Постанова

від 27.11.2024 по справі 280/5533/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/5533/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/5533/24 за позовом Приватного акціонерного товариства Електротехнологія до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 Приватне акціонерне товариство "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЯ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення №22/4-0801 від 17.01.2024 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржене рішення відповідачем прийнято протиправно і не містить структуру боргу та періоду його виникнення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, а рішення прийнято із помилковим застосування норм матеріального права. Крім того, сума податкового боргу, що зазначена в оскарженому рішенні є вже погашеною.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 січня 2024 року уповноважена особа Головного управління ДПС у Запорізькій області прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №22/4-0801, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 123864,00 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Приватного акціонерного товариства "Електротехнологія". На виконання зазначеного рішення податковим органом здійснювалось примусове списання коштів з поточного рахунку позивача відкритого в АТ КБ ПриватБанк, оскільки відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Позивач не погодившись із таким рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що оскаржене рішення податкового органу прийнято не добросовісно і не пропорційно та фактично ставить позивача у ситуацію юридичної невизначеності у процедурі стягнення податкового боргу у порядку п.95.5 ст.95 ПК України, а отже підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Спірним у справі є питання правомірності рішення податкового органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Переглядаючи судове рішення колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.5 ст.95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06 грудня 2019 року № 199 «Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до ст. 95 ПК України».

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Верховним Судом в постанові від 17 червня 2021 року у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, судом касаційної інстанції вказано, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Так позивач стверджує, що податковий борг виник за самостійно поданими податковими деклараціями від 18.08.2023р. №9210687557 у сумі 112903грн (за граничним терміном сплати 30.08.2023р.) та від 19.09.2023р. №9242837874 у сумі 10961грн (за граничним терміном сплати 02.10.2023р.), а рішення про стягнення коштів без звернення до суду за №22/4-0801 винесено 17.01.2024р. без порушення 90 денного терміну після виникнення боргу (граничного терміну сплати зобов`язань за декларацією згідно якої виник борг) та при цьому, відсутнє непогашене зобов`язання держави перед платником.

Також відповідач зазначає, що у ПрАТ Електротехнологія на момент винесення рішення про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу №22/4-0801 віл 17 01.2024р. був наявний податковий борг, що виник раніше боргу за деклараціями від 18.08.2023р. №9210687557 та від 19.09.2023р. №9242837874, що вбачається з інтегрованої картки платна (ІКП) за 2023 рік по податку на додану вартість. При цьому, за позивачем податковий борг обліковується з 2015 року безперервно, який виник 30.11.2015р. внаслідок нарахування податкового зобов`язання по податковий декларації від 18.11.2015р. №9236240034. Станом на 31.12.2016р. борг Позивача по ПДВ становив 391503,21 грн., станом на 31.12.2017р. - 467993,72 грн., станом на 31.12.2018р. - 784945,32 грн., станом на 31.12.2019р. - 995226,14 грн., станом на 31.12.2020р. - 1280990,84 грн., станом на 31.12.2021р. - 1281281,19 грн., станом на 31.12.2022р. - 922260,62 грн., станом на 31.12.2023р. - 562769,97 грн., а станом на 17.01.2024р. - 596110,33 грн. Відповідно, коли Позивач у 2023 році сплачував зобов`язання по деклараціям від 18.08.2023р. №9210687557 та від 19.09.2023р. №9242837874, згідно вимог ст.87 ПКУ здійснювалось погашення податкового боргу у календарній черговості (з урахуванням того, що станом на 31.12.2023 борг Позивача по ПДВ становив 596110,33 грн.). Згідно рішення №22/4-0801 контролюючим органом надсилались платіжні вимоги до обслуговуючих Відповідача банків, а саме: №98 від 17.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №100 від 17.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №101 від 17.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №102 від 17.01.2024р. на рахунок в АТ СЕНС БАНК на суму 123864 грн.; №164 від 26.01.2024р. на рахунок в АТ ТАСКОМБАНК на суму 123864 грн.; №165 від 26.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №166 від 26.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №167 від 26.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №168 від 26.01.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №245 від 05.02.2024р. на рахунок в АТ СЕНС БАНК на суму 123864 грн.; №247 від 05.02.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №248 від 05.02.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №249 від 05.02.2024р. на рахунок в АТ СЕНС БАНК на суму 123864 грн.; №269 від 22.02.2024р. на рахунок в АТ ТАСКОМБАНК на суму 123864 грн.; №271 від 22.02.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №272 від 22.02.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №393 від 22.02.2024р. на рахунок в АТ СЕНС БАНК на суму 123864 грн.; №598 від 15.03.2024р. на рахунок в АТ ТАСКОМБАНК на суму 123864 грн.; №599 від 15.03.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №600 від 15.03.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; №601 від 15.03.2024р. на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК на суму 123864 грн.; борг за позивачем існував безперервно, що вбачається з ІКП. (а.с. 34-117)

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне рішення (а.с. 13) не дає можливості перевірити правильність суми податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято. Відсутність у рішенні вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Отже відсутність у рішенні відповідача вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Доводи відповідача про наявність у позивача з 2015 року існування безперервного боргу, не спростовують тієї обставини, що спірне рішення не дає можливості перевірити правильність суми податкового боргу, оскільки приписи ст. 95 ПК України передбачають можливість погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, а не зазначення в рішеннях інформації, за яким податком виник податковий борг, підстав його виникнення.

Також відповідач зазначає, що сплачені позивачем суми в погашення задекларованих зобов`язань направлені контролюючим органом на погашення податкового боргу минулих періодів. Проте суд апеляційної інстанції враховує наявність ряду судових рішень між цими ж сторонами, зокрема про стягнення податкового боргу та оскарження рішень, якими нараховані грошові зобов`язання, і оскарження аналогічних рішень та відсутність доказів, чи вплинули вони на визначення податкового боргу, щодо якого прийнято спірне рішення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскарженого рішення податкового органу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року в адміністративній справі №280/5533/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник