Постанова

від 29.11.2024 по справі 420/13492/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13492/22

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.12.2022, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Ангеліна Івана Ігоровича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року адвокат Ангелін І.І. звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі ГУНП), в якому позивач, відповідно до заяви про зміну предмету позову від 29.11.2022 року, просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 31.05.2022 р. №401 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 22.06.2022 р. №499о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на займаній посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бериславського районного відділу поліції ГУНП з 22.06.2022 р.; стягнути з ГУНП на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.06.2022р. по дату ухвалення судового рішення по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ГУНП про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, та поновлено цей строк. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача про виклик свідків відмовлено; позов ОСОБА_1 до ГУНП про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Ангеліна І.І., яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 305 КАС України (апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати).

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року касаційну скаргу адвоката Ангеліна І.І., яка подана в інтересах ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 скасовано, справу №420/13492/22 направлено для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Так, не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року, адвокат Ангелін І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що за відсутності у ОСОБА_2 повноважень від ОСОБА_1 на представництво його інтересів та ведення справи у суді, відсутності договору про надання правової допомоги між АО «Ангелін та Партнери» і позивачем ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що даний позов подано особою, яка не має права його підписувати.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою, третьою статті 27 Закону №5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Так, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року по цій справі касаційним судом було досліджено питання щодо наявності у адвоката Ангеліна І.І. повноважень діяти в адміністративному суді від імені позивача ОСОБА_1 з урахуванням того, що договір про надання правничої допомоги, на підставі якого був виданий ордер в інтересах позивача, був укладений його дружиною.

Суд зазначив, що з аналізу викладених положень КАС України випливає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Якщо правова допомога адвокатом надається в порядку, установленому Закону України Про безоплатну правничу допомогу, повноваження адвоката підтверджуються дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер, виданий відповідно до Закону №5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, і чинна редакція КАС України не вимагає приєднання до нього договору про надання правничої допомоги чи витягу з нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18.

Водночас, наведене загальне правило щодо порядку підтвердження повноважень адвоката не означає, що суд за певних обставин не може перевірити правомірність видання ордера, його чинність, або ж оцінити його форму й зміст.

Підписання та/або подання заяв по суті справи є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. За своєю правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень (зокрема закону, договору) виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.

Вчинення процесуальних дій особою, яка у встановленому законом порядку не набула відповідних повноважень, КАС України не допускається і є підставою для настання відповідних процесуальних наслідків, що виключають провадження у справі: повернення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, або ж залишення позову без розгляду, закриття апеляційного чи касаційного проваджень, якщо відповідні обставини було з`ясовано після відкриття відповідного судового провадження.

Зі змісту статті 26 Закону №5076-VI випливає, що адвокатська діяльність, зокрема щодо представництва, здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за загальним правилом укладається в письмовій формі. Тож, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо законності відносин представництва суд не позбавлений можливості витребувати у сторони/представника сторони договір про надання правової допомоги, як і не позбавлений можливості оцінити його дійсність для цілей вчинення процесуальних дій від імені іншої особи в суді.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі перевірка повноважень ОСОБА_3 за межами звичайної перевірки наявності/відсутності ордера та його обов`язкових реквізитів була викликана тим, що позивач, зі слів адвоката, потрапив у полон російських окупаційних військ у місті Херсоні і з 14.07.2022 року з ним був утрачений зв`язок, а ймовірним місцем перебування позивача є слідчий ізолятор на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, чим і обумовлений сумнів щодо здатності позивача доручити ведення справи представнику.

Враховуючи такі обставини, договір про надання правничої допомоги з адвокатом Ангеліним І.І. був укладений дружиною позивача, в його інтересах.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до форми та змісту договору про надання правничої допомоги встановлює Закон №5076-VI, з положень якого випливає, що сторонами договору про надання правничої допомоги є клієнт (фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність) та адвокат/адвокатське бюро/адвокатське об`єднання.

Частиною четвертою статті 27 Закону №5076-VI визначено, що в інтересах клієнта договір про надання правничої допомоги може укладатися іншою особою, яка діє в його інтересах.

Положення частини четвертої статті 27 Закону №5076-VI деталізовані в Правилах адвокатської етики, що затверджені 09.06.2017 Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року (далі ПАЕ), якими також визначені особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання професійної правничої (правової) допомоги та випадки і порядок забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом.

Так, статтею 15 ПАЕ передбачено, що договір про надання правової допомоги може укладатися клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Якщо договір про надання правової допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов`язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому професійної правничої (правової) допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

Таким чином, адвокат може прийняти доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги як безпосередньо від клієнта, так і від особи, яка діє в його інтересах. Водночас, ані Закон №5076-VI, ані ПАЕ не містять положень, які б вказували на те, що під «особою, яка діє в інтересах клієнта» для цілей укладення договору про надання правничої допомоги необхідно розуміти виключно законних представників клієнта або ж осіб, які від імені клієнта діють на підставі довіреності.

Закон №5076-VI і ПАЕ також не встановлюють особливих вимог схвалення клієнтом договору, укладеного в його інтересах іншою особою, відсилаючи в цій частині до інших законів, які регулюють відносини представництва у конкретних сферах суспільних правовідносин, а також до загальних вимог договірного права.

Зокрема, вимогу про отримання згоди клієнта на надання йому правничої допомоги містить Кримінальний процесуальний кодекс України, статтею 51 якого передбачено, що договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу [підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про екстрадицію], а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.

Проте, КАС України подібних вимог до представництва адвокатами клієнтів за договорами, укладеними в інтересах клієнта іншими особами, не містить.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи із закріпленого у цій статті принципу свободи договору, суд вважає, що у випадку надання адвокатом допомоги клієнту за договором, укладеним з іншою особою в інтересах клієнта, згода клієнта на надання йому правничої допомоги має бути отримана адвокатом якомога швидше і на вимогу суду приєднана до матеріалів справи.

Відсутність такої згоди може бути підставою для висновку про те, що відповідна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Якщо таку згоду отримати неможливо з об`єктивних причин, як полон, перебування особи на окупованих територіях, що підтверджується відповідними доказами, суд має пересвідчитися, що виконання умов договору про надання правничої допомоги клієнтові стороні у справі не суперечить його інтересам.

Лише у разі встановлення обставин того, що заява/скарга не відповідає завданню адміністративного судочинства та/або не відповідає правам, свободам та інтересам позивача чи інших осіб, суд може застосувати процесуальні наслідки підписання заяви/скарги особою, яка не має права її підписувати.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд відкривши касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, підписаною адвокатом Ангеліним І.І., фактично визнав повноваження останнього діяти в інтересах ОСОБА_1 ..

Тобто, вказана обставина фактично підтверджена правовою позицією Верховного Суду у даній справі.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов помилкового висновку, що адвокат Ангелін І.І. не мав повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 та ведення справи у суді.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи той факт, що судом першої інстанції, постановлено ухвалу про залишення без розгляду позову без наявності підстав для цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ангеліна Івана Ігоровича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року - скасувати а справу №420/13492/22 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук