:0136, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, для будівництва та обслуговування об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за № 8000000000:90:116:0136 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВВ ГРУП» для будівництва та обслуговування інженерно-транспортної інфраструктури (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Проте, відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), земельна ділянка по вул. Промисловій, 7-Г, у Голосіївському районі міста Києва площею 1,5 га кадастровий номер 8000000000:90:116:0136 обліковується, як землі не надані у власність чи користування. За поданням 2 Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність).

Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 98,2 кв.м по АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «МВВ ГРУП».

Так, первинну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт було здійснено державним реєстратором КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло- Сервіс» за ТОВ «Авантум». Підставою виникнення права власності державним реєстратором вказано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 2107-Б/811 від 07.12.1998, укладений на товарній біржі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Водночас, відповідно до інформації Державного архіву м. Києва договору купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 за № 2107-Б/811 від 07.12.1998, укладеного на товарній біржі «Українська біржа Десятинна», не виявлено.

Крім того територія земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0136 знаходиться в межах положення прибережної захисної смуги річки Дніпро. Таким чином у матеріалах досудового розслідування містяться відомості, які можуть свідчити про самовільне захоплення земельної ділянки та можливого здійснення самочинного будівництва на ній.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

28.08.2018 Державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31025659) ОСОБА_11 внесені відомості про те, що відповідно до договору купівлі-продажу №2107-Б/811 від 07.12.1998 р. видавник: Українська біржа «Десятинна», власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 являється ОСОБА_12 з розміром частки «0».

Згідно інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.09.2018 Державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31025659) ОСОБА_11 внесено відомості про те, що власником будинку АДРЕСА_2 являється Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТУМ», код ЄДРПОУ: 42500646 з розміром частки «0».

Після чого, в цей же день, державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31025659) ОСОБА_11 в реєстр вносяться відомості, щодо припинення речового права.

Окрім цього, відповідно до інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 28.09.2018 о 14:48:17 за номером відомостей про речове право приватним нотаріусом ОСОБА_13 внесено відомості про те, що відповідно до договору купівлі-продажу, частки нежитлової будівлі, серія та номер: 2439 виданий 28.09.2018 ОСОБА_13 , власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , з розміром частки являється Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «МВВ ГРУП» код ЄДРПОУ: 35922595.

Після чого, 28.09.2018 року о 15:01:41 приватний нотаріус ОСОБА_13 вносить відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про те, що відповідно до договору купівлі-продажу, частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , серія та номер: 2443,виданий 28.09.2018 ОСОБА_13 , власником з розміром частки являється Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «МВВ ГРУП» код ЄДРПОУ:35922595.

13.08.2024 ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що земельна ділянка обліковий номер 90:116:0135 за адресою: м. Київ, вул. Промислова, площею 1,5 га у відповідності до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обліковий номер 90:116:0135 за адресою: м. Київ, вул. Промислова, для будівництва та обслуговування об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім об`єктів дорожнього сервісу), виконаного ТОВ «ДЕМЕТРА ПЛЮС» на підставі укладеного договору із ТОВ «МВВ ГРУП» №0523 від 23.05.2017 на підставі вимог Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради №253/914 від 15.03.2007 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду у районах м. Києва», розташована у прибережній захисній смузі річки Дніпро площею 1,3616 га.

Окрім того, у відповідності до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обліковий номер 90:116:0135, площею 1,5 га за адресою: м. Київ, вул. Промислова, для будівництва та обслуговування об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім об`єктів дорожнього сервісу), виконаного ТОВ «ДЕМЕТРА ПЛЮС» на підставі укладеного договору із ТОВ «МВВ ГРУП» №0523 від 23.05.2017, остання містить:

- охоронну зону навколо (вздовж) об`єкту енергетичної системи - на підставі Постанови КМУ №209 від 04.03.1997 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» (яка діяла станом на 2017-2018 роки) площею 0,0103 га;

- зону особливого режиму забудови: зона затоплення поверхневими водами - на підставі ДБН В.1.1-5-2000 Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах, затверджених наказом Держбуду України №314 від 30.12.1999 (який діяв станом на 2017-2018 роки) площею 1,5000 га;

- санітарно-захисну зону від промислових об`єктів - на підставі Держаних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 (який діяв станом на 2017-2018 роки) площею 1,4229 га.

Отже земельна ділянка обліковий номер 90:116:0135, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова розташована у прибережній захисній смузі річки Дніпро, в межах водоохоронної зони, є природоохоронною територією та належить до земель водного фонду, крім того відноситься до земель, розташованих в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах та зонах особливого режиму використання земель, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_14 за попередньою змовою із керівником станом на 2017-2018 роки ТОВ «МВВ ГРУП» ОСОБА_6 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період часу з 21.04.2017 по 23.10.2018, більш точного проміжку часу не встановлено, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч вимог ст. ст. 116, 123-126 Земельного кодексу України, що регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, усвідомлюючи, що він не має жодних рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування зазначених вище земельних ділянок, у вказаних вище період але не пізніше 23.10.2018, організував, за допомогою невстановлених досудовим розслідуванням осіб та невстановленої досудовим розслідуванням техніки, облаштування на земельній ділянці з кадастровим кварталом 8000000000:90:116, обліковий номер 90:116:0135, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 тимчасової споруди у виді малої архітектурної форми, що виготовлена із дерева та встановлення по межі земельної ділянки паркану, юридична адреса даної споруди АДРЕСА_2 , тим самим обмежив доступ до даної земельної ділянки сторонніх осіб, у тому числі власника.

Таким чином ОСОБА_14 внаслідок описаних вище дій, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим кварталом 8000000000:90:116, обліковий номер 90:116:0135, розташованої у прибережній захисній смузі річки Дніпро, в межах водоохоронної зони, розташованої в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах та зонах особливого режиму використання земель, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

13.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/32556/24-к від 23 липня 2024 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яка за праві власності належить у різних частках ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , якою фактично користується ОСОБА_6 ..

В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: ноутбук «НР» модель АХ201NGW, сірого кольору, SN5CG138520Q з зарядним пристроєм до нього, мобільний телефон «iPhone 13», чорного кольору, у чохлі, S/N: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою «Vodafone» з номером НОМЕР_3 .

Того ж дня, 13.08.2024 року вилучені речі були визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

14.08.2024 року прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100060001597 від 07.08.2023 року, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить у різних частках ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , якою фактично користується ОСОБА_6 , а саме: ноутбук «НР» модель АХ201NGW, сірого кольору, SN5CG138520Q з зарядним пристроєм до нього, мобільний телефон «iPhone 13», чорного кольору, у чохлі, S/N: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою «Vodafone» з номером НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100060001597 від 07.08.2023 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить у різних частках ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , якою фактично користується ОСОБА_6 , а саме: ноутбук «НР» модель АХ201NGW, сірого кольору, SN5CG138520Q з зарядним пристроєм до нього, мобільний телефон «iPhone 13», чорного кольору, у чохлі, S/N: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою «Vodafone» з номером НОМЕР_3 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4