Постанова

від 29.11.2024 по справі 440/8326/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 р. Справа № 440/8326/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба) від 06.09.2024 року по справі № 440/8326/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту наседення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення встановленого зразка;

- зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати їй посвідчення встановленого зразка.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення встановленого зразка.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати їй посвідчення встановленого зразка.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Відповідач, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 440/8326/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначено, що чинність даного закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Позивачу необхідно було надати постанову військово-лікарської комісії, що встановлює причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця з захистом Батьківщини. Оскільки вищевказаних документів позивач не надала, то право на встановлення статусу "члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та отримання відповідного посвідчення у неї відсутнє. Додатково позивача проінформовано, що вона як дружина померлого Учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії має право на статус дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким також передбачено ряд соціальних гарантій.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 /а.с. 3/.

ОСОБА_2 за життя було встановлено ІІ групу інвалідності, а також надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі - 25.07.2012 /а.с. 4/.

Також ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1-ї категорії, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 , дата видачі - 04.09.2019 /а.с. 4/

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с. 5/.

08.05.2024 позивач звернулась до Управління із заявою про встановлення їй статусу та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого, померлого ветерана війни /а.с. 6/.

Листом від 13.05.2024 вих. № 03-2/ відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову у встановленні зазначеного статусу та запропонував надати документ, що встановлює причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків) /а.с. 7/.

Позивач не погодилась із вищезазначеними діями відповідача щодо відмови у задоволенні її заяви про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення встановленого зразка, та звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до вимог пункту 2 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та отримання посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяв про видачу такого посвідчення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 5 Закону № 3551-ХІІ встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Частиною першою статті 18 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року (далі Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення № 302 передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Нагрудний знак зазначеним особам не видається.

Абзацом другим пункту 7 Положення № 302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

З наведеного слідує, що чинність Закону № 3551-ХІІ поширюється на дружин померлих учасників бойових дій, які за життя були визнані інвалідами, в разі якщо дружина не одружилась вдруге. При цьому, для набуття статусу особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551-XII відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 10 цього Закону, повинні бути наявні сукупно три умови: померлий чоловік дружини повинен мати статус учасника бойових дій; померлий чоловік дружини повинен бути визнаний за життя інвалідом; дружина померлого учасника бойових дій не повинна одружитись вдруге.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що для встановлення позивачу статусу дружини померлого Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни наявність наступних обставин: наявність у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни; визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов`язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.07.2022 у справі № 520/2798/19.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 мав право на пільги та переваги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , дата видачі - 25.07.2012, згідно з яким він є інвалідом ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 4).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із померлим ОСОБА_2 з 05.09.1964 року по день смерті останнього - 28.07.2021, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу (а.с. 3). Після 28.07.2021 позивачка не одружувалася, доказів протилежного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 визнаний за життя особою з інвалідністю другої групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до вимог пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» позивачка має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та отримання посвідчення.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, безпідставними є посилання відповідача на обов`язок позивача надати докази причинно-наслідкового зв`язку між смертю померлого та його захворюванням, в результаті якого настала смерть, оскільки п.2 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», який поширюється на позивача, не містить вимоги доказування вищезазначеного зв`язку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого та зобов`язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі № 440/8326/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 440/8326/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко